www.wikidata.uk-ua.nina.az

Національне самовизначення Самовизначення принцип згідно з яким кожна спільнота має невід ємне право на вільне облаштува

Національне самовизначення

Самовизначення — принцип, згідно з яким кожна спільнота має невід'ємне право на вільне облаштування свого громадського і політичного життя і сама визначає форму свого правління. Цей принцип посилається на природне право, і він став з XVII ст. провідною ідеєю ліберальної політичної державної думки. Джон Локк, Жан-Жак Руссо, а також ідеологи американської і французької революцій, висунули на чільне місце ідею самовизначення; її здійснювали конституційні акти багатьох країн у XIX—XX століть.

Послідовно на цій основі підкреслюється національне самовизначення, тобто право кожного народу на визволення й утворення власної самостійної держави або добровільне влаштування взаємин з іншими державами на основі федерації чи автономії. З цього принципу виникає також прагнення членів того самого народу до об'єднання в одній національній державі (нім. та італ. рухи в XIX ст.). Самовизначення націй повинно ґрунтуватись на дотриманні індивідуальних прав людини, не залежно від її національної приналежності. Національні спільноти мають право користуватися досягненнями своєї культури, сповідувати свою релігію, а також користуватися своєю мовою у приватному житті та публічно вільно та без втручання чи дискримінації у будь-якій формі, мають право активної участі в культурному, релігійному, громадському, економічному та державному житті.

Держави вживають заходів для створення сприятливих умов для реалізації цих прав за винятком тих випадків, коли конкретна діяльність здійснюється з порушенням національного законодавства та суперечить міжнародним нормам.

Ознаки

  • є основоположним політико-правовим принципом;
  • визнаний в межах міжнародного права;
  • необхідним для демократичного врегулювання національних відносин;
  • є передумовою та гарантією реалізації національного суверенітету;
  • реалізується з дотриманням прав та свобод людини.

Співвідношення з національним, державним та народним суверенітетом

Два поняття — національний суверенітет та право націй на самовизначення — є схожими за формою, але різняться за змістом. Національний суверенітет — це сукупність суверенних прав нації на вибір соціально-економічного і політичного ладу, на цілісну національну територію, економічну незалежність, на розвиток її мови і культури. За умов порушення цих прав та не лише, нації, як гарантію свого волевиявлення, мають право на самовизначення. З іншої сторони, народ (нація), який скористався можливістю реалізувати це право, стає носієм національного суверенітету. Отже, набуття національного суверенітету є результатом і метою національного самовизначення.

Державний суверенітет, здійснюваний багатонаціональною державою, повинен гарантувати суверенітет кожної з націй, що об'єдналися. Будь-яке державне утворення має поважати права нації на самовизначення і забезпечити гарантії цього права. Нація може існувати за відсутності національного суверенітету, але не держава без верховенства влади та самостійності на міжнародній арені, тобто без державного суверенітету.

Народний суверенітет стає національним, коли народ стає нацією, точніше, коли народ реалізує своє право на самовизначення.

Історія концепції національного самовизначення

Період національно-визвольних буржуазних революцій XVIII-ХІХ ст

Право націй на самовизначення формально вперше було закріплене в Конституції Пилипа Орлика 1710 року на теренах української національної спільноти. Проте, фактично в політичній практиці цей принцип став опановуватися в XVIII ст. в Європі. Вперше це право реалізували 13 штатів Північної Америки, які на той час були залежними від метрополії — Великої Британії. Штати вимагали від короля права самим вирішувати свою долю, формувати державний устрій, бути єдиним представником на міжнародній арені та мати відносини з іншими народами на рівних правах.

За часів французької революції поняття народу та нації, народного суверенітету та національного стали тлумачились як тотожно-невід'ємні. Це було обумовлено формуванням у французів національної самосвідомості, визнання себе народом, який є єдиним носієм та джерелом суверенітету, і який повинен і може реалізувати своє право на самовизначення.

Великого значення право націй на самовизначення набуло в XIX ст. Цей період характеризується створенням великої кількості нових держав, саме національних держав. Підтвердження легітимності створення нових країн залежало від наявності фундаментальної основи держави — нації. Також, масово-поширеною стала ідея, що однією з умов демократії є утвердження націоналізму, який в свою чергу є продовженням лібералізму.

Офіційне визнання права нації на самовизначення

Національне самовизначення стверджувалося як прогресивна концепція на противагу до принципу легітимності чи імперіальної політики. У Першій світовій війні держави Антанти частково висунули самовизначення як програму послаблення Центральних держав. Американський президент Вудро Вільсон уже в січні 1917 оголосив, що самовизначення є однією з цілей війни, а згодом ще кілька разів підтвердив це, зокрема у відомих 14 пунктах. Паризька мирна конференція 1919 непослідовно застосовувала принцип самовизначення до деяких сер.-сх.-європейських народів, не визнаючи його для інших. В ім'я самовизначення велася також ревізіоністична політика окремих народів, не задоволених з поверсальських порядків у часи Ліґи Націй. Ця організація лише частково респектувала принцип самовизначення. У ряді спірних територій проведено плебісцити, що вирішували голосуванням долю певної території і населення, до якої держави воно має належати. Зокрема право на самовизначення не було застосоване Мировою конференцією до українського народу. ООН у своїй хартії лише загально посилається на самовизначення (ст. 1, 2), проте пізніше його стверджено щодо колоніальних народів практично і теоретично (Декларація про надання незалежності колоніальним країнам і народам 14 грудня 1960).

Після Другої світової, охоплені міжнародним значенням та досвідом практики реалізації права націй на самовизначення, безліч африканських, азійських та латиноамериканських народів перейшли у відкриту національно-визвольну боротьбу. Принцип самовизначення протистояв сподіванням метрополій зберегти свої колонії, сприяв консолідації народів, що перебували на початковій стадії розвитку. Незважаючи на випадки порушення цього принципу, здійснення його нечесним шляхом, зловживанням ним, він набув всенародного визнання, його ефективність здійснювалась на рівні з швидкими темпами демократизації.

Національне самовизначення в СРСР

Радянський уряд Росії з перших днів існування, посилаючись на попередні заяви компартії і писання В. Леніна, з метою пропаганди висунув гасло самовизначення (Декларація прав народів Росії 15 листопада 1917), проголосивши «право народів Росії на вільне самовизначення аж до відокремлення і утворення самостійної держави».

17 грудня 1917 російський Раднарком у ноті до уряду УНР визнав самовизначення України, але одночасно розпочав збройну війну проти української держави. Така політика виходила з комуністичного розуміння самовизначення як права робітничих класів (у дійсності компартії) вирішувати, чи сприяє самовизначення революційним цілям. На цій підставі в комуністичних державах здійснюється політика збереження великих екон.-політичних комплексів і «злиття націй».

Незалежно від цього, уряди Радянської Росії й УРСР часто посилалися на самовизначення (угода між РРФСР і УРСР від 28 грудня 1920, Ризький договір, протестні ноти з приводу приєднання Галичини до Польщі і т. д.), як також принципом самовизначення виправдувано приєднання західноукраїнських земель до УРСР у 1939—1945. Проте, конституції УРСР (1919, 1929, 1936) не згадують прямо принципу національного самовизначення.

У радянський конституційній теорії самовизначення виступає у зв'язку з правом виходу союзних республік з СРСР (див. Сецесія (право)). Донині не є вирішене питання, чи національне самовизначення є лише політичним принципом, чи також міжнародно-правним; більшість правників-позитивістів бере під сумнів останній висновок.

Національне самовизначення в Україні

Український національний рух у XIX ст. посилався на самовизначення лише абстрактно («У своїй хаті, своя правда, і сила і воля…»), і лише М. Драгоманов уточнив його як політичну програму самоуправління, автономії в складі реорганізованої федеративної Росії чи Австрії. Гасло самостійності як мети самовизначення було поставлене лише в кін. XIX — на початку XX ст. (І. Франко, М. Міхновський, Ю. Бачинський). У держ.-політ. актах української революції 1917—1918 сильно відчутна ідея самовизначення тол. в універсалах («Хай український народ має право сам порядкувати своїм життям»; «Однині самі будемо творити своє життя»; «Твоєю силою, волею, словом стала на землі українській вільна Українська Народна Республіка»). Низка конституційних актів, прокламацій, дипломатичних нот і заяв українських урядів 1917—1921 посилається на засаду самовизначення у тому числі і на закон про національно-персональну автономію національних меншин (22 січня 1918). Державно-політичне становлення ЗУНР, як і її об'єднання з УНР (3 січня 1919), мотивовано як здійснення права українського народу на самовизначення. У тому ж дусі укладено протести проти заперечення цього права українцям окремих земель.

Право на самовизначення національних меншин та націй

Право на самовизначення належить народу як нації. Регулювання належності цього права національним меншинам є проблематичнішим. Нація — це конкретно-історична форма спільності людей, об'єднаних єдиною мовою і територією, глибокими внутрішніми економічними зв'язками, певними рисами культури; це політично організований народ, який користується правом на самовизначення. Національна меншина — спільнота людей, яка утворилася у результаті відриву від своєї «історичної» нації і змушена проживати на території іншої держави у іншоетнічному оточенні, відрізняючись, таким чином, своєю мовою, культурою, звичаями та іншими самобутніми рисами.

Політичне самовизначення національних меншин може сприяти активізації сепаратистських рухів. 1991 року УРСР реалізувала своє право як нації на самовизначення, що цілком відповідало міжнародно-правовим засадам. Якщо національна меншина України, для прикладу поселення угорців на Закарпатті, без правового визначення(фактичного чи формального порушення їх прав) вимагатиме реалізації права на відокремлення, це в більшості випадків буде визнано сепаратистським нелегальним рухом.

Сепаратизм та право націй на самовизначення

Питання щодо відокремлення національної меншини або нації породжує проблеми, вирішення яких повинно здійснюватися в рамках міжнародного права. Оскільки останнє передбачає принципи недоторканості кордонів, в більшості випадків кінцевим результатом є засудження, визнання нелегітимним та недопустимим відокремлення (сепаратизм). Проте, в конкретних випадках потрібно відмежовувати право націй на формування власної держави від сепаратизму. При цьому, кожного разу необхідно проаналізувати етнічний склад населення, що бажає відокремитися, чи володіє воно ознаками нації, і причини, що обумовлюють їх вийти зі складу багатонаціональної держави, для прикладу, тотальне правопорушення етнічних прав, дискримінація, відсутність можливості повноцінно розвиватися в межах власних культурних надбань та традицій, загроза асиміляції.

Форми реалізації

Можна виділити такі форми реалізації права на самовизначення:

  • сецесія, тобто відхід від багатонаціонального об'єднання в результаті волевиявлення щодо вибору державного устрою аж до відокремлення і формування своєї власної держави, яке передбачає свободу обирати інститути і символи держави;
  • інкорпорація — добровільне об'єднання однієї нації з іншою (іншими) в рамках однієї держави на федеративній (конфедеративній) основі або створення національно-територіальної/культурної автономії в межах унітарної країни з правом самостійно вирішувати економічні та інші національно важливі питання;
  • створення автономій — територіальних та культурних.

Правове оформлення права націй на самовизначення

Також це право було закріплене в усіх конституціях СРСР. В Україні було закріплене VI Універсалом Центральної Ради 1918, Декларацією про державний суверенітет 1990 року.

Примітки

  1. Горлач М. І., Кремень В. Г. Політологія: наука про політику: підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / М. І. Грибан, В. Г. Кремень. — К. : Центр учбової літератури, 2009. — 840 с. — ISBN 978-966-364-836.
  2. Скакун О. Ф. Теорія права і держави: Підручник. — 2-ге видання. — К. : Алерта; ЦУЛ, 2011. — 520 с.
  3. Потеряйко Г. В. Самовизначення націй та національних меншин: порівняльний аналіз // Вісник Київського університету. — 2006. — № 81/83. — С. 179—181. — (Філософія. Політологія).

