www.wikidata.uk-ua.nina.az

Хафсіди араб الدولة الحفصية al Dawla al Hafsīya араб الحفصيون al Ḥafṣiyūn ісламська сунітська берберська династія що пра

Хафсіди

Хафсіди (араб. الدولة الحفصية‎, al-Dawla al-Hafsīya; араб. الحفصيون‎‎, al-Ḥafṣiyūn) — ісламська сунітська берберська династія, що правила в Іфрикії у 1229–1574 роках. Держава цієї династії охоплювала землі у Північній Африці, на території сучасного Тунісу, Алжиру й західної Лівії. Столиця розташовувалася в Тунісі. Правителі держави носили титул халіфів, повелителів правовірних. Назва держави — Туніський султанат, Туніський халіфат, Хафсідське королівство.

Туніський халіфат
Держава Хафсідів
1229 – 1574

Прапор

Хафсіди: історичні кордони на карті
   Держава Хафсідів бл. 1400 року
Столиця Туніс
Мови берберська, арабська
Релігії сунізм
Форма правління Монархія
Халіфи
 - 1229—1249 Абу Закарія
 - 1574 Мухаммед VI
Історія
 - Засновано 1229
 - Ліквідовано 1574
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Хафсіди

Назва ред.

  • Хафсіди (від англ. Hafsids)
  • Хафсійська династія — від імені засновника Мухаммеда бін Абу Хафса.
  • Хафси

Історія ред.

Хафсіди були правителями Іфрикії (територія сучасного Тунісу, східного Алжиру і західної Лівії) при династії Альмохадів до 1229 року, коли Абу Закарія (1228–1249) оголосив незалежність Іфрикії. Після проголошення незалежності від Альмохадів, Абу Закарія організував власну адміністрацію і побудував місто Туніс, в яке переніс економічний та культурний центр своєї днржави. В ті часи в країну прибуло багато мусульман з Аль-Андалуса, які рятувались від іспанської Реконкісти. Абу Закарія також завоював у 1242 році Королівство Тлемсен в західному Алжирі і зробив місцеву династію Заянідів (Абдалвадідів) своїми васалами.

Його наступник Мухаммад I аль-Мустансир (1249–1277) взяв собі титул халіфа. При ньому, в 1270 Туніс зазнав нападу християн в рамках Восьмого хрестового походу на чолі з французьким королем Людовіком IX Святим, але після розповсюдження серед хрестоносців хвороб і смерті короля зміг відкупитися, зобов'язавшись виплачувати данину королю Сицилії.

У XIV столітті відбулася тимчасова криза. Між 1347 і 1357 роками країну двічі завойовували Мариніди з Марокко. Однак Мариніди не змогли перемогти бедуїнів, і завдяки бедуїнам Хафсіди змогли повернули собі владу. У цей період чисельність населення Іфрикії значно впала через епідемії чуми, що ще більше послабило правління Хафсидів.

При Абд аль-Азізі II (1394-1434) в країні посилилося берберське піратство, спрямоване проти християнських кораблів і прибережних поселень. 1429 року Хафсіди напали на острів Мальта і захопили 3 000 рабів, хоча вони не завоювали острів. Прибуток від продажу рабів використовувався для великої будівельної програми та для підтримки мистецтва та культури. Однак піратство також спровокувало помсту з боку Арагону та Венеції, які кілька разів напали на прибережні міста Хафсидів.

За часів правління 21-го султана Усмана I (1435—1488 рр), держава хафсідів досягла найбільшого політичного, військового та економічного піднесення внаслідок розвитку караванної торгівлі з транссахарським регіонами та Єгиптом, а також морської торгівлі з Венецією та Арагоном. Усман захопив Триполітанію в 1458 р і призначив губернатора Уаргли в 1463. Він організував дві експедиції в Тлемсен в 1462 і 1466 роках і зробив Заянідів своїми вассалами. Ваттасидська держава в Марокко також стала вассалом Усмана і, відповідно, увесь Магриб на недовгий період було об'єднано під керівництвом Хафсідів. Проте, за смертю Усмана відбулося кілька слабких короткочасних правлінь і палацових переворотів і держава виявилась знову ослабленою.

