Аеробіонти

Аеробіонти (від грец. aēr — повітря + грец. biōn, род. відм. biōntos — той, хто живе) — організми, що населяють сушу (повітряно-наземне середовище).

Ряст порожнистий — аеробіонтна рослина

Ящірка зелена — тварина-аеробіонт

Визначення

До аеробіонтів належать організми (біонти), пристосовані до життя в повітряно-наземному середовищі. Вони дихають киснем атмосферного повітря. Спеціальними органами дихання ряду наземних тварин є легені (хребетні, павуки, наземні черевоногі молюски) або трахеї (комахи, багатоніжки).

Аеробіонтам можна протиставити гідробіонтів — водних організмів. Гідробіонти, на відміну від аеробіонтів, дихають киснем, розчиненим у воді. Спеціальними органами дихання багатьох водних тварин є зябри (риби, молюски, ракоподібні та ін.).

Див. також

• Біонт
• Гідробіонти

Джерела

• Биологический энциклопедический словарь / Гл. ред. М. С. Гиляров. — М. : Сов. энцикл., 1986. — 832 с.
• Біологічний словник / За ред. І. Г. Підоплічка, К. М. Ситника, Р. В. Чаговця. — К. : Гол. ред. УРЕ, 1974. — 552 с.
• Географический энциклопедический словарь / Гл. ред. А. Ф. Трешников. — М. : Сов. энцикл., 1988. — 432 с.
• Дедю И. И. Экологический энциклопедический словарь. — Кишинев: Гл. ред. МСЭ. — 408 с.
• Реймерс Н. Ф. Природопользование: словарь-справочник. — М. : Мысль, 1990. — 640 с. — ISBN 5-244-00450-6
• Словарь ботанических терминов / Под общ. ред. И. А. Дудки. — К. : Наук. думка, 1984. — 308 с.
• Словарь иностранных слов — 10-е изд., стереотип. — М. : Рус. яз., 1990. — 608 с.