Са́ва Тимофі́йович Яське́вич (нар. 1 серпня 1895, м. Житомир — пом. 20 червня 1996, м. Сідней, Австралія) — український військовик, сотник Армії УНР та УГА, поручник Дивізії «Галичина», голова Союзу українських комбатантів Австралії, командир 8-ї тяжкої сотні дивізії «Галичина» (1944), командир 4-го полку 1-ї Української дивізії УНА (генерал-хорунжий в еміграції). Герой битви під Бродами.
| Сава Яськевич | ||||
|---|---|---|---|---|
| Сотник | ||||
| | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження | 1 серпня 1895 м. Житомир | |||
| Смерть | 20 червня 1996 (100 років) м. Сідней, Австралія | |||
| Військова служба | ||||
| Приналежність | УНР Українська держава (1941) | |||
| Рід військ | Армія УНР Дивізія «Галичина» УНА | |||
| Війни / битви | Перша світова війна Друга світова війна Українсько-радянська війна * Бій під Бродами | |||
| Командування | ||||
| ||||
Життєпис ред.
Народився у Житомирі в національно свідомій родині. Закінчив Житомирську гімназію, навчався у Київському університеті, закінчив військове училище в Києві (1916). з 1916 року брав участь у Першій світовій війні, був поранений, лікувався в Астрахані.
1918 р. повернувся в Україну. З червня 1919 — викладач та курсовий старшина Житомирської спільної юнацької школи. 1920—1921 — курсовий старшина Спільної (Кам'янецької) юнацької школи. За нез'ясованих обставин 1921 р. звільнений з Армії УНР та позбавлений усіх старшинських звань. Згодом до Української Галицької Армії.
У польській зоні окупації Галичини закінчив гірничу школу у Бориславі (1928), працював на Бориславському нафтородовищі.
1941—1943 — секретар Українського центрального комітету в Дрогобичі. У червні 1943 р. разом із сином Левком вступив до Дивізії «Галичина». Пройшов підготовку на старшинських курсах у Гайделягрі. Брав участь у бою під Бродами, він і його син були поранені. При чому німецьке командування відзначило особистий героїзм Яськевича. У певний момент він організував успішний контрнаступ 8-ї тяжкої сотні дивізії «Галичина».
Сава Яськевич долучився до формування нової Дивізії, яка після вишколу в Нойгамері переїхала на Словаччину, а потім до Югославії та Австрії, де під Фельдбахом Дивізія успішно відбивала прориви червоної навали аж до кінця війни.
Навесні 1945 р. призначений командиром 4-го полку 1-ї Української дивізії Української національної армії. Перед закінченням другої світової війни разом з дивізією відходить на захід і потрапляє у полон.
Після закінчення війни разом із частинами дивізії був інтернований у м. Ріміні (Італія), був комендантом табору українських вояків. 1948 р. разом з іншими вояками табору був перевезений до Великої Британії, звідки 1949 р. емігрував до Австралії, жив у Сіднеї.
1950—1984 — голова Союзу українських комбатантів Австралії. Був одним із найвизначніших та найвпливовіших українських емігрантів в Австралії. Урядом УНР в екзилі був підвищений до звання генерал-хорунжого.
Помер та похований у Сіднеї.
Нагороди ред.
- «Золотий хрест за особливі заслуги I УД УНА»
Джерела ред.
- П'ятдесятиліття Союзу Бувших Українських вояків в Канаді, пам'ятна книга. — Гамільтон. — 1987. — С. 83;
- Енциклопедія Української Діяспори. — Київ — Нью-Йорк — Чикаго — Мельборн. — 1995. — Т. 4. — С. 248;
- Некролог//Сурмач. — Лондон. — 1996. — С. 93; Некролог//Вісті Комбатанта. — Нью-Йорк. — 1996. — № 4. — С. 119—120;
- Яськевич Сава. Українці з минулого//Незборима нація. — Київ. — Ч. 318. — Серпень, 2012.
Примітки ред.
Посилання ред.
- Бюлетень крайової управи 1 УД УНА в Австралії [ 20 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
| Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |