www.wikidata.uk-ua.nina.az

Свєнціцький Іларіон Семенович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Свенчицький Батько Посада Діти Дружина М

Свєнціцький Іларіон Семенович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Свенчицький.

Іларіон Семенович Свєнціцький
Іларіон Свєнціцький в бібіліотеці Національного музею. 1908 рік
Іларіон Свєнціцький в бібіліотеці Національного музею. 1908 рік
Народився 7 квітня 1876(1876-04-07)
Буськ, нині Львівська область
Помер 18 вересня 1956(1956-09-18) (80 років)
Львів, нині Україна
Поховання Личаківський цвинтар
Країна  Австро-Угорщина
 ЗУНР
 Польща
 СРСР
Національність українець
Діяльність філолог, музеєзнавець
Alma mater Львівський університет
Галузь філологія
етнографія
музеєзнавство
Заклад Національний музей у Львові
Посада директор музеюd і викладач університету
Науковий ступінь Доктор філологічних наук
Науковий керівник Ватрослав Ягич
Батько Семен Свєнціцький
Мати Іванна Кучинська
У шлюбі з Анісія Вострякова
Діти Віра, Марія
Роботи у Вікіджерелах
 Свєнціцький Іларіон Семенович у Вікісховищі
Могила Іларіона Свєнціцького на 21 полі Личаківського цвинтаря у Львові

Іларіо́н Семе́нович Свєнці́цький (7 квітня 1876(18760407), Буськ, нині Львівська область — 18 вересня 1956, Львів) — український філолог, етнограф, музеєзнавець, громадсько-культурний діяч, доктор філологічних наук з 1902 р., дійсний член НТШ з 1914 р. Депутат Верховної Ради УРСР 2-го скликання. Батько мистецтвознавиці Віри Свєнціцької.

Біографія Редагувати

Народився 7 квітня 1876 року в містечку Буськ, нині Львівська область (тоді Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина).

Хата в Буську, в якій народився І. С. Свєнціцький. Це хата діда (по матері) Кучинського

Закінчив фізико-математичний факультет Львівського університету (1899), продовжив навчання як вільний слухач історико-філологічного факультету Петербурзького університету та Археологічного інституту в Петербурзі. Лінгвістичну освіту поглибив у Відні під керівництвом В. Ягича, захистив докторську дисертацію.

1905–1952 — директор Національного музею у Львові (у 1939–1990 рр. — Державний музей українського мистецтва).

З 1913 року — приват-доцент кафедри слов'янської філології Львівського університету. Впродовж 1921–1925 років викладав в Українському таємному університеті у Львові. У 1944–1950 — завідувач кафедри слов'янської філології Львівського університету. З 1944 — завідувач Львівського відділу Інституту мовознавства, який 1951 року ввійшов до структури Інституту суспільних наук АН УРСР.

Помер у Львові. Похований на 21 полі Личаківського цвинтаря; поряд — могила Михайла Павлика з сестрою Анною.

Музейна діяльність Редагувати

1905–1952 — директор Національного музею у Львові (у 1939–1990 рр. — Державний музей українського мистецтва). Відомий вчений, людина із стійким характером, він мужньо відстоював музейні колекції в роки Першої світової війни. Його боротьба зумовила арешт 6 червня 1915 — як пропагандиста «мазепинських» ідей — і депортацію з сім'єю до Росії. Повернувся до Львова у березні 1918. В часи польської влади йому, «гайдамаці», довелося проводити велику роботу з розбудови музею під постійним поліцейським наглядом.

Іларіон Свєнціцький у бібліотеці музею

Події вересня 1939 не полегшили мистецьку роботу видатного вченого. У жовтні 1939 Національний музей приєднали до Львівської картинної галереї як «український відділ». Як наслідок, визнана у світі культурно-мистецька установа перестала існувати.

У лютому 1940, занепокоєний долею колекції Голуховського, яка знаходилася в новоствореному Палаці піонерів і без фахового догляду могла бути знищена або загинути, Свєнціцький звернувся до відділу мистецтв при облвиконкомі з клопотанням передати її до Картинної галереї.

У березні 1941 року його перевели на посаду завідувача відділом. Вчений робив усе, щоб зберегти колектив і музейні колекції, не припиняв діяльність і під час нацистської окупації.

