www.wikidata.uk-ua.nina.az

Паїсій Величковський Паї сій Величко вський справжнє ім я Петро Іванович Величковський 21 грудня 1722 Полтава 15 листопа

Паїсій Величковський

Паї́сій Величко́вський (справжнє ім'я: Петро Іванович Величковський; 21 грудня 1722, Полтава — 15 листопада 1794) — православний старець, аскет, святий; служіння відбувалося в Україні, на Афоні, у Молдові.

Паїсій Величковський
У миру: Петро Іванович Величковський
У чернецтві: Платон
Паїсій
Народився 21 грудня 1722 (1 січня 1723)
Полтава, Гетьманщина
Помер 15 (26) листопада 1794 (71 рік)
Нямецька лавра, Винеторі-Нямц, Нямц, Румунія
Канонізований 6 червня 1988
У лику преподобних
День пам'яті 15 листопада за юліянським календарем
Подвижництво ісихазм
Медіафайли на Вікісховищі
Ця стаття містить перелік посилань, але походження тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність внутрішньотекстових джерел-виносок. Будь ласка, допоможіть поліпшити цю статтю, перетворивши джерела з переліку посилань на джерела-виноски у самому тексті статті.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Величковський.

Життєпис Редагувати

Родина, дитячі та юнацькі роки Редагувати

Петро Іванович Величковський народився 21 грудня 1722 року в Полтаві, в родині протопопа Успенського собору Івана Величковського.

Іван Величковський був шанованою у Полтаві людиною. Був поетом і написав декілька збірок «барокових фігурних віршів». Про нього згадує Самійло Величко в своєму літописі. Був прихильником гетьмана Самойловича і присвятив йому панегірик. Окрім написання власних творів, Іван Величковський також перекладав з іноземних мов, зокрема переклав твори англійського письменника Джона Оуена. Прадід Івана Величковського Симеон був знатним і заможним козаком а його син Лука став першим священником серед родини Величковських. Мати Ірина була онукою відомого і заможного Полтавського єврейського купця, якого звали Мандя, який разом зі своєю сім'єю хрестився у Полтаві. Хрещеним батьком Петра став старшина, майбутній Полтавський полковник Василь Кочубей. Коли Петру було чотири роки, помирає його батько, тоді старшим у родині стає брат Петра Іван Величковський, який також став настоятелем Успенського собору після свого батька.

Приблизно в той же час Петро починає старанно і з зацікавленням навчатися грамоті у свого брата Івана, починає самостійно читати Буквар, Часослов, Псалтир, книги Святого письма, Старого і Нового заповіту, житія святих Єфрема і Дорофея, «Маргарит» Івана Золотоустого та інші книги, які були тоді в бібліотеці храму. Петро за свідченням сучасників був дуже спокійною та мовчазною дитиною. Дуже часто траплялося, що навіть з матір'ю він перемовлявся всього декількома словами за цілий день. При цьому він завжди був усміхненою, щасливою і світлою дитиною. У 1735 році помирає брат Іван Величковський, який встиг пробути полтавським протопопом і настоятелем Успенського храму всього 5 років. Оскільки серед Величковських залишився лише тринадцятирічний Петро, його мати взяла від хрещеного, Полтавського полковника Василя Кочубея і полтавської старшини похвальні листи і разом з сином поїхала до Києва, щоб випросити в митрополита Рафаїла Заборовського грамоту для нього на полтавську протопопію, якою родина Величковських керувала ще з середини XVII ст., починаючи з петрового прадіда. Петро виступив перед митрополитом з чудовим декламуванням віршів, тоді Рафаїл видав грамоту на протопопію. Єдиною вимогою митрополита було навчання в Києво-Могилянській академії, в тому ж 1735 році Петро починає навчатися. В академії він потрапляє до гуртка, де все більше почав захоплюватись аскетизмом. В той момент для Петра вже були сформовані життєві принципи, за якими він проживе все своє життя: 1) Не суди свого ближнього, хоч би ти на власні очі бачив гріхи його. 2) Ні до кого не виявляй ненависті. 3) Цілим серцем прощай кривди.

Становлення Паїсія Величковського Редагувати

До 1738 року Петро навчався в Києві, повертаючись до Полтави лише на канікули, від 15 липня до 15 вересня. З 1738 року він відійшов від навчання, почав досліджувати київські монастирі і скити, спілкувався зі священиками і старцями. Зокрема з Молдавським митрополитом Антонієм Черновським, який тоді перебував у Києві і який багато в чому вплинув на світогляд Петра. В цьому році Петро не поїхав до Полтави на канікули а намагався вступити до Китаєвського скиту під Києвом, але його не прийняли. Востаннє за своє життя Петро повернувся до Полтави на канікулах в 1739 році. В тому ж 1739 році він полишає академію, аргументуючи це тим, що: 1) Він хоче прийняти чернецтво. 2) Він не хоче навчатися світських наук, які не приносять душі жодної користі. 3) Він не сприймає осіб монашого сану, які отримавши академічну, світську освіту надають матеріальним благам більшої ваги, "зодягаються у дорогі одежі та славу, їздять прехорошими кіньми та в дорогих повозах." Після відрахування з Київської академії Петро дістався Чернігівщини і оселився в Любецькому монастирі, де став послушником. За короткий час перебування у монастирі він продовжував вивчати аскетизм і дотримуватися аскетичного способу життя. Але перебування в монастирі для Петра закінчилося не дуже добре. Петро посварився з новим ігуменом монастиря Германом, який під час сварки з ним "так сильно вдарив його по щоці, що він насилу вдержався на ногах, до того ж ще люто пхнув його так, що він упав через поріг його келії... А коли встав, то ігумен крикнув на нього: "геть іди, ти ледарю!"."

Залишатися в Любецькому монастирі Петро більше не міг, тому він втік до Чорнобиля. Там він разом з товаришами, які пішли з ним зіштовхнулися з ворожістю від уніатів, які на чолі з Афанасієм Шептицьким тримали в страху всіх православних. Архієпископ Чернігівський Филарет, який досліджував ті події, так їх описував: «На православні монастирі нападали і вдень грабували й палили їх, монахів жорстоко мордували, часто вбивали насмерть... Селян по селах та міщан мордували нелюдськими катуваннями, щоб примусити стати уніатами». Зрештою Петру вдалося дістатися Ржищевського скиту, де він зустрів декількох монахів, які збиралися втікати до Молдавії, оскільки існувати і терпіти постійний жорсткий тиск від уніатів вони не могли. Петру вдалося їх вмовити взяти його з собою. По дорозі до Молдавії він зустрів старця Ісихія, який також був аскетом. Старцю вдалося справити велике враження на Петра і він просився до нього в учні. Ісихій привів його до Миколаївського Медведівського монастиря, недалеко від Чигирина, де він і залишився на деякий час. Тут Петро продовжив своє спокійне аскетичне життя і читання книг. А 6 серпня 1741 року ігумен Никифор постриг Петра в ченці під ім'ям Платон (за іншою інформацією Парфеній).

Певний час життя в монастирі було спокійним, але незабаром уніати дійшли і до Медведівського монастиря. Коли урядник зібрав разом усіх монахів і став вимагати від них перейти до унії, то не почувши згоди, він описав усе майно монастиря і запечатав його а ключ забрав собі. Цілий місяць монастир простояв зачиненим і монахи, розуміючи безвихідь почали тікати до інших монастирів. Так само вчинив і Платон. Спочатку він пішов до Василькова а потім до Києва, де приєднався до братії Києво-Печерської лаври і працював у друкарні. В той час Платон зустрічає свого товариша з академії Олексія Фалевича, який збирався йти до Молдавії і нагадав йому, що ще будучи студентами і членами гуртка вони пообіцяли не вступати до заможних монастирів через ризик спокуси. Платон прислухається до його слів і разом вони вирушають до Молдавії. У 1742 році він залишає Україну.

Чернецтво в Молдавії і старецтво на Афоні Редагувати

Дійшовши до Молдавії Платон потрапляє до Тройстенського скиту, де зустрічає багато своїх земляків. Тут він знаходить спокій, веде аскетичний спосіб життя, вивчає богословську літературу. Але Платон пробув у Тройстенському скиті недовго. Скоро прийшов до Тройстен із Киркульського скиту схимонах Онуфрій, який зміг переконати Платона, що в їхньому скиті найбільше спокою, тиші і безмовності. Платон послухав Онуфрія і перейшов до Киркуля.

Платон прожив в Киркульському скиті, чотири роки і за цей час добре вивчив румунську мову (її він називав молдавською), зустрівся з впливом афонського учення на місцеве а також разом з іншими монахами-земляками поширював і українські духовні традиції. Платон вирішив, що тепер його шлях лежить на Афон - одине з найвизначніших місць світового православ'я. В 1746 році Платон разом з товаришем ієромонахом Трифоном вирушив на Афон.

Дійшовши важким шляхом до Афона, Платон з Трифоном прийшли до Пантократорового монастиря, де так само було багато українців. Через чотири дні Трифон помер від лихоманки. Переживши втрату товариша, Платон продовжує своє життя аскета, багато читає, молиться і тримає піст. Жив він відлюдькувато і шукав собі духовного наставника серед місцевих старців, але так і не знайшов нікого. Сам Платон про своє життя на Афоні в 1746-1749 роках згадував так: «Коли я прибув на Святу гору з моєї православної Батьківщини, я жив так убого, що не міг заплатити три гроші боргу братові... Тілом я був немічний, безсилий тому міг існувати тільки на саму жебранину... І коли б святі отці слов'яни, що живуть на Святій горі не допомагали мені, я жодним способом не міг би тут існувати... Багато разів і зимою ходив я босо і без сорочки і так я жив чотири роки... Коли мені доводилось вертатися повозком з жебраниною від Лаври, чи від Хіландара до вбогої моєї келії, або принести з лісу дров, чи зробити якусь іншу тяжку працю, тоді я по два і по три дні лежав, як спаралізований». У 1750 році на Афон приїздив схимонах з Мерлопомен в Молдові Василій, який також був українцем. Платон дуже поважав Василія і називав його своїм духовним наставником. За проханнями Платона, Василій облік його в мантію і перейменував рясофорного Платона на мантійного старця Паїсія.

Через три місяці після висвячення в старці Паїсія, до нього прибув з Молдови молодий монах Вісаріон, який просив Паїсія стати його вчителем і наставником. Паїсій довго відмовлявся, але зрештою прийняв його. Так почала формуватися братія старця Паїсія, яка відіграла велику роль в поширенні його учення по всьому православному світу. До Паїсія почало приходити все більше людей, які хотіли приєднатися до нього, або ж просто за порадою. Паїсій ще понад чотири роки не приймав до себе в учні людей, але з часом, піддавшись на численні благання, почав приймати до себе монахів з випробуванням. Вже зимою 1757 року в братії Паїсія було 12 монахів і через відсутність місця для розміщення всіх людей, Паїсій отримує скит св. Костянтина з невеличкою церквою. Тут братія Паїсія плідно працювала, вдень займалася побутовими справами по покращенню життя в скиті, вночі працювали над перекладанням і переписуванням церковних текстів. Зокрема сам Паїсій багато працював, щоб перекладати на ново-церковнослов'янську мову і покращувати вже існуючі переклади. Через деякий час за клопотанням Паїсія братія перебирається в скит св. Пророка Іллі, де було підготовлено 15 келій для кожного. На той час Паїсій не планував приймати більше. Слава про монаха-аскета Паїсія вже розійшлася по всьому Афону і навколишніх територіях тому кількість бажаючих все більшала. Паїсію навіть сталося бути духівником колишнього Константинопольського патріарха Серафима ІІ.

Минали роки, братія Паїсія налічувала до 50 монахів, з яких близько половини становили вихідці з українських земель. Тоді, на початку 1760-их років для братії за рішенням Священно-духовного всієї гори Собору був переданий монастир Симонопетра, де Паїсій став ігуменом. Коли він став ігуменом монастиря, він продовжив піклуватися про своїх земляків на Афоні, адже тоді між монахами були суперечки на національній основі. Паїсій, хоч і будучи далеким від мирського життя, пам'ятав хто він і звідки, і допомагав своїм землякам у всьому, чим тільки міг. Історик і дослідник життя Паїсія А. Яцимирський так про це пише: «Великою популярністю користується пам'ять о. Паїсія і на Афоні, а особливо в відновленому Іллінському скиті. Дуже можливо, що через давнішню ворожнечу афонських монахів різних націй, образ Паїсія в очах українських іконів Іллінського монастиря одержав національний характер. Тепер о. Паїсій вважається борцем за українських монахів проти грецьких вимог».

Вже 17 років Паїсій проживав на Афоні. Тут він багато працював і отримав славу старця, але він вирішив повернутися до Молдавії. Причин цьому було декілька: це і засилля турок, як економічне так і релігійне. Нестача вільного місця для нових членів братії. Протистояння з грецькими монахами, на яке не вистачало сили.

