www.wikidata.uk-ua.nina.az

Полоцький собор 1839 Полоцький собор собор Руської греко католицької церкви в межах Російської імперії відбувся 12 лютог

Полоцький собор (1839)

Полоцький собор — собор Руської греко-католицької церкви в межах Російської імперії відбувся 12 лютого — 18 лютого 1839 року в м. Полоцьку в приміщенні Софійського собору. Оприлюднення акту полоцького собору почалося з квітня 1839 р.. Метою собору була ліквідація Греко-католицької церкви в Україні та Білорусі в кордонах Російської імперії з ідеологічних міркувань. Секретна інструкція уряду Росії від 1834 р. стверджувала про необхідність «поступового й обережного» примусу греко-католиків до підпорядкування їх владі Відомства православного сповідання Російської імперії. Скликали цей собор Йосиф Семашко, Антоній Зубко, Василь Лужинський, котрі заздалегідь були введені в оточення Йосафата Булгака.

інтер'єр приміщення полоцького Софійського собору

Історія Редагувати

Ця стаття містить текст, що не відповідає енциклопедичному стилю. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, погодивши стиль викладу зі стилістичними правилами Вікіпедії. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін.

Характер зазначеного собору стає зрозумілим історичними умовами, коли цей собор був нав'язаний «згори» російським окупаційним режимом на теренах Великого князівства Литовського після російських каральних акцій під час повстання 1830—1831 років, через що «знизу» поспільство місцевого люду не чинило спротиву. Підготовка до цього собору велась таємно з 1835 р. Секретним комітетом, а під проведення згаданого собору прибув російський 29-й козацький полк. На полоцькому соборі було 111 греко-католицьких священиків, які не відали про таємну інтригу і раптово дізналися про це та спробували виступити проти ліквідації Греко-католицької церкви і збирали підписи з цією метою, паралельно зі збором підписів намовлених прихильників ліквідації Греко-католицької церкви (з метою поліпшення свого матеріального становища за рахунок вказаної ліквідації); деякі з прихильників Греко-католицької церкви були заслані далеко від Батьківщини у внутрішні області Росії (традиційна метода Росії під час репресій — ізоляція від впливу неросійських священиків на не російську паству). У Білоруській єпархії з числа 680 греко-католицьких священиків після адміністративного тиску дали підписи лише 186 для такого собору, частина намагалася перейти в римо-католицтво при примусовій ліквідації греко-католицтва в Російській імперії. (60 монастирів василіян греко-католиків вже насильно були знищені російською владою). Але уряд Росії, слідкуючи за настроями серед католицького кліру через вивідувачів Секретного комітету і готуючись до так званого полоцького собору, приготував заздалегідь указ 1829 року про заборону переходити греко-католикам в римо-католицтво. Раніше, 22 квітня 1828 р., російський цар видав указ, яким наказав перетворити організаційні форми греко-католицької церкви у російське православ'я: відбулася реструктуризація: замість 4 греко-католицьких єпархій (Полоцької, Віленської, Берестейської і Луцької) було примусово укомплектовано Росією дві — Білоруську й Литовську єпархії.

Під час цих подій завдання вести спостереження за греко-католицькими священиками було покладено на члена Секретного комітету камергера Скріпіцина Валерія Валерійовича (*1799—†1874). Представник російського фельд'єгерського корпусу вказав Антонію Зубко (від імені асесора другого департаменту Римо-католицької духовної колегії Йосифа Семашко) «переконати» єпархію та консисторію приєднатися до РПЦ МП, а у разі їх спротиву — заслати їх у монастир на покарання. До таємного плану Секретного комітету організації так званого полоцького собору причетні були також міністр внутрішніх справ Росії Блудов Дмитро та московський єпископ Філарет Дроздов.

Російський політичний режим на ньому організував анти-канонічне «скасування» постанови Берестейського собору 1596 року. Ця подія полоцького собору відбулася одразу після знакових смертей противників насильного приєднання до РПЦ МП греко-католиків (підозріло одночасно померлих саме перед цим собором): пінського вікарного єпископа Йосафата Жарського та доктора канонічного права Йосафата Булгака. Останній був фахівцем у формулюванні ступеня правомірності цих подій. За його життя очевидно не могли вчинити цю незаконність полоцького собору. Оскільки російській владі потрібно було так би мовити «узаконити» оформлення своєї окупації Великого князівства Литовського (терени сучасної Білорусі, України та Литви), де до того зовсім не було парафій та священиків Російської православної церкви Московського Патріархату. Достатньо вказати, що старообрядці (засновники міста Вєтка), тікаючи з Московії, рятувалися від репресій РПЦ МП саме у Великому князівстві Литовському.

Особливу увагу заслуговує передсоборна форма репресій та інтриги: у 1836 році греко-католицьких священиків та монахів у Білорусі та Україні почали змушували писати письмово розписки «добровільної згоди перейти на російське православ'я», незгідних понижували у посаді, ув'язнювали у монастирі (російська влада традиційно для російської історії розглядала монастирі на кшталт тюрем та психіатричних лікарень), засилали у найгірші парафії. А ще до зазначеного полоцького собору в 1837 р. Греко-католицьку Колегію уряд Росії примусово підпорядкував урядовому синодові Російської православної церкви, тим самим вважаючи формальністю організацію «полоцького собору».

До Російської православної церкви Московського Патріархату було насильно приєднано понад 1600 парафій, що налічували понад 1,6 мільйона парафіян, що з часом примусово довели масовим переведенням у російське православ'я до 3 мільйонів люду; додатково — 32 монастирі, понад 2000 храмів, понад 4000 священиків різного сану. Основним ініціатором такого чергового «возз'єднання» став проросійський греко-католицький єпископ Йосиф Семашко. З ним були — Антоній Зубко, Василь Лужинський та ще 21 персона. Цей собор прийняв акт, підозріло вигідний виключно РПЦ МП, що мав два пункти:

25 березня (6 квітня н.ст.) 1839 р. російський імператор Микола І видав указ відповідно до акту полоцького собору, на основі чого урядовий синод РПЦ МП прийняв постанову про «приєднання уніатів» до РПЦ МП.

22 листопада 1839 р. Папа Римський Григорій XVI видав алокуцію з обвинуваченням греко-католицького єпископату у відступництві, але без критики уряду Росії через побоювання прогнозованих наслідків для римо-католиків в Російській імперії.

Пізніше відбувся на основі проголошень полоцького собору політично-адміністративний тиск на греко-католиків Холмщини, що особливо був відчутний за імператора Олександра II у 1875 році, з ліквідацією Холмської дієцезії на користь утворення структури РПЦ МП у тих краях. У Люблінській губернії, Сувальській губернії, Седлецькій губернії та інших греко-католики масово стали переходити на римо-католицтво.

Крім вищенаведеного, наслідком так званого «полоцького собору» була втрата розграбованих російським окупаційним режимом культурних цінностей Білорусі та України (книги, ікони, витвори мистецтва, коштовний посуд тощо).

Тільки на Галичині під владою Австрії Українська греко-католицька церква продовжувала розвиватися.

аверс медалі 1839 року

Фалеристика Редагувати

У зв'язку з подією навколо полоцького собору була викарбувана спеціальна російська медаль з написом «Відторгнуті насиллям (1596) возз'єднані любов'ю (1839)» (рос. Отторгнутые насилием 1596 воссоединены любовью 1839), але насправді було інакше (щодо «возз'єднані любов'ю»), про що свідчать хоча б події з Пратулинськими мучениками.

медаль «Повернення відторгнутого» 1793 р.

Невипадково ця медаль повторює ідею попередньої медалі Повернення відторгнутого 1793 року у зв'язку з російською окупацією Великого князівства Литовського (на що місцеве населення відреагувало повстанням 1794 року), бо акт полоцького собору розглядався як утвердження російського загарбання Білорусі та України.

