Західноєвропейський Екзархат Російської православної церкви (фр. Exarchat du Patriarche Russe en Europe Occidentale) — скасований у 1990 році зарубіжний екзархат Московського патріархату; був заснований 7 вересня 1945 року постановою Священного Синоду РПЦ про «возз'єднання керованих» митрополитом Євлогієм (Георгієвським) парафій з Московським Патріархатом і їх збереження як Екзархату РПЦ.
Історія ред.
До 1921 року російські православні приходи в Західній Європі перебували у керуванні митрополитів Санкт-Петербурзьких (Петроградських), зносини з якими були ускладнені революційними подіями і громадянською війною в Росії, а також загальним розладом церковного управління на початку 1920-х. Згідно з постановою Патріарха Московського і всієї Росії Тихона, Священного Синоду і Вищої Церковної Ради від 8 квітня 1921 року, такі парафії переходили під тимчасове управління архієпископа Євлогія (Георгієвського), колишнього Житомирського і Волинського, — «аж до відновлення правильних і безперешкодних зносин з Петроградом» (ще раніше, 15 жовтня 1920 року він був призначений на цю посаду указом Південно-Російського Вищого Церковного Управління, що знаходився в місті Сімферополі, на території контролировашейся Збройними силами Півдня Росії). Таким чином засновувалась структура, зазвичай іменувалася як «Західно-Європейська єпархія», хоча керуючий архієрей не мав статусу єпархіального, а парафії, в строгому сенсі, були Патріаршими ставропігіями у його тимчасовому управлінні.
В подальшому, митрополит Євлогій примикав до Архієрейського Синоду Руської Православної Церкви закордоном (РПЦЗ) на чолі з митрополитом Антонієм (Храповицьким), але в 1926 році між двома ієрархами виявилися принципові розбіжності. 8 вересня 1927 року рішенням Архієрейського Синоду РПЦЗ була заснована Західноєвропейська єпархія РПЦЗ; 9 вересня її керівником був призначений колишній вікарій митрополита Євлогія архієпископ Серафим (Лук'янов) з місцеперебуванням кафедри в Парижі.
5 квітня 1922 року Вселенський Патріарх Мелетій IV призначив митрополита Селевкійського Германа (Стринопулоса) своїм Екзархом Західної та Центральної Європи з титулом «Фиатирский»; всім православним установам, що знаходяться в Західній Європі поза межами помісних Церков, було запропоновано увійти в його юрисдикцію.
9 травня 1928 року повноваження митрополита Євлогія (Георгієвського) були підтверджені Заступником Патріаршого Місцеблюстителя, митрополитом Сергієм (Страгородским). 10 червня 1930 року митрополит Євлогій, з політичних мотивів, був заборонений у священнослужінні постановою Синоду митрополита Сергія і в лютому 1931 року з майже усім кліром і паствов перейшов до юрисдикції Константинопольської Патріархії (див. статтю Західноєвропейського екзархату російських парафій). Як згадував митрополит Антоній (Блум): «Патріаршої Церкви тоді залишилися вірними людина 40-50 в Парижі і людина 10-15 в Ніцці, маленький прихід в Берліні, малесенький прихід в Бельгії — це все, що було. Всі інші пішли під Константинополь». Тимчасове управління нечисленними патріаршими парафіями в Західній Європі в кінці грудня 1930 року було доручено митрополиту Елевферию (Богоявленського).
У березні 1931 року єпископ Веніамін (Федченков), колишній Севастопольський, організував в Парижі патріарше подвір'я із храмом святителів Василя Великого, Григорія Богослова і Іоанна Златоуста (Трьохсвятительське подвір'я), яке стало центром нечисленних російських парафій під юрисдикцією Московського Патріархату. Єпископ Веніамін, до свого від'їзду в США в 1933 році мав статус вікарія митрополита Елевферия.
7 вересня 1945 року рішенням Священного Синоду РПЦ був заснований Західноєвропейський екзархат Московського Патріархату на чолі з митрополитом Євлогієм, тоді вже тяжко хворим. По смерті останнього 8 серпня 1946 року рішенням Синоду та указом Московського Патріарха Алексія I Екзархом Західної Європи був призначений митрополит Серафим (Лук'янов), колишній «карловчанин». Однак на території Франції практично весь клір і паства митрополита Євлогія побажали залишитися у віданні Константинопольського патріархату.
З 1947 по 1989 гол у Парижі видавався щоквартальний журнал «Вісник Російської Західноєвропейського Патріаршого Екзарха» («Messager de l Exarchat du Patriarche Russe en Europe Occidentale»).
Весь повоєнний час аж до початку 1990-х років становище громад Російської православної церкви в Західній Європі було важким: Священик Августин Робертс писав Патріарху Алексію I в 1956 році: «У більшості країн Західної Європи приналежність до Московської юрисдикції є справою важкою. Ми здаємося політично підозрілими нашим братам православним і неправославним, а багато осіб, які цікавляться Православ'ям як таким, не хочуть мати нічого спільного з „Радянською“ Церквою, тобто „Більшовицькою“. Наша душпастирська і місіонерська робота страждає від того, що ми належимо до цієї юрисдикції. Відірваність Російської Церкви на Заході є катастрофічною для всього майбутнього Православ'я на Заході».