Повернення до Молдавії і останні роки життя Редагувати

У 1763 році Паїсій разом з братією, яка тоді налічувала щонайменше 60 чоловік, подалася до Галацу а звідти у Ясси, де їх прийняли митрополит Гавриїл і молдавський господар Григорій Каллімах, які виділили для них Святодухівський монастир у Драгомирні. В який Паїсій перебрався вже в 1764 році. Тоді до Паїсія приїжджає його товариш часів Київської академії ієромонах Олексій Филевич, який декілька місяців перебував у нього в гостях, Паїсій просив облікти його в схиму, що той і зробив. Тоді Паїсій став ієросхимонахом, але свого імені не змінив. У новому монастирі він взявся за впорядкування життя. Зокрема домігся створення двох хорів, один з яких співав молдавською а другий церковнослов'янською, що було великим досягненням того часу для тих земель. Також Паїсій створив свій власний устав, на основі устава Василія Великого а служби проводив за грецькими обрядами з Афону. Користуючись спокоєм, Паїсій відновив велику літературну діяльність. Але і тут спокійне життя довго не протрималося. В 1768 році почалася Російсько-турецька війна, а потім мор і голод. У 1774 році за Кучук-Кайнарджійським мирним договором Драгомирна відійшла до Австрії і залишатися під новою уніатською владою Паїсій не хотів, добре пам'ятаючи через що він покинув Україну. В 1775 році ігумен Секульського монастиря запросив Паїсія до себе, і він зі своєю братією, яка вже налічувала до 350 монахів, переселився до Секулу, де продовжив таке ж життя, як і в Драгомирні. Так минуло ще чотири роки а братія продовжувала рости, тому Паїсій звернувся до молдавського господаря Костянтина Мурузі з проханням про розширення монастиря. Господар вирішив виділити братії Нямецький монастир, який був у занедбаному стані. В Нямець Паїсій з братією прибув в 1779 році. Паїсія з братією відправили саме в цей монастир спеціально з надією, що йому вдасться його привести до ладу. Паїсій просив господаря дозволити повернутися до Секульського монастиря, але той не дозволив. В Нямецькому монастирі братія знову продовжила свою діяльність, тут їх кількість виросла до 400 чоловік. Йшли роки і монастир почав відроджуватися, сюди почали приходити люди, щоб послухати Паїсія, попросити поради або долучитися до братії. У 1790 році архієпископ Амбросій, який супроводжував російську армію у Молдавії, на декілька днів зупинився в Нямеці. Почувши про подвиги старця Паїсія, він висвятив його в архімандрити. Час ішов і важка праця, яка не припинялася ні на мить, далася в знаки. Паїсій втрачав здоров'я, все більше втрачав зір і ставав слабшим, але до самої смерті він не полишив літературної діяльності. На початку листопада 1794 року Паїсій захворів і лише через тиждень він зміг насилу встати і піти до церкви, але й тоді він не зміг після служби без допомоги повернутися до келії. Останні дні він писав вже лежачи в ліжку. Свою автобіографію «Повість про Святий Собор...» він так і не встиг закінчити. 15 листопада 1794 року Паїсій причастився і в той же день помер. Коли звістка про смерть Паїсія розійшлася по всьому краю, до Нямецького монастиря зійшлася дуже велика кількість людей, щоб попрощатися зі старцем. Хотів приїхати навіть єпископ Тумський Веніамін, але він не встиг на похорон. Поховали Паїсія в Вознесенському храмі Нямецького монастиря. На могильній плиті зробили два написи румунською і слов'янською мовою: «Тут спочиває блаженніший Отець Ієросхимонах і Архімандрит Старець Паїсій Малоросіянин, який з Афонської гори із 60 учнями прийшов до Молдавії і велику братію зібрав і все життя собою оповив, яке Господу віддав 1794 року листопада 15. В день благочестивого Михайла Суцула воєводи і Преосвященного Митрополита Іакова».

Паїсій Величковський і Військо Запорозьке Редагувати

Зв'язки Паїсія Величковського з Військом Запорозьким, зокрема його листування з кошовим отаманом Петром Калнишевським і генеральним писарем Іваном Глобою, є дуже цікавим фактом в його біографії. Сьогодні збереглося лише шість листів, які були написані в 1768–1772 рр. Ці листи, показують відносини Війська Запорозького з православним світом, свідчать про допомогу запорожців для монахів Молдавії і інших земель. Також листи розповідають про повсякденне життя братії Паїсія, і подорож її монахів на землі Війська Запорозького для збору пожертв. Попри свою цінність, ці листи дуже довго залишалися невідомими і сьогодні є малодосліджені. В архіві Коша листи Паїсія не були виділені в окремий матеріал і зберігалися в збірнику загальних справ за 1764–1774 рр. під назвою: «О приежаючихъ в Сечь Запорожскую с разных мнстрей и приходскихъ церквей за испрошешемъ отъ доброходателей милостинны. Зъ 1768 году заведено. №283». Причиною незацікавлення до листів істориків також можна назвати підпис, адже Паїсій просто писав своє ім'я в кінці, не згадуючи прізвище.

Літературна праця Паїсія Величковського Редагувати

Паїсій Величковський належав до тих учених монахів які служили Богу також і книжною справою. Робота Паїсія, це переписування, перекладання і удосконалення вже існуючих перекладів на ново-церковнослов'янську мову. Для цього Паїсій вивчав грецьку і румунську і молдавську мови. За десятиліття праці, Паїсій залишив по собі понад 300 різних рукописних перекладів та виправлень, аскетичних та богословських творів. З роботою Паїсію допомагала його братія, для якої переписування рукописів було однією з головних занять. З готових перекладів братчики робили декілька списків, які учні Паїсія розносили по всіх православних землях. Правопис творів Паїсія — мішаний тогочасний напівуставний церковний правопис XVIII ст., який складався з церковнослов'янських, українських, болгарських і грецьких мовних елементів. В ньому також помітні і російські мовні елементи, як результат посилення політичного і інформаційного впливу Росії на землі східної Європи. Сотні праць Паїсія можна поділити на переклади, окремі твори, послання і полеміки. З них сьогодні досліджена і опублікована лише частина.

Староотцівські твори

  • Переклади з грецької мови на ново-церковнослов'янську святоотцівських книг. Їх з доробку Паїсія найбільше. Повного списка книг, які переклав Паїсій сьогодні не існує
  • Виправлення староотцівських книг, що були раніше перекладені з грецької мови  на церковнослов'янську. Ні  повний список цих книг, ані характер самих виправлень сьогодні невідомий.
  • Збірники. Паїсій любив складати потрібні збірники з староотцівських творів. У Нямецькому монастирі збереглося  8 цінних збірників.

Окремі твори

  • Автобіографія старця Паїсія. Початок написання незадовго до смерті в Нямецькому монастирі. Повна її назва: «Повість про Святий Собор превозлюбленихих у Господі отців і братів і чад моїх духовних, що зійшлися в ім’я Христове заради спасіння душіші до мене, недостойного, який Промислом Божим перебуваєає у цих святих і славних обителях: у святій і Чесногоикій обителі Вознесіння Господа і Спаса нашого братство Христа, званої Нямець,та у святій обителі». Автобіографія не дописана і обривається на перебуванні старця у монастирі Кярнул, приблизно в 1746 році. Оригіналу автобіографії нема, є тільки список, який зберігається в Петербурзькій Академії наук.
  • «Спільножитний устав старця Паїсія» (зберігається в Петербурзькій публічній бібліотеці).
  • «Глави об Умной молитве». Головний твір Паїсія, у 6 розділах, приблизно 1763 року. 1793 року Паїсій написав другу частину твору про Умну молитву і подав 35 виписок із святоотцівських книг про неї.
  • «Наука на постриженення в монаший чин».

Послання - твори старця Паїсія

  • «Послання ієрею отцю Димитрію, 3 травня 1766 року — про монаше життя». Димитрій — друг Паїсія з молодечих літ у Полтаві.
  • «Послання митрополитові Яському Гавриїлу 1778 року». Цей твір можна назвати  заповітом  Паїсія, кого вибирати провідником Секульського монастиря, і розповідь про те, що є основою монашого спасіння.
  • Два послання до архимандрита Феодосія, — про якості ігумена монастиря.
  • «Послання браттям, що позосталися в монастирі Драгомирні. Про чеснотне монаше життя».
  • «Послання 30 червня 1767 року ієромонаху Софронію, — про велику чеснотність настоятеля монастиря" Софроній був настоятелем скита Рубай.
  • «Послання 21 липня 1775 року до монастиря Сечериш. Про чеснотне монаше життя.»
  • «Послання ченцям Нямецького і Секульського монастиря в Бухарест: монахи не їдять м'яса.»
  • Послання старцю Афанасію на Афоні.  Старець Афанасій (приблизно в 1758—1763 роках) сильно обвинуватив старця Паїсія, що він не належно «спасається». Старець Паїсій відповів своїм Посланням в 14 розділів. Послання це дуже цінне для зрозуміння життя й ідеології Паїсія.

Полемічні твори

  • «Про Хресне Знамення». Це Послання до старообрядців, оборона триперстя з богословського погляду.
  • «Дух Святий походить тільки від Отця, а не від Отця і Сина». Про унію. Відповідь уніатському священникові Ірану, що просив у Паїсія цієї відповіді. Ієромонах Леонід указує, що у творі старця Паїсія помітно сильний вплив твору патріарха Фотія (написаний в 886 р.): «Послання патріярха Фотія до архієпископа Аквілейського про походження Святого Духа».

Вшанування пам'яті Редагувати

Паїсій Величковський канонізований Молдавською православною церквою та Російською православною церквою в 1988 році. День пам'яті відзначають 15 (28) листопада всі православні церкви. У Полтаві на честь Паїсія названа вулиця та встановлена меморіальна дошка на стіні Успенського собору. Іменем Паїсія назване духовне товариство, яке також розміщується в Полтаві.

Примітки Редагувати

  1. Catalog of the German National Library
    d:Track:Q23833686

Джерела і література Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Payi sij Velichko vskij spravzhnye im ya Petro Ivanovich Velichkovskij 21 grudnya 1722 Poltava 15 listopada 1794 pravoslavnij starec asket svyatij sluzhinnya vidbuvalosya v Ukrayini na Afoni u Moldovi Payisij VelichkovskijU miru Petro Ivanovich VelichkovskijU chernectvi Platon PayisijNarodivsya 21 grudnya 1722 1 sichnya 1723 Poltava Getmanshina 1 Pomer 15 26 listopada 1794 71 rik Nyamecka lavra Vinetori Nyamc Nyamc RumuniyaKanonizovanij 6 chervnya 1988U liku prepodobnihDen pam yati 15 listopada za yuliyanskim kalendaremPodvizhnictvo isihazmMediafajli na VikishovishiCya stattya mistit perelik posilan ale pohodzhennya tverdzhen u nij zalishayetsya nezrozumilim cherez praktichno povnu vidsutnist vnutrishnotekstovih dzherel vinosok Bud laska dopomozhit polipshiti cyu stattyu peretvorivshi dzherela z pereliku posilan na dzherela vinoski u samomu teksti statti U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Velichkovskij Zmist 1 Zhittyepis 1 1 Rodina dityachi ta yunacki roki 1 2 Stanovlennya Payisiya Velichkovskogo 1 3 Chernectvo v Moldaviyi i starectvo na Afoni 1 4 Povernennya do Moldaviyi i ostanni roki zhittya 2 Payisij Velichkovskij i Vijsko Zaporozke 3 Literaturna pracya Payisiya Velichkovskogo 4 Vshanuvannya pam yati 5 Primitki 6 Dzherela i literatura 7 PosilannyaZhittyepis RedaguvatiRodina dityachi ta yunacki roki Redaguvati Petro Ivanovich Velichkovskij narodivsya 21 grudnya 1722 roku v Poltavi v rodini protopopa Uspenskogo soboru Ivana Velichkovskogo Ivan Velichkovskij buv shanovanoyu u Poltavi lyudinoyu Buv poetom i napisav dekilka zbirok barokovih figurnih virshiv Pro nogo zgaduye Samijlo Velichko v svoyemu litopisi Buv prihilnikom getmana Samojlovicha i prisvyativ jomu panegirik Okrim napisannya vlasnih tvoriv Ivan Velichkovskij takozh perekladav z inozemnih mov zokrema pereklav tvori anglijskogo pismennika Dzhona Ouena Pradid Ivana Velichkovskogo Simeon buv znatnim i zamozhnim kozakom a jogo sin Luka stav pershim svyashennikom sered rodini Velichkovskih Mati Irina bula onukoyu vidomogo i zamozhnogo Poltavskogo yevrejskogo kupcya yakogo zvali Mandya yakij razom zi svoyeyu sim yeyu hrestivsya u Poltavi Hreshenim batkom Petra stav starshina majbutnij Poltavskij polkovnik Vasil Kochubej Koli Petru bulo chotiri roki pomiraye jogo batko todi starshim u rodini staye brat Petra Ivan Velichkovskij yakij takozh stav nastoyatelem Uspenskogo soboru pislya svogo batka Priblizno v toj zhe chas Petro pochinaye staranno i z zacikavlennyam navchatisya gramoti u svogo brata Ivana pochinaye samostijno chitati Bukvar Chasoslov Psaltir knigi Svyatogo pisma Starogo i Novogo zapovitu zhitiya svyatih Yefrema i Dorofeya Margarit Ivana Zolotoustogo ta inshi knigi yaki buli todi v biblioteci hramu Petro za svidchennyam suchasnikiv buv duzhe spokijnoyu ta movchaznoyu ditinoyu Duzhe chasto traplyalosya sho navit z matir yu vin peremovlyavsya vsogo dekilkoma slovami za cilij den Pri comu vin zavzhdi buv usmihnenoyu shaslivoyu i svitloyu ditinoyu U 1735 roci pomiraye brat Ivan Velichkovskij yakij vstig probuti poltavskim protopopom i nastoyatelem Uspenskogo hramu vsogo 5 rokiv Oskilki sered Velichkovskih zalishivsya lishe trinadcyatirichnij Petro jogo mati vzyala vid hreshenogo Poltavskogo polkovnika Vasilya Kochubeya i poltavskoyi starshini pohvalni listi i razom z sinom poyihala do Kiyeva shob viprositi v mitropolita Rafayila Zaborovskogo gramotu dlya nogo na poltavsku protopopiyu yakoyu rodina Velichkovskih keruvala she z seredini XVII st pochinayuchi z petrovogo pradida Petro vistupiv pered mitropolitom z chudovim deklamuvannyam virshiv todi Rafayil vidav gramotu na protopopiyu Yedinoyu vimogoyu mitropolita bulo navchannya v Kiyevo Mogilyanskij akademiyi v tomu zh 1735 roci Petro pochinaye navchatisya V akademiyi vin potraplyaye do gurtka de vse bilshe pochav zahoplyuvatis asketizmom V toj moment dlya Petra vzhe buli sformovani zhittyevi principi za yakimi vin prozhive vse svoye zhittya 1 Ne sudi svogo blizhnogo hoch bi ti na vlasni ochi bachiv grihi jogo 2 Ni do kogo ne viyavlyaj nenavisti 3 Cilim sercem proshaj krivdi Stanovlennya Payisiya Velichkovskogo Redaguvati Do 1738 roku Petro navchavsya v Kiyevi povertayuchis do Poltavi lishe na kanikuli vid 15 lipnya do 15 veresnya Z 1738 roku vin vidijshov vid navchannya pochav doslidzhuvati kiyivski monastiri i skiti spilkuvavsya zi svyashenikami i starcyami Zokrema z Moldavskim mitropolitom Antoniyem Chernovskim yakij todi perebuvav u Kiyevi i yakij bagato v chomu vplinuv na svitoglyad Petra V comu roci Petro ne poyihav do Poltavi na kanikuli a namagavsya vstupiti do Kitayevskogo skitu pid Kiyevom ale jogo ne prijnyali Vostannye za svoye zhittya Petro povernuvsya do Poltavi na kanikulah v 1739 roci V tomu zh 1739 roci vin polishaye akademiyu argumentuyuchi ce tim sho 1 Vin hoche prijnyati chernectvo 2 Vin ne hoche navchatisya svitskih nauk yaki ne prinosyat dushi zhodnoyi koristi 3 Vin ne sprijmaye osib monashogo sanu yaki otrimavshi akademichnu svitsku osvitu nadayut materialnim blagam bilshoyi vagi zodyagayutsya u dorogi odezhi ta slavu yizdyat prehoroshimi kinmi ta v dorogih povozah Pislya vidrahuvannya z Kiyivskoyi akademiyi Petro distavsya Chernigivshini i oselivsya v Lyubeckomu monastiri de stav poslushnikom Za korotkij chas perebuvannya u monastiri vin prodovzhuvav vivchati asketizm i dotrimuvatisya asketichnogo sposobu zhittya Ale perebuvannya v monastiri dlya Petra zakinchilosya ne duzhe dobre Petro posvarivsya z novim igumenom monastirya Germanom yakij pid chas svarki z nim tak silno vdariv jogo po shoci sho vin nasilu vderzhavsya na nogah do togo zh she lyuto phnuv jogo tak sho vin upav cherez porig jogo keliyi A koli vstav to igumen kriknuv na nogo get idi ti ledaryu Zalishatisya v Lyubeckomu monastiri Petro bilshe ne mig tomu vin vtik do Chornobilya Tam vin razom z tovarishami yaki pishli z nim zishtovhnulisya z vorozhistyu vid uniativ yaki na choli z Afanasiyem Sheptickim trimali v strahu vsih pravoslavnih Arhiyepiskop Chernigivskij Filaret yakij doslidzhuvav ti podiyi tak yih opisuvav Na pravoslavni monastiri napadali i vden grabuvali j palili yih monahiv zhorstoko morduvali chasto vbivali nasmert Selyan po selah ta mishan morduvali nelyudskimi katuvannyami shob primusiti stati uniatami Zreshtoyu Petru vdalosya distatisya Rzhishevskogo skitu de vin zustriv dekilkoh monahiv yaki zbiralisya vtikati do Moldaviyi oskilki isnuvati i terpiti postijnij zhorstkij tisk vid uniativ voni ne mogli Petru vdalosya yih vmoviti vzyati jogo z soboyu Po dorozi do Moldaviyi vin zustriv starcya Isihiya yakij takozh buv asketom Starcyu vdalosya spraviti velike vrazhennya na Petra i vin prosivsya do nogo v uchni Isihij priviv jogo do Mikolayivskogo Medvedivskogo monastirya nedaleko vid Chigirina de vin i zalishivsya na deyakij chas Tut Petro prodovzhiv svoye spokijne asketichne zhittya i chitannya knig A 6 serpnya 1741 roku igumen Nikifor postrig Petra v chenci pid im yam Platon za inshoyu informaciyeyu Parfenij Pevnij chas zhittya v monastiri bulo spokijnim ale nezabarom uniati dijshli i do Medvedivskogo monastirya Koli uryadnik zibrav razom usih monahiv i stav vimagati vid nih perejti do uniyi to ne pochuvshi zgodi vin opisav use majno monastirya i zapechatav jogo a klyuch zabrav sobi Cilij misyac monastir prostoyav zachinenim i monahi rozumiyuchi bezvihid pochali tikati do inshih monastiriv Tak samo vchiniv i Platon Spochatku vin pishov do Vasilkova a potim do Kiyeva de priyednavsya do bratiyi Kiyevo Pecherskoyi lavri i pracyuvav u drukarni V toj chas Platon zustrichaye svogo tovarisha z akademiyi Oleksiya Falevicha yakij zbiravsya jti do Moldaviyi i nagadav jomu sho she buduchi studentami i chlenami gurtka voni poobicyali ne vstupati do zamozhnih monastiriv cherez rizik spokusi Platon prisluhayetsya do jogo sliv i razom voni virushayut do Moldaviyi U 1742 roci vin zalishaye Ukrayinu Chernectvo v Moldaviyi i starectvo na Afoni Redaguvati Dijshovshi do Moldaviyi Platon potraplyaye do Trojstenskogo skitu de zustrichaye bagato svoyih zemlyakiv Tut vin znahodit spokij vede asketichnij sposib zhittya vivchaye bogoslovsku literaturu Ale Platon probuv u Trojstenskomu skiti nedovgo Skoro prijshov do Trojsten iz Kirkulskogo skitu shimonah Onufrij yakij zmig perekonati Platona sho v yihnomu skiti najbilshe spokoyu tishi i bezmovnosti Platon posluhav Onufriya i perejshov do Kirkulya Platon prozhiv v Kirkulskomu skiti chotiri roki i za cej chas dobre vivchiv rumunsku movu yiyi vin nazivav moldavskoyu zustrivsya z vplivom afonskogo uchennya na misceve a takozh razom z inshimi monahami zemlyakami poshiryuvav i ukrayinski duhovni tradiciyi Platon virishiv sho teper jogo shlyah lezhit na Afon odine z najviznachnishih misc svitovogo pravoslav ya V 1746 roci Platon razom z tovarishem iyeromonahom Trifonom virushiv na Afon Dijshovshi vazhkim shlyahom do Afona Platon z Trifonom prijshli do Pantokratorovogo monastirya de tak samo bulo bagato ukrayinciv Cherez chotiri dni Trifon pomer vid lihomanki Perezhivshi vtratu tovarisha Platon prodovzhuye svoye zhittya asketa bagato chitaye molitsya i trimaye pist Zhiv vin vidlyudkuvato i shukav sobi duhovnogo nastavnika sered miscevih starciv ale tak i ne znajshov nikogo Sam Platon pro svoye zhittya na Afoni v 1746 1749 rokah zgaduvav tak Koli ya pribuv na Svyatu goru z moyeyi pravoslavnoyi Batkivshini ya zhiv tak ubogo sho ne mig zaplatiti tri groshi borgu bratovi Tilom ya buv nemichnij bezsilij tomu mig isnuvati tilki na samu zhebraninu I koli b svyati otci slov yani sho zhivut na Svyatij gori ne dopomagali meni ya zhodnim sposobom ne mig bi tut isnuvati Bagato raziv i zimoyu hodiv ya boso i bez sorochki i tak ya zhiv chotiri roki Koli meni dovodilos vertatisya povozkom z zhebraninoyu vid Lavri chi vid Hilandara do vbogoyi moyeyi keliyi abo prinesti z lisu drov chi zrobiti yakus inshu tyazhku pracyu todi ya po dva i po tri dni lezhav yak sparalizovanij U 1750 roci na Afon priyizdiv shimonah z Merlopomen v Moldovi Vasilij yakij takozh buv ukrayincem Platon duzhe povazhav Vasiliya i nazivav jogo svoyim duhovnim nastavnikom Za prohannyami Platona Vasilij oblik jogo v mantiyu i perejmenuvav ryasofornogo Platona na mantijnogo starcya Payisiya Cherez tri misyaci pislya visvyachennya v starci Payisiya do nogo pribuv z Moldovi molodij monah Visarion yakij prosiv Payisiya stati jogo vchitelem i nastavnikom Payisij dovgo vidmovlyavsya ale zreshtoyu prijnyav jogo Tak pochala formuvatisya bratiya starcya Payisiya yaka vidigrala veliku rol v poshirenni jogo uchennya po vsomu pravoslavnomu svitu Do Payisiya pochalo prihoditi vse bilshe lyudej yaki hotili priyednatisya do nogo abo zh prosto za poradoyu Payisij she ponad chotiri roki ne prijmav do sebe v uchni lyudej ale z chasom piddavshis na chislenni blagannya pochav prijmati do sebe monahiv z viprobuvannyam Vzhe zimoyu 1757 roku v bratiyi Payisiya bulo 12 monahiv i cherez vidsutnist miscya dlya rozmishennya vsih lyudej Payisij otrimuye skit sv Kostyantina z nevelichkoyu cerkvoyu Tut bratiya Payisiya plidno pracyuvala vden zajmalasya pobutovimi spravami po pokrashennyu zhittya v skiti vnochi pracyuvali nad perekladannyam i perepisuvannyam cerkovnih tekstiv Zokrema sam Payisij bagato pracyuvav shob perekladati na novo cerkovnoslov yansku movu i pokrashuvati vzhe isnuyuchi perekladi Cherez deyakij chas za klopotannyam Payisiya bratiya perebirayetsya v skit sv Proroka Illi de bulo pidgotovleno 15 kelij dlya kozhnogo Na toj chas Payisij ne planuvav prijmati bilshe Slava pro monaha asketa Payisiya vzhe rozijshlasya po vsomu Afonu i navkolishnih teritoriyah tomu kilkist bazhayuchih vse bilshala Payisiyu navit stalosya buti duhivnikom kolishnogo Konstantinopolskogo patriarha Serafima II Minali roki bratiya Payisiya nalichuvala do 50 monahiv z yakih blizko polovini stanovili vihidci z ukrayinskih zemel Todi na pochatku 1760 ih rokiv dlya bratiyi za rishennyam Svyashenno duhovnogo vsiyeyi gori Soboru buv peredanij monastir Simonopetra de Payisij stav igumenom Koli vin stav igumenom monastirya vin