реверс медалі 1839 року

Дата на тій медалі — 25 березня 1839 року, не збігається з датою проведення собору, але збігається з початком насилля російського режиму над місцевими греко-католиками під прикриттям незаконного рішення фіктивного полоцького собору.

Полоцький собор був організований напередодні дня торжества Православ'я за церковним календарем РПЦ МП. Тому не випадково на зворотній стороні медалі був зроблений завчасно напис — рос. Торжество — Православия.

Медаль містить підпис медальєра — Уткіна Павла Петровича[ru].

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. ↑ ПОЛОЦКИЙ СОБОР 1839 (рос.)
  2. Полацкая грэка-каталіцкая архіепархія // «Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя». 2-е выданне / Рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш.; Маст. З. Э. Герасімович — Мінск: Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 2007 г. — Т.2, С.450 — ISBN 978-985-11-0394-8. (біл.)
  3. ↑ Кірэеў Віктар, «Полацкі царкоўны сабор 1839», Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т., Мінск, 1999 г., — Т.5, С.540-541 — ISBN 985-11-0141-9. (біл.)
  4. На теренах України та Білорусі до окупації Великого князівства Литовського Російською імперією не було Російської православної церкви Московського патріархату, котра при сприянні російського політичного режиму набула присутності.
  5. Таємний радник, директор Департаменту духовних справ іноземних віросповідань. Він також став відомий «пошуком вбивства євреями християнських немовлят і вживання ними їх крові», примусовим впровадженням російської мови для католиків в окупованій Україні й Білорусі (як типовий елемент для російської політики) та звинувачений в закордонних публікаціях у порушенні свободи совісті в Росії. Вл. Греков. Скрипицын, Валерий Валериевич // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб., 1904. — Т. 18 : Сабанеев — Смыслов. — С. 618—619. (рос.)

Джерела Редагувати

  • Энцыклапедыя гісторыі Беларусі : у 6 тамах / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), М. В. Біч, Б. І. Сачанка і інш.; мастак Э. Э. Жакевіч — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі», 1993—2003. — ISBN 5-85700-073-4.
  • Вялікае княства Літоўскае: Энцыклапедыя / рэд. кал.: Г. П. Пашкоў (галоўны рэд.), Т. У. Бялова і інш. ; мастак З. Э. Герасімович. — 2-е выданне. — Мінск : Выд. «Беларуская Энцыклапедыя імя Пятруся Броўкі, 2005—2010. — Т. 1—3. — ISBN 978-985-11-0392-4. (біл.)
  • Канфесіі на Беларусі (канец XVIII — ХХ ст.) / В. В. Грыгор'ева, У. М. Завальнюк, У. І. Навіцкі, А. М. Філатава; Навук. рэд. У. І. Навіцкі. — Мінск, 1998 г. (біл.)
  • Opacki, Z., «Likwidacja Unii kościelnej na „ziemiach zabranych“ w 1839 roku», Polska — Ukraina: 1000 lat sąsiedztwa. — T. 2: Studia y dziejów chreścijaństwa na pograniczu kulturowym i etnicznym/ Pod. Red. S. Stępnia, Przemyśl, 1994, 119–130 (пол.)
  • Стрельбицкий И., «Униатские церковные соборы с конца XVI века до воссоединения униатов с православною церковью». — Вильна, 1888 г. (рос.)

