Митрополит Миколай (світське ім'я Борис Дорофеевич Ярушевич; 13 січня 1892, Ковно — †13 грудня 1961, Москва) — православний єпископ, митрополит Коломенський і Крутицький Російської Православної Церкви у 1944–1960 р.. Лауреат Макаріївської премії.
| Миколай Ярушевич Борис Дорофеєвич Ярушевич | |
| |
|---|---|
| 28.01.1944 — 19.09.1960 | |
| Церква: | Російська православна церква |
| Попередник: | Петро (Полянський) |
| Наступник: | Пітирим (Свиридов) |
| Альма-матер: | Санкт-Петербурзька духовна академія |
| Науковий ступінь: | доктор богослов'я |
| Діяльність: | православний священник |
| Народження: | 13 січня 1892 Ковно |
| Смерть: | 13 грудня 1961 (69 років) Москва |
| Похований: | |
| Священство: | єпископ |
| Нагороди: | |
| Миколай у Вікісховищі |
Біографія ред.
Народився 13 січня 1892 року у м. Каунас в родині білоруського священика. У 1908 р. з переведенням батька у до м. Санкт-Петербург він закінчив середню школу, вчився в університеті м. Санкт-Петербург і у духовної академії.
23 жовтня 1914 року прийняв чернецтво з іменем Микола. 24 жовтня 1914 р. — ієродиакон, 25 жовтня — ієромонах. Після рукоположення в священство у 1914–1915 р. Першої світової війни служив на лінії фронту, але через важку хворобу почав викладати у Санкт-Петербурзькій духовної семінарії. З грудня 1916 р. — настоятель церкви св. Миколая у Миколаївській дитячій лікарні. З грудня 1918 р. — настоятель Петропавлівського собору м. Петергоф. 14 грудня 1919 р. — призначили його на посаду архімандрита Санкт-Петербурзької Олександро-Невської Лаври.
27 березня 1922 року Патріарх Тихон призначив його вікарієм Санкт-Петербургу. 7 квітня 1922 р. відбулася його хіротонія в єпископи Петергофу. У лютому 1923 р. був засланий до селища Усть-Кулом Зирянського краю Росії, де в важких умовах він проводить три роки.
У 1935 р. він отримав звання архієпископа Петергофу. У 1936–1940 р. управляв Псковською і Новгородською єпархією. З 1940 р. — архієпископ Волинський і Луцький (від 9 березня того ж року — митрополит Волинський і Луцький), отримав звання Патріаршого Екзарха західних областей України та Білорусі. З 15 липня 1941 р. — митрополит Київський й Галицький, екзарх України.
У 1944 р. — митрополит Крутицький (і з 22 березня 1947 року — Коломенський).
Помер 13 грудня 1961 року у Боткінській лікарні після нападу стенокардії. Похований в крипті Смоленської церкви після похоронів в Троїце-Сергієвій лаврі.
Митрополит РПЦ МП Миколай про Йосипа Сталіна:
У нашому вожді віруючі разом з усією країною знають найбільшого з людей, яких народжувала наша країна, що з'єднав у своїй особі всі якості згаданих вище наших російських богатирів і великих полководців минулого; бачать втілення всього найкращого і світлого, що становить священний духовний спадок російського народу, заповіданий предками: у ньому нерозривно поєднувалися в єдиний образ полум'яна любов до Батьківщини і народу, найглибша мудрість, сила мужнього, непохитного духу і батьківське серце. Як у військовому вожді, в ньому злилося геніальна військова майстерність з найміцнішою волею до перемоги… Ім'я Йосипа Віссаріоновича Сталіна, оточене величезною любов'ю всіх народів нашої країни, — стяг слави, процвітання, величі нашої Батьківщини.
— "Журнал Московской Патриархии", 1944 г., № 1
Був першим Головою Відділу зовнішніх церковних зносин: з квітня 1946 до червня 1960 року. У серпні - на початку вересня 1945 року здійснив поїздку до Франції, де виконав місію по приєднанню митрополита Євлогія (Георгієвського) і його вікаріїв Західноєвропейського Екзархату (в юрисдикції Константинопольського патріархату) і митрополита Серафима (Лук'янова)) до Московського Патріархату. У книгах ОУН названий «відомомим вислужником КҐБ»
Джерела та література ред.
- С. І. Білокінь. Миколай [ 19 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 655. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- «Златоуст XX века: Митрополит Николай (Ярушевич) в воспоминаниях современников», м. СПб., 2003 р.;(рос.)
- Чумаченко Т. А., «Поразила всех нас, как громом, отставка митрополита Николая (Крах одной церковной карьеры)», 1960 р., «Исторический архив», 2008 р., № 1 — С.47—68.(рос.)
Посилання ред.
- Сайт, посвящённый митрополиту Николаю [ 3 липня 2006 у Wayback Machine.]
- На сайте Русское Православие
- Николай (Ярушевич Борис Дорофеевич) [ 30 листопада 2012 у Wayback Machine.] На сайте Православного Свято-Тихоновского Богословского Института
- Митрополит Николай (Ярушевич) [ 19 серпня 2007 у Wayback Machine.] Воспоминания архиепископа Василия Кривошеина о митрополите Николае и биография последнего
- Воспоминания архиепископа Василия (Кривошеина) об увольнении м-та Николая [ 27 вересня 2007 у Wayback Machine.]
- Краснов-Левитин, Анатолий Эммануилович В поисках нового града [ 12 березня 2007 у Wayback Machine.] (Воспоминания о увольнении и кончине м-та Николая)
- Церковный Некрополь. Митрополит НИКОЛАЙ (Ярушевич) [ 24 жовтня 2010 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- Митрополит Николай. Наше пребывание во Франции. // ЖМП. 1945, № 10, стр. 14—25.
- (українська). ВИДАННЯ ОРГДНІЗДШЙНО-НДДРОВОІ РЕФЕРЕНТУРИ. 1958. Архів оригіналу за 14 травня 2021. Процитовано 13 серпня 2020.