В 1947–1950 рр. арештували співробітників львівського музею М. Батога, Є. Кравчука, С. Сампару, О. Бордун, а також доньку Свєнціцького Віру, коли вона поверталася з відрядження з Москви.

У травні 1950 року заступником директора музею був призначений далекий від музейної роботи художник В. Любчик, який виконував завдання із виявлення «націоналістичних» та «формалістичних» творів мистецтва і подальшого їх знищення.

Навесні 1952 Іларіона Свєнціцького звинуватили в тому, що він із 2436 художніх творів, переданих до музею Комітетом у справах мистецтв при Раді Міністрів України, помістив до експозиції лише 124, мотивуючи свої дії тим, що подібне «збагачення» було «лише кількісне, а не якісне». Комісія поставила питання про заміну керівництва музею — директора і його заступника М. Драгана, активного діяча української мистецької організації «АНУМ» (Асоціація незалежних українських митців).

Свєнціцький усіма силами протистояв цинічним діям влади щодо знищення мистецьких творів Музею українського мистецтва — списки яких, складені у травні 1952, включали 2115 одиниць. Серед вилучених музейних предметів — полотна видатних українських художників О. Новаківського, М. Сосенка, Ф. Красицького, П. Холодного, М. Бойчука, С. Гординського, О. Кульчицької, М. Глущенка, Г. Нарбута та інших (портрети січових стрільців, діячів Греко-католицької церкви), роботи митців, засуджених як «буржуазних націоналістів». За це Свєнціцький був знятий з посади директора музею і переведений на наукову роботу до Інституту суспільних наук АН УРСР. В характеристиці керівництва Львівського філіалу АН УРСР на професора І. Свєнціцького від лютого 1952 зазначалося, що як директор українського музею він допустив «засмічення фондів музейної бібліотеки націоналістичною літературою», «виявляв явну протидію вилученню націоналістичної літератури» (якої в серпні 1951 було вилучено понад 2500 книг). На початку серпня 1952, скориставшись відпусткою Свєнціцького, за наказом секретаря Львівського обкому партії Костянтина Литвина культурні цінності двома вантажівками за три рейси перевезли до Львівської бібліотеки АН УРСР «для знищення націоналістичних антирадянських експонатів». Також сюди привезли 4,5 тис. історичних книг та 2 ящики музейної зброї. За свідченнями очевидців, імпровізований крематорій для творів мистецтва димів над містом кілька днів.

1955 року Костянтин Литвин, перебуваючи на посаді міністра культури УРСР, наказом зобов'язав керівництво Львівського історичного музею, Музею українського мистецтва і Картинної галереї скласти до 15 грудня 1955 списки експонатів, що «пов'язані з діяльністю різних українських і польських „буржуазно-націоналістичних“ організацій, та картин, які за своєю ідейною спрямованістю не можуть експонуватися», з метою їх вилучення з фондів цих закладів. Проте в квітні 1956 новий міністр культури УРСР І. Шаблій скасував рішення попередника і повернув списки назад, мотивуючи, що «знищувати ці матеріали недоцільно, тому що вони можуть мати інтерес для окремих дослідників при вивченні історичних матеріалів». Такі дії влади щодо колекцій Національного музею шкідливо відбилися на стані здоров'я Іларіона Свєнціцького, для якого Музей був справою життя.

Наукова діяльність Редагувати

Наукові інтереси: мовознавство, зокрема історія української мови, порівняльно-історичне мовознавство, діалектологія, палеографія, літературознавство, рукописні пам'ятки і стародруки, українське мистецтво найдавнішого періоду, музейна справа тощо.

Як філолог вивчав мову окремих рукописних пам'яток (дипломатика старокиївських договорів з греками, Бучацьке Євангеліє ХІІІ століття, Лаврашівське Євангеліє початку XIV століття, Новосадський апостол XIV століття, Галицько-Волинський літопис), дав «Нариси з історії української мови XI — XVIII століття» (1920) з даними про середньовічну добу в історії української літературної мови, описав фонетичні особливості бойківської говірки с. Бітлі, склав граматики української мови для поляків (1922) та російської мови для українців (1902) і поляків (1915, 1931).