В 1953 році при Трьохсвятительському подвір'ї єпископом Миколаєм (Єрьоміним) були організовані дворічні богословсько-пастирські курси для підготовки духовенства, які перемістилися в 1958 році у Вильмуасон. У 1963 року після відходу митрополита Миколая (Єрьоміна) на спокій курси були закриті.
У 1960 році була утворена Корсунська єпархія з центром у Парижі, в 1962 році — Сурожськая з центром в Лондоні. У 1972 році утворена Гаазька єпархія.
Рішенням Архієрейського Собору РПЦ 30 — 31 січня 1990 року, в числі інших зарубіжних Екзархатів РПЦ, Західноєвропейський Екзархат був скасований, а входили до нього єпархії підпорядковані Патріарха і Синоду, тобто безпосередньо Відділу зовнішніх церковних зносин.
Правлячі архієреї ред.
| Керуючі Західно-Європейськими парафіями Російської Церкви | |||||
| Номер | Ім'я | Початок правління | Кінець правління | Сан | Примітка |
|---|---|---|---|---|---|
| 1 | Євлогій (Георгіївський) | 1 жовтня 1920 | 10 червня 1930 | Митрополит | |
| 2 | Єлевферій (Богоявленський) | 24 грудня 1930 | 31 грудня 1940 | Митрополит Віленський | до 30 квітня 1931 року — тимчасовий керуючий |
| Екзархи Московської Патріархії в Західній Європі | |||||
| Номер | Ім'я | Початок правління | Кінець правління | Сан | Примітка |
| 1 | Євлогій (Георгіївський) | 2 вересня 1945 | 8 серпня 1946 | Митрополит | |
| 2 | Серафим (Лук'янов) | 9 серпня 1946 | 15 листопада 1949 | Митрополит Західноєвропейських православних Церков | |
| 3 | Фотій (Тапиро) | лютий 1950 | 26 жовтня 1951 | Архієпископ Віленський | |
| 4 | Борис (Вік) | 26 жовтня 1951 | 11 листопада 1954 | Архієпископ Берлінський | тимчасовий керуючий |
| 5 | Миколай (Єрьомін) | 11 листопада 1954 року | 14 січня 1963 року | Митрополит Корсунський | до 5 січня 1960 року — архієпископ Клишийский |
| 6 | Антоній (Блум) | 14 січня 1963 | 5 квітня 1974 | Митрополит Сурожський | до 27 січня 1966 року — архієпископ і тимчасовий керуючий |
| 7 | Никодим (Ротов) | 3 вересня 1974 | 5 вересня 1978 | Митрополит Ленінградський і Новгородський | |
| 8 | Філарет (Вахромєєв) | 12 жовтня 1978 | 1 лютого 1984 | Митрополит Мінський і Слуцький | |
| 9 | Володимир (Сабодан) | 28 березня 1984 | 19 лютого 1990 | Митрополит Ростовський і Новочеркаський |
Єпархії ред.
До складу Екзархату входили кафедри:
Примітки ред.
- ↑ Виписка з журналу № 23 засідання Священного Синоду від 7 вересня 1945. // ЖМП. 1945, № 9, стор 13.
- Про Трьохсвятительському Подвір'я В Парижі [ 18 вересня 2020 у Wayback Machine.] // Російське зарубіжжя: музика і православ'я: Міжнародна наукова конференція, Москва, 17-19 вересня 2008 р. / упоряд. С. Р. Звєрєвої; навч. ред. Ц. Р. Звєрєвої, М. А. Васильєвої.
- Журнал Священного Синоду Руської Православної Церкви від 9-го серпня 1946 р. // ЖМП. 1946, № 9, стор 7.
- Свящ. Александр Троицкий «ВЕСТНИК РУССКОГО ЗАПАДНОЕВРОПЕЙСКОГО ПАТРИАРШЕГО ЭКЗАРХАТА». Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2004. — Т. VIII. — С. 42-43. — ISBN 5-89572-014-5.(рос.)
- Визначення Архієрейського Собору. // ЖМП. 1990, № 5, стор 6: «<...> вважати корисним забезпечити прямий зв'язок і безпосереднє підпорядкування зарубіжних єпархій Руської Православної Церкви Святішому Патріарху і Священнму Синоду без об'єднання їх у Экзарахаты. Виходячи з цього церковно-адміністративне об'єднання зарубіжних єпархій в Экзарахаты втрачає чинність. <...>»
- Берлінська і Німецька єпархія [ 13 грудня 2013 у Wayback Machine.] стаття в Православній енциклопедії
Див. також ред.
- Західноєвропейська єпархія РПЦЗ
Посилання ред.
- Офіційний вебсайт Західноєвропейського Екзархату Російської православної церкви [ 21 грудня 2019 у Wayback Machine.]
- Западно-Европейский экзархат Московского Патриархата (рос.). Сайт «Русское православие». Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 12 грудня 2008.
- Западно-Европейский экзархат. Интернет-проект «Иерархия церквей» (рос.). Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 12 грудня 2008.
- Протоиерей Владислав Цыпин. История Русской Православной Церкви (рос.). Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 12 грудня 2008.
- Русская Православная Церковь в Европе. Образование и Православие (рос.). Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 12 грудня 2008.
- Кострюков Андрій Олександрович До історії возз'єднання з Московським Патріархатом парафій Західноєвропейського екзархату в повоєнні роки (1945-1946 рр..) [ 17 серпня 2019 у Wayback Machine.] // Вісник православного Свято-Тихонівського гуманітарного університету. № 6 (55) / 2013