Партеніт Партені т крим Partenit селище міського типу в Україні в Ялтинському районі підпорядковане Алуштинській міській

Територія селища була заселена з давніх часів, про що свідчать археологічні знахідки епохи верхнього палеоліту, залишки поселень епохи мезоліту (12-7 тис. до н. е.), бронзової доби (3-2 тис. до н. е.), пізньоантичне поселення рубежу н. е., святилище язичників III—IV ст. н. е. на р. Алі-гір.

Партеніт був заснований грецькими колоністами між V і III ст. до н. е. Назву свою дістав за грецьким язичницьким святилищем, присвяченим богині Деметрі, яку шанували як діву (παρθένος 'діва').

З кінця IV ст. став центром ґотської держави й осередком ґотської єпархії.

Перша письмова згадка датується VIII ст. — «Житіє Іоанна Готського»^{[джерело?]}. Завдяки діяльності Святого Іоанна, єпископа Готського, поселення Патеніти потрапило на сторінки багатