Декларація прав народів Росії — перший законодавчий акт радянської Росії в галузі міжнаціональних відносин на теренах колишньої Російської імперії. Підписаний 2 (15) листопада 1917 народним комісаром у справах національностей Й. В. Джугашвілі (Сталіним) і головою РНК В. І. Ульяновим (Леніним).
Декларація прав народів Росії | |
Дата створення / заснування | 2 (15) листопада 1917 |
---|---|
Автор | Ленін Володимир Ілліч і Сталін Йосип Віссаріонович |
Історія Редагувати
Національній політиці Тимчасового уряду РНК протиставляв «право народів Росії на вільне самовизначення, аж до відокремлення і утворення самостійної держави». Одночасно більшовицьке керівництво скасовувало всі національні та релігійні привілеї, проголошувало рівність і суверенність народів Росії, а за національними меншинами та етнографічними групами, що мешкали на її території, закріплювалося право на вільний розвиток. З прийняттям декларації новий імпульс набули національні рухи народностей колишньої Російської імперії.
15 (28) листопада 1917 Фінляндія оголосила про розірвання особистої унії з Росією,
7 (20) листопада 1917 Україна проголосила ІІІ Універсал і стала республікою, а в Закавказзі Особливий закавказький комітет 28 листопада (11 грудня) 1917 реформовано у Закавказький комісаріат. Проте, як і перші декрети радянської влади, декларація була насамперед агітаційним документом. У ній не було регламентовано порядок використання й здійснення проголошеного права, а зміст і характер «Декларації» розходилися з конкретними діями радянської влади.
Одночасно з її проголошенням перший загін і бронепоїзд із червоногвардійцями виїхали в Україну. Напутнє слово петроградським бійцям за радянську владу в Україні виголосив один із авторів цієї декларації — В. І. Ленін, який в дожовтневий період неодноразово виступав на захист «права України на вільне відокремлення від Росії».
16 (29) грудня 1917 РНК, посилаючися на декларацію, визнав право українського народу на утворення Української республіки на радянській основі. Проголошена 6 січня 1919 декретом Тимчасового робітничо-селянського уряду України Українська Соціалістична Радянська Республіка (УСРР), як і її попередниця, виводила свій суверенітет із декларації.
Основні положення декларації Редагувати
- Рівність та суверенність народів Росії.
- Право народів Росії на вільне самовизначення, аж до відокремлення і створення незалежної держави.
- Скасування усіх та будь-яких національних та національно-релігійних обмежень та привілеїв.
- Вільний розвиток національних меншинств і етнографічних груп, які заселяють територію Росії.
Наслідки Редагувати
Майже одразу після оголошення декларації на всій території колишньої Російської імперії почали виникати незалежні або автономні державні утворення (загалом протягом 1917-1922 утворилося 86 держ. утворень) і, як наслідок, молода радянська держава втратила значні території. Після 1918 року декларація фактично втратила свою силу.
Примітки Редагувати
Джерела та література Редагувати
- Бойко О.Д. Декларація прав народів Росії 1917 [ 24 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- Декларация прав народов России.— В кн.: Документы внешней политики СССР. Том первый. 7 ноября 1917 г. — 31 декабря 1918 г./Мин-во иностран. дел СССР.— М.: Гос. изд-во политич. лит-ры, 1957.— С. 14—15.
- Второй Всероссийский съезд Советов рабочих и солдатских депутатов / Центрархив; подгот.: К. Г. Котельников; авт. предисл.: Я. А. Яковлев.— М.; Л.: Гос. изд-во, 1928.— LXI, 179, [1] c. (Архив Октябрьской революции. 1917 год в документах и материалах).
Посилання Редагувати
- Декларація прав народів Росії 1917 [ 30 липня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.
- Декларация прав народов России [ 6 квітня 2016 у Wayback Machine.](рос.)