Мико́ла Їжа́к (16 вересня 1886, село Чесники, нині Рогатинського району Івано-Франківської області — грудень 1919, місто Жмеринка, нині Вінницька область) — священник УГКЦ, капелан.
| Микола Їжак | |
|---|---|
| Сотник (гауптман) | |
| | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 16 вересня 1886 Чесники, Рогатинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина |
| Смерть | грудень 1919 місто Жмеринка, нині Вінницька область (тиф) |
| Alma Mater | Бережанська гімназія |
| Військова служба | |
| Приналежність | ЗУНР |
| Війни / битви | Перша світова війна Українсько-польська війна 1918—1919 |
| Нагороди та відзнаки | |
| Їжак Микола у Вікісховищі |
Життєпис ред.
Син Івана Їжака й Анни з дому Паньків. Народну школу закінчив у рідному селі. Далі навчався у Бережанській гімназії, яку закінчив матурою (іспитом зрілості) з відзнакою. Співзасновник організації «Молода Україна».
У 1911 році митрополит Андрей Шептицький у Львові висвятив Миколу Їжака на священика в жонатому стані. Від травня 1916 року був духівником (капеланом) Легіону УСС, перебував на Тернопільщині (село Соснів, нині Теребовлянського району та ін.). Став одним із двох перших капеланів УСС
Організаційна схема польового духівництва в Галицькій армії була визначена Державним Секретаріатом Військових Справ (ДСВС) 1 січня 1919 р. Тоді на базі відділу духівництва було засновано вищий орган — Зарядче Преподібництво. Наказом військового міністра ЗУНР, полковника Д. Вітовського Преподібником ДСВС призначено Миколу Їжака. Йому було підпорядковане новостворене Польове Преподібництво Начальної Команди Галицької армії (НКГА), очолюване недавнім капеланом австрійської армії 36-літнім о. А. Калятою.
Після відступу Української галицької армії за Збруч перейшов із нею на Східну Україну, де у грудні 1919 року помер від епідемічного висипного тифу. На вічний спокій відпровадив цього ідейного священика о. Василь Лаба.
Нагороди ред.
- Духовний хрест заслуг ІІ ступеня на білій стрічці (нім. Geistliches Verdienstkreuz 2. Klasse am weissen Bande)
- Бронзова медаль «За військові заслуги» на стрічці хреста «За військові заслуги»
Примітки ред.
- s:Українські Січові Стрільці 1914-1920/Поіменний список бойових відділів 1 полку Українських Січових Стрільців#Булавний відділ
- . Архів оригіналу за 6 травня 2017. Процитовано 25 грудня 2016.
- ↑ Ranglisten des Kaiserlichen und Königlichen Heeres 1918 (Wien, 1918). — S. 1656.
Джерела ред.
- Бережанська Земля: Історично-мемуарний збірник. — Нью-Йорк-Париж-Сідней-Торонто, 1970. — Т. 1.
- Лебедович І. Полеві духівники УГА. — Вінніпег, 1963.
- Пиндус Б. Їжак Микола // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 691. — ISBN 966-528-197-6.
Посилання ред.
- Отець Микола Їжак [ 19 грудня 2011 у Wayback Machine.]
- Можу погодитися, що батюшка не має ні бороди, ні коси. Але ніяк не можу зрозуміти, щоб він не пив водки [ 14 вересня 2016 у Wayback Machine.]
| Це незавершена стаття про вояка УСС. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про вояка чи воячку Української галицької армії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |