www.wikidata.uk-ua.nina.az

Серафим Лук янов У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім ям Серафим Серафим в миру Олександр Іванович Лукьянов 4

Серафим (Лук'янов)

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким ім'ям: Серафим.

Серафим (в миру Олександр Іванович Лукьянов; 4 вересня 1879 — 18 лютого 1959) — єпископ Православної Церкви Фінляндії та учасник московитських націоналістичних церковних розколів. Помер архієреєм Московської патріархії в СРСР.

Серафим (Лук'янов)
2-й Патріарший Екзарх Західної Європи
31 серпня 1945 — 9 серпня 1946
Церква: РПЦ
з 1921 Фінляндська православна церква
Попередник: Євлогій Георгієвський
Наступник: Фотій Топіро
Митрополит Західноєвропейський
до 7 грудня 1938 — архієпископ
Архієпископ Фінляндський та Виборзький
(до 1920 — єпископ)
 
Альма-матер: Казанська духовна академія
Діяльність: священник
Народження: 23 серпня (4 вересня) 1879
Саратов, Саратовська губернія, Російська імперія
Смерть: 18 лютого 1959(1959-02-18) (79 років)
Гербовецький Успенський монастир, Гирбовец (Калараський район), Калараський район, Молдавська РСР, СРСР
Чернецтво: 7 грудня 1902
Єп. хіротонія: 7 вересня 1914

Нагороди:

Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня

 Серафим у Вікісховищі

Життєпис Редагувати

Народився 23 серпня 1879 в родині священника. Закінчив Саратовську духовну семінарію.

У 1900 вступив до Казанської духовної академії, де 7 грудня 1902 пострижений у чернецтво і 8 грудня того ж року висвячений у сан ієродиякона, а в 1903 році — у сан ієромонаха.

У 1904 закінчив Академію зі ступенем кандидата богослов'я і призначений викладачем Уфимської духовної семінарії, де з 16 вересня 1906 призначений інспектором.

У 1907 призначений ректором Таврійської духовної семінарії і зведений в сан архімандрита.

8 серпня 1911 призначений ректором Саратовської духовної семінарії. Проявив себе як надзвичайно уважний до проблем ввіреного йому навчального закладу наставник. Постійно бував на уроках в різних класах, особисто перевіряв письмові роботи, виступав як прихильник регулярного позакласного читання семінаристів, підвищення їх наукової освіченості. Більш активно стала поповнюватися семінарська бібліотека; на засіданнях правління ректор сам затверджував списки потрібних книг. За правління архімандрита Серафима пожвавилася діяльність «Общества вспомоществования недостаточным воспитанникам», в його касу стало надходити більше пожертвувань, ніж в попередні роки. Ректор і сам допомагав багатьом вихованцям особистими коштами, був ініціатором створення нових стипендій для кращих учнів. З 1911/1912 навчального року в Саратовській духовній семінарії почали проводитися позакласні заняття і читання, дозволу яких вже давно домагалися семінаристи.

7 вересня 1914 хіротонізований на єпископа Сердобольського, вікарія Виборзької і Фінляндської єпархії. Хіротонію очолив митрополит Петроградський Володимир Богоявленський. Його правлячим архієреєм був архієпископ Сергій Страгородський, з яким, як він сам зізнавався на еміграції, «був пов'язаний узами міцної особистої дружби».

Нагороджений орденом Св. Володимира IV (1912) і III (1915) ст.

C 11 серпня 1917 тимчасово керував Фінляндської єпархією.

23 січня 1918 у Виборзі, на єпархіальному з'їзді духовенства і мирян під головуванням митрополита Петроградського Веніаміна, єпископ Серафим був обраний на посаду голови єпархії.

Ухвалою Святійшого Синоду від 17 січня 1918 затверджений, як обраний голосуванням кліру і мирян Фінляндської єпархії, єпископом Фінляндським і Виборзьким. Значна частина фінляндського духовенства залишилася незадоволена обранням єпископа Серафима, вважаючи, що він переміг виключно завдяки процедурі виборів, нав'язаної Синодом. Незадоволені обранням фінсько-карельські парафії через своїх депутатів подали заяву митрополиту Веніаміну про готовність подати клопотання про заснування самостійної Карельської єпархії.

У 1920 зведений в сан архієпископа.

6 липня 1923 Православна церква Фінляндії, всупереч бажанню архієпископа Серафима, отримала статус автономії в складі Константинопольського патріархату.

29 грудня 1923 рішенням Державної Ради і указом президента Фінляндії, за невідповідність закону про мову, архієпископ Серафим був відсторонений від очолювання єпархією, позаяк «не побажав клопотати про надання відтермінування для вивчення фінської мови». Архієпископу Серафиму залишили право здійснювати церковні богослужіння, але він був повністю усунений від подальшої участі в управлінні Церквою.

З 1 січня 1924 уряд поклав обов'язки архієпископа Виборзького і Фінляндського на Церковне управління, зобов'язавши його спільно з Собором увійти з поданням про призначення нового архієпископа. Зарубіжний Архієрейський Синод Російської Церкви визнав це звільнення незаконним, заявивши, що покинути свою посаду канонічний голова міг тільки за рішенням суду або за власним бажанням.

Проживав на спокої в Коневецькому монастирі. Офіційно новий архієпископ Фінляндський, Герман Аав, був обраний на Соборі Фінляндської Православної Церкви 13 червня 1925 і 14 серпня того ж року затверджений на цій посаді президентом.

У 1926 видворений з Фінляндії за вироком суду.

30 червня 1926 оселився в Лондоні на запрошення митрополита Євлогія Георгієвського на правах вікарного єпископа Архиєпископії російських парафій. За спогадами митрополита Євлогія: «Архієпископ Серафим вніс в лондонську паству смуту, а потім очолив там „карловців“».

З 26 січня 1927 перебував у єпископаті Російської зарубіжної церкви з титулом архієпископа Західноєвропейського (в Парижі при Знам'янській церкві) — до 31 серпня 1945.

Вкрай негативно зустрів Декларацію митрополита Сергія і його наступні дії, і в інтерв'ю емігрантській газеті «Відродження» від 25 червня 1930 заявив, що «Митрополит Сергій відпав від Церкви».

7 грудня 1938 возведений у сан митрополита.

У серпні 1938 брав участь у Другому Всезакордонному Соборі РПЦЗ.

У своєму посланні від 22 червня 1941 підтримав «визвольний похід» вермахту проти СРСР, вважаючи комуністичний режим набагато більшим злом для Російської федерації.

16 жовтня 1943 брав участь в нараді єпископів РПЦЗ у Відні, на якому підписав документ про те, що «обрання Митрополита Сергія на престол Патріарха Московського і всієї Русі є актом не тільки неканонічним, а й нецерковним, політичним, викликаним інтересами совєцької комуністичної партійної верхівки, та її очільника диктатора Сталіна, що переживають важку кризу під час війни і потребують допомоги ненависної їм і ще донедавна гнаної ними Православної Церкви».

31 серпня 1945 прийнятий в клір Московського Патріархату, в сані митрополита, отриманому ним в «карловацькому розколі».

9 серпня 1946, на наступний день після смерті митрополита Євлогія Георгієвського, призначений Патріаршим Екзархом Західної Європи замість архієпископа Володимира Тихоницького, зазначеного в заповіті митрополита Євлогія. Митрополит Серафим не користувався авторитетом серед емігрантів «евлогіївської» юрисдикції. Це було пов'язано з його підтримкою Гітлера, а також з його активною ворожнечею з митрополитом Євлогієм в 1920 — 1930-ті. Нарешті, архієпископ Фотій Топіро, що відвідав Францію в 1946, відзначав у своєму звіті і те, що митрополит Серафим «вельми не бездоганний і в побутовому відношенні». В результаті велика частина парафій, раніше очолюваних митрополитом Євлогієм, остаточно розірвала зв'язки з Московським Патріархатом, повернувшись в юрисдикцію Константинопольського Патріарха.

У лютому 1947 на чолі «паризької церковної делегації» відвідав Москву.

У липні 1948 брав участь в церковних урочистостях в Москві з нагоди 500-річчя автокефалії РПЦ. У червневому номері офіційного органу РПЦ «Журнал Московської Патріархії» була надрукована стаття за його підписом — «Без канонів»; стаття критикувала Константинопольську Патріархію, стверджувала, що у всіх російських ієрархів (мова про емігрантів), «що стали проти Московського Патріарха», «зовсім затьмарилася канонічна свідомість» і робила висновок: «Об'єднання всіх російських єпархій, що знаходяться за межами державних кордонів Російської Церкви, можливе тільки навколо престолу Московського Патріарха».

15 листопада 1949 звільнений на спокій. У грудні того ж року звернувся з клопотанням до про повернення в РПЦЗ, але безуспішно (за іншими, відомостями був прийнятий 1/14 грудня 1949).

17 травня 1954 приїхав на проживання в СРСР.

У 1956 переміщений на спокій в Гербовецький монастир, де помер 18 лютого 1959.

Праці Редагувати

  • «Нравственные воззрения преподобного Иоанна Лествичника».
  • Послание пастве [о вступлении в управление Экзархатом Западно-Европейских православных русских приходов] // Журнал Московской Патриархии. М., 1946. № 9. стр. 16-17.
  • Впечатления от пребывания в Москве (7/II-25/II-1947 г.) // Журнал Московской Патриархии. М., 1947. № 3. стр. 13
  • Без канонов // Журнал Московской Патриархии. М., 1949. № 6. стр. 34-39.
  • Дорогая Родина // Журнал Московской Патриархии. М., 1954. № 9. стр. 19.
  • Проект организации церковного управления, разработанный митрополитом Серафимом (Лукьяновым) // Материалы к истории православия в нацистской Германии Публ. иерея Георгия Ореханова и Г.Зоммер [ 6 травня 2018 у Wayback Machine.] // Вестник ПСТГУ. Предыстория. Богословский сборник № 7. М., 2001., стр. 264—268

Література Редагувати

  • Приезд в Советский Союз митрополита Серафима [(Лукьянова)] // Журнал Московской Патриархии. 1954. — № 6. — С. 20.
  • Полторацкий Н. Митрополит Серафим (Лукьянов) (некролог) // Журнал Московской Патриархии. 1959. — № 4. — С. 9-10.
  • Письмо архиепископа Серафима (Лукьянова) митрополиту Антонию (Храповицкому) // История Русской Православной Церкви в ХХ веке (1917—1933 гг.). Материалы конференции в г. Сантендре (Венгрия) 13-16 ноября 2001. — Петрозаводск: Издание Обители Преп. Иова Почаевского в Мюнхене. — 2002. — С. 546—550
  • Силуан (Никитин), иером. Значение событий 1917 г. в образовании Финляндской Православной Церкви // Материалы церковно-научной конференции «100-летие начала эпохи гонений на Русскую Православную Церковь» М., Изд-во Московской Патриархии Русской Православной Церкви, 2018. — С. 140—151.
  • Кострюков А. А. Горький урок. Последние годы служения митрополита Серафима (Лукьянова, 1879—1959) // VII Валаамские образовательные чтения «Богоизбранная обитель»: к 30-летию возрождения монашеской жизни на Валааме. Материалы международной конференции. 2020. — С. 194—201.

Примітки Редагувати

  1. Александр Мраморнов. Саратовская духовная семинария в годы Первой мировой войны и революции. Процитовано 3 травня 2017. 
  2. ↑ Церковный ведомости. № 15 и 16 (202 и 203) 1 (14) — 15 (28) августа 1930 [ 11 жовтня 2017 у Wayback Machine.], стр. 6
  3. Синодик кавалеров ордена святого князя Владимира. СПб., 2015. С. 486, 487
  4. . Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 31 березня 2020. 
  5. «Церковныя Вѣдомости». 1918, № 3—4 (31 января), стр. 22.
  6. ↑ М. В. Шкаровский.Отношения Константинопольского Патриархата и Русской Церкви в 1917 — начале 1930-х гг. [ 25 вересня 2015 у Wayback Machine.]
  7. Митрополит Евлогий (Георгиевский). Путь моей жизни // Глава 21. [ 8 серпня 2020 у Wayback Machine.]
  8. . Архів оригіналу за 8 березня 2008. Процитовано 31 березня 2020. 
  9. . Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 31 березня 2020. 
  10. Журнал Священного Синода Русской Православной Церкви от 9-го августа 1946 г. // ЖМП. 1946, № 9, стр. 7.
  11. . Архів оригіналу за 28 березня 2018. Процитовано 31 березня 2020. 
  12. БЕЗ КАНОНОВ. // ЖМП. 1949, № 6, стр. 34—39.
  13. Нивьер, Антуан. Православные священнослужители, богословы и церковные деятели русской эмиграции в Западной и Центральной Европе. 1920—1995: Биографический справочник. Москва-Париж: Русский путь-YMCA-Press, 2007, стр. 425.
  14. . Архів оригіналу за 3 січня 2020. Процитовано 31 березня 2020. 