Див. також

Джерела

Література

Посилання

Це незавершена стаття про політику.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Це незавершена стаття про міжнародне право.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Samoviznachennya princip zgidno z yakim kozhna spilnota maye nevid yemne pravo na vilne oblashtuvannya svogo gromadskogo i politichnogo zhittya i sama viznachaye formu svogo pravlinnya Cej princip posilayetsya na prirodne pravo i vin stav z XVII st providnoyu ideyeyu liberalnoyi politichnoyi derzhavnoyi dumki Dzhon Lokk Zhan Zhak Russo a takozh ideologi amerikanskoyi i francuzkoyi revolyucij visunuli na chilne misce ideyu samoviznachennya yiyi zdijsnyuvali konstitucijni akti bagatoh krayin u XIX XX stolit Poslidovno na cij osnovi pidkreslyuyetsya nacionalne samoviznachennya tobto pravo kozhnogo narodu na vizvolennya j utvorennya vlasnoyi samostijnoyi derzhavi abo dobrovilne vlashtuvannya vzayemin z inshimi derzhavami na osnovi federaciyi chi avtonomiyi Z cogo principu vinikaye takozh pragnennya chleniv togo samogo narodu do ob yednannya v odnij nacionalnij derzhavi nim ta ital ruhi v XIX st Samoviznachennya nacij povinno gruntuvatis na dotrimanni individualnih prav lyudini ne zalezhno vid yiyi nacionalnoyi prinalezhnosti Nacionalni spilnoti mayut pravo koristuvatisya dosyagnennyami svoyeyi kulturi spoviduvati svoyu religiyu a takozh koristuvatisya svoyeyu movoyu u privatnomu zhitti ta publichno vilno ta bez vtruchannya chi diskriminaciyi u bud yakij formi mayut pravo aktivnoyi uchasti v kulturnomu religijnomu gromadskomu ekonomichnomu ta derzhavnomu zhitti Derzhavi vzhivayut zahodiv dlya stvorennya spriyatlivih umov dlya realizaciyi cih prav za vinyatkom tih vipadkiv koli konkretna diyalnist zdijsnyuyetsya z porushennyam nacionalnogo zakonodavstva ta superechit mizhnarodnim normam Zmist 1 Oznaki 2 Spivvidnoshennya z nacionalnim derzhavnim ta narodnim suverenitetom 3 Istoriya koncepciyi nacionalnogo samoviznachennya 3 1 Period nacionalno vizvolnih burzhuaznih revolyucij XVIII HIH st 3 2 Oficijne viznannya prava naciyi na samoviznachennya 3 3 Nacionalne samoviznachennya v SRSR 3 4 Nacionalne samoviznachennya v Ukrayini 4 Pravo na samoviznachennya nacionalnih menshin ta nacij 5 Separatizm ta pravo nacij na samoviznachennya 6 Formi realizaciyi 7 Pravove oformlennya prava nacij na samoviznachennya 8 Primitki 9 Div takozh 10 Dzherela 11 Literatura 12 PosilannyaOznaki Redaguvatiye osnovopolozhnim politiko pravovim principom viznanij v mezhah mizhnarodnogo prava neobhidnim dlya demokratichnogo vregulyuvannya nacionalnih vidnosin ye peredumovoyu ta garantiyeyu realizaciyi nacionalnogo suverenitetu realizuyetsya z dotrimannyam prav ta svobod lyudini Spivvidnoshennya z nacionalnim derzhavnim ta narodnim suverenitetom RedaguvatiDva ponyattya nacionalnij suverenitet ta pravo nacij na samoviznachennya ye shozhimi za formoyu ale riznyatsya za zmistom Nacionalnij suverenitet ce sukupnist suverennih prav naciyi na vibir socialno ekonomichnogo i politichnogo ladu na cilisnu nacionalnu teritoriyu ekonomichnu nezalezhnist na rozvitok yiyi movi i kulturi 1 Za umov porushennya cih prav ta ne lishe naciyi yak garantiyu svogo voleviyavlennya mayut pravo na samoviznachennya Z inshoyi storoni narod naciya yakij skoristavsya mozhlivistyu realizuvati ce pravo staye nosiyem nacionalnogo suverenitetu Otzhe nabuttya nacionalnogo