prodovzhiv pikluvatisya pro svoyih zemlyakiv na Afoni adzhe todi mizh monahami buli superechki na nacionalnij osnovi Payisij hoch i buduchi dalekim vid mirskogo zhittya pam yatav hto vin i zvidki i dopomagav svoyim zemlyakam u vsomu chim tilki mig Istorik i doslidnik zhittya Payisiya A Yacimirskij tak pro ce pishe Velikoyu populyarnistyu koristuyetsya pam yat o Payisiya i na Afoni a osoblivo v vidnovlenomu Illinskomu skiti Duzhe mozhlivo sho cherez davnishnyu vorozhnechu afonskih monahiv riznih nacij obraz Payisiya v ochah ukrayinskih ikoniv Illinskogo monastirya oderzhav nacionalnij harakter Teper o Payisij vvazhayetsya borcem za ukrayinskih monahiv proti greckih vimog Vzhe 17 rokiv Payisij prozhivav na Afoni Tut vin bagato pracyuvav i otrimav slavu starcya ale vin virishiv povernutisya do Moldaviyi Prichin comu bulo dekilka ce i zasillya turok yak ekonomichne tak i religijne Nestacha vilnogo miscya dlya novih chleniv bratiyi Protistoyannya z greckimi monahami na yake ne vistachalo sili Povernennya do Moldaviyi i ostanni roki zhittya Redaguvati U 1763 roci Payisij razom z bratiyeyu yaka todi nalichuvala shonajmenshe 60 cholovik podalasya do Galacu a zvidti u Yassi de yih prijnyali mitropolit Gavriyil i moldavskij gospodar Grigorij Kallimah yaki vidilili dlya nih Svyatoduhivskij monastir u Dragomirni V yakij Payisij perebravsya vzhe v 1764 roci Todi do Payisiya priyizhdzhaye jogo tovarish chasiv Kiyivskoyi akademiyi iyeromonah Oleksij Filevich yakij dekilka misyaciv perebuvav u nogo v gostyah Payisij prosiv oblikti jogo v shimu sho toj i zrobiv Todi Payisij stav iyeroshimonahom ale svogo imeni ne zminiv U novomu monastiri vin vzyavsya za vporyadkuvannya zhittya Zokrema domigsya stvorennya dvoh horiv odin z yakih spivav moldavskoyu a drugij cerkovnoslov yanskoyu sho bulo velikim dosyagnennyam togo chasu dlya tih zemel Takozh Payisij stvoriv svij vlasnij ustav na osnovi ustava Vasiliya Velikogo a sluzhbi provodiv za greckimi obryadami z Afonu Koristuyuchis spokoyem Payisij vidnoviv veliku literaturnu diyalnist Ale i tut spokijne zhittya dovgo ne protrimalosya V 1768 roci pochalasya Rosijsko turecka vijna a potim mor i golod U 1774 roci za Kuchuk Kajnardzhijskim mirnim dogovorom Dragomirna vidijshla do Avstriyi i zalishatisya pid novoyu uniatskoyu vladoyu Payisij ne hotiv dobre pam yatayuchi cherez sho vin pokinuv Ukrayinu V 1775 roci igumen Sekulskogo monastirya zaprosiv Payisiya do sebe i vin zi svoyeyu bratiyeyu yaka vzhe nalichuvala do 350 monahiv pereselivsya do Sekulu de prodovzhiv take zh zhittya yak i v Dragomirni Tak minulo she chotiri roki a bratiya prodovzhuvala rosti tomu Payisij zvernuvsya do moldavskogo gospodarya Kostyantina Muruzi z prohannyam pro rozshirennya monastirya Gospodar virishiv vidiliti bratiyi Nyameckij monastir yakij buv u zanedbanomu stani V Nyamec Payisij z bratiyeyu pribuv v 1779 roci Payisiya z bratiyeyu vidpravili same v cej monastir specialno z nadiyeyu sho jomu vdastsya jogo privesti do ladu Payisij prosiv gospodarya dozvoliti povernutisya do Sekulskogo monastirya ale toj ne dozvoliv V Nyameckomu monastiri bratiya znovu prodovzhila svoyu diyalnist tut yih kilkist virosla do 400 cholovik Jshli roki i monastir pochav vidrodzhuvatisya syudi pochali prihoditi lyudi shob posluhati Payisiya poprositi poradi abo doluchitisya do bratiyi U 1790 roci arhiyepiskop Ambrosij yakij suprovodzhuvav rosijsku armiyu u Moldaviyi na dekilka dniv zupinivsya v Nyameci Pochuvshi pro podvigi starcya Payisiya vin visvyativ jogo v arhimandriti Chas ishov i vazhka pracya yaka ne pripinyalasya ni na mit dalasya v znaki Payisij vtrachav zdorov ya vse bilshe vtrachav zir i stavav slabshim ale do samoyi smerti vin ne polishiv literaturnoyi diyalnosti Na pochatku listopada 1794 roku Payisij zahvoriv i lishe cherez tizhden vin zmig nasilu vstati i piti do cerkvi ale j todi vin ne zmig pislya sluzhbi bez dopomogi povernutisya do keliyi Ostanni dni vin pisav vzhe lezhachi v lizhku Svoyu avtobiografiyu Povist pro Svyatij Sobor vin tak i ne vstig zakinchiti 15 listopada 1794 roku Payisij prichastivsya i v toj zhe den pomer Koli zvistka pro smert Payisiya rozijshlasya po vsomu krayu do Nyameckogo monastirya zijshlasya duzhe velika kilkist lyudej shob poproshatisya zi starcem Hotiv priyihati navit yepiskop Tumskij Veniamin ale vin ne vstig na pohoron Pohovali Payisiya v Voznesenskomu hrami Nyameckogo monastirya Na mogilnij pliti zrobili dva napisi rumunskoyu i slov yanskoyu movoyu Tut spochivaye blazhennishij Otec Iyeroshimonah i Arhimandrit Starec Payisij Malorosiyanin yakij z Afonskoyi gori iz 60 uchnyami prijshov do Moldaviyi i veliku bratiyu zibrav i vse zhittya soboyu opoviv yake Gospodu viddav 1794 roku listopada 15 V den blagochestivogo Mihajla Sucula voyevodi i Preosvyashennogo Mitropolita Iakova Payisij Velichkovskij i Vijsko Zaporozke RedaguvatiZv yazki Payisiya Velichkovskogo z Vijskom Zaporozkim zokrema jogo listuvannya z koshovim otamanom Petrom Kalnishevskim i generalnim pisarem Ivanom Globoyu ye duzhe cikavim faktom v jogo biografiyi Sogodni zbereglosya lishe shist listiv yaki buli napisani v 1768 1772 rr Ci listi pokazuyut vidnosini Vijska Zaporozkogo z pravoslavnim svitom svidchat pro dopomogu zaporozhciv dlya monahiv Moldaviyi i inshih zemel Takozh listi rozpovidayut pro povsyakdenne zhittya bratiyi Payisiya i podorozh yiyi monahiv na zemli Vijska Zaporozkogo dlya zboru pozhertv Popri svoyu cinnist ci listi duzhe dovgo zalishalisya nevidomimi i sogodni ye malodoslidzheni V arhivi Kosha listi Payisiya ne buli vidileni v okremij material i zberigalisya v zbirniku zagalnih sprav za 1764 1774 rr pid nazvoyu O priezhayuchih v Sech Zaporozhskuyu s raznyh mnstrej i prihodskih cerkvej za isprosheshem ot dobrohodatelej milostinny Z 1768 godu zavedeno 283 Prichinoyu nezacikavlennya do listiv istorikiv takozh mozhna nazvati pidpis adzhe Payisij prosto pisav svoye im ya v kinci ne zgaduyuchi prizvishe Literaturna pracya Payisiya Velichkovskogo RedaguvatiPayisij Velichkovskij nalezhav do tih uchenih monahiv yaki sluzhili Bogu takozh i knizhnoyu spravoyu Robota Payisiya ce