Мирослав Ріпецький (13 червня 1889 — 29 квітня 1974 р., Хшаново, Польща) — український греко-католицький священник (з 1921 р. був парохом у с. Лісок), митрат, польовий духівник Української Галицької Армії у 1919–1920 р. (капелан), просвітянин, журналіст, дослідник історії української культури та історії Церкви. Родом з Самбора, син о. Теодора Ріпецького, брати: Всеволод, Олександр, Степан Ріпецькі.
| Мирослав Ріпецький | |
|---|---|
| отець Мирослав | |
| | |
| Народився | 13 червня 1889 Самбір, Австро-Угорщина |
| Помер | 29 квітня 1974 (84 роки) Хшаново, Ґміна Елк, Елцький повіт, Вармінсько-Мазурське воєводство, Республіка Польща або Хшанув, Малопольське воєводство, Республіка Польща |
| Поховання | :
|
| Країна | Австро-Угорщина ЗУНР |
| Діяльність | капелан |
| Конфесія | УГКЦ |
| Брати, сестри | Ріпецький Олександр |
Час боротьби за Україну ред.
Після проголошення української держави М. Ріпецький займався громадською працею — був скарбником торговельної спілки «Власна Поміч» та ощадно-кредитового товариства «Надія». Весною 1919 р. відбув до Станіславова — взяти частину вкладеної готівки в банк — для потребуючих громадян. Тут відбулася його зустріч з польовим духівником УГА Миколою Їжаком. Останній заохотив М. Ріпецького перейняти душпастирське служіння у вишколі 1-го Корпусу УГА, приступив до капеланства в Камінці Струмиловій; вишколом корпусу опікувався сотник Фердинанд Балицький — колишній учитель у Самборі. В цьому часі займався М. Ріпецький і викладами з історії України — в Камінці Струміловій, опісля і в Буську. Початком серпня 1919 року служить польовим духівником 10-ї бригади 1-го корпусу УГА. З бригадою перейшов він похід проти більшовицьких військ — від здобуття Вінниці, через Калинівку, Козятин, Бердичів, Брусилів, Ходарків над ріку Ірпінь. Опис цього походу Ріпецьким був видрукуваний в перемиському тижневику «Бескид».
Парафіяльна служба в Україні ред.
Прибувши в с. Ліски село в Польщі, в історичній Холмщині, в гміні Городло Грубешівського повіту Люблінського воєводства з дружиною Євгенією з роду Смулка, одразу зайнявся відродженням парафії та села. Почав реставрувати у Лісках церкву, а в наступні роки — в селах Переводові та Костяшині. За його душпастирювання дають початок «Просвіті», «Кооперативу», товариству «Союз українок»; організують церковний хор, велику бібліотеку, включають в релігійно-культурне життя дітей і молодь.
Підпільне душпастирство в Польщі ред.
У 1947 р. переселений разом з парафіянами до Польщі в рамках злочинної акції «Вісла», зразу розпочав підпільне душпастирство і 10 років був єдиним українським священиком на Мазурах (Східна Пруссія, сьогодні Вармінсько-Мазурське воєвідство), куди приїжджали вірні з цілої Польщі: там довідувалися, що в Хшанові біля Елку отець Мирослав Ріпецький править греко-католицькі богослуження і навіть з дальших місцевостей почали з'їжджатися на свята. За діяльність у релігійно-культурному та суспільно-громадському житті душпастир був засуджений на три роки ув'язнення.
Історично-культурна праця ред.
Діяч повітового УСКТ в Елку та гуртка в Хшанові. Автор численних статей і книг, зокрема 9 випусків під назвою «Сторінки з історії Української Церкви й культури» (у 1952–1969 рр.).
Вшанування пам'яті ред.
Посмертно перепохований з дружиною у рідних Лісках на колишньому греко-католицькому цвинтарі (50.501850, 023.927844). Рішенням гуровської Міської ради (м. Гурово-Ілавєцьке) ім'я о. Мирослава Ріпецького надано вулиці, оскільки «українська громада зробила багато доброго для міста й околиці».
Примітки ред.
- Internetowy Polski Słownik Biograficzny
- Парнікоза, Іван. УСКТ-ОУП в Ельблонгу: факти, люди, локалізації. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. Процитовано 27.08.2020.
- Парнікоза, Іван. Ліски с. Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. Процитовано 25.08.2020 р..
Джерела ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
- Любчик І. Ріпецький Мирослав Теодорович // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія. Т. 3: П — С. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С. 333—334. ISBN 978-966-2067-65-1.
Посилання ред.
- Історія села Ліски
- Інституційні форми життя українців після 1947 року[недоступне посилання з липня 2019]
- Бадьорий духом
- Капеланство[недоступне посилання з липня 2019]