Учасники V з’їзду українських музеологів у Перемишлі (16–17 травня 1937 року). У першому ряді четвертий справа – І. С. Свєнціцький

Досліджував історію відродження Закарпаття («Материалы по истории возрождения Карпатской Руси», 2 тт., 1905–1909) і зв'язки українців з Ф. Міклошічем.

У 1957 вийшли його «Нариси з історії болгарської літератури», а нариси сербохорватської літератури й обох літературних мов залишилися в рукописі. Склав також нариси з історії російської літератури 19-20 століть (1902—1905), вивчав окремих українських письменників: «Винниченко, спроба літературної характеристики» (1920), «Шевченко в світлі критики й дійсности» (1922), «Суспільне тло творчості І. Франка 1856—1916 pp.» (1930) та білоруську літературу.

З ділянки бібліографії дав «Опис рукописів Народного дому з колекції А. С. Петрушевича», т. 1-3 (1906–1941), «Опис кириличних рукописів Національного Музею. Пергамінові рукописи XII–XV століть» (1933) та інші.

При всьому знанні давніх джерел Свєнціцький не раз робив хибкі висновки (наприклад, «Слово о полку Ігореві» уважав твором XV століття, Лаврашівське Євангеліє характеризував як білоруський рукопис тощо).

Був першим галицьким фаховим музеєзнавцем: під його керівництвом Національний Музей став майстернею науково-студійної праці.

Мистецтвознавчі дослідження зосередив насамперед на вивченні орнаментики рукописної книги («Прикраси рукописів Галицької України XVI століття», 1922–1923), гравюри («Початки книгопечатання на землях України», 1924) та галицького іконопису («Іконопись Галицької України XV–XVI століть», 1928; «Ікони Галицької України XV–XVI століть», 1929 — досі ілюстративно найповніше видання з цієї ділянки).

Є автором праці «Розвиток українського мистецтва в Західній Україні» (1944).

Як історик мистецтва належав до так званої «старої школи», що головний натиск клала на опис мистецьких творів; зібрав і упорядкував великий музейний матеріал.

Був також ентузіастом нового мистецтва і з 1931 року влаштовував у музеї ґалерею українських модерних картин.

Як етнограф вивчав виникнення українських колядок і щедрівок («Різдво Христове в поході віків», 1933) та похоронні голосіння.

Філософ Редагувати

Під час університетських студій у Свєнціцького визріває ідея написати докторат на тему «Історія філософії на Русі з XI до XVIII століття», науковим керівником якого погодився стати професор Твардовський. Працюючи з джерелами у Петербурзі, вченому все ж не судилося захистити дисертацію у Львові — через несприятливе політичне становище у Галичині, викликане, як вказує Стапан Іваник, «загостренням польсько-українського протистояння в боротьбі за Львівський університет». Праця, проте, вийшла з друку у Львові 1901 року під назвою «Початки філософії в руській літературі XI–XVI ст.».

Родина Редагувати

Іларіон Свєнціцький народився в родині народного вчителя Семена (Симеона) Свєнціцького і його дружини Іванни з Кучинських. Родина Свєнціцьких походила з Білорусі і початково мала форму прізвища Святицькі, яку Іларіон Семенович періодично вживав при публікаціях.

Родова схема Редагувати

Теодор (Федір) Свєнціцький (*? — †?)

  • Семен (Симеон) Свєнціцький (*1842 — †1926) — управитель школи в Убині ∞ Іванна (Іоанна) Кучинська (*1850 — †1934)
    • Іларіон Свєнціцький (*1876 — †1956) ∞ Анісія Вострякова (*1890 — †1974)
    • Ольга Свєнціцька (*? — †?) ∞ о. Василь Чайковський гербу Сас (*? — †?)
      • о. Роман Чайковський гербу Сас (*1905 — †1995) ∞ Надія Калиневич (*1910 — †1981)
      • Данило Чайковський гербу Сас (*1909 — †1972)
      • Марта Чайковська гербу Сас (*1919 — †2003) ∞ NN Сподар (*? — †?)
      • Ірина Чайковська гербу Сас (*? — †?) ∞ NN Глушич (*? — †?)
    • Наталія Свєнціцька (*? — †після 1918)
    • NN Свєнціцька (*? — †?)