perepisuvannya perekladannya i udoskonalennya vzhe isnuyuchih perekladiv na novo cerkovnoslov yansku movu Dlya cogo Payisij vivchav grecku i rumunsku i moldavsku movi Za desyatilittya praci Payisij zalishiv po sobi ponad 300 riznih rukopisnih perekladiv ta vipravlen asketichnih ta bogoslovskih tvoriv Z robotoyu Payisiyu dopomagala jogo bratiya dlya yakoyi perepisuvannya rukopisiv bulo odniyeyu z golovnih zanyat Z gotovih perekladiv bratchiki robili dekilka spiskiv yaki uchni Payisiya roznosili po vsih pravoslavnih zemlyah Pravopis tvoriv Payisiya mishanij togochasnij napivustavnij cerkovnij pravopis XVIII st yakij skladavsya z cerkovnoslov yanskih ukrayinskih bolgarskih i greckih movnih elementiv V nomu takozh pomitni i rosijski movni elementi yak rezultat posilennya politichnogo i informacijnogo vplivu Rosiyi na zemli shidnoyi Yevropi Sotni prac Payisiya mozhna podiliti na perekladi okremi tvori poslannya i polemiki Z nih sogodni doslidzhena i opublikovana lishe chastina Starootcivski tvori Perekladi z greckoyi movi na novo cerkovnoslov yansku svyatootcivskih knig Yih z dorobku Payisiya najbilshe Povnogo spiska knig yaki pereklav Payisij sogodni ne isnuye Vipravlennya starootcivskih knig sho buli ranishe perekladeni z greckoyi movi na cerkovnoslov yansku Ni povnij spisok cih knig ani harakter samih vipravlen sogodni nevidomij Zbirniki Payisij lyubiv skladati potribni zbirniki z starootcivskih tvoriv U Nyameckomu monastiri zbereglosya 8 cinnih zbirnikiv Okremi tvori Avtobiografiya starcya Payisiya Pochatok napisannya nezadovgo do smerti v Nyameckomu monastiri Povna yiyi nazva Povist pro Svyatij Sobor prevozlyublenihih u Gospodi otciv i brativ i chad moyih duhovnih sho zijshlisya v im ya Hristove zaradi spasinnya dushishi do mene nedostojnogo yakij Promislom Bozhim perebuvayeaye u cih svyatih i slavnih obitelyah u svyatij i Chesnogoikij obiteli Voznesinnya Gospoda i Spasa nashogo bratstvo Hrista zvanoyi Nyamec ta u svyatij obiteli Avtobiografiya ne dopisana i obrivayetsya na perebuvanni starcya u monastiri Kyarnul priblizno v 1746 roci Originalu avtobiografiyi nema ye tilki spisok yakij zberigayetsya v Peterburzkij Akademiyi nauk Spilnozhitnij ustav starcya Payisiya zberigayetsya v Peterburzkij publichnij biblioteci Glavi ob Umnoj molitve Golovnij tvir Payisiya u 6 rozdilah priblizno 1763 roku 1793 roku Payisij napisav drugu chastinu tvoru pro Umnu molitvu i podav 35 vipisok iz svyatootcivskih knig pro neyi Nauka na postrizhenennya v monashij chin Poslannya tvori starcya Payisiya Poslannya iyereyu otcyu Dimitriyu 3 travnya 1766 roku pro monashe zhittya Dimitrij drug Payisiya z molodechih lit u Poltavi Poslannya mitropolitovi Yaskomu Gavriyilu 1778 roku Cej tvir mozhna nazvati zapovitom Payisiya kogo vibirati providnikom Sekulskogo monastirya i rozpovid pro te sho ye osnovoyu monashogo spasinnya Dva poslannya do arhimandrita Feodosiya pro yakosti igumena monastirya Poslannya brattyam sho pozostalisya v monastiri Dragomirni Pro chesnotne monashe zhittya Poslannya 30 chervnya 1767 roku iyeromonahu Sofroniyu pro veliku chesnotnist nastoyatelya monastirya Sofronij buv nastoyatelem skita Rubaj Poslannya 21 lipnya 1775 roku do monastirya Secherish Pro chesnotne monashe zhittya Poslannya chencyam Nyameckogo i Sekulskogo monastirya v Buharest monahi ne yidyat m yasa Poslannya starcyu Afanasiyu na Afoni Starec Afanasij priblizno v 1758 1763 rokah silno obvinuvativ starcya Payisiya sho vin ne nalezhno spasayetsya Starec Payisij vidpoviv svoyim Poslannyam v 14 rozdiliv Poslannya ce duzhe cinne dlya zrozuminnya zhittya j ideologiyi Payisiya Polemichni tvori Pro Hresne Znamennya Ce Poslannya do staroobryadciv oborona triperstya z bogoslovskogo poglyadu Duh Svyatij pohodit tilki vid Otcya a ne vid Otcya i Sina Pro uniyu Vidpovid uniatskomu svyashennikovi Iranu sho prosiv u Payisiya ciyeyi vidpovidi Iyeromonah Leonid ukazuye sho u tvori starcya Payisiya pomitno silnij vpliv tvoru patriarha Fotiya napisanij v 886 r Poslannya patriyarha Fotiya do arhiyepiskopa Akvilejskogo pro pohodzhennya Svyatogo Duha Vshanuvannya pam yati RedaguvatiPayisij Velichkovskij kanonizovanij Moldavskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu ta Rosijskoyu pravoslavnoyu cerkvoyu v 1988 roci Den pam yati vidznachayut 15 28 listopada vsi pravoslavni cerkvi U Poltavi na chest Payisiya nazvana vulicya ta vstanovlena memorialna doshka na stini Uspenskogo soboru Imenem Payisiya nazvane duhovne tovaristvo yake takozh rozmishuyetsya v Poltavi Primitki Redaguvati Catalog of the German National Library d Track Q23833686Dzherela i literatura RedaguvatiPrepodobnij Payisij Velichkovskij Povist pro Svyatij Sobor ta malovidomi listi Uporyadkuvannya peredmova naukova rozvidka ta komentari Shumila S V K Vidavnichij viddil Ukrayinskoyi Pravoslavnoyi Cerkvi 2016 207 s 42 Il Payisij Velichkovskij tvorec moralno etichnih zasad chernectva XVII stolittya Anna Brichka Visnik LNAM Seriya Kulturologiya Vip 29 2016 r s 149 159 Vpliv Payisiya Velichkovskogo ta jogo poslidovnikiv na rozvitok ukrayinskoyi duhovnoyi kulturi Anna Brichka Almanah Kultura i suchasnist 1 2017 s 99 104 Praci mitropolita Ilariona Ogiyenka Literaturna pracya Payisiya Velichkovskogo Praci mitropolita Ilariona Ogiyenka Zhittya starcya Payisiya Velichkovskij Payisij Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X Dzyuba O M Velichkovskij Payisij Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2003 T 1 A V S 473 688 s il ISBN 966 00 0734 5 Aristova A V Velichkovskij Payisij Velika ukrayinska enciklopediya URL https vue gov ua Velichkovskij PayisijPosilannya RedaguvatiVelichkovskij Payisij Universalnij slovnik enciklopediya 4 te vid K Teka 2006 Arhiyepiskop Dimitrij Rudyuk Kiyivski yeparhialni vidomosti nemaye na sajti 10 04 2013 Payisij Velichkovskij pravoslavie ru Protoierej Sergij Chetverikov Moldavskij starec Paisij Velichkovskj ego zhizn uchenie i vliyanie na pravoslavnoe monashestvo Biblioteka Yakova Krotova ros Payisij Velichkovskij Listi do Dmitriya Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Payisij Velichkovskij amp oldid 40665531