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej z takim im yam Serafim Serafim v miru Oleksandr Ivanovich Lukyanov 4 veresnya 1879 18 lyutogo 1959 yepiskop Pravoslavnoyi Cerkvi Finlyandiyi ta uchasnik moskovitskih nacionalistichnih cerkovnih rozkoliv Pomer arhiyereyem Moskovskoyi patriarhiyi v SRSR Serafim Luk yanov 2 j Patriarshij Ekzarh Zahidnoyi Yevropi31 serpnya 1945 9 serpnya 1946Cerkva RPC z 1921 Finlyandska pravoslavna cerkvaPoperednik Yevlogij GeorgiyevskijNastupnik Fotij TopiroMitropolit Zahidnoyevropejskijdo 7 grudnya 1938 arhiyepiskopArhiyepiskop Finlyandskij ta Viborzkij do 1920 yepiskop Alma mater Kazanska duhovna akademiyaDiyalnist svyashennikNarodzhennya 23 serpnya 4 veresnya 1879 Saratov Saratovska guberniya Rosijska imperiyaSmert 18 lyutogo 1959 1959 02 18 79 rokiv Gerboveckij Uspenskij monastir Girbovec Kalaraskij rajon Kalaraskij rajon Moldavska RSR SRSRChernectvo 7 grudnya 1902Yep hirotoniya 7 veresnya 1914Nagorodi Orden Svyatogo Volodimira 3 stupenyaOrden Svyatogo Volodimira 4 stupenya Serafim u Vikishovishi Zmist 1 Zhittyepis 2 Praci 3 Literatura 4 Primitki 5 PosilannyaZhittyepis RedaguvatiNarodivsya 23 serpnya 1879 v rodini svyashennika Zakinchiv Saratovsku duhovnu seminariyu U 1900 vstupiv do Kazanskoyi duhovnoyi akademiyi de 7 grudnya 1902 postrizhenij u chernectvo i 8 grudnya togo zh roku visvyachenij u san iyerodiyakona a v 1903 roci u san iyeromonaha U 1904 zakinchiv Akademiyu zi stupenem kandidata bogoslov ya i priznachenij vikladachem Ufimskoyi duhovnoyi seminariyi de z 16 veresnya 1906 priznachenij inspektorom U 1907 priznachenij rektorom Tavrijskoyi duhovnoyi seminariyi i zvedenij v san arhimandrita 8 serpnya 1911 priznachenij rektorom Saratovskoyi duhovnoyi seminariyi Proyaviv sebe yak nadzvichajno uvazhnij do problem vvirenogo jomu navchalnogo zakladu nastavnik Postijno buvav na urokah v riznih klasah osobisto pereviryav pismovi roboti vistupav yak prihilnik regulyarnogo pozaklasnogo chitannya seminaristiv pidvishennya yih naukovoyi osvichenosti Bilsh aktivno stala popovnyuvatisya seminarska biblioteka na zasidannyah pravlinnya rektor sam zatverdzhuvav spiski potribnih knig Za pravlinnya arhimandrita Serafima pozhvavilasya diyalnist Obshestva vspomoshestvovaniya nedostatochnym vospitannikam v jogo kasu stalo nadhoditi bilshe pozhertvuvan nizh v poperedni roki Rektor i sam dopomagav bagatom vihovancyam osobistimi koshtami buv iniciatorom stvorennya novih stipendij dlya krashih uchniv Z 1911 1912 navchalnogo roku v Saratovskij duhovnij seminariyi pochali provoditisya pozaklasni zanyattya i chitannya dozvolu yakih vzhe davno domagalisya seminaristi 1 7 veresnya 1914 hirotonizovanij na yepiskopa Serdobolskogo vikariya Viborzkoyi i Finlyandskoyi yeparhiyi Hirotoniyu ocholiv mitropolit Petrogradskij Volodimir Bogoyavlenskij Jogo pravlyachim arhiyereyem buv arhiyepiskop Sergij Stragorodskij z yakim yak vin sam ziznavavsya na emigraciyi buv pov yazanij uzami micnoyi osobistoyi druzhbi 2 Nagorodzhenij ordenom Sv Volodimira IV 1912 i III 1915 st 3 C 11 serpnya 1917 