Посилання Редагувати

  • Bernardetta Wójtowicz-Huber, Ojcowie narodu. Duchowieństwo greckokatolickie w ruchu narodowym Rusinów galicyjskich (1867–1918), Warszawa 2008, ISBN 978-83-235-0383-5 (пол.)
  • Хотеев Алексий, Полоцкий собор 1839 года, приход РПЦ МП в Минске, «Воскресение», № 2, 2015 г. (рос.)
  • Марозава Святлана, Полоцкий церковный собор 1839 г., 07.01.2009, сайт сайт «Хрысціянства ў гістарычным лёсе беларускага народа». (рос.)
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Polockij sobor sobor Ruskoyi greko katolickoyi cerkvi v mezhah Rosijskoyi imperiyi vidbuvsya 12 lyutogo 18 lyutogo 1839 roku v m Polocku v primishenni Sofijskogo soboru 1 Oprilyudnennya aktu polockogo soboru pochalosya z kvitnya 1839 r 1 Metoyu soboru bula likvidaciya Greko katolickoyi cerkvi v Ukrayini ta Bilorusi v kordonah Rosijskoyi imperiyi z ideologichnih mirkuvan 2 3 Sekretna instrukciya uryadu Rosiyi vid 1834 r stverdzhuvala pro neobhidnist postupovogo j oberezhnogo primusu greko katolikiv do pidporyadkuvannya yih vladi Vidomstva pravoslavnogo spovidannya Rosijskoyi imperiyi 3 Sklikali cej sobor Josif Semashko Antonij Zubko Vasil Luzhinskij kotri zazdalegid buli vvedeni v otochennya Josafata Bulgaka 3 inter yer primishennya polockogo Sofijskogo soboru Zmist 1 Istoriya 2 Faleristika 3 Div takozh 4 Primitki 5 Dzherela 6 PosilannyaIstoriya RedaguvatiCya stattya mistit tekst sho ne vidpovidaye enciklopedichnomu stilyu Bud laska dopomozhit udoskonaliti cyu stattyu pogodivshi stil vikladu zi stilistichnimi pravilami Vikipediyi Mozhlivo storinka obgovorennya mistit zauvazhennya shodo potribnih zmin Harakter zaznachenogo soboru staye zrozumilim istorichnimi umovami koli cej sobor buv nav yazanij zgori rosijskim okupacijnim rezhimom na terenah Velikogo knyazivstva Litovskogo pislya rosijskih karalnih akcij pid chas povstannya 1830 1831 rokiv cherez sho znizu pospilstvo miscevogo lyudu ne chinilo sprotivu 4 Pidgotovka do cogo soboru velas tayemno z 1835 r Sekretnim komitetom 1 3 a pid provedennya zgadanogo soboru pribuv rosijskij 29 j kozackij polk 1 Na polockomu sobori bulo 111 greko katolickih svyashenikiv yaki ne vidali pro tayemnu intrigu i raptovo diznalisya pro ce ta sprobuvali vistupiti proti likvidaciyi Greko katolickoyi cerkvi i zbirali pidpisi z ciyeyu metoyu paralelno zi zborom pidpisiv namovlenih prihilnikiv likvidaciyi Greko katolickoyi cerkvi z metoyu polipshennya svogo materialnogo stanovisha za rahunok vkazanoyi likvidaciyi 3 deyaki z prihilnikiv Greko katolickoyi cerkvi buli zaslani daleko vid Batkivshini u vnutrishni oblasti Rosiyi tradicijna metoda Rosiyi pid chas represij izolyaciya vid vplivu nerosijskih svyashenikiv na ne rosijsku pastvu 1 U Biloruskij yeparhiyi z chisla 680 greko katolickih svyashenikiv pislya administrativnogo tisku dali pidpisi lishe 186 dlya takogo soboru chastina namagalasya perejti v rimo katolictvo pri primusovij likvidaciyi greko katolictva v Rosijskij imperiyi 60 monastiriv vasiliyan greko katolikiv vzhe nasilno buli znisheni rosijskoyu vladoyu 1 Ale uryad Rosiyi slidkuyuchi za nastroyami sered katolickogo kliru