Діалектоло́гія (також діялектологія або говорознавство, грец. διάλεκτος — наріччя, говір і грец. λόγος — слово, вчення) — розділ мовознавства, що вивчає діалектну мову, її просторову варіативність і територіальну диференціацію, історію формування мовно-територіальних утворень і окремих мовних явищ, співвідношення і взаємодію з іншими формами існування мови етносу — літературною, просторіччям, соціальними діалектами.
Діалектологія поділяється на синхронну та історичну.
Метою синхронної діалектології, або діалектографії, є опис говірок на одному хронологічному зрізі, їх функціонування; окреслення географії окремих одиниць діалектичної мови, визначення глибини структурної диференціації говірок; вияв закономірностей об'єднання говірок у мовно-територіальне утворення вищого порядку — говори (діалекти), наріччя; встановлення діалектичної основи літературної мови, опис характеру взаємодії діалектичної мови з іншими формами існування мови етносу. Синхронна діалектологія становить сукупність даних і їх наукову інтерпретацію про фонологічну, фонетичну, акцентуаційну й граматичну структури та словниковий, фразеологічний склад окремих говірок та їх об'єднань, межі поширення окремих явищ і територіальне членування діалектичної мови. Основним джерелом інформації є відповіді на діалектичні програми, питальники, діалектичні тексти, а також ті недіалектичні тексти (фольклорні, художні), які мають виразні говіркові риси; діалектичний матеріал оформляється у вигляді описів структури, лінгвістичних атласів, діалектних словників, зберігається у вигляді текстів.
Метою історичної діалектології, є встановлення генезису, історичних змін діалектичної мови, говорів і наріч як одиниць діалектичного членування; вияв відносної хронології діалектичних явищ, архаїчних та інноваційних елементів; здійснення діалектичної атрибутації писемних пам'яток як цілісних текстів чи їх окремих елементів, з'ясування їх відношення до певного діалекту. Джерелами діалектології є синхронна описова діалектологія та лінгвичні атласи різних типів, писемні пам'ятки, дані, свідчення споріднених мов та історії культури етносу. Матеріал подається у вигляді описів, атласів.
Синхронна та історична діалектологія взаємопов'язані, елементи історичної діалектології часто наявні у синхронних описах. В українській діалектології більшого розвитку набула синхронна діалектологія. Крім синхронної та історичної діалектології виділяють соціальну діалектологію — як частину соціолінгвістики, що вивчає соціально-класову, професійну, вікову диференціацію мови. Предмет соціальної діалектології — арґо, жаргони, сленги.
Див. також
Примітки
- Правописний словник / зредаґував А. Орел. — Авґсбурґ, 1946. — С. 55.
- А. Кримський, С. Єфремов (1924–33рр.). Російсько-український академічний словник (укр). «Диалектоло́гия – діялектоло́гія, говорозна́вство. • Диалекто́ло́г – діялекто́лог, говорозна́вець (р. -вця).»
Джерела
- Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. Бабичев Ф. С. — 2-ге вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1986. — Т. 1 : А — Калібр. — 752 с.
- https://www.academia.edu/18173116/BASIC_WESTERN_LVIV_REGION_CONVERSATIONAL_UKRAINIAN [ 19 вересня 2016 у Wayback Machine.]
Посилання
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Діалектологія
- Діалектологія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 287.
- Діалектологія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.