Праці Редагувати

Примітки Редагувати

  1. Личаківський некрополь — С. 223.
    d:Track:Q62416080
  2. ↑ Іваник С. Іларіон Свєнціцький: історія української філософії по-австрійськи
  3. . Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. Процитовано 22 жовтня 2017. 
  4. ↑ ІЛАРІОН СВЄНЦІЦЬКИЙ: Біобібліогр. покажч. / Уклад. Л. Панів; Наук. ред. та авт. передм. д-р філол. наук, проф. Л. Коць-Григорчук; Редкол.: В. Кметь (голова) та ін. – 2-е вид., допов., розшир. – Львів: Вид. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2008. – 678 с., 32 с. іл., портр. – (Українська біобібліографія. Нова серія; Чис. 27. Біобібліографія вчених університету). [ 2017-10-22 у Wayback Machine.] ISBN 978-966-613-654-4
  5. Очерк истории русского движения в Галичине XIX-XX вв Н.М.ПАШАЕВА стр.65
  6. Мирович Р.Д. Алфавитный указатель жертв австро-мадьярского террора во время первой мировой войны 1914 – 1918 гг. на землях Галицкой и Буковинской Руси, в пяти книгах. Третья, значительно пополненная редакция. Львов, 1971.

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Svenchickij Batko Posada Diti Druzhina Mati Cholovik Ilarion Semenovich SvyencickijIlarion Svyencickij v bibilioteci Nacionalnogo muzeyu 1908 rik Ilarion Svyencickij v bibilioteci Nacionalnogo muzeyu 1908 rikNarodivsya 7 kvitnya 1876 1876 04 07 Busk nini Lvivska oblastPomer 18 veresnya 1956 1956 09 18 80 rokiv Lviv nini UkrayinaPohovannya Lichakivskij cvintar 1 Krayina Avstro Ugorshina ZUNR Polsha SRSRNacionalnist ukrayinecDiyalnist filolog muzeyeznavecAlma mater Lvivskij universitetGaluz filologiyaetnografiyamuzeyeznavstvoZaklad Nacionalnij muzej u LvoviPosada direktor muzeyud i vikladach universitetuNaukovij stupin Doktor filologichnih naukNaukovij kerivnik Vatroslav YagichBatko Semen SvyencickijMati Ivanna KuchinskaU shlyubi z Anisiya VostryakovaDiti Vira MariyaRoboti u Vikidzherelah Svyencickij Ilarion Semenovich u VikishovishiMogila Ilariona Svyencickogo na 21 poli Lichakivskogo cvintarya u LvoviIlario n Seme novich Svyenci ckij 7 kvitnya 1876 18760407 Busk nini Lvivska oblast 18 veresnya 1956 Lviv ukrayinskij filolog etnograf muzeyeznavec gromadsko kulturnij diyach doktor filologichnih nauk z 1902 r dijsnij chlen NTSh z 1914 r Deputat Verhovnoyi Radi URSR 2 go sklikannya Batko mistectvoznavici Viri Svyencickoyi Zmist 1 Biografiya 2 Muzejna diyalnist 3 Naukova diyalnist 4 Filosof 5 Rodina 5 1 Rodova shema 6 Praci 7 Primitki 8 Dzherela 9 PosilannyaBiografiya RedaguvatiNarodivsya 7 kvitnya 1876 roku v mistechku Busk nini Lvivska oblast todi Korolivstvo Galichini ta Volodimiriyi Avstro Ugorshina nbsp Hata v Busku v yakij narodivsya I S Svyencickij Ce hata dida po materi KuchinskogoZakinchiv fiziko matematichnij fakultet Lvivskogo universitetu 1899 prodovzhiv navchannya yak vilnij sluhach istoriko filologichnogo fakultetu Peterburzkogo universitetu ta Arheologichnogo institutu v Peterburzi Lingvistichnu osvitu poglibiv u Vidni pid kerivnictvom V Yagicha zahistiv doktorsku disertaciyu 1905 1952 direktor Nacionalnogo muzeyu u Lvovi u 1939 1990 rr Derzhavnij muzej ukrayinskogo mistectva Z 1913 roku privat docent kafedri slov yanskoyi filologiyi Lvivskogo universitetu Vprodovzh 1921 1925 rokiv vikladav