Туні́с (араб. تونس) — столиця держави Туніс, головний економічний і культурний центр країни, адміністративний центр провінції Туніс.
| Туніс араб. تونس | |
|---|---|
| | |
| | |
| Основні дані | |
| 36°48′ пн. ш. 10°11′ сх. д. / 36.800° пн. ш. 10.183° сх. д.Координати: 36°48′ пн. ш. 10°11′ сх. д. / 36.800° пн. ш. 10.183° сх. д. | |
| Країна | Туніс |
| Регіон | провінція Туніс |
| Столиця для | Туніс |
| Засновано | у 2-му тисячолітті до н.е. |
| Площа | 212 км² |
| Населення | 693 486 (2002) |
| Висота НРМ | 4 м |
| Водойма | Туніське озеро |
| Назва мешканців | фр. Tunisois і фр. Tunisoise |
| Міста-побратими | Белград (Сербія), Кельн (Німеччина) |
| Телефонний код | 71 |
| Часовий пояс | UTC+1 |
| GeoNames | 2464470 |
| OSM | ↑1435835 ·R (Туніс) |
| Поштові індекси | 1000 |
| Міська влада | |
| Мер міста | Аббас Мохсен |
| Вебсайт | commune-tunis.gov.tn |
| Мапа | |
| | |
| | |
| Туніс у Вікісховищі |
Географічне розташування і населення
Туніс розташований на березі Туніської бухти Середземного моря у прибережній долині та навколишніх пагорбах.
До складу міста входить порт Ла-Гулетт (Хальк-ель Уед).
Населення Тунісу — 693 486 осіб (2007).
Історія
У 2-му тисячолітті до н. е. на місці сучасного міста Туніс заснували поселення бербери.
За декілька століть до н. е. Туніс (Тунет) відомий як передмістя Карфагену. У 396—395 рр. до н. е. його використовували як табір повсталі проти пунічної влади бербери.
У 310—307 рр. до н. е. місто перебувало під контролем сиракузького тирана Агафокла. Під час Пунічних воєн його як базу для суходільних операцій використовували римляни. Після утворення римської провінції Африка в Тунеті був розквартирований військовий контингент (столицею провінції натомість стала Утіка).
У 429—439 роках територію провінції захопили у Західної Римської імперії вандали. Вони заснували тут своє королівство зі столицею в Карфагені. Тунет знову перетворився на передмістя Карфагену. Під час Вандальської війни, у 533—534 роках, королівство захопив візантійський полководець Велізарій, територія королівства була приєднана до Візантійської імперії і перетворена на «преторіанську префектуру Африка» (згодом — Африканський екзархат).
698 року війська Омеядського халіфату під проводом Гасана ібн аль-Нумана розгромили візантійців біля Карфагена, захопили та зруйнували його. Того ж року Гасан ібн аль-Нуман переніс свою ставку до Тунету та перейменував його на Туніс. Після цього розпочинається піднесення Тунісу.
У XIII—XVI століттях Туніс — столиця східномагрибської держави Хафсидів, одне з найбільших і найбагатших міст ісламського світу з населенням бл. 100 тисяч осіб. Тоді ж збудована медіна — старе місто.
1534 року Туніс завоювала Османська імперія. Наступного року його звільнили війська християнської коаліції під проводом Карла V й повернули місцевій династії Хафсідів. 1574 року турки повторно здобули Туніс, який став центром Туніського еялету Османів.
З 1574 року Туніс — у складі Османської імперії.
У 1881—1956 роках — адміністративний центр французького протекторату.
Під час Другої світової війни — в листопаді 1942 — травні 1943 років — Туніс був окупований італо-німецькими військами.
Місто Туніс — центр національно-визвольного руху проти французького колоніалізму (виступи 1911, 1936, 1938, 1952—1954 роки).
З 1956 року Туніс — столиця незалежної Туніської республіки.
У період від 1979 до 1990 років Туніс — штаб-квартира Арабської ліги.
У 1970—2003 роки у Тунісі містився центральний офіс Організації визволення Палестини.
Економіка
Туніс — один з головних економічних осередків країни. У місті діють металургійні, хімічні, поліграфічні, текстильні, харчової промисловості підприємства тощо.
На експорт ідуть вироблені в місті оливкова олія та килими.
Однією з головних статей прибутків міста є туристична галузь.