Мухаммад V, праонук халіфа Усмана I, сприяв новому піднесенню північноафриканського піратства. 1503 року він дозволив братам Аруджу і Хізиру Барбароссам отаборитися на острові Джерба, а згодом перенести свою базу у Ла-Гулетт біля Тунісу, а у 1508 році надав дозвіл Куртоглу Мусліхіддин-реїсу, ще одному османському корсару використовувати в якості бази туніське місто Бізерта. Корсари використовували бази в Тунісі для нападів на християнські судна та поселення в західному Середземномор'ї, натомість султан мав отримувати п'яту частину від здобичі, захопленої корсарами. Підтримка берберських корсарів значно погіршило відносини хафсідів з державами Західного Середземномор'я. В спробах боротись з піратством іспанці почали захоплювати їх бази на узбережжі Іфрикії, що послабило авторитет халіфа. Бедуїни та міста султанату стали переважно незалежними, залишивши під фактичним контролем Хафсидів лише Туніс та Константіну.

Боротьба між османськими корсарами і Іспанією ред.

На початку XVI століття династія Хафсідів опинилася втягнутою у війну Іспанії проти берберських корсарів, яких підтримувала Османська імперія з території Алжиру. 1534 року колишній успішний берберський корсар, а тепер капудан-паша (верховний адмірал) османського флоту Хайр ад-Дін Барбросса захопив Туніс й утримував його протягом року, внаслідок чого в 1535 році Хафсіди прийняли іспанський протекторат і закликали їх на допомогу. Через рік війська Карла V, короля Іспанії та імператора Священної Римської імперії відбили Туніс, вигнали османів і відновили владу хафсідського правителя Мулая Хасана.

1569 року османи вдруге захопили Туніс й протрималися в ньому чотири роки. 1573 року Хуан Австрійський відвоював Туніс й повернув Хафсідам, але наступного 1574 року османський флот на чолі з колишнім корсаром Улучем Алі-пашею знову, і цього разу остаточно завоював Туніс. Османи заарештували останнього правителя династії, халіфа Мухаммеда VI, й відправили до Стамбула, де його було страчено через обвинувачення в співпраці з іспанцями. Османські султани перейняли від нього титул халіфів, оскільки на той час вже підкорили Мекку і Медину. Іспанці врятували частину представників династії Хафсідів від османської різанини, вивізши їх на острів Тенерифе на Канарах.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Хафсіди

Примітки ред.

  1. Castillo, Dennis Angelo (2006). The Maltese Cross: A Strategic History of Malta [ 22 вересня 2021 у Wayback Machine.]. Greenwood Publishing Group. pp. 36–37. ISBN 0313323291.
  2. Braunschvig 1940, p. 260
  3. History of North Africa: Tunisia, Algeria, Morocco, from the Arab Conquest to 1830, Volume 2 [ 4 грудня 2021 у Wayback Machine.] Charles André Julien Routledge & K. Paul, 1970
  4. Jamil M. Abun-Nasr (1987). A History of the Maghrib in the Islamic Period [ 4 грудня 2021 у Wayback Machine.]. Cambridge University Press. p. 118. ISBN 978-0-521-33767-0
  5. Roger Crowley (2008) p.61

Джерела ред.

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Hafsidi arab الدولة الحفصية al Dawla al Hafsiya arab الحفصيون al Ḥafṣiyun islamska sunitska berberska dinastiya sho pravila v Ifrikiyi u 1229 1574 rokah Derzhava ciyeyi dinastiyi ohoplyuvala zemli u Pivnichnij Africi na teritoriyi suchasnogo Tunisu Alzhiru j zahidnoyi Liviyi Stolicya roztashovuvalasya v Tunisi Praviteli derzhavi nosili titul halifiv poveliteliv pravovirnih Nazva derzhavi Tuniskij sultanat Tuniskij halifat Hafsidske korolivstvo Tuniskij halifat Derzhava Hafsidiv1229 1574PraporHafsidi istorichni kordoni na karti Derzhava Hafsidiv bl 1400 rokuStolicya TunisMovi berberska arabskaReligiyi sunizmForma pravlinnya MonarhiyaHalifi 1229 1249 Abu Zakariya 1574 Muhammed VIIstoriya Zasnovano 1229 Likvidovano 1574Vikishovishe maye multimedijni daniza temoyu Hafsidi Zmist 1 Nazva 2 Istoriya 3 Borotba mizh osmanskimi korsarami i Ispaniyeyu 4 Posilannya 5 Primitki 6 DzherelaNazva red Hafsidi vid angl Hafsids Hafsijska dinastiya vid imeni zasnovnika Muhammeda bin Abu Hafsa HafsiIstoriya red Hafsidi buli pravitelyami Ifrikiyi teritoriya suchasnogo Tunisu shidnogo Alzhiru i zahidnoyi Liviyi pri dinastiyi Almohadiv do 1229 roku koli Abu Zakariya 1228 1249 ogolosiv nezalezhnist Ifrikiyi Pislya progoloshennya nezalezhnosti vid Almohadiv Abu Zakariya organizuvav vlasnu administraciyu i pobuduvav misto Tunis v yake perenis ekonomichnij ta kulturnij centr svoyeyi dnrzhavi V ti chasi v krayinu pribulo bagato musulman z Al Andalusa yaki ryatuvalis vid ispanskoyi Rekonkisti Abu Zakariya takozh zavoyuvav u 1242 roci Korolivstvo Tlemsen v zahidnomu Alzhiri i zrobiv miscevu dinastiyu Zayanidiv Abdalvadidiv svoyimi vasalami Jogo nastupnik Muhammad I al Mustansir 1249 1277 vzyav sobi titul halifa Pri nomu v 1270 Tunis zaznav napadu hristiyan v ramkah Vosmogo hrestovogo pohodu na choli z francuzkim korolem Lyudovikom IX Svyatim ale pislya rozpovsyudzhennya sered hrestonosciv hvorob i smerti korolya zmig vidkupitisya zobov yazavshis viplachuvati daninu korolyu Siciliyi U XIV stolitti vidbulasya timchasova kriza Mizh 1347 i 1357 rokami krayinu dvichi zavojovuvali Marinidi z Marokko Odnak Marinidi ne zmogli peremogti beduyiniv i zavdyaki beduyinam Hafsidi zmogli povernuli sobi vladu U cej period chiselnist naselennya Ifrikiyi znachno vpala cherez epidemiyi chumi sho she bilshe poslabilo pravlinnya Hafsidiv Pri Abd al Azizi II 1394 1434 v krayini posililosya berberske piratstvo spryamovane proti hristiyanskih korabliv i priberezhnih poselen 1429 roku Hafsidi napali na ostriv Malta i zahopili 3 000 rabiv hocha voni ne zavoyuvali ostriv 1 Pributok vid prodazhu rabiv vikoristovuvavsya dlya velikoyi budivelnoyi programi ta dlya pidtrimki mistectva ta kulturi Odnak piratstvo takozh sprovokuvalo pomstu z boku Aragonu ta Veneciyi yaki kilka raziv napali na priberezhni mista Hafsidiv Za chasiv pravlinnya 21 go sultana Usmana I 1435 1488 rr derzhava hafsidiv dosyagla najbilshogo politichnogo vijskovogo ta ekonomichnogo pidnesennya vnaslidok rozvitku karavannoyi torgivli z transsaharskim regionami ta Yegiptom a takozh morskoyi torgivli z Veneciyeyu ta Aragonom Usman zahopiv Tripolitaniyu v 1458 r i priznachiv gubernatora Uargli v 1463 2 Vin organizuvav dvi ekspediciyi v Tlemsen v 1462 i 1466 rokah i zrobiv Zayanidiv svoyimi vassalami Vattasidska derzhava v Marokko takozh stala vassalom Usmana i vidpovidno uves Magrib na nedovgij period bulo ob yednano pid kerivnictvom Hafsidiv 3 4 Prote za smertyu Usmana vidbulosya kilka slabkih korotkochasnih pravlin i palacovih perevorotiv i derzhava viyavilas znovu oslablenoyu Muhammad V praonuk halifa Usmana I spriyav novomu pidnesennyu pivnichnoafrikanskogo piratstva 1503 roku vin dozvoliv bratam Arudzhu i Hiziru Barbarossam otaboritisya na ostrovi Dzherba a zgodom perenesti svoyu bazu u La Gulett bilya Tunisu a u 1508 roci nadav dozvil Kurtoglu Muslihiddin reyisu she odnomu osmanskomu korsaru vikoristovuvati v yakosti bazi tuniske misto Bizerta Korsari vikoristovuvali bazi v Tunisi dlya napadiv na hristiyanski sudna ta poselennya v zahidnomu Seredzemnomor yi natomist sultan mav otrimuvati p yatu chastinu vid zdobichi zahoplenoyi korsarami Pidtrimka berberskih korsariv znachno pogirshilo vidnosini hafsidiv z derzhavami Zahidnogo Seredzemnomor ya V sprobah borotis z piratstvom ispanci pochali zahoplyuvati yih bazi na uzberezhzhi Ifrikiyi sho poslabilo avtoritet halifa Beduyini ta mista sultanatu stali perevazhno nezalezhnimi zalishivshi pid faktichnim kontrolem Hafsidiv lishe Tunis ta Konstantinu Borotba mizh osmanskimi korsarami i Ispaniyeyu red Dokladnishe Zahoplennya Tunisu 1534 Zahoplennya Tunisu 1535 ta Zavoyuvannya Tunisu 1574 Na pochatku XVI stolittya dinastiya Hafsidiv opinilasya vtyagnutoyu u vijnu Ispaniyi proti berberskih korsariv yakih pidtrimuvala Osmanska imperiya z teritoriyi Alzhiru 1534 roku kolishnij uspishnij berberskij korsar a teper kapudan pasha verhovnij admiral osmanskogo flotu Hajr ad Din Barbrossa zahopiv Tunis j utrimuvav jogo protyagom roku vnaslidok chogo v 1535 roci Hafsidi prijnyali ispanskij protektorat i zaklikali yih na dopomogu Cherez rik vijska Karla V korolya Ispaniyi ta imperatora Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi vidbili Tunis vignali osmaniv i vidnovili vladu hafsidskogo pravitelya Mulaya Hasana 5 1569 roku osmani vdruge zahopili Tunis j protrimalisya v nomu chotiri roki 1573 roku Huan Avstrijskij vidvoyuvav Tunis j povernuv Hafsidam ale nastupnogo 1574 roku osmanskij flot na choli z kolishnim korsarom Uluchem Ali pasheyu znovu i cogo razu ostatochno zavoyuvav Tunis Osmani zaareshtuvali ostannogo pravitelya dinastiyi halifa Muhammeda VI j vidpravili do Stambula de jogo bulo stracheno cherez obvinuvachennya v spivpraci z ispancyami Osmanski sultani perejnyali vid nogo titul halifiv oskilki na toj chas vzhe pidkorili Mekku i Medinu Ispanci vryatuvali chastinu predstavnikiv dinastiyi Hafsidiv vid osmanskoyi rizanini vivizshi yih na ostriv Tenerife na Kanarah Posilannya red nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu HafsidiPrimitki red Castillo Dennis Angelo 2006 The Maltese Cross A Strategic History of Malta Arhivovano 22 veresnya 2021 u Wayback Machine Greenwood Publishing Group pp 36 37 ISBN 0313323291 Braunschvig 1940 p 260 History of North Africa Tunisia Algeria Morocco from the Arab Conquest to 1830 Volume 2 Arhivovano 4 grudnya 2021 u Wayback Machine Charles Andre Julien Routledge amp K Paul 1970 Jamil M Abun Nasr 1987 A History of the Maghrib in the Islamic Period Arhivovano 4 grudnya 2021 u Wayback Machine Cambridge University Press p 118 ISBN 978 0 521 33767 0 Roger Crowley 2008 p 61Dzherela red Roger Crowley Empires of the Sea faber and faber 2008 Inaldzhik G Osmanska imperiya klasichna doba 1300 1600 Arhivovano 7 chervnya 2015 u Wayback Machine Per z angl O Galenko nauk red V Ostapchuk Institut shodoznavstva NAN Ukrayini Kiyiv Kritika 1998 286 s Ryzhov K V Hafsidy Vse monarhi mira Musulmanskij Vostok VII XV vv Moskva Veche 2004 544 s ISBN 5 94538 301 5 Hafsidy Arhivovano 19 travnya 2015 u Wayback Machine Sovetskaya istoricheskaya enciklopediya v 16 t pod red E M Zhukova Moskva Sovetskaya enciklopediya 1974 T 15 Hafsidy Arhivovano 19 travnya 2015 u Wayback Machine Bolshaya sovetskaya enciklopediya Moskva Sovetskaya enciklopediya 1969 1978 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Hafsidi amp oldid 40935958