suverenitetu ye rezultatom i metoyu nacionalnogo samoviznachennya Derzhavnij suverenitet zdijsnyuvanij bagatonacionalnoyu derzhavoyu povinen garantuvati suverenitet kozhnoyi z nacij sho ob yednalisya Bud yake derzhavne utvorennya maye povazhati prava naciyi na samoviznachennya i zabezpechiti garantiyi cogo prava 2 Naciya mozhe isnuvati za vidsutnosti nacionalnogo suverenitetu ale ne derzhava bez verhovenstva vladi ta samostijnosti na mizhnarodnij areni tobto bez derzhavnogo suverenitetu Narodnij suverenitet staye nacionalnim koli narod staye naciyeyu tochnishe koli narod realizuye svoye pravo na samoviznachennya Istoriya koncepciyi nacionalnogo samoviznachennya RedaguvatiPeriod nacionalno vizvolnih burzhuaznih revolyucij XVIII HIH st Redaguvati Pravo nacij na samoviznachennya formalno vpershe bulo zakriplene v Konstituciyi Pilipa Orlika 1710 roku na terenah ukrayinskoyi nacionalnoyi spilnoti Prote faktichno v politichnij praktici cej princip stav opanovuvatisya v XVIII st v Yevropi Vpershe ce pravo realizuvali 13 shtativ Pivnichnoyi Ameriki yaki na toj chas buli zalezhnimi vid metropoliyi Velikoyi Britaniyi Shtati vimagali vid korolya prava samim virishuvati svoyu dolyu formuvati derzhavnij ustrij buti yedinim predstavnikom na mizhnarodnij areni ta mati vidnosini z inshimi narodami na rivnih pravah Za chasiv francuzkoyi revolyuciyi ponyattya narodu ta naciyi narodnogo suverenitetu ta nacionalnogo stali tlumachilis yak totozhno nevid yemni Ce bulo obumovleno formuvannyam u francuziv nacionalnoyi samosvidomosti viznannya sebe narodom yakij ye yedinim nosiyem ta dzherelom suverenitetu i yakij povinen i mozhe realizuvati svoye pravo na samoviznachennya Velikogo znachennya pravo nacij na samoviznachennya nabulo v XIX st Cej period harakterizuyetsya stvorennyam velikoyi kilkosti novih derzhav same nacionalnih derzhav Pidtverdzhennya legitimnosti stvorennya novih krayin zalezhalo vid nayavnosti fundamentalnoyi osnovi derzhavi naciyi Takozh masovo poshirenoyu stala ideya sho odniyeyu z umov demokratiyi ye utverdzhennya nacionalizmu yakij v svoyu chergu ye prodovzhennyam liberalizmu Oficijne viznannya prava naciyi na samoviznachennya Redaguvati Nacionalne samoviznachennya stverdzhuvalosya yak progresivna koncepciya na protivagu do principu legitimnosti chi imperialnoyi politiki U Pershij svitovij vijni derzhavi Antanti chastkovo visunuli samoviznachennya yak programu poslablennya Centralnih derzhav Amerikanskij prezident Vudro Vilson uzhe v sichni 1917 ogolosiv sho samoviznachennya ye odniyeyu z cilej vijni a zgodom she kilka raziv pidtverdiv ce zokrema u vidomih 14 punktah Parizka mirna konferenciya 1919 neposlidovno zastosovuvala princip samoviznachennya do deyakih ser sh yevropejskih narodiv ne viznayuchi jogo dlya inshih V im ya samoviznachennya velasya takozh revizionistichna politika okremih narodiv ne zadovolenih z poversalskih poryadkiv u chasi Ligi Nacij Cya organizaciya lishe chastkovo respektuvala princip samoviznachennya U ryadi spirnih teritorij provedeno plebisciti sho virishuvali golosuvannyam dolyu pevnoyi teritoriyi i naselennya do yakoyi derzhavi vono maye nalezhati Zokrema pravo na samoviznachennya ne bulo zastosovane Mirovoyu konferenciyeyu do ukrayinskogo narodu OON u svoyij hartiyi lishe zagalno posilayetsya na samoviznachennya st 1 2 prote piznishe jogo stverdzheno shodo kolonialnih narodiv praktichno i teoretichno