Освіта, наука і культура
Туніс — основний науковий, освітній і культурно-просвітницький центр держави, у якому розташовані численні навчальні та науково-дослідні інституції, заклади культури тощо.
Основні ВНЗ — Туніський університет, Національна адміністративна школа, Національна консерваторія тощо.
У місті діють Національна і Публічна бібліотеки, Муніципальний театр.
Найвідомішим музеєм є Національний музей Бардо, розташований у приміщенні палацу хафсидських султанів XIII століття (пізніше туніських беїв) на околиці сучасного міста. У його експозиції багата колекція старожитностей римського й арабського періодів історії Тунісу.
Архітектурні пам'ятки Тунісу
У Тунісі збереглися пам'ятки архітектури VIII—XIX століть.
- Касба (IX, XIII—XVI століття) з мечеттю (1231—1235 роки)
- Забудова старого міста — медіна (з 1979 року входить у список Світової спадщини ЮНЕСКО)
- Мавзолей Сіді Бен Арус (Sidi Ben Arus) — 1491, 1654 роки
- Палац Дар аль-Бей (Dar al-Bei) — XVIII—XIX століття
- Палац Дар Хусейн (Dar Husajn) — XIX століття.
- Палац Дар аль-Монастірі (Dar al-Monastiri) — XVIII століття
- Палац Дар-Отаман (Dar Othman) — XVII століття
- Палац Дар Бен Абдала (Dar Ben Abd Allah) — XIX століття
- Медресе — коранічні школи Мурадія (Mouradia) та інші — XVII—XVIII століття
- Католицький Туніський кафедральний собор святого Вінсента — 1882 рік, цінний орга́ном і гарними настінними розписами.
- Французька брама
Міське планування і транспорт
Як і більшість міст арабізованих країн Північної Африки місто Туніс має стару частину — медіну з обов'язковими касбою, мечетями і рибатами, суком — старим критим ринком, плетивом вузьких вуличок, галерей, проходів і тупиків. Значну частину забудови міста здійснено за французького протекторату. З 1970-х років у місті зводяться мікрорайони новобудов за сучасним плануванням.
Центральний проспект (авеню) міста має ім'я Хабіба Бурґіби, центральна площа — площа Африки.
У порівнянні з найвищими стандартами транспортна система міста Туніс має недоліки, проте вона є однією з найкращих в Африці.
Найпопулярнішим муніципальним загальногромадським видом транспорту є штадтбан.
Приміське і міжміське сполучення здійснює розгалужена система приватних маршрутних таксі (таксобусів-луаж).
Туніс — вузол залізничного сполучення. У передмісті діє міжнародний аеропорт Туніс-Картаж (Tunis-Carthage).
Передмістя
До муніципалітету Тунісу входять мальовничі передмістя — Картаж (Карфаген) та Сіді-бу-Саїд, а також портове містечко Ла Гулетт.
Картаж є найреспектабельнішим районом міста, де містяться численні дипломатичні й консульські резиденції, вілли забезпечених містян, тут же розташована резиденція президента Туніської Республіки. Також на території Картажу руїни стародавнього Карфагену, які є чи не найбільшою туристичною атракцією країни.
Сіді-бу-Саїд — друге за престижністю передмістя столиці Тунісу. Містечко називають осередком поетів і закоханих. Воно також є неодмінним пунктом екскурсійних програм для гостей Тунісу через надзвичайної краси зовнішній вигляд — суцільні білі будиночки з традиційними блакитними віконницями та дверима на пагорбах, що підносяться над узбережжям. У місті численні кав'ярні, вернісажі майстрів народних ремесел, картинні галереї тощо.
Спорт
Провідні футбольні клуби міста:
- «Есперанс», 28-разовий чемпіон Тунісу, 14-разовий володар Кубка Тунісу, дворазовий володар Суперкубка Тунісу, триразовий переможець Ліги чемпіонів КАФ, домашня арена — Олімпійський стадіон у Радесі, передмісті Туніса;
- «Клуб Африкен», 13-разовий чемпіон Тунісу, 11-разовий володар Кубка Тунісу, триразовий володар Суперкубка Тунісу, переможець Ліги чемпіонів КАФ 1991 року, домашня арена — стадіон «Стад ель-Мензах»;
- «Стад Тунізьєн», чотириразовий чемпіон Тунісу, шестиразовий володар Кубка Тунісу, дворазовий володар Кубка туніської ліги, домашня арена — стадіон «Шадлі Зуйтен».
