Ріміні (італ. Rimini, лат. Ariminum) — місто та муніципалітет в Італії на узбережжі Адріатичного моря, у регіоні Емілія-Романья, столиця провінції Ріміні.
| Ріміні Rimini | |
|---|---|
| Комуна | |
| | |
| Країна | Італія |
| Регіон | Емілія-Романья |
| Провінція | Ріміні |
| Код ISTAT | 099014 |
| Поштові індекси | 47900 |
| Телефонний код | 0541 |
| Координати | 44°03′00″ пн. ш. 12°34′00″ сх. д. / 44.05000° пн. ш. 12.56667° сх. д.Координати: 44°03′00″ пн. ш. 12°34′00″ сх. д. / 44.05000° пн. ш. 12.56667° сх. д. |
| Висота | 5 м.н.р.м. |
| Площа | 135,48 км² |
| Населення | 147 578 (31-12-2014) |
| Густота | 1089,3 ос./км² |
| Розміщення | |
| | |
| Мапа | |
| Влада | |
| Мер | Andrea Gnassi (31-5-2011) |
| Офіційна сторінка |
Ріміні розташоване на відстані близько 240 км на північ від Рима, 110 км на південний схід від Болоньї.
Населення — 147 578 осіб (2014). Щорічний фестиваль відбувається 14 жовтня. Покровитель — San Gaudenzio di Rimini.
Українці в Ріміні Редагувати
Після Другої світової війни в окрузі Ріміні були розташовані табори полонених, куди прибули також вояки 1 Української Дивізії Української-Національної Армії (див. Дивізія «Галичина») кількістю понад 10 000, що здали зброю британцям в Австрії у травні 1945. Від початку червня до 16 жовтня дивізійники перебували у таборі ч. 5-ц б. Беллярії, згодом до половини червня 1947 у таборі ч. 1 б. Мірамаре. Життя у таборі 5-ц б. Беллярії мало познаки тимчасовости; тоді внаслідок дій радянської репатріаційної місії зголосилося до повернення на рідні землі бл. 900 осіб (8,5 %). У таборі ч. 1 були кращі життєві умови, внутрішня організація табору мала військову структуру. Табір очолював комендант (генерал-хорунжий М. Краг, підполковник Р. Долинський, майор С. Яськевич) з штабом, з 7 відділами та 8 референтурами. Таборяни були поділені на 8 полків і частини окремого призначення. У Рімінському таборі, станом на 1946 р., було 9310 осіб, у тому ч. 288 старшин, 822 підстаршин та 8200 вояків.
Релігійну опіку таборяни одержували від 4 укр.-католицьких і одного православного душпастирів-капелянів Дивізії. Охорона здоров'я була під опікою 16 лікарів і досить великої кількості санітарів. Шкільництво охоплювало ряд шкіл: початкову (для малограмотних), гімназію, торг., учительську семінарію, сер. техн., однорічну рільничу, лісництва, драматичну, дяківську та ремісничу, з численними відділами; діяли різні курси і народний університет.
Культурно-освітня праця охоплювала: таборовий театр, хори «Бурлака», «Славута» і православний церковний хор, мистецьку спілку «Веселка», три оркестри, бандуристів і ревелерсів. Виходили: щоденник «Життя в Таборі», тижневик «Батьківщина», двотижневик «Юнацький Зрив», гумористично-сатиричний двотижневик «Оса», літературно-мистецькі й популярно-наукові журнали: «Наш Шлях» і «Гроно» та неперіодичні вид. Було організоване спортивне життя (серед ін. масове змагання за Відзнаку Фізичної Вправности), і діяли різні об'єднання (правників, учителів, інженерів, ремісничий цех з підвідділами, студентська громада, літературно-мистецький клуб, товариство філателістів, пластові гуртки, читальні «Просвіти»).
Особливу опіку над табором у Ріміні розгорнув єпископ І. Бучко як голова римського Українського Допомогового Комітету.
Демографія Редагувати
Населення за роками:
Станом на 31 грудня 2014 року в муніципалітеті офіційно проживало 18 626 іноземців з 124 країн, серед них 4012 громадян країн Євросоюзу та 2519 громадян України.
Уродженці Редагувати
- Джованні Авреліо Авгурелло (1456—1524) — італійський поет
- Федеріко Фелліні (1920—1993) — італійський кінорежисер та сценарист.
Сусідні муніципалітети Редагувати
Галерея Редагувати
Література Редагувати
Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ріміні |
| Це незавершена стаття з географії Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |