Франческо Приматіччо (італ. Francesco Primaticcio, фр. Le Primatice 30 квітня, 1504, Болонья, Італія - 1570, Париж, Франція) - французький художник, архітектор, скульптор доби маньєризму, італієць за походженням. Надвірний художник чотирьох французьких королів.
| Франческо Приматіччо | |
|---|---|
| Francesco Primaticcio (Le Primatice) | |
| | |
| портрет Франческо Приматіччо з «Життєписів» Вазарі | |
| При народженні | Francesco Primaticcio |
| Народження | 30 квітня 1504 Болонья, |
| Смерть | 1570 |
| Париж | |
| Національність | італієць |
| Країна | Італія, Франція |
| Навчання | Джуліо Романо, Мантуя |
| Діяльність | художник, архітектор, декоратор, скульптор, Штукатур |
| Напрямок | маньєризм |
| Роки творчості | 1530 - 1569 |
| Покровитель | Чотири королі Франції |
| Вплив | Мікеланджело, Парміджаніно, Джуліо Романо |
| Вплив на | майстрів школи Фонтенбло |
| Вчитель | Джуліо Романо і Innocenzo di Pietro Francucci da Imolad |
| Відомі учні | Ponce Jacquiotd і Henri Lerambertd |
| Твори | вівтарі, алегорії, портрети, декоративні твори, фрески галереї Уліса, каплиця династії Валуа в абатстві Сен-Дені |
| | |
| Франческо Приматіччо у Вікісховищі |
Життєпис. Італійський період Редагувати
Народився в місті Болонья. Художню майстерність опановував в місті Мантуя, працюючи разом з художником і архітектором Джуліо Романо. Франческо Приматіччо вже належав до іншої генерації італійських майстрів, світогляд яких формували настанови не стільки Відродження, скільки кризової доби маньєризму. Як і більшість майстрів маньєризму, Приматіччо виробився в особу з високою ерудицією, був фахівцем в декількох галузях - від створення фресок і аррасів до розпланування садів. Працював також як скульптор і архітектор.
Французький період Редагувати
1532 року відбув у Париж, де отримав запрошення на декоративні роботи в королівській резиденції Фонтенбло. За королівським дорученням перебував в Римі, де замовив відливки відомих скульптур для королівських збірок скульптури у Франції, серед яких був і «Лаокоон».
В Фонтенбло працював під керівництвом італійця Россо Фйорентино, що прибув ще 1530 року. Недовгий час в Фонтенбло працював і Віньола. Художня кар'єра Франческо Приматіччо отримала сприятливі умови для розвитку після передчасної смерті Россо Фйорентино. Він успадкував посаду керівника художніх майстерень в Фонтенбло, де працюватиме до власної смерті в 1570 році.
Франческо Приматіччо - відомий майстер так званої Першої школи Фонтенбло. В резиденції короля працював і як художник - фрескіст, і як ландшафтний архітектор, що сприяв створенню в саду павільйона богині Помони, фонтана «Геркулес», гроту тощо. Приматіччо створював декор для королівських свят і маскарадів.
З часом робив проєкти надгробків як для французьких вельмож, так і для померлих королів.
Франческо Приматіччо - архітектор Редагувати
Приматіччо не втрачав зацікавленості в архітектурі, навіть коли не працював на будівельних майданах. Про це свідчить картина «Свята Родина на тлі театру», Ермітаж, Росія. В найкращих традиціях маньєристів по створенню дивацького тла на картинах, він подав Мадонну з немовлям, Святого Йосипа та Святу Єлизавету за лаштунками розкішного театру просто неба.
Значною була діяльність Франческо Приматіччо як архітектора при проєктуванні і будівництві нової каплиці династії Валуа в абатстві Сен-Дені. Приматіччо запропонував центричну споруду з однією банею, що мала витоки в ідеях центричних споруд римських митців — Донато Браманте, Рафаеля Санті, небачених ще у Франції. Вдалий зразок подібної споруди створив і Антоніо да Сангалло старший (Церква Сан Б'яджо (Монтепульчіано)). Праця над створенням каплиці затяглася і не була закінчена за життя Франческо Приматіччо.
Вибрані твори Редагувати
- Автопортрет, галерея Уффіці, Флоренція
- фрески галереї Уліса, палац Фонтенбло
- «Свята Родина на тлі театра», Ермітаж, Росія
- Проєкт і макет каплиці династії Валуа в абатстві Сен-Дені
- Портрет вельможі у вигляді Св. Георгія (Жан де Дентвіль ?)
- «Викрадення Єлени» (і початок Троянсьої війни), Бовз музей
- «Одісей і Пенелопа», Нью-Йорк
- «Одісей і сирени»
- «Поклоніння пастухів», для каплиці палацу Гіза, знищено
Джерела і ресурси інтернету Редагувати
- Всеобщая история архитектуры. — Т.5. — М., 1967.
- Бартенев И. А. «Зодчие итальянского Возрождения». — М., 1965.
- Pinelli A. La bella maniera. — Torino, 1993.
- Barilli R. Maniera moderna e manierismo. — Milano, 2004.
- Primaticcio: un bolognese alla corte di Francia. Milano: 5 continents, 2005
- Jean-Michel Leniaud, Saint-Denis de 1760 à nos jours, 1996.
- Frommel S., Bardati F. Francesco Primaticcio architetto. Milano: Electa, 2005
- Твори в музеях світу
- Гравюри з фресок Приматіччо в галереї Улісса палацу Фонтенбло, зруйнованої 1738 року
Див. також Редагувати
Посилання Редагувати
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Франческо Приматіччо
Література (джерела) Редагувати
- Primaticcio: un bolognese alla corte di Francia. Milano: 5 continents, 2005
- Frommel S., Bardati F. Francesco Primaticcio architetto. Milano: Electa, 2005