cherez vividuvachiv Sekretnogo komitetu i gotuyuchis do tak zvanogo polockogo soboru prigotuvav zazdalegid ukaz 1829 roku pro zaboronu perehoditi greko katolikam v rimo katolictvo 3 Ranishe 22 kvitnya 1828 r rosijskij car vidav ukaz yakim nakazav peretvoriti organizacijni formi greko katolickoyi cerkvi u rosijske pravoslav ya vidbulasya restrukturizaciya zamist 4 greko katolickih yeparhij Polockoyi Vilenskoyi Berestejskoyi i Luckoyi bulo primusovo ukomplektovano Rosiyeyu dvi Bilorusku j Litovsku yeparhiyi 3 Pid chas cih podij zavdannya vesti sposterezhennya za greko katolickimi svyashenikami bulo pokladeno na chlena Sekretnogo komitetu kamergera Skripicina Valeriya Valerijovicha 1799 1874 1 5 Predstavnik rosijskogo feld yegerskogo korpusu vkazav Antoniyu Zubko vid imeni asesora drugogo departamentu Rimo katolickoyi duhovnoyi kolegiyi Josifa Semashko 3 perekonati yeparhiyu ta konsistoriyu priyednatisya do RPC MP a u razi yih sprotivu zaslati yih u monastir na pokarannya 1 Do tayemnogo planu Sekretnogo komitetu organizaciyi tak zvanogo polockogo soboru prichetni buli takozh ministr vnutrishnih sprav Rosiyi Bludov Dmitro ta moskovskij yepiskop Filaret Drozdov 1 Rosijskij politichnij rezhim na nomu organizuvav anti kanonichne skasuvannya postanovi Berestejskogo soboru 1596 roku Cya podiya polockogo soboru vidbulasya odrazu pislya znakovih smertej protivnikiv nasilnogo priyednannya do RPC MP greko katolikiv pidozrilo odnochasno pomerlih same pered cim soborom pinskogo vikarnogo yepiskopa Josafata Zharskogo ta doktora kanonichnogo prava Josafata Bulgaka 3 Ostannij buv fahivcem u formulyuvanni stupenya pravomirnosti cih podij Za jogo zhittya ochevidno ne mogli vchiniti cyu nezakonnist polockogo soboru Oskilki rosijskij vladi potribno bulo tak bi moviti uzakoniti oformlennya 3 svoyeyi okupaciyi Velikogo knyazivstva Litovskogo tereni suchasnoyi Bilorusi Ukrayini ta Litvi de do togo zovsim ne bulo parafij ta svyashenikiv Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Moskovskogo Patriarhatu Dostatno vkazati sho staroobryadci zasnovniki mista Vyetka tikayuchi z Moskoviyi ryatuvalisya vid represij RPC MP same u Velikomu knyazivstvi Litovskomu Osoblivu uvagu zaslugovuye peredsoborna forma represij ta intrigi u 1836 roci greko katolickih svyashenikiv ta monahiv u Bilorusi ta Ukrayini pochali zmushuvali pisati pismovo rozpiski dobrovilnoyi zgodi perejti na rosijske pravoslav ya nezgidnih ponizhuvali u posadi uv yaznyuvali u monastiri rosijska vlada tradicijno dlya rosijskoyi istoriyi rozglyadala monastiri na kshtalt tyurem ta psihiatrichnih likaren zasilali u najgirshi parafiyi 3 A she do zaznachenogo polockogo soboru v 1837 r Greko katolicku Kolegiyu uryad Rosiyi primusovo pidporyadkuvav uryadovomu sinodovi Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi tim samim vvazhayuchi formalnistyu organizaciyu polockogo soboru 3 Do Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Moskovskogo Patriarhatu bulo nasilno priyednano ponad 1600 parafij sho nalichuvali ponad 1 6 miljona parafiyan sho z chasom primusovo doveli masovim perevedennyam u rosijske pravoslav ya do 3 miljoniv lyudu 3 dodatkovo 32 monastiri ponad 2000 hramiv ponad 4000 svyashenikiv riznogo sanu Osnovnim iniciatorom takogo chergovogo vozz yednannya stav prorosijskij greko katolickij yepiskop Josif Semashko Z nim buli Antonij Zubko Vasil Luzhinskij ta she 21 persona Cej sobor prijnyav akt pidozrilo vigidnij viklyuchno RPC MP sho mav dva punkti 1 U pershomu ogoloshuvalosya pro yednist Pravoslavnoyi cerkvi ta prohannya pro pidporyadkuvannya Greko katolickoyi cerkvi pravoslavnomu sinodovi derzhavnogo Vidomstva virospovidan Rosijskoyi imperiyi ocholyuvanomu ober prokurorom Nechayevim Stepanom Dmitrovichem 3 u drugomu voni prosili rosijskogo imperatora Mikolu I 3 vchiniti shvidku administrativnu likvidaciyu greko katolickih parafij yaki zberegli virnist Greko katolickij cerkvi 3 Do cogo psevdo sobornogo aktu buli prikladeni zobov yazannya 1305 svyashenikiv ta chenciv pislya prijnyattya aktu yihnyu kilkist pidozrilo pidignali do 1607 osib 3 25 bereznya 6 kvitnya n st 1839 r rosijskij imperator Mikola I vidav ukaz vidpovidno do aktu polockogo soboru na osnovi chogo uryadovij sinod RPC MP prijnyav postanovu pro priyednannya uniativ do RPC MP 3 22 listopada 1839 r Papa Rimskij Grigorij XVI vidav alokuciyu z obvinuvachennyam greko katolickogo yepiskopatu u vidstupnictvi ale bez kritiki uryadu Rosiyi cherez poboyuvannya prognozovanih naslidkiv dlya rimo katolikiv v Rosijskij imperiyi 1 Piznishe vidbuvsya na osnovi progoloshen polockogo soboru politichno administrativnij tisk na greko katolikiv Holmshini sho osoblivo buv vidchutnij za imperatora Oleksandra II u 1875 roci 3 z likvidaciyeyu Holmskoyi diyeceziyi na korist utvorennya strukturi RPC MP u tih krayah U Lyublinskij guberniyi Suvalskij guberniyi Sedleckij guberniyi ta inshih greko katoliki masovo stali perehoditi na rimo katolictvo 3 Krim vishenavedenogo naslidkom tak zvanogo polockogo soboru bula vtrata rozgrabovanih rosijskim okupacijnim rezhimom kulturnih cinnostej Bilorusi ta Ukrayini knigi ikoni vitvori mistectva koshtovnij posud tosho 3 Tilki na Galichini pid vladoyu Avstriyi Ukrayinska greko katolicka cerkva prodovzhuvala rozvivatisya nbsp avers medali 1839 rokuFaleristika RedaguvatiU zv yazku z podiyeyu navkolo polockogo soboru bula vikarbuvana specialna rosijska medal z napisom Vidtorgnuti nasillyam 1596 vozz yednani lyubov yu 1839 1 ros Ottorgnutye nasiliem 1596 vossoedineny lyubovyu 1839 ale naspravdi bulo inakshe shodo vozz yednani lyubov yu pro sho svidchat hocha b podiyi z Pratulinskimi muchenikami nbsp medal Povernennya vidtorgnutogo 1793 r Nevipadkovo cya medal povtoryuye ideyu poperednoyi medali Povernennya vidtorgnutogo 1793 roku u zv yazku z rosijskoyu okupaciyeyu Velikogo knyazivstva Litovskogo na sho misceve naselennya vidreaguvalo povstannyam 1794 roku bo akt polockogo soboru rozglyadavsya yak utverdzhennya rosijskogo zagarbannya Bilorusi ta Ukrayini nbsp revers medali 1839 rokuData na tij medali 25 bereznya 1839 roku ne zbigayetsya z datoyu provedennya soboru ale zbigayetsya z pochatkom nasillya rosijskogo rezhimu nad miscevimi greko katolikami pid prikrittyam