Deklaraciya pro nadannya nezalezhnosti kolonialnim krayinam i narodam 14 grudnya 1960 Pislya Drugoyi svitovoyi ohopleni mizhnarodnim znachennyam ta dosvidom praktiki realizaciyi prava nacij na samoviznachennya bezlich afrikanskih azijskih ta latinoamerikanskih narodiv perejshli u vidkritu nacionalno vizvolnu borotbu Princip samoviznachennya protistoyav spodivannyam metropolij zberegti svoyi koloniyi spriyav konsolidaciyi narodiv sho perebuvali na pochatkovij stadiyi rozvitku Nezvazhayuchi na vipadki porushennya cogo principu zdijsnennya jogo nechesnim shlyahom zlovzhivannyam nim vin nabuv vsenarodnogo viznannya jogo efektivnist zdijsnyuvalas na rivni z shvidkimi tempami demokratizaciyi Nacionalne samoviznachennya v SRSR Redaguvati Radyanskij uryad Rosiyi z pershih dniv isnuvannya posilayuchis na poperedni zayavi kompartiyi i pisannya V Lenina z metoyu propagandi visunuv gaslo samoviznachennya Deklaraciya prav narodiv Rosiyi 15 listopada 1917 progolosivshi pravo narodiv Rosiyi na vilne samoviznachennya azh do vidokremlennya i utvorennya samostijnoyi derzhavi 17 grudnya 1917 rosijskij Radnarkom u noti do uryadu UNR viznav samoviznachennya Ukrayini ale odnochasno rozpochav zbrojnu vijnu proti ukrayinskoyi derzhavi Taka politika vihodila z komunistichnogo rozuminnya samoviznachennya yak prava robitnichih klasiv u dijsnosti kompartiyi virishuvati chi spriyaye samoviznachennya revolyucijnim cilyam Na cij pidstavi v komunistichnih derzhavah zdijsnyuyetsya politika zberezhennya velikih ekon politichnih kompleksiv i zlittya nacij Nezalezhno vid cogo uryadi Radyanskoyi Rosiyi j URSR chasto posilalisya na samoviznachennya ugoda mizh RRFSR i URSR vid 28 grudnya 1920 Rizkij dogovir protestni noti z privodu priyednannya Galichini do Polshi i t d yak takozh principom samoviznachennya vipravduvano priyednannya zahidnoukrayinskih zemel do URSR u 1939 1945 Prote konstituciyi URSR 1919 1929 1936 ne zgaduyut pryamo principu nacionalnogo samoviznachennya U radyanskij konstitucijnij teoriyi samoviznachennya vistupaye u zv yazku z pravom vihodu soyuznih respublik z SRSR div Secesiya pravo Donini ne ye virishene pitannya chi nacionalne samoviznachennya ye lishe politichnim principom chi takozh mizhnarodno pravnim bilshist pravnikiv pozitivistiv bere pid sumniv ostannij visnovok Nacionalne samoviznachennya v Ukrayini Redaguvati Ukrayinskij nacionalnij ruh u XIX st posilavsya na samoviznachennya lishe abstraktno U svoyij hati svoya pravda i sila i volya i lishe M Dragomanov utochniv jogo yak politichnu programu samoupravlinnya avtonomiyi v skladi reorganizovanoyi federativnoyi Rosiyi chi Avstriyi Gaslo samostijnosti yak meti samoviznachennya bulo postavlene lishe v kin XIX na pochatku XX st I Franko M Mihnovskij Yu Bachinskij U derzh polit aktah ukrayinskoyi revolyuciyi 1917 1918 silno vidchutna ideya samoviznachennya tol v universalah Haj ukrayinskij narod maye pravo sam poryadkuvati svoyim zhittyam Odnini sami budemo tvoriti svoye zhittya Tvoyeyu siloyu voleyu slovom stala na zemli ukrayinskij vilna Ukrayinska Narodna Respublika Nizka konstitucijnih aktiv proklamacij diplomatichnih not i zayav ukrayinskih uryadiv 1917 1921 posilayetsya na zasadu samoviznachennya u tomu chisli i na zakon pro nacionalno personalnu avtonomiyu nacionalnih menshin 22 sichnya 1918 Derzhavno politichne stanovlennya ZUNR yak i yiyi ob yednannya z UNR 3 sichnya 1919 motivovano yak