timchasovo keruvav Finlyandskoyi yeparhiyeyu 23 sichnya 1918 u Viborzi na yeparhialnomu z yizdi duhovenstva i miryan pid golovuvannyam mitropolita Petrogradskogo Veniamina yepiskop Serafim buv obranij na posadu golovi yeparhiyi 4 Uhvaloyu Svyatijshogo Sinodu vid 17 sichnya 1918 zatverdzhenij yak obranij golosuvannyam kliru i miryan Finlyandskoyi yeparhiyi yepiskopom Finlyandskim i Viborzkim 5 Znachna chastina finlyandskogo duhovenstva zalishilasya nezadovolena obrannyam yepiskopa Serafima vvazhayuchi sho vin peremig viklyuchno zavdyaki proceduri viboriv nav yazanoyi Sinodom Nezadovoleni obrannyam finsko karelski parafiyi cherez svoyih deputativ podali zayavu mitropolitu Veniaminu pro gotovnist podati klopotannya pro zasnuvannya samostijnoyi Karelskoyi yeparhiyi U 1920 zvedenij v san arhiyepiskopa 6 lipnya 1923 Pravoslavna cerkva Finlyandiyi vsuperech bazhannyu arhiyepiskopa Serafima otrimala status avtonomiyi v skladi Konstantinopolskogo patriarhatu 6 29 grudnya 1923 rishennyam Derzhavnoyi Radi i ukazom prezidenta Finlyandiyi za nevidpovidnist zakonu pro movu arhiyepiskop Serafim buv vidstoronenij vid ocholyuvannya yeparhiyeyu pozayak ne pobazhav klopotati pro nadannya vidterminuvannya dlya vivchennya finskoyi movi Arhiyepiskopu Serafimu zalishili pravo zdijsnyuvati cerkovni bogosluzhinnya ale vin buv povnistyu usunenij vid podalshoyi uchasti v upravlinni Cerkvoyu 6 Z 1 sichnya 1924 uryad poklav obov yazki arhiyepiskopa Viborzkogo i Finlyandskogo na Cerkovne upravlinnya zobov yazavshi jogo spilno z Soborom uvijti z podannyam pro priznachennya novogo arhiyepiskopa Zarubizhnij Arhiyerejskij Sinod Rosijskoyi Cerkvi viznav ce zvilnennya nezakonnim zayavivshi sho pokinuti svoyu posadu kanonichnij golova mig tilki za rishennyam sudu abo za vlasnim bazhannyam 6 Prozhivav na spokoyi v Koneveckomu monastiri Oficijno novij arhiyepiskop Finlyandskij German Aav buv obranij na Sobori Finlyandskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi 13 chervnya 1925 i 14 serpnya togo zh roku zatverdzhenij na cij posadi prezidentom 6 U 1926 vidvorenij z Finlyandiyi za virokom sudu 30 chervnya 1926 oselivsya v Londoni na zaproshennya mitropolita Yevlogiya Georgiyevskogo na pravah vikarnogo yepiskopa Arhiyepiskopiyi rosijskih parafij Za spogadami mitropolita Yevlogiya Arhiyepiskop Serafim vnis v londonsku pastvu smutu a potim ocholiv tam karlovciv 7 Z 26 sichnya 1927 perebuvav u yepiskopati Rosijskoyi zarubizhnoyi cerkvi z titulom arhiyepiskopa Zahidnoyevropejskogo v Parizhi pri Znam yanskij cerkvi do 31 serpnya 1945 Vkraj negativno zustriv Deklaraciyu mitropolita Sergiya i jogo nastupni diyi i v interv yu emigrantskij gazeti Vidrodzhennya vid 25 chervnya 1930 zayaviv sho Mitropolit Sergij vidpav vid Cerkvi 2 7 grudnya 1938 vozvedenij u san mitropolita U serpni 1938 brav uchast u Drugomu Vsezakordonnomu Sobori RPCZ U svoyemu poslanni vid 22 chervnya 1941 8 pidtrimav vizvolnij pohid vermahtu proti SRSR vvazhayuchi komunistichnij rezhim nabagato bilshim zlom dlya Rosijskoyi federaciyi 16 zhovtnya 1943 brav uchast v naradi