v Ukrayinskomu tayemnomu universiteti u Lvovi U 1944 1950 zaviduvach kafedri slov yanskoyi filologiyi Lvivskogo universitetu Z 1944 zaviduvach Lvivskogo viddilu Institutu movoznavstva yakij 1951 roku vvijshov do strukturi Institutu suspilnih nauk AN URSR Pomer u Lvovi Pohovanij na 21 poli Lichakivskogo cvintarya poryad mogila Mihajla Pavlika z sestroyu Annoyu Muzejna diyalnist Redaguvati1905 1952 direktor Nacionalnogo muzeyu u Lvovi u 1939 1990 rr Derzhavnij muzej ukrayinskogo mistectva Vidomij vchenij lyudina iz stijkim harakterom vin muzhno vidstoyuvav muzejni kolekciyi v roki Pershoyi svitovoyi vijni Jogo borotba zumovila aresht 6 chervnya 1915 yak propagandista mazepinskih idej i deportaciyu z sim yeyu do Rosiyi Povernuvsya do Lvova u berezni 1918 V chasi polskoyi vladi jomu gajdamaci dovelosya provoditi veliku robotu z rozbudovi muzeyu pid postijnim policejskim naglyadom nbsp Ilarion Svyencickij u biblioteci muzeyuPodiyi veresnya 1939 ne polegshili mistecku robotu vidatnogo vchenogo U zhovtni 1939 Nacionalnij muzej priyednali do Lvivskoyi kartinnoyi galereyi yak ukrayinskij viddil Yak naslidok viznana u sviti kulturno mistecka ustanova perestala isnuvati U lyutomu 1940 zanepokoyenij doleyu kolekciyi Goluhovskogo yaka znahodilasya v novostvorenomu Palaci pioneriv i bez fahovogo doglyadu mogla buti znishena abo zaginuti Svyencickij zvernuvsya do viddilu mistectv pri oblvikonkomi z klopotannyam peredati yiyi do Kartinnoyi galereyi U berezni 1941 roku jogo pereveli na posadu zaviduvacha viddilom Vchenij robiv use shob zberegti kolektiv i muzejni kolekciyi ne pripinyav diyalnist i pid chas nacistskoyi okupaciyi V 1947 1950 rr areshtuvali spivrobitnikiv lvivskogo muzeyu M Batoga Ye Kravchuka S Samparu O Bordun a takozh donku Svyencickogo Viru koli vona povertalasya z vidryadzhennya z Moskvi U travni 1950 roku zastupnikom direktora muzeyu buv priznachenij dalekij vid muzejnoyi roboti hudozhnik V Lyubchik yakij vikonuvav zavdannya iz viyavlennya nacionalistichnih ta formalistichnih tvoriv mistectva i podalshogo yih znishennya Navesni 1952 Ilariona Svyencickogo zvinuvatili v tomu sho vin iz 2436 hudozhnih tvoriv peredanih do muzeyu Komitetom u spravah mistectv pri Radi Ministriv Ukrayini pomistiv do ekspoziciyi lishe 124 motivuyuchi svoyi diyi tim sho podibne zbagachennya bulo lishe kilkisne a ne yakisne Komisiya postavila pitannya pro zaminu kerivnictva muzeyu direktora i jogo zastupnika M Dragana aktivnogo diyacha ukrayinskoyi misteckoyi organizaciyi ANUM Asociaciya nezalezhnih ukrayinskih mitciv Svyencickij usima silami protistoyav cinichnim diyam vladi shodo znishennya misteckih tvoriv Muzeyu ukrayinskogo mistectva spiski yakih skladeni u travni 1952 vklyuchali 2115 odinic Sered viluchenih muzejnih predmetiv polotna vidatnih ukrayinskih hudozhnikiv O Novakivskogo M Sosenka F Krasickogo P Holodnogo M Bojchuka S Gordinskogo O Kulchickoyi M Glushenka G Narbuta ta inshih portreti sichovih strilciv diyachiv Greko katolickoyi cerkvi roboti mitciv zasudzhenih yak burzhuaznih nacionalistiv Za ce Svyencickij buv znyatij z posadi direktora muzeyu i perevedenij na naukovu robotu do Institutu suspilnih nauk AN URSR V harakteristici kerivnictva Lvivskogo filialu AN URSR na profesora I Svyencickogo vid lyutogo 1952 zaznachalosya sho yak direktor ukrayinskogo muzeyu vin dopustiv zasmichennya fondiv muzejnoyi biblioteki nacionalistichnoyu literaturoyu viyavlyav yavnu protidiyu viluchennyu nacionalistichnoyi literaturi yakoyi v serpni 1951 bulo vilucheno ponad 2500 knig Na pochatku serpnya 1952 skoristavshis vidpustkoyu Svyencickogo za nakazom sekretarya Lvivskogo obkomu partiyi Kostyantina Litvina kulturni cinnosti dvoma vantazhivkami za tri rejsi perevezli do Lvivskoyi biblioteki AN URSR dlya znishennya nacionalistichnih antiradyanskih eksponativ Takozh syudi privezli 4 5 tis istorichnih knig ta 2 yashiki muzejnoyi zbroyi Za svidchennyami ochevidciv improvizovanij krematorij dlya tvoriv mistectva dimiv nad mistom kilka dniv 1955 roku Kostyantin Litvin perebuvayuchi na posadi ministra kulturi URSR nakazom zobov yazav kerivnictvo Lvivskogo istorichnogo muzeyu Muzeyu ukrayinskogo mistectva i Kartinnoyi galereyi sklasti do 15 grudnya 1955 spiski eksponativ sho pov yazani z diyalnistyu riznih ukrayinskih i polskih burzhuazno nacionalistichnih organizacij ta kartin yaki za svoyeyu idejnoyu spryamovanistyu ne mozhut eksponuvatisya z metoyu yih viluchennya z fondiv cih zakladiv Prote v kvitni 1956 novij ministr kulturi URSR I Shablij skasuvav rishennya poperednika i povernuv spiski nazad motivuyuchi sho znishuvati ci materiali nedocilno tomu sho voni mozhut mati interes dlya okremih doslidnikiv pri vivchenni istorichnih materialiv Taki diyi vladi shodo kolekcij Nacionalnogo muzeyu shkidlivo vidbilisya na stani zdorov ya Ilariona Svyencickogo dlya yakogo Muzej buv spravoyu zhittya Naukova diyalnist RedaguvatiNaukovi interesi movoznavstvo zokrema istoriya ukrayinskoyi movi porivnyalno istorichne movoznavstvo dialektologiya paleografiya literaturoznavstvo rukopisni pam yatki i starodruki ukrayinske mistectvo najdavnishogo periodu muzejna sprava tosho Yak filolog vivchav movu okremih rukopisnih pam yatok diplomatika starokiyivskih dogovoriv z grekami Buchacke Yevangeliye HIII stolittya Lavrashivske Yevangeliye pochatku XIV stolittya Novosadskij apostol XIV stolittya Galicko Volinskij litopis dav Narisi z istoriyi ukrayinskoyi movi XI XVIII stolittya 1920 z danimi pro serednovichnu dobu v istoriyi ukrayinskoyi literaturnoyi movi opisav fonetichni osoblivosti bojkivskoyi govirki s Bitli sklav gramatiki ukrayinskoyi movi dlya polyakiv 1922 ta rosijskoyi movi dlya ukrayinciv 1902 i polyakiv 1915 1931 nbsp Uchasniki V z yizdu ukrayinskih muzeologiv u Peremishli 16 17 travnya 1937 roku U pershomu ryadi chetvertij sprava I S SvyencickijDoslidzhuvav istoriyu vidrodzhennya Zakarpattya Materialy po istorii vozrozhdeniya Karpatskoj Rusi 2 tt 1905 1909 i zv yazki ukrayinciv z F Mikloshichem U 1957 vijshli jogo Narisi z istoriyi bolgarskoyi literaturi a narisi serbohorvatskoyi literaturi j oboh literaturnih mov zalishilisya v rukopisi Sklav takozh narisi z istoriyi rosijskoyi literaturi 19 20 stolit 1902 1905 vivchav okremih ukrayinskih pismennikiv Vinnichenko sproba literaturnoyi harakteristiki 1920 Shevchenko v svitli kritiki j dijsnosti 1922 Suspilne tlo tvorchosti I Franka 1856 1916 pp 1930 ta bilorusku literaturu Z dilyanki bibliografiyi dav Opis rukopisiv Narodnogo domu z kolekciyi A S Petrushevicha t 1 3 1906 1941 Opis kirilichnih rukopisiv Nacionalnogo Muzeyu Pergaminovi rukopisi XII XV stolit 1933 ta inshi Pri vsomu znanni davnih dzherel Svyencickij ne raz robiv hibki visnovki napriklad Slovo o polku Igorevi uvazhav tvorom XV stolittya Lavrashivske Yevangeliye harakterizuvav yak biloruskij rukopis tosho Buv pershim galickim fahovim muzeyeznavcem pid jogo kerivnictvom Nacionalnij Muzej stav majsterneyu naukovo studijnoyi praci Mistectvoznavchi doslidzhennya zoserediv nasampered na vivchenni ornamentiki rukopisnoyi knigi Prikrasi rukopisiv Galickoyi Ukrayini XVI stolittya 1922 1923 gravyuri Pochatki knigopechatannya na zemlyah Ukrayini 1924 ta galickogo ikonopisu Ikonopis Galickoyi Ukrayini XV XVI stolit 1928 Ikoni Galickoyi Ukrayini XV XVI stolit 1929 dosi ilyustrativno najpovnishe vidannya z ciyeyi dilyanki Ye avtorom praci Rozvitok ukrayinskogo mistectva v Zahidnij Ukrayini 1944 Yak istorik mistectva nalezhav do tak zvanoyi staroyi shkoli sho golovnij natisk klala na opis misteckih tvoriv zibrav i uporyadkuvav velikij muzejnij material Buv takozh entuziastom novogo mistectva i z 1931 roku vlashtovuvav u muzeyi galereyu ukrayinskih modernih kartin Yak etnograf vivchav viniknennya ukrayinskih kolyadok i shedrivok Rizdvo Hristove v pohodi vikiv 1933 ta pohoronni golosinnya Filosof RedaguvatiPid chas universitetskih studij u Svyencickogo vizrivaye ideya napisati doktorat na temu Istoriya filosofiyi na Rusi z XI do XVIII stolittya naukovim kerivnikom yakogo pogodivsya stati profesor Tvardovskij Pracyuyuchi z dzherelami u Peterburzi vchenomu vse zh ne sudilosya zahistiti disertaciyu u Lvovi cherez nespriyatlive politichne stanovishe u Galichini viklikane yak vkazuye Stapan Ivanik zagostrennyam polsko ukrayinskogo protistoyannya v borotbi za Lvivskij universitet 2 Pracya prote vijshla z druku u Lvovi 1901 roku pid nazvoyu Pochatki filosofiyi v ruskij literaturi XI XVI st 2 Rodina RedaguvatiIlarion Svyencickij narodivsya v rodini narodnogo vchitelya Semena Simeona Svyencickogo 3 i jogo druzhini Ivanni z Kuchinskih 4 Rodina Svyencickih pohodila z Bilorusi i pochatkovo mala formu prizvisha Svyaticki yaku Ilarion Semenovich periodichno vzhivav pri publikaciyah 4 5 Rodova shema Redaguvati Teodor Fedir Svyencickij 6 Semen Simeon Svyencickij 1842 1926 upravitel shkoli v Ubini Ivanna Ioanna Kuchinska 1850 1934 Ilarion Svyencickij 1876 1956 Anisiya Vostryakova 1890 1974 Vira Svyencicka 1913 1991 Mariya Svyencicka 1918 2006 filolog germanist vikladach Lvivskogo universitetu Olga Svyencicka o Vasil Chajkovskij gerbu Sas o Roman Chajkovskij gerbu Sas 1905 1995 Nadiya Kalinevich 1910 1981 Danilo Chajkovskij gerbu Sas 1909 1972 Marta Chajkovska gerbu Sas 1919 2003 NN Spodar Irina Chajkovska gerbu Sas NN Glushich Nataliya Svyencicka pislya 1918 NN Svyencicka Praci RedaguvatiObzor snoshenij Karpatskoj Rusi s Rossiej v pervuyu polovinu XIX v 1906 Buchacke Yevangeliye paleografichnij opis 1911 Osnovi nauki pro movu ukrayinsku 1918 Skit Manyavskij i Bogorodchanskij ikonostas u spivavtorstvi iz M Draganom ta V Peshanskim 1926 Mova Galicko Volinskogo litopisu 1949 Opis rukopisiv narodnogo domu z kolekciyi A Petrushevicha t 1 3 1906 1911 Pochatki knigopechatannya na zemlyah Ukrayini 1924 Smolenska gramota 1229 r u svitli doslidiv cherguvannya napivgolosnih i golosnih u slov yanskih movah XIX XX st Pitannya slov yanskogo movoznavstva Kn 3 Lviv 1955 S 114 122 Zahidnoukrayinski gramoti XIV XV st Pitannya ukrayinskogo movoznavstva Kn 2 S 3 27 ta in Povnishij perelik prac Svyencickogo u zhurnali Pitannya slov yanskogo movoznavstva kn 5 1958 Svyencickij I Muzeyi i muzejnictvo Narisi i zamitki Lviv 1920 Svencickij I Narisi z istoriyi ukrayinskoyi movi I Svencickij Lviv Z druk Dila 1920 100 s Svencickij I Osnovi nauki pro movu ukrayinsku Ilarion Svencickij Kiyiv Vid t va Chas u Kiyevi 1917 72 s Primitki Redaguvati Lichakivskij nekropol S 223 d Track Q62416080 a b Ivanik S Ilarion Svyencickij istoriya ukrayinskoyi filosofiyi po avstrijski Oleg Sidor Litopis nacionalnogo muzeyu u Lvovi 3 8 Lviv 2004 Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2017 Procitovano 22 zhovtnya 2017 a b ILARION SVYeNCICKIJ Biobibliogr pokazhch Uklad L Paniv Nauk red ta avt peredm d r filol nauk prof L Koc Grigorchuk Redkol V Kmet golova ta in 2 e vid dopov rozshir Lviv Vid centr LNU im Ivana Franka 2008 678 s 32 s il portr Ukrayinska biobibliografiya Nova seriya Chis 27 Biobibliografiya vchenih universitetu Arhivovano 2017 10 22 u Wayback Machine ISBN 978 966 613 654 4 Ocherk istorii russkogo dvizheniya v Galichine XIX XX vv N M PAShAEVA str 65 Mirovich R D Alfavitnyj ukazatel zhertv avstro madyarskogo terrora vo vremya pervoj mirovoj vojny 1914 1918 gg na zemlyah Galickoj i Bukovinskoj Rusi v pyati knigah Tretya znachitelno popolnennaya redakciya Lvov 1971 Dzherela RedaguvatiV S Aleksandrovich Svyencickij Ilarion Semenovich Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2012 T 9 Pril S S 471 944 s il ISBN 978 966 00 1290 5 Batig M Bili storinki v istoriyi Nacionalnogo muzeyu u Lvovi Batig M Z istoriyi muzeyu Minule Litopis Nacionalnogo muzeyu u Lvovi Gorban I Bagatokulturnist muzejnogo landshaftu Lvova ta muzejne zhittya u totalitarnij derzhavi Suchasnij muzej mizh skarbniceyu ta pidpriyemstvom Gumecka L L Ilarion Semenovich Svyencickij Movoznavstvo 1976 Zakrevska Ya V Svyencickij Ilarion Semenovich Enciklopediya Ukrayinska mova Kiyiv 2000 Kizlik O D Lucik F Ya I S Svyencickij Korotkij bibliografichnij pokazhchik Kiyiv 1956 Kulturne zhittya v Ukrayini Zahidni zemli Dok i mater T 2 1953 1966 Mankovska R Ruslana Znishennya muzejnih zbirok v URSR u pislyavoyennij period druga polovina 1940 h 1950 h rr Rublov O S Cherchenko Yu A Stalinshina j dolya zahidnoukrayinskoyi inteligenciyi Posilannya RedaguvatiSvyencickij Ilarion Semenovich Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Svyencickij Ilarion Semenovich Shevchenkivska enciklopediya T 5 Pe S u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2015 S 665 Svencickij Ilarion Semenovich Svencickij Ilarion Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1964 T 7 kn XIII Literi Riz Se S 1689 1000 ekz Rodina Svyencickih I Svyencickij Modest Sosenko Osobova sprava Ilariona Semenovicha Svyencickogo 1944 1956 rr 106 ark Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Svyencickij Ilarion Semenovich amp oldid 40154348