zdijsnennya prava ukrayinskogo narodu na samoviznachennya U tomu zh dusi ukladeno protesti proti zaperechennya cogo prava ukrayincyam okremih zemel Pravo na samoviznachennya nacionalnih menshin ta nacij RedaguvatiPravo na samoviznachennya nalezhit narodu yak naciyi Regulyuvannya nalezhnosti cogo prava nacionalnim menshinam ye problematichnishim Naciya ce konkretno istorichna forma spilnosti lyudej ob yednanih yedinoyu movoyu i teritoriyeyu glibokimi vnutrishnimi ekonomichnimi zv yazkami pevnimi risami kulturi ce politichno organizovanij narod yakij koristuyetsya pravom na samoviznachennya Nacionalna menshina spilnota lyudej yaka utvorilasya u rezultati vidrivu vid svoyeyi istorichnoyi naciyi i zmushena prozhivati na teritoriyi inshoyi derzhavi u inshoetnichnomu otochenni vidriznyayuchis takim chinom svoyeyu movoyu kulturoyu zvichayami ta inshimi samobutnimi risami 3 Politichne samoviznachennya nacionalnih menshin mozhe spriyati aktivizaciyi separatistskih ruhiv 1991 roku URSR realizuvala svoye pravo yak naciyi na samoviznachennya sho cilkom vidpovidalo mizhnarodno pravovim zasadam Yaksho nacionalna menshina Ukrayini dlya prikladu poselennya ugorciv na Zakarpatti bez pravovogo viznachennya faktichnogo chi formalnogo porushennya yih prav vimagatime realizaciyi prava na vidokremlennya ce v bilshosti vipadkiv bude viznano separatistskim nelegalnim ruhom Separatizm ta pravo nacij na samoviznachennya RedaguvatiPitannya shodo vidokremlennya nacionalnoyi menshini abo naciyi porodzhuye problemi virishennya yakih povinno zdijsnyuvatisya v ramkah mizhnarodnogo prava Oskilki ostannye peredbachaye principi nedotorkanosti kordoniv v bilshosti vipadkiv kincevim rezultatom ye zasudzhennya viznannya nelegitimnim ta nedopustimim vidokremlennya separatizm Prote v konkretnih vipadkah potribno vidmezhovuvati pravo nacij na formuvannya vlasnoyi derzhavi vid separatizmu Pri comu kozhnogo razu neobhidno proanalizuvati etnichnij sklad naselennya sho bazhaye vidokremitisya chi volodiye vono oznakami naciyi i prichini sho obumovlyuyut yih vijti zi skladu bagatonacionalnoyi derzhavi dlya prikladu totalne pravoporushennya etnichnih prav diskriminaciya vidsutnist mozhlivosti povnocinno rozvivatisya v mezhah vlasnih kulturnih nadban ta tradicij zagroza asimilyaciyi Formi realizaciyi RedaguvatiMozhna vidiliti taki formi realizaciyi prava na samoviznachennya secesiya tobto vidhid vid bagatonacionalnogo ob yednannya v rezultati voleviyavlennya shodo viboru derzhavnogo ustroyu azh do vidokremlennya i formuvannya svoyeyi vlasnoyi derzhavi yake peredbachaye svobodu obirati instituti i simvoli derzhavi inkorporaciya dobrovilne ob yednannya odniyeyi naciyi z inshoyu inshimi v ramkah odniyeyi derzhavi na federativnij konfederativnij osnovi abo stvorennya nacionalno teritorialnoyi kulturnoyi avtonomiyi v mezhah unitarnoyi krayini z pravom samostijno virishuvati ekonomichni ta inshi nacionalno vazhlivi pitannya stvorennya avtonomij teritorialnih ta kulturnih Pravove oformlennya prava nacij na samoviznachennya Redaguvati1945 Statut OON st 1 1960 Deklaraciya pro nadannya nezalezhnosti kolonialnim krayinam ta narodam ros st 2 viznacheni osnovni prava nacij ta nacionalnih menshin 1966 Mizhnarodnij pakt pro ekonomichni socialni i kulturni prava st 1 ta Mizhnarodnij pakt pro gromadyanski ta politichni prava st 1 1970 Deklaraciya pro principi mizhnarodnogo prava ros princip