yepiskopiv RPCZ u Vidni na yakomu pidpisav dokument pro te sho obrannya Mitropolita Sergiya na prestol Patriarha Moskovskogo i vsiyeyi Rusi ye aktom ne tilki nekanonichnim a j necerkovnim politichnim viklikanim interesami sovyeckoyi komunistichnoyi partijnoyi verhivki ta yiyi ochilnika diktatora Stalina sho perezhivayut vazhku krizu pid chas vijni i potrebuyut dopomogi nenavisnoyi yim i she donedavna gnanoyi nimi Pravoslavnoyi Cerkvi 9 31 serpnya 1945 prijnyatij v klir Moskovskogo Patriarhatu v sani mitropolita otrimanomu nim v karlovackomu rozkoli 9 serpnya 1946 na nastupnij den pislya smerti mitropolita Yevlogiya Georgiyevskogo priznachenij Patriarshim Ekzarhom Zahidnoyi Yevropi 10 zamist arhiyepiskopa Volodimira Tihonickogo zaznachenogo v zapoviti mitropolita Yevlogiya Mitropolit Serafim ne koristuvavsya avtoritetom sered emigrantiv evlogiyivskoyi yurisdikciyi Ce bulo pov yazano z jogo pidtrimkoyu Gitlera a takozh z jogo aktivnoyu vorozhnecheyu z mitropolitom Yevlogiyem v 1920 1930 ti Nareshti arhiyepiskop Fotij Topiro sho vidvidav Franciyu v 1946 vidznachav u svoyemu zviti i te sho mitropolit Serafim velmi ne bezdogannij i v pobutovomu vidnoshenni V rezultati velika chastina parafij ranishe ocholyuvanih mitropolitom Yevlogiyem ostatochno rozirvala zv yazki z Moskovskim Patriarhatom povernuvshis v yurisdikciyu Konstantinopolskogo Patriarha 11 U lyutomu 1947 na choli parizkoyi cerkovnoyi delegaciyi vidvidav Moskvu U lipni 1948 brav uchast v cerkovnih urochistostyah v Moskvi z nagodi 500 richchya avtokefaliyi RPC U chervnevomu nomeri oficijnogo organu RPC Zhurnal Moskovskoyi Patriarhiyi bula nadrukovana stattya za jogo pidpisom Bez kanoniv 12 stattya kritikuvala Konstantinopolsku Patriarhiyu stverdzhuvala sho u vsih rosijskih iyerarhiv mova pro emigrantiv sho stali proti Moskovskogo Patriarha zovsim zatmarilasya kanonichna svidomist i robila visnovok Ob yednannya vsih rosijskih yeparhij sho znahodyatsya za mezhami derzhavnih kordoniv Rosijskoyi Cerkvi mozhlive tilki navkolo prestolu Moskovskogo Patriarha 15 listopada 1949 zvilnenij na spokij U grudni togo zh roku zvernuvsya z klopotannyam do pro povernennya v RPCZ ale bezuspishno 13 za inshimi vidomostyami buv prijnyatij 1 14 grudnya 1949 14 17 travnya 1954 priyihav na prozhivannya v SRSR U 1956 peremishenij na spokij v Gerboveckij monastir de pomer 18 lyutogo 1959 Praci Redaguvati Nravstvennye vozzreniya prepodobnogo Ioanna Lestvichnika Poslanie pastve o vstuplenii v upravlenie Ekzarhatom Zapadno Evropejskih pravoslavnyh russkih prihodov Zhurnal Moskovskoj Patriarhii M 1946 9 str 16 17 Vpechatleniya ot prebyvaniya v Moskve 7 II 25 II 1947 g Zhurnal Moskovskoj Patriarhii M 1947 3 str 13 Bez kanonov Zhurnal Moskovskoj Patriarhii M 1949 6 str 34 39 Dorogaya Rodina Zhurnal Moskovskoj Patriarhii M 1954 9 str 19 Proekt organizacii cerkovnogo upravleniya razrabotannyj mitropolitom Serafimom Lukyanovym Materialy k istorii pravoslaviya v nacistskoj Germanii Publ iereya Georgiya Orehanova i G Zommer Arhivovano 6 travnya 2018 u Wayback Machine Vestnik PSTGU