Руджер Йосип Бошкович (хорв. Ruđer Josip Bošković; 18 травня 1711, Дубровник — 13 лютого 1787) — хорватський математик, астроном, геодезист, фізик, філософ і поет. Член ордену єзуїтів. Брат дубровницького новолатинського поета, священика-єзуїта Баро Бошковича.
| Руджер-Йосип Бошкович | |
|---|---|
| хорв. Ruđer Josip Bošković італ. Ruggero Giuseppe Boscovich | |
| Народився | 18 травня 1711[…] Дубровник, Рагузька республіка |
| Помер | 13 лютого 1787[…] (75 років) Мілан, Габсбурзька монархія ·пневмонія |
| Поховання | Santa Maria Podoned |
| Місце проживання | Дубровник |
| Країна | Рагузька республіка |
| Діяльність | фізик, астроном, математик, філософ, дипломат, поет, богослов, священник, універсальна людина, історик, географ, викладач університету |
| Alma mater | Папський Григоріанський університет |
| Галузь | фізика, математика і астрономія |
| Заклад | Папський Григоріанський університет Павійський університет |
| Посада | професор |
| Вчителі | Orazio Borgondiod |
| Членство | Лондонське королівське товариство Російська академія наук Петербурзька академія наук Національна академія наук Італіїd Туринська академія наук |
| Батько | Nikola Boškovićd |
| Нагороди | |
Руджер-Йосип Бошкович у Вікісховищі |
Біографія Редагувати
Народився в Далмації в Дубровнику. Вчився і працював переважно в Італії (1740 — 70) і Франції (1773 — 83). Освіту здобув в єзуїтських колегіумах у Дубровнику і Римі. У 1740—1759 — професор математики Римського колегіуму, в 1764—1770 — професор математики Павійського університету. Упродовж 1770—1772 років працював у створеній за його проектом і під його керівництвом обсерваторії Брера (Мілан), яка була однією з найкращих у той час. У 1773—1782 роках жив у Франції, де посідав посаду директора оптичної справи при морському флоті. У 1782 році повернувся до Італії для видання там своїх оптичних і астрономічних праць (опубліковані в 1785 році в 5-ти томах).
Основні роботи присвячені фізиці, астрономії, геодезії, механіці, математиці. Виконав низку астрономічних спостережень і досліджень, вивчав фігуру Землі, розробив математичну теорію телескопа. Розв'язав деякі проблеми з сферичної тригонометрії. Створив своєрідну теорію атомістики; в ній усі властивості матерії пояснювались дією єдиної сили, якою наділені атоми.
У царині астрономії опублікував роботи про методи визначення обертання Сонця за трьома спостереженнями однієї плями (1736), про проблему проходження Меркурія диском Сонця і пов'язані з нею завдання сферичної тригонометрії (1737), про полярні сяйва (1738), про новий мікрометр для визначення взаємного положення двох зірок (1739), про річну аберацію зірок, про визначення точності астрономічних спостережень (1742), про природу комет і метод визначення параболічних орбіт (1746), про метод визначення еліптичної орбіти (1749), про взаємні збурення Юпітера і Сатурна (1756). Займався вдосконаленням об'єктивів телескопів (запропонував багатолінзові ахроматичні системи), створенням оптичних інструментів, розробкою методів їхнього контролю і врахування похибок. У 1739 критично переглянув результати вимірювань довжини меридіана з метою визначення форми Землі. У 1750—1755 роках провів вимірювання дуги меридіана завдовжки 2 між Римом і Ріміні, застосувавши при цьому власні високоточні методи зйомки. За розробленими Бошковичем планами були здійснені вимірювання довжини градуса і в інших місцях — в Північній Африці, Чехії, Австрії, Угорщині, на Сардинії, в Пенсильванії.
У своїй головній праці «Теорія натуральної філософії, приведена до єдиного закону сил, що існують в природі» (1758) Бошкович виклав основні положення розробленої ним концепції динамічного атомізму. Вважав, що найменші частинки матерії є центрами прикладення фізичних сил, що нерозривно пов'язані з ними і підкоряються певному універсальному закону. У своїх уявленнях про простір, час, рух, інерції Бошкович передбачив деякі ідеї теорії відносності і неевклідової геометрії. Прикладаючи свій закон сил до Всесвіту, допускав можливість його поступового стиснення і розширення при відповідних змінах шкали сил, так що це не викликало б порушень в спостережуваних фізичних явищах.
Класичною роботою з архітектурної статики став проведений (1742—1743) Бошковичем аналіз причин появи тріщин у куполі собору Св. Петра в Римі, коли він вперше застосував математичні методи в інженерній справі. Займався також гідротехнікою (розробив плани регулювання перебігу річок Тібру і Ністоре, будівництва портів в Капо-ді-Монте і Ріміні), археологією, античною літературою.
Член-кореспондент Паризької АН (1759), іноземний почесний член Петербурзької АН (1760), член Лондонського королівського товариства (1760).
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- ↑ Архів історії математики Мактьютор
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Structurae — Ratingen: 1998.
- Dr. Constant v. Wurzbach Boscovich, Roger Joseph // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt haben — Wien: 1856. — Vol. 2. — S. 82.
- ↑ www.accademiadellescienze.it
- Бошкович Руджер Иосип // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- https://catalogues.royalsociety.org/CalmView/Record.aspx?src=CalmView.Persons&id=NA2430&pos=1
- «ЙОСИП БОШКОВИЧ РУДЖЕР: БІОГРАФІЯ» [1] (українська)
- Походження[2] [ 4 лютого 2012 у Wayback Machine.] (сербська)
- «Руджер Бошкович — предтеча сучасної науки» [3] [ 28 грудня 2017 у Wayback Machine.] (російська)
- «Італійська енциклопедія наук, літератури і мистецтва» («L'Enciclopedia Italiana di scienze, lettere ed arti»): Руджер Йосип Бошкович [4] (італійська)
Література Редагувати
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Веселовский И. Н. Христиан Гюйгенс. Москва: Учпедгиз, 1959. — 111 с. — (Классики физики).
- Микиша А. М. Руджер Йосип Бошкович // Геодезия и картография (Москва). — 1986. — № 8. — С. 58–60.
- Цверава Г. К. Руджер Иосип Бошкович (1711—1787). — Санкт-Петербург: Наука, 1997. — 203 с. — (Научно-биографическая литература). — ISBN 5-02-024734-0.
| Це незавершена стаття про астронома. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про особу Хорватії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |