Угоча | ||
| ||
Герб комітату Угоча | ||
| ||
Адміністративний центр (1910): (Севлюш) | ||
Населення (1910): 91 800 | ||
Площа (1910): 1 213 км² | ||
Щільність (1910): 75,7 / км 2 | ||
Історія існування 1876—1920 | ||
---|---|---|
Засновано: 1876 | ||
(Тріанонський договір): 4 червня 1920 | ||
| ||
Карта комітату |
́Угоча, Угоч́анський коміт́ат (угор. Ugocsa vármegye) — історичний (комітат) в північно-східній частині (Угорського королівства), який межував з комітатом (Мармарош) на сході, комітатом (Береґ) на півночі та північному заході, а також Сатмарським комітатом на півдні. Найменший комітат (Угорського королівства). Адміністративний центр — місто (Севлюш) (угор. Nagyszōllös, нині — м.(Виноградів)). Комітат Уґоча існував до 4 червня 1920 року. Сьогодні 2/3 території комітату розташовані в межах Закарпатської області України, 1/3 — в межах Румунії.
Географія
Комітат Угоча охоплював 1213 км². Більша частина території комітату розташовувалась на рівнинній місцевості в долині річки (Тиса), тільки зі сходу та північного-сходу комітат прилягав до гірського масиву (Тупий). Згідно з сучасними адміністративними кордонами колишній Уґочанський комітат включав Виноградівський, невеликі частини заходу Хустського та півдня (Іршавського районів) Закарпатської області України, а також частину сучасного повіту (Сату-Маре) в Румунії.
Історія
Наприкінці 80-х років XII століття (Угорське королівство) просуває свої кордони до передгір'їв Карпат настільки, що тут поширюється її (комітатський державнотериторіальний устрій) у вигляді (Ужанської), Боржавської та Уґочанської жуп.
Комітат Уґоча в письмових джерелах вперше згадується в другій половині XII столітті як королівський мисливський маєток (угор. Ugocsai erdőispánság). У (1299) році королівський комітат набув статусу дворянського — місцевій шляхті надавались певні привілеї та право на загальних зборах вирішувати важливі питання, зокрема обирати свого лідера — (ішпана). Натомість знать повинна була нести королівську службу з охорони кордонів королівства та формувати загони дворянського ополчення.
Назва комітату походить від назви села Уґоча, що вперше згадується в документі за (1313) рік, в якому йшлося про затвердження пароха о. Петра з (Севлюша) на посаді митрополита. Вдруге Уґоча згадується в 1332–1337 роках у папській десятинній відомості як місцевість із власним священиком.
З другої половини XIII століття резиденцією (ішпанів) Уґочі стає містечко Кіральгаза (угор. Királyháza, нині — смт. (Королево)). Спадковими ішпанами Уґочанського комітату протягом століть були представники роду .
В XIV столітті до Уґочі приєднано територію замкового маєтку (Шашвар) (угор. Savári várispánság), розташованого на околицях села (Тросник) (угор. Tiszasásvár).
У XIX столітті адміністративним центром комітату стає місто (Севлюш).
В 1910 році площа Уґочанського комітату становила 1213 км².
Після утворення ЗУНР українська етнічна частина комітату повинна була увійти до її складу згідно з («Тимчасовим основним законом») від 13 листопада 1918 року.
У 1920 році згідно з (Тріанонським договором) більша частина Уґочі ввійшла до складу (Чехословацької республіки), решта, 404 км² — до складу Румунського королівства. У 1923 р. незначна частина комітату Уґоча, яка залишалась у складі Угорщини, увійшла до новоствореної адміністративної одиниці — об'єднаного комітату Сатмар-Угоча-Берег (hu:Szatmár, Ugocsa és Bereg k.e.e. vármegye).
Після (Першого Віденського арбітражу) Уґочанський комітат опинився у складі (Королівства Угорщина), а його кордони відновлено у попередніх межах. Того ж року шляхом злиття утворено об'єднаний комітат Береґ-Уґоча. У 1940 році, після (Другого Віденського арбітражу), об'єднаний комітат було знову розформовано на дві окремі адміністративні одиниці. В 1941 році площа комітату Уґоча становила 894 км².
У 1945 році більша частина комітату ввійшла у складі (Закарпатської України) до СРСР, а з 1991 року ввійшла до складу України. Інша частина у складі повіту (Сату-Маре) ввійшла до Румунського королівства, а також у складі медьє Саболч-Сатмар (з 1990 року (Саболч-Сатмар-Береґ)) — до Угорщини.
Населення
Переважна частина Уґочі була заселена (русинами) — українцями, жили також угорці, євреї, нечисельна община німців та на півдні невелика група румунів. Після переведення в 1791—1792 рр. (початкових шкіл) з української мови на угорську в результаті шаленої (мадяризації) угорці в 1910 році обігнали русинів-українців за своєю чисельністю.
1891
Кількість жителів Уґочанського комітату в 1891 році нараховувала 75,461 тис.осіб і складалася з наступних мовних спільнот, серед них:
Населення:
- Русини: 32,076 (42,51 %)
- Угорці: 28,852 (38,23 %) — за мінусом (12,7 %) євреїв, яких рахували тільки за віросповіданням.
- Румуни:8,830 (11,70 %)
- Німці: 5,447 (7,22 %)
- Словаки: 40 (0.0 %)
- Інші або невідомо: 216 (0.3 %)
1900
Кількість жителів Уґочанського комітату в 1900 році нараховувала 83,316 тис. осіб і складалася з наступних мовних спільнот:
Населення:
- Угорці: 35,702 (42,9 %) — за мінусом (12,7 %) євреїв, яких рахували тільки за віросповіданням.
- Русини: 32,721 (39,3 %)
- Румуни: 9,270 (11.1 %)
- Німці: 5505 (6,6 %)
- Словаки: 16 (0.0 %)
- Хорвати: 3 (0.0 %)
- Серби: 1 (0,0 %)
- Інші або невідомо: 98 (0.1 %)
За даними перепису 1900 року, комітат складався з наступних релігійних громад:
Релігійні громади:
- (Греко-католики): 52,417 (62,9 %)
- (Кальвіністи): 12,928 (15,5 %)
- Євреї: 10556 (12,7 %) — юдеї за віросповіданням, зачислялися в перепису до угорців.
- (Католики): 7,264 (8,7 %)
- (Лютерани): 108 (0,2 %)
- (Православні): 14 (0.0 %)
- (Унітарії): 10 (0,0 %)
- Інші або невідомо: 9 (0,0 %)
1910
Кількість жителів Угочанського комітату в 1910 році нараховувала 91,755 тис.осіб і складалася з наступних мовних спільнот:
Населення:
- Угорці: 42,677 (46,5 %) — за мінусом (12,9 %) євреїв, яких рахували тільки за віросповіданням.
- Русини: 34,415 (37,5 %)
- Румуни: 9,750 (10,6 %)
- Німці: 4,632 (5,1 %)
- Словаки: 37 (0.0 %)
- Хорвати: 4 (0.0 %)
- Серби: 1 (0,0 %)
- Інші або невідомо: 239 (0.1 %)
За даними перепису 1910 року, округ складався з наступних релігійних громад:
Релігійні громади:
- (Греко-католики): 57,550 (62,7 %)
- (Кальвіністи): 14,002 (15,3 %)
- Євреї: 11,850 (12,9 %) — юдеї за віросповіданням, зачислялися в перепису до угорців.
- (Католики): 8,173 (8,9 %)
- (Лютерани): 120 (0.1 %)
- (Православні): 48 (0.1 %)
- (Унітарії): 8 (0,0 %)
- Інші або невідомо: 4 (0,0 %)
Адміністративний поділ
Округи | |
---|---|
Округ | Адм. центр |
Тисаниннен (угор. Tiszáninneni járás — Передтисянський) | (Виноградів), Україна |
Тисантул (угор. Tiszántúli járás — Затисянський) | (Халмеу), Румунія |
Символіка
![image](https://www.wikidata.uk-ua.nina.az/image/aHR0cHM6Ly91cGxvYWQud2lraW1lZGlhLm9yZy93aWtpcGVkaWEvY29tbW9ucy90aHVtYi8xLzE5L1Vnb2NzYS1zdGFtcC0xODM3LmpwZy8xNTBweC1VZ29jc2Etc3RhbXAtMTgzNy5qcGc=.jpg)
В 1715 році король Угорщини (Карл III) подарував Уґочі гербову печатку з круговим написом на латині «SIGILLVM COMITATVS DE VGOCHA». У 1837 році цісар (Фердинанд V) підтверджує печатку.
Герб на печатці являв собою (іспанський щит), розсічений та перетнутий на чотири поля, з центральним щитом та обрамленням золотого кольору. В першому срібному полі зображено зелене гроно винограду на стеблі з листям. У другому синьому полі — поперек поля повернута ліворуч риба. В третьому синьому полі — золотий жолудь із зеленими стеблом та листям. В четвертому полі — поперек поля ліворуч повернутий рак. В центральному щиті червоного кольору — повернутий ліворуч лев золотого кольору, що стоїть на задніх лапах. На обрамленні герба розміщено 23 жолуді. Над щитом розташована срібна лілія, праворуч та ліворуч від неї — дві червоні троянди.
Лев на гербі Уґочанського комітату походив з родинного герба Перені.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Угочанська жупа |
Примітки
- Kristó Gyula (főszerk.), Engel Pál, Makk Ferenc, ред. (1994). Korai magyar történeti lexikon (9-14- század). Akadémiai Kiadó, Budapest. с. 662. .
- http://mek.niif.hu/00000/00060/html/103/pc010329.html
- http://kt.lib.pte.hu/cgi-bin/kt.cgi?konyvtar/kt06042201/0_0_3_pg_22.html
- KlimoTheca :: Könyvtár. Kt.lib.pte.hu. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 26 червня 2012.
- KlimoTheca :: Könyvtár. Kt.lib.pte.hu. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 26 червня 2012.
Джерела та література
- Györffy György, ред. (1890). Magyarország történelmi földrajza a Hunyadiak korában. Budapest.
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|autor=
() - Csánki Dezső, ред. (1963). Az Árpád-kori Magyarország történeti földrajza. I. Budapest.
{{}}
: Cite має пустий невідомий параметр:|autor=
() - Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р (Володимир Кубійович). — Париж — Нью-Йорк : (Молоде життя), 1955—1995. — .
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри, мобільний, телефон, android, ios, apple, мобільний телефон, samsung, iphone, xiomi, xiaomi, redmi, honor, oppo, nokia, sonya, mi, ПК, web, Інтернет