Тваринне населення — історично складена сукупність угруповань тварин у межах певної території (акваторії).
Тваринне населення, на відміну від поняття «фауна», характеризується не лише видовим складом, але головним чином чисельністю та поєднанням різних життєвих форм тварин, їх просторовою структурою та динамікою.
Тваринне населення іноді помилково вживається як синонім поняття «тваринний світ». Тваринний світ є більш широким поняттям, яке включає фауну і тваринне населення певної території (акваторії), наприклад, тваринний світ Європи, тваринний світ Чорного моря.
Поняття «тваринне населення» в зоології аналогічне поняттю «рослинність» у ботаніці.
Класифікація тваринного населення Редагувати
Класифікацію тваринного населення будують на біогеографічних, екологічних, палеозоологічних та інших принципах.
Для аналізу і класифікації тваринного населення певної території (акваторії) традиційно використовують тільки більш-менш помітну частину тваринних угруповань — хребетних тварин (ссавців, птахів, плазунів, земноводних, риб). Рідше з цією метою використовуються безхребетні.
Просторові закономірності поширення тваринних угруповань залежать від еколого- географічних чинників, які діють у планетарному, регіональному та місцевому масштабах. Тому поняття «тваринне населення» традиційно використовується для характеристики вищих таксономічних одиниць в біогеографії (типи біомів, біотичні царства, області, провінції), рідше в фізичній географії (фізико-географічні країни, пояси, зони). Приклади: 1) тваринне населення Палеарктики; 2) тваринне населення тайги; 3) тваринне населення степової зони.
За ландшафтно-географічним принципом тваринне населення поділяють на:
- зональне — тваринне населення, характерне для рівнинних (зональних) ландшафтів певної природної фізико-географічної зони;
- азональне або інтразональне — тваринне населення інтразональних ландшафтів, наприклад, суходільних лук або боліт.
У межах кожної природної зони інтразональне тваринне населення має свої специфічні риси, наприклад, тваринне населення байрачних лісів, приморських лук та солончакових боліт в Степовій зоні України .
У біоценології поняття «тваринне населення» іноді використовується як синонім тваринного угруповання, або зооценозу. Приклади: 1) тваринне населення липової діброви; 2) тваринне населення верхового болота; 3) тваринне населення дна озера (бентос).
Тваринне населення України Редагувати
Основні типи тваринного населення Редагувати
На території України поширені 4 основних рівнинних (зональних) та 2 гірських типи тваринного населення:
- тваринне населення змішаних лісів;
- тваринне населення широколистяних лісів;
- тваринне населення лісостепової зони (перехідний тип);
- степове тваринне населення;
- тваринне населення Карпат;
- тваринне населення Гірського Криму;
Інтразональні типи тваринного населення Редагувати
За межами плакорних місцевостей поширені інтразональні ландшафтні комплекси з відповідними рослинністю і тваринним населенням: заплави річок, ерозійно-балкові урочища, луки, болота, озера, солончаки, кам'янисті відслонення і т. п. Інтразональне тваринне населення кожної природної зони несе специфічні зональні риси.
Тваринне населення окремого регіону Редагувати
Як приклад класифікації тваринного населення окремого регіону можна навести класифікацію тваринного населення Запорізької області:
- Типи/підтипи повітряно-наземного (аеробіонтного) і амфібіонтного тваринного населення:
- Основні типи/підтипи:
- степовий (сукупність тваринних угруповань степових ділянок, з прилеглими рідкими чагарниками, поодинокими деревами, полями, садами і лісосмугами);
- суходільнолучний (сукупність тваринних угруповань суходільних лук з прилеглими узліссями байрачних чагарників і рідколісь);
- заплавнолучний (сукупність тваринних угруповань заплавних лук, з прилеглими узліссями заплавних чагарників і рідколісь);
- байрачнолісовий (сукупність тваринних угруповань байрачних лісів);
- заплавнолісовий (сукупність тваринних угруповань заплавних лісів);
- болотний (сукупність тваринних угруповань боліт і заболочених ділянок водойм, з прилеглими узліссями заплавних чагарників і лісів);
- озерно-річковий (сукупність тваринних угруповань узбережжя річок і озер).
- Перехідні і комплексні типи/підтипи:
- байрачночагарниковий (сукупність тваринних угруповань байрачних чагарників з прилеглими розрідженими байрачними і штучними лісами);
- заплавночагарниковий (сукупність тваринних угруповань заплавних чагарників з прилеглими розрідженими заплавними лісами);
- наскельний (сукупність тваринних угруповань ділянок з кам'янистими відслоненнями і відповідною комплексною рослинністю);
- солончаковий (сукупність тваринних угруповань солончаків);
- селітебний (сукупність тваринних угруповань, характерних для населених пунктів).
- Основні типи/підтипи:
Основні типи/підтипи водного (гідробіонтного) тваринного населення:
- прісноводний:
- пелагіально-прісноводний (сукупність тваринних угруповань водної товщі прісноводних водойм);
- донно-прісноводний (сукупність тваринних угруповань дна прісноводних водойм);
- лиманно-морський:
- пелагіально-морський (сукупність тваринних угруповань водної товщі Азовського моря);
- донно-морський (сукупність тваринних угруповань дна Азовського моря);
- лиманний (сукупність тваринних угруповань лиманів і приморських солоних озер).
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Второв П. П., Дроздов Н. Н. Биогеография : учебник. — М. : Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. — 304 с. (с. 7)
- ↑ Чернов Ю. И. Экология и биогеография. Избранные работы. — М. : Тов-во науч. изд. КМК, 2008. — 580 с.
- ↑ Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. — М. : Сов. энцикл., 1986. — 832 с. (с. 665)
- ↑ Географический энциклопедический словарь / Гл. ред. А. Ф. Трешников. — М. : Сов. энцикл., 1988. — 432 с. (с. 96)
- ↑ Биогеография / Г. М. Абдурахманов, Д. А. Криволуцкий, Е. Г. Мяло и др. — М. : Академия, 2003. — 480 с.
- ↑ Біологічний словник / За ред. І. Г. Підоплічка, К. М. Ситника, Р. В. Чаговця. — К. : Гол. ред. УРЕ, 1974. — 552 с. (с. 473)
- Географический энциклопедический словарь / Гл. ред. А. Ф. Трешников. — М. : Сов. энцикл., 1988. — 432 с. (с. 96, 320)
- Реймерс Н. Ф. Природопользование : словарь-справочник. — М. : Мысль, 1990. — 640 с. (с. 300, 548)
- Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев : Гл. ред. МСЭ, 1990. — 408 с. (с. 190, 331—332)
- Второв П. П., Дроздов Н. Н. Биогеография : учебник. — М. : Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. — 304 с.
- Словарь ботанических терминов / Под общ. ред. И. А. Дудки. — К. : Наук. думка, 1984. — 308 с. (с. 205)
- Биогеография / Г. М. Абдурахманов, Д. А. Криволуцкий, Е. Г. Мяло и др. — М. : Академия, 2003. — 480 с. (с. 5—13)
- Второв П. П., Дроздов Н. Н. Биогеография мира. : уч. пособие. — М. : Высш. школа, 1985. — 272 с. (с. 10—15)
- ↑ Чернов Ю. И. Природная зональность и животный мир суши. — М. : Мысль, 1975. — 224 с.
- Второв П. П., Дроздов Н. Н. Биогеография мира. : уч. пособие. — М. : Высш. школа, 1985. — 272 с.
- ↑ Маринич О. М., Шищенко П. Г. Фізична географія України : підручник. — К. : Т-во «Знання», 2006. — 511 с.
- Структура і функціональна роль тваринного населення в природних та трансформованих екосистемах : Тези I міжнародної конференції, 17—20 вересня 2001. — Дніпропетровськ : ДНУ, 2001. — 248 с.
- Биология. Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. — М. : БРЭ, 1999. — 864 с.
- Природа Украинской ССР: Животный мир / В. И. Монченко, В. Г. Долин, В. М. Ермоленко и др. — К. : Наук. думка, 1985. — 240 с.
- Географический энциклопедический словарь / Гл. ред. А. Ф. Трешников. — М. : Сов. энцикл., 1988. — 432 с.
- Петроченко В. І. Природа Запорізького краю : довідник. — Запоріжжя : Тандем Арт Студія, 2009. — 200 с.
- Петроченко В. І. Тваринний світ Запорізької області : навч.-метод. посібник. — Запоріжжя, 2011. — 68 с.
- Петроченко В. І. Біологічне різноманіття Запорізької області : метод. посібник. — Запоріжжя, 2015. — 96 с.
Джерела Редагувати
- Биогеография / Г. М. Абдурахманов, Д. А. Криволуцкий, Е. Г. Мяло и др. — М. : Академия, 2003. — 480 с. — ISBN 5-7695-0976-7
- Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. — М. : Сов. энцикл., 1986. — 832 с.
- Біологічний словник / За ред. І. Г. Підоплічка, К. М. Ситника, Р. В. Чаговця. — К. : Гол. ред. УРЕ, 1974. — 552 с.
- Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : уч. пособие. —. М. : Высш. школа, 1985. — 272 с.
- Второв П. П., Дроздов Н. Н.. Биогеография : учебник. — М. : Изд-во ВЛАДОС-ПРЕСС, 2001. — 304 с. — ISBN 5-305-00024-6.
- Географический энциклопедический словарь / Гл. ред. А. Ф. Трешников. — М. : Сов. энцикл., 1988. — 432 с.
- Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев : Гл. ред. МСЭ, 1990. — 408 с. — ISBN 5-88550-006-1
- Маринич О. М., Шищенко П. Г. Фізична географія України : підручник. — К. : Т-во «Знання», 2006. — 511 с. — ISBN 966-620-248-4
- Петроченко В. І. Природа Запорізького краю: довідник. — Запоріжжя : Тандем Арт Студія, 2009. — 200 с. — ISBN 978-966-1682-12-1.
- Природа Украинской ССР: Животный мир / В. И. Монченко, В. Г. Долин, В. М. Ермоленко и др. — К. : Наук. думка, 1985. — 240 с.
- Чернов Ю. И. Природная зональность и животный мир суши. — М. : Мысль, 1975. — 224 с.
- Чернов Ю. И. Экология и биогеография. Избранные работы. — М. : Тов-во науч. изд. КМК, 2008. — 580 с. — ISBN 978-5-87317-528-4