Predystoriya Bogoslovskij sbornik 7 M 2001 str 264 268Literatura RedaguvatiPriezd v Sovetskij Soyuz mitropolita Serafima Lukyanova Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1954 6 S 20 Poltorackij N Mitropolit Serafim Lukyanov nekrolog Zhurnal Moskovskoj Patriarhii 1959 4 S 9 10 Pismo arhiepiskopa Serafima Lukyanova mitropolitu Antoniyu Hrapovickomu Istoriya Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi v HH veke 1917 1933 gg Materialy konferencii v g Santendre Vengriya 13 16 noyabrya 2001 Petrozavodsk Izdanie Obiteli Prep Iova Pochaevskogo v Myunhene 2002 S 546 550 Siluan Nikitin ierom Znachenie sobytij 1917 g v obrazovanii Finlyandskoj Pravoslavnoj Cerkvi Materialy cerkovno nauchnoj konferencii 100 letie nachala epohi gonenij na Russkuyu Pravoslavnuyu Cerkov M Izd vo Moskovskoj Patriarhii Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi 2018 S 140 151 Kostryukov A A Gorkij urok Poslednie gody sluzheniya mitropolita Serafima Lukyanova 1879 1959 VII Valaamskie obrazovatelnye chteniya Bogoizbrannaya obitel k 30 letiyu vozrozhdeniya monasheskoj zhizni na Valaame Materialy mezhdunarodnoj konferencii 2020 S 194 201 Primitki Redaguvati Aleksandr Mramornov Saratovskaya duhovnaya seminariya v gody Pervoj mirovoj vojny i revolyucii Procitovano 3 travnya 2017 a b Cerkovnyj vedomosti 15 i 16 202 i 203 1 14 15 28 avgusta 1930 Arhivovano 11 zhovtnya 2017 u Wayback Machine str 6 Sinodik kavalerov ordena svyatogo knyazya Vladimira SPb 2015 S 486 487 Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 4 listopada 2021 Procitovano 31 bereznya 2020 Cerkovnyya Vѣdomosti 1918 3 4 31 yanvarya str 22 a b v g M V Shkarovskij Otnosheniya Konstantinopolskogo Patriarhata i Russkoj Cerkvi v 1917 nachale 1930 h gg Arhivovano 25 veresnya 2015 u Wayback Machine Mitropolit Evlogij Georgievskij Put moej zhizni Glava 21 Arhivovano 8 serpnya 2020 u Wayback Machine Mihail Shkarovskij Russkaya Pravoslavnaya Cerkov za rubezhom na Balkanah v gody Vtoroj mirovoj vojny Arhiv originalu za 8 bereznya 2008 Procitovano 31 bereznya 2020 Opredelenie Soveshaniya Episkopov v Vene Arhiv originalu za 23 veresnya 2020 Procitovano 31 bereznya 2020 Zhurnal Svyashennogo Sinoda Russkoj Pravoslavnoj Cerkvi ot 9 go avgusta 1946 g ZhMP 1946 9 str 7 Arhivovana kopiya Arhiv originalu za 28 bereznya 2018 Procitovano 31 bereznya 2020 BEZ KANONOV ZhMP 1949 6 str 34 39 Niver Antuan Pravoslavnye svyashennosluzhiteli bogoslovy i cerkovnye deyateli russkoj emigracii v Zapadnoj i Centralnoj Evrope 1920 1995 Biograficheskij spravochnik Moskva Parizh Russkij put YMCA Press 2007 str 425 Mitropolit Serafim Lukyanov Aleksandr Ivanovich Arhiv originalu za 3 sichnya 2020 Procitovano 31 bereznya 2020 Posilannya RedaguvatiSerafim Lukyanov Aleksandr Ivanovich Mitropolit Serafim Lukyanov Aleksandr Ivanovich Seraphim Loukianov 1879 1959 Arhivovano 3 sichnya 2020 u Wayback Machine Serafim Lukyanov Arhivovano 16 serpnya 2019 u Wayback Machine Na sajte Russkoe Pravoslavie Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Serafim Luk 27yanov amp oldid 39296768