Клімат
Туніс має середземноморський клімат (Csa за класифікацією кліматів Кеппена) з жарким і сухим літом і м'якою зимою з помірною кількістю опадів. Місцевий клімат трохи пом'якшує Середземне море і рельєф пагорбів.
Зима — найвологіший сезон, у цей період випадає більше третини річної кількості опадів. Сонце може підвищувати температуру від 7 °C вранці до 16 °C вдень. Морози трапляються рідко. Навесні кількість опадів зменшується вдвічі. У березні температура може варіюватися від 8 до 18 °C та від 13 до 24 °C в травні.
Влітку дощі практично повністю відсутні. Середні температури в червні, липні, серпні та вересні дуже високі. Восени починаються дощі, часто з невеликими грозами, які можуть іноді викликати раптові повені або навіть затопляти деякі частини міста. У листопаді спека спадає, середні температури в діапазоні від 11 до 20 °C.
| Клімат Тунісу (Міжнародний аеропорт Туніс-Картаж) 1961–1990, екстремуми - з 1943 року | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Показник | Січ | Лют | Бер | Кві | Тра | Чер | Лип | Сер | Вер | Жов | Лис | Гру | Рік |
| Абсолютний максимум, °C | 25,1 | 28,5 | 36,5 | 33,1 | 41,4 | 47,0 | 47,4 | 46,6 | 44,4 | 40,0 | 30,5 | 29,6 | 47,4 |
| Середній максимум, °C | 15,7 | 16,5 | 18,1 | 20,7 | 24,9 | 29,0 | 32,6 | 32,7 | 29,7 | 25,2 | 20,5 | 16,7 | 23,5 |
| Середня температура, °C | 11,5 | 12,0 | 13,2 | 15,6 | 19,3 | 23,2 | 26,3 | 26,8 | 24,4 | 20,4 | 15,9 | 12,5 | 18,4 |
| Середній мінімум, °C | 7,2 | 7,4 | 8,3 | 10,4 | 13,7 | 17,3 | 20,0 | 20,0 | 19,0 | 15,5 | 11,3 | 8,2 | 13,3 |
| Абсолютний мінімум, °C | −2 | −1,1 | 1,0 | 1,7 | 6,0 | 10,0 | 13,0 | 11,7 | 12,0 | 6,0 | 0,8 | 0,0 | −2 |
| Норма опадів, мм | 59.3 | 57.0 | 47.2 | 38.0 | 22.6 | 10.4 | 3.1 | 7.1 | 32.5 | 65.5 | 56.0 | 66.8 | 465.5 |
| Кількість сонячних годин | 145,7 | 159,6 | 198,4 | 225,0 | 282,1 | 309,0 | 356,5 | 328,6 | 258,0 | 217,0 | 174,0 | 148,8 | 2802,7 |
| Кількість днів з опадами | 9 | 8 | 8 | 6 | 4 | 2 | 1 | 1 | 4 | 7 | 7 | 8 | 65 |
| Вологість повітря, % | 76 | 74 | 73 | 71 | 68 | 64 | 62 | 64 | 68 | 72 | 74 | 77 | 70 |
Відомі люди
- Сандра Міло (* 1933) — італійська акторка, телеведуча
- Клаудія Кардінале (* 1938) — італійська акторка.
- Клод Сальмірі (* 1959) — французький барабанщик, піаніст, композитор і аранжувальник.
- Соліман Валід (* 1975) — туніський перекладач та письменник.
- Соня Крімі (* 1982) — французький політик, депутат національних зборів Франції.
Міста-побратими
Галерея
Джерела
- ↑ http://cnig.gouv.fr/wp-content/uploads/2020/02/CNT-PVM_r%C3%A9vis%C3%A9_2020-01-27-1.pdf
- http://koeppen-geiger.vu-wien.ac.at/pics/kottek_et_al_2006.gif
- Imen Haouari, " Pluies torrentielles sur la capitale ", La Presse de Tunisie, 25 septembre 2007
- Mongi Gharbi, " Trombes d'eau sur Tunis et certains gouvernorats du pays ", La Presse de Tunisie, 14 octobre 2007
- Атлас світу / голов. ред. І. С. Руденко ; зав. ред. В. В. Радченко ; відп. ред. О. В. Вакуленко. — К. : ДНВП «Картографія», 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467.
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.