rivnopravnosti ta samoviznachennya narodiv Takozh ce pravo bulo zakriplene v usih konstituciyah SRSR V Ukrayini bulo zakriplene VI Universalom Centralnoyi Radi 1918 Deklaraciyeyu pro derzhavnij suverenitet 1990 roku Primitki Redaguvati Gorlach M I Kremen V G Politologiya nauka pro politiku pidruchnik dlya stud vish navch zakl M I Griban V G Kremen K Centr uchbovoyi literaturi 2009 840 s ISBN 978 966 364 836 Skakun O F Teoriya prava i derzhavi Pidruchnik 2 ge vidannya K Alerta CUL 2011 520 s Poteryajko G V Samoviznachennya nacij ta nacionalnih menshin porivnyalnij analiz Visnik Kiyivskogo universitetu 2006 81 83 S 179 181 Filosofiya Politologiya Div takozh RedaguvatiDeklaraciya prav narodiv Rosiyi Kongresi nacionalnih menshin Yevropi mizhvoyennoyi dobiDzherela RedaguvatiEnciklopediya ukrayinoznavstva Slovnikova chastina v 11 t Naukove tovaristvo imeni Shevchenka gol red prof d r Volodimir Kubijovich Parizh Nyu Jork Molode zhittya 1955 1995 Dnistryanskij S Samoviznachennya narodiv i zv yazok i spilka narodiv Viden Volya 1920 Borys J The Russian Communist Party and the Sovietization of Ukraine A Study in the Communist Doctrine of the Self determination of Nations Stokgolm 1960 Fedyenko P Marksistski i bolsh teoriyi nac pitannya Myunhen 1960 Literatura RedaguvatiMajboroda O Samoviznachennya nacionalne Politichna enciklopediya redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 S 649 650 808 s ISBN 978 966 611 818 2 Nacionalne samoviznachennya Mala enciklopediya etnoderzhavoznavstva Institut derzhavi i prava im V M Koreckogo NAN Ukrayini Uporyadnik Yurij Ivanovich Rimarenko ta in Kiyiv Geneza Dovira 1996 S 548 549 942 s Berezovenko A Nacionalna identichnist Politichna enciklopediya Redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 808 s S 490 491 ISBN 978 966 611 818 2 Nacionalna identichnist etnichna Mala enciklopediya etnoderzhavoznavstva Institut derzhavi i prava im V M Koreckogo NAN Ukrayini Uporyadnik Yurij Ivanovich Rimarenko ta in Kiyiv Geneza Dovira 1996 S 98 942 s Ugrin L Samoviznachennya politichne Politichna enciklopediya redkol Yu Levenec golova Yu Shapoval zast golovi ta in K Parlamentske vidavnictvo 2011 S 650 651 ISBN 978 966 611 818 2 Nacionalna samoidentifikaciya Ukrayinska etnosociologiya navchalnij posibnik Ch 1 O V Nelga Kiyiv Vid dim Personal 2015 540 s Posilannya RedaguvatiSamoviznachennya nacij Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Nakladom Administraturi UAPC v Argentini Buenos Ajres 1964 T 7 kn XIII Literi Riz Se S 1667 1669 1000 ekz Samoidentifikaciya etnichna Etnichnist enciklopedichnij dovidnik V B Yevtuh Nacionalnij pedagogichnij universitet imeni M P Dragomanova Centr etnoglobalistiki K Feniks 2012 S 281 Mikola Sciborskij Kantata NACIOKRATIYa Princip rivnopravnosti j samoviznachennya narodiv Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2003 T 5 P S 736 s ISBN 966 7492 05 2 Etnichna ta movna identichnist Osnovni zasadi ta shlyahi formuvannya spilnoyi identichnosti gromadyan Ukrayini Informacijno analitichni materiali do kruglogo stolu 12 kvitnya 2017 r Kiyiv Centr Razumkova 2017 S 6 Ce nezavershena stattya pro politiku Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Ce nezavershena stattya pro mizhnarodne pravo Vi mozhete dopomogti proyektu vipravivshi abo dopisavshi yiyi Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Nacionalne samoviznachennya amp oldid 37827992