nezakonnogo rishennya fiktivnogo polockogo soboru Polockij sobor buv organizovanij naperedodni dnya torzhestva Pravoslav ya za cerkovnim kalendarem RPC MP Tomu ne vipadkovo na zvorotnij storoni medali buv zroblenij zavchasno napis ros Torzhestvo Pravoslaviya Medal mistit pidpis medalyera Utkina Pavla Petrovicha ru Div takozh RedaguvatiLvivskij sobor 1946 Uzhgorodskij sobor 1948 Rusifikaciya BilorusiPrimitki Redaguvati a b v g d e zh i k l m n POLOCKIJ SOBOR 1839 ros Polackaya greka katalickaya arhieparhiya Vyalikae knyastva Litoyskae Encyklapedyya 2 e vydanne Red kal G P Pashkoy galoyny red T U Byalova i insh Mast Z E Gerasimovich Minsk Vyd Belaruskaya Encyklapedyya imya Pyatrusya Broyki 2007 g T 2 S 450 ISBN 978 985 11 0394 8 bil a b v g d e zh i k l m n p r s t u f h c sh Kireey Viktar Polacki carkoyny sabor 1839 Encyklapedyya gistoryi Belarusi U 6 t Minsk 1999 g T 5 S 540 541 ISBN 985 11 0141 9 bil Na terenah Ukrayini ta Bilorusi do okupaciyi Velikogo knyazivstva Litovskogo Rosijskoyu imperiyeyu ne bulo Rosijskoyi pravoslavnoyi cerkvi Moskovskogo patriarhatu kotra pri spriyanni rosijskogo politichnogo rezhimu nabula prisutnosti Tayemnij radnik direktor Departamentu duhovnih sprav inozemnih virospovidan Vin takozh stav vidomij poshukom vbivstva yevreyami hristiyanskih nemovlyat i vzhivannya nimi yih krovi primusovim vprovadzhennyam rosijskoyi movi dlya katolikiv v okupovanij Ukrayini j Bilorusi yak tipovij element dlya rosijskoyi politiki ta zvinuvachenij v zakordonnih publikaciyah u porushenni svobodi sovisti v Rosiyi Vl Grekov Skripicyn Valerij Valerievich Russkij biograficheskij slovar v 25 t SPb 1904 T 18 Sabaneev Smyslov S 618 619 ros Dzherela RedaguvatiEncyklapedyya gistoryi Belarusi u 6 tamah red kal G P Pashkoy galoyny red M V Bich B I Sachanka i insh mastak E E Zhakevich Minsk Vyd Belaruskaya Encyklapedyya imya Pyatrusya Broyki 1993 2003 ISBN 5 85700 073 4 Vyalikae knyastva Litoyskae Encyklapedyya red kal G P Pashkoy galoyny red T U Byalova i insh mastak Z E Gerasimovich 2 e vydanne Minsk Vyd Belaruskaya Encyklapedyya imya Pyatrusya Broyki 2005 2010 T 1 3 ISBN 978 985 11 0392 4 bil Kanfesii na Belarusi kanec XVIII HH st V V Grygor eva U M Zavalnyuk U I Navicki A M Filatava Navuk red U I Navicki Minsk 1998 g bil Opacki Z Likwidacja Unii koscielnej na ziemiach zabranych w 1839 roku Polska Ukraina 1000 lat sasiedztwa T 2 Studia y dziejow chrescijanstwa na pograniczu kulturowym i etnicznym Pod Red S Stepnia Przemysl 1994 119 130 pol Strelbickij I Uniatskie cerkovnye sobory s konca XVI veka do vossoedineniya uniatov s pravoslavnoyu cerkovyu Vilna 1888 g ros Posilannya RedaguvatiBernardetta Wojtowicz Huber Ojcowie narodu Duchowienstwo greckokatolickie w ruchu narodowym Rusinow galicyjskich 1867 1918 Warszawa 2008 ISBN 978 83 235 0383 5 pol Hoteev Aleksij Polockij sobor 1839 goda prihod RPC MP v Minske Voskresenie 2 2015 g ros Marozava Svyatlana Polockij cerkovnyj sobor 1839 g 07 01 2009 sajt sajt Hrysciyanstva y gistarychnym lyose belaruskaga naroda ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Polockij sobor 1839 amp oldid 38359498