www.wikidata.uk-ua.nina.az

Таранушенко Стефан Андрійович Стефа н Андрі йович Тарану шенко 21 грудня 1889 Лебедин 13 жовтня 1976 Київ український ра

Таранушенко Стефан Андрійович

Стефа́н Андрі́йович Тарану́шенко (21 грудня 1889, Лебедин — 13 жовтня 1976, Київ) — український радянський мистецтвознавець, знавець української архітектури, музейник, дослідник української старовини, організатор та учасник пам'яткоохоронного руху; професор з 1924 року, доктор мистецтвознавства; член Спілки художників України.

Таранушенко Стефан Андрійович
Народився 9 (21) грудня 1889
Лебедин, Харківська губернія, Російська імперія
Помер 13 жовтня 1976(1976-10-13) (86 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Країна  СРСР
Діяльність мистецтвознавець, викладач університету, музеєзнавець
Галузь мистецтвознавство і Історія архітектури
Alma mater Імператорський Харківський університет (1916)
Науковий ступінь доктор мистецтвознавства[d]
Вчителі Шміт Федір Іванович, Багалій Дмитро Іванович і Сумцов Микола Федорович
Відомі учні Мусієнко Пантелеймон Никифорович
Знання мов українська
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Членство Національна спілка художників України

Біографія Редагувати

Народився 9 [21] грудня 1889(18891221) року у місті Лебедині (тепер Сумська область, Україна) в сім'ї дрібного торговця. Три роки навчався в народному та чотири роки в міському училищах Лебедина, згодом в 4—7 класах Охтирської гімназії. У 1910—1916 роках продовжив освіту на словесному відділенні історико-філологічного факультету Харківського університету (викладачі Федір Шміт, Дмитро Багалій, Микола Сумцов). Закінчив навчання з дипломом першого ступеня. За дипломну роботу — «Іконографія українських іконописців», отримав золоту медаль.

З 1916 року — асистент кафедри теорії та історії мистецтва Музею красних мистецтв та старожитностей Харківського університету, з 1917 року — викладач Харківського університету та Академії теоретичних знань. Протягом 1918—1919 років вів міжповітові лекційні курси в Лебедині та Охтирці, доцент Полтавського історико-філологічного факультету (після його реорганізації в Український інститут громадських наук — ад'юнкт-професор). 1918 року організував у Лебедині першу виставку української старовини.

Брав участь у засіданнях Українського наукового товариства в Києві у 1918 році. У лютому—березні 1919 року — завідувач архітектурно-монументальної секції Всеукраїнського комітету охорони пам'яток мистецтв і старовини, із березня 1919 року — голова Харківського губернського комітету охорони пам'яток мистецтв і старовини. У 1920—1921 роках — завідувач архітектурно-монументальної секції Всеукраїнського комітету охорони пам'яток мистецтв і старовини та Харківського губернського комітету охорони пам'яток мистецтв і старовини.

Одночасно впродовж 1920—1933 років — директор Музею українського мистецтва у Харкові, з 1922 по 1924 рік — науковий співробітник[en] Науково-дослідної кафедри історії української культури. 1924 року захистив докторську дисертацію і очолив сектор мистецтв, обраний дійсним членом Кафедри мистецтвознавства. Впродовж 1924—1929 років — професор Харківського художнього інституту. Із 1926 року — харківський крайовий інспектор охорони пам'яток культури та природи, із 1929 року — дійсний член Українського комітету охорони пам'ятників культури. З 1929 року був редактором перших випусків із серії «Українське малярство» у видавництві «Рух».

Восени 1933 року був заарештований у сфабрикованій справі. Його та близько 20 інших музейників звинуватили в участі у «російсько-українському фашистському блоці». 24 лютого 1934 року був засуджений на п'ять років, позбавлений звання й наукового ступеня. Покарання відбував у районі Чити, де рік рахували за два, тому вже у вересні 1936 року його звільнили. Не діставши дозволу на повернення в Україну, з 1937 року працював викладачем філії Пермського індустріального робітничого факультету в Мотовілісі (нині у складі Пермі). Впрожовж 1938—1950 років — наукий співробітник Курської картинної галереї, впродовж 1950—1953 років — Астраханської картинної галереї. З 1953 по 1963 рік — співробітник Академії архектури Української РСР у Києві. Реабілітований 5 вересня 1958 року. 1963 року вийшов на пенсію.

Жив у Києві, в будинку на Діловій вулиці № 6, квартира 27. Помер у Києві 13 жовтня 1976 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

Наукова діяльність Редагувати

Вивчав пам'ятки мистецтва та архітектури Лівобережної України. Вніс вагомий вклад у дослідження та вдосконалення техніки обмірів українського монументального дерев'яного зодчества, теоретичних питань історії українського мистецтва, становлення пам'яткоохоронної справи в Україні. Уперше в українському мистецтвознавстві поставив проблему комплексного підходу до вивчення явищ української культури, привернув увагу до наукового дослідження народної писанки. Автор праць:

  • «Пам'ятки українського мистецтва» (1921—1923);
  • «Матеріали до історії українського мистецтва» (1922);
  • «Старі хати Харкова» (1922);
  • «Пам'ятки мистецтва старої Слобожанщини» (1922);
  • «Покровський собор у Харкові» (1925);
  • «Мистецтво Слобожанщини XVII—XVIII століть» (1928);
  • «Лизогубівська кам'яниця у Седневі» (1932);
  • «П. Д. Мартинович» (1958);
  • «Шевченко художник» (1961);
  • «Монументальна дерев'яна архітектура Лівобережної України» (1976).

Автор статей про творчість Василя Кричевського, Олени Кульчицької, Стефанії Гебус-Баранецької, про українські писанки, народні меблі і килими, народну архітектуру, книжкову графіку. Брав участь у виданні «Історії українського мистецтва» (розділ «Килими», том 3, 1968).

У картотеці науковця було понад 5 тисяч фотографій. Цей архів світлин зберігається у Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені Вернадського, у особовому фонді № 278. Його колекція креслеників та фотографій послугувала основою для видання серії альбомів, присвячених українській культурі, серед яких зокрема:

  • «Іконостаси Слобідської України»;
  • «Українські народні меблі»;
  • «Костьоли України»;
  • «Пам'ятки архітектури Подільської губернії».

Вшанування пам'яті Редагувати

16 лютого 2016 року колишню вулицю Дзержинського в Деснянському районі Києва перейменовано на вулицю Стефана Таранушенка.

1 липня 2020 року у Харкові, на буднику за адресою вулиця Мироносицька № 76, в якому з 1920 по 1933 рік мешкав науковець, було встановлено меморіальну дошку. Скульптор Олександр Демченко. Ініціювали встановлення «Об'єднання організацій роботодавців Харківщини», пани Андрій Парамонов та Олександр Савчук.

Примітки Редагувати

  1. ↑ Czech National Authority Database
    d:Track:Q13550863
  2. ↑ Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського.
  3. Мельничук, 2010, с. 493.
  4. ↑ Історія Полтави.
  5. Розпорядження Київського міського голови від 19 лютого 2016 року № 125/1 «Про перейменування бульвару, вулиць, площі та провулків у місті Києві» // Хрещатик. — № 65 (4835). — 2016. — 17 червня. — С. 2–3. [ з першоджерела 31 травня 2023.]
  6. У Харкові відкрили меморіальну дошку Стефану Таранушенку.

Джерела Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Stefa n Andri jovich Taranu shenko 21 grudnya 1889 Lebedin 13 zhovtnya 1976 Kiyiv ukrayinskij radyanskij mistectvoznavec znavec ukrayinskoyi arhitekturi muzejnik doslidnik ukrayinskoyi starovini organizator ta uchasnik pam yatkoohoronnogo ruhu profesor z 1924 roku doktor mistectvoznavstva chlen Spilki hudozhnikiv Ukrayini Taranushenko Stefan AndrijovichNarodivsya 9 21 grudnya 1889 Lebedin Harkivska guberniya Rosijska imperiyaPomer 13 zhovtnya 1976 1976 10 13 86 rokiv Kiyiv Ukrayinska RSR SRSRPohovannya Bajkove kladovisheKrayina SRSRDiyalnist mistectvoznavec vikladach universitetu muzeyeznavecGaluz mistectvoznavstvo 1 i Istoriya arhitekturi 1 Alma mater Imperatorskij Harkivskij universitet 1916 Naukovij stupin doktor mistectvoznavstva d Vchiteli Shmit Fedir Ivanovich Bagalij Dmitro Ivanovich i Sumcov Mikola FedorovichVidomi uchni Musiyenko Pantelejmon NikiforovichZnannya mov ukrayinska 1 Zaklad HNU imeni V N KarazinaChlenstvo Nacionalna spilka hudozhnikiv UkrayiniRoboti u Vikidzherelah Mediafajli u Vikishovishi Zmist 1 Biografiya 2 Naukova diyalnist 3 Vshanuvannya pam yati 4 Primitki 5 DzherelaBiografiya RedaguvatiNarodivsya 9 21 grudnya 1889 18891221 roku u misti Lebedini teper Sumska oblast Ukrayina v sim yi dribnogo torgovcya Tri roki navchavsya v narodnomu ta chotiri roki v miskomu uchilishah Lebedina zgodom v 4 7 klasah Ohtirskoyi gimnaziyi U 1910 1916 rokah prodovzhiv osvitu na slovesnomu viddilenni istoriko filologichnogo fakultetu Harkivskogo universitetu vikladachi Fedir Shmit Dmitro Bagalij Mikola Sumcov Zakinchiv navchannya z diplomom pershogo stupenya 2 Za diplomnu robotu Ikonografiya ukrayinskih ikonopisciv otrimav zolotu medal Z 1916 roku asistent kafedri teoriyi ta istoriyi mistectva Muzeyu krasnih mistectv ta starozhitnostej Harkivskogo universitetu z 1917 roku vikladach Harkivskogo universitetu ta Akademiyi teoretichnih znan Protyagom 1918 1919 rokiv viv mizhpovitovi lekcijni kursi v Lebedini ta Ohtirci docent Poltavskogo istoriko filologichnogo fakultetu pislya jogo reorganizaciyi v Ukrayinskij institut gromadskih nauk ad yunkt profesor 1918 roku organizuvav u Lebedini pershu vistavku ukrayinskoyi starovini 3 Brav uchast u zasidannyah Ukrayinskogo naukovogo tovaristva v Kiyevi u 1918 roci U lyutomu berezni 1919 roku zaviduvach arhitekturno monumentalnoyi sekciyi Vseukrayinskogo komitetu ohoroni pam yatok mistectv i starovini iz bereznya 1919 roku golova Harkivskogo gubernskogo komitetu ohoroni pam yatok mistectv i starovini U 1920 1921 rokah zaviduvach arhitekturno monumentalnoyi sekciyi Vseukrayinskogo komitetu ohoroni pam yatok mistectv i starovini ta Harkivskogo gubernskogo komitetu ohoroni pam yatok mistectv i starovini Odnochasno vprodovzh 1920 1933 rokiv direktor Muzeyu ukrayinskogo mistectva u Harkovi z 1922 po 1924 rik naukovij spivrobitnik en Naukovo doslidnoyi kafedri istoriyi ukrayinskoyi kulturi 1924 roku zahistiv doktorsku disertaciyu i ocholiv sektor mistectv obranij dijsnim chlenom Kafedri mistectvoznavstva Vprodovzh 1924 1929 rokiv profesor Harkivskogo hudozhnogo institutu Iz 1926 roku harkivskij krajovij inspektor ohoroni pam yatok kulturi ta prirodi iz 1929 roku dijsnij chlen Ukrayinskogo komitetu ohoroni pam yatnikiv kulturi Z 1929 roku buv redaktorom pershih vipuskiv iz seriyi Ukrayinske malyarstvo u vidavnictvi Ruh Voseni 1933 roku buv zaareshtovanij u sfabrikovanij spravi Jogo ta blizko 20 inshih muzejnikiv zvinuvatili v uchasti u rosijsko ukrayinskomu fashistskomu bloci 24 lyutogo 1934 roku buv zasudzhenij na p yat rokiv 4 pozbavlenij zvannya j naukovogo stupenya Pokarannya vidbuvav u rajoni Chiti de rik rahuvali za dva tomu vzhe u veresni 1936 roku jogo zvilnili 2 Ne distavshi dozvolu na povernennya v Ukrayinu z 1937 roku pracyuvav vikladachem filiyi Permskogo industrialnogo robitnichogo fakultetu v Motovilisi nini u skladi Permi Vprozhovzh 1938 1950 rokiv naukij spivrobitnik Kurskoyi kartinnoyi galereyi vprodovzh 1950 1953 rokiv Astrahanskoyi kartinnoyi galereyi Z 1953 po 1963 rik spivrobitnik Akademiyi arhekturi Ukrayinskoyi RSR u Kiyevi Reabilitovanij 5 veresnya 1958 roku 4 1963 roku vijshov na pensiyu 2 Zhiv u Kiyevi v budinku na Dilovij vulici 6 kvartira 27 Pomer u Kiyevi 13 zhovtnya 1976 roku Pohovanij v Kiyevi na Bajkovomu kladovishi 2 Naukova diyalnist RedaguvatiVivchav pam yatki mistectva ta arhitekturi Livoberezhnoyi Ukrayini Vnis vagomij vklad u doslidzhennya ta vdoskonalennya tehniki obmiriv ukrayinskogo monumentalnogo derev yanogo zodchestva teoretichnih pitan istoriyi ukrayinskogo mistectva stanovlennya pam yatkoohoronnoyi spravi v Ukrayini Upershe v ukrayinskomu mistectvoznavstvi postaviv problemu kompleksnogo pidhodu do vivchennya yavish ukrayinskoyi kulturi privernuv uvagu do naukovogo doslidzhennya narodnoyi pisanki Avtor prac Pam yatki ukrayinskogo mistectva 1921 1923 Materiali do istoriyi ukrayinskogo mistectva 1922 nbsp Stari hati Harkova 1922 Pam yatki mistectva staroyi Slobozhanshini 1922 Pokrovskij sobor u Harkovi 1925 Mistectvo Slobozhanshini XVII XVIII stolit 1928 Lizogubivska kam yanicya u Sednevi 1932 P D Martinovich 1958 Shevchenko hudozhnik 1961 Monumentalna derev yana arhitektura Livoberezhnoyi Ukrayini 1976 Avtor statej pro tvorchist Vasilya Krichevskogo Oleni Kulchickoyi Stefaniyi Gebus Baraneckoyi pro ukrayinski pisanki narodni mebli i kilimi narodnu arhitekturu knizhkovu grafiku Brav uchast u vidanni Istoriyi ukrayinskogo mistectva rozdil Kilimi tom 3 1968 U kartoteci naukovcya bulo ponad 5 tisyach fotografij Cej arhiv svitlin zberigayetsya u Instituti rukopisu Nacionalnoyi biblioteki Ukrayini imeni Vernadskogo u osobovomu fondi 278 Jogo kolekciya kreslenikiv ta fotografij posluguvala osnovoyu dlya vidannya seriyi albomiv prisvyachenih ukrayinskij kulturi sered yakih zokrema Ikonostasi Slobidskoyi Ukrayini Ukrayinski narodni mebli Kostoli Ukrayini Pam yatki arhitekturi Podilskoyi guberniyi 4 Vshanuvannya pam yati Redaguvati16 lyutogo 2016 roku kolishnyu vulicyu Dzerzhinskogo v Desnyanskomu rajoni Kiyeva perejmenovano na vulicyu Stefana Taranushenka 5 1 lipnya 2020 roku u Harkovi na budniku za adresoyu vulicya Mironosicka 76 v yakomu z 1920 po 1933 rik meshkav naukovec bulo vstanovleno memorialnu doshku Skulptor Oleksandr Demchenko Iniciyuvali vstanovlennya Ob yednannya organizacij robotodavciv Harkivshini pani Andrij Paramonov ta Oleksandr Savchuk 6 Primitki Redaguvati a b v Czech National Authority Database d Track Q13550863 a b v g Nacionalna biblioteka Ukrayini imeni V I Vernadskogo Melnichuk 2010 s 493 a b v Istoriya Poltavi Rozporyadzhennya Kiyivskogo miskogo golovi vid 19 lyutogo 2016 roku 125 1 Pro perejmenuvannya bulvaru vulic ploshi ta provulkiv u misti Kiyevi Hreshatik 65 4835 2016 17 chervnya S 2 3 Arhivovano z pershodzherela 31 travnya 2023 U Harkovi vidkrili memorialnu doshku Stefanu Taranushenku Dzherela RedaguvatiEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 Ukrayinski radyanski hudozhniki Dovidnik Kiyiv Mistectvo 1972 563 s Slovnik hudozhnikiv Ukrayini za red M P Bazhana vidp red ta in K Golovna redakciya Ukrayinskoyi radyanskoyi enciklopediyi 1973 S 224 Ukrayinska radyanska enciklopediya u 12 t gol red M P Bazhan redkol O K Antonov ta in 2 ge vid K Golovna redakciya URE 1974 1985 Melnichuk L Tradiciyi misteckogo zbiralnictva na Slobozhanshini Kolekciya Kapnistiv L Melnichuk Hudozhnya kultura Aktualni problemi 2010 Vip 7 S 491 500 Mitci Ukrayini Enciklopedichnij dovidnik uporyad M G Labinskij V S Murza za red A V Kudrickogo K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1992 S 567 ISBN 5 88500 042 5 Arhivovano z pershodzherela 12 veresnya 2022 Mistectvo Ukrayini Biografichnij dovidnik uporyad A V Kudrickij M G Labinskij za red A V Kudrickogo K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 1997 700 s ISBN 5 88500 071 9 Zhadko V O Nekropol na Bajkovij gori Kiyiv 2008 storinki 211 286 Kot S I Taranushenko Stefan Andrijovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 29 784 s il ISBN 978 966 00 1359 9 Taranushenko Stefan Andrijovich Shevchenkivska enciklopediya u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2015 T 6 T Ya S 28 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Taranushenko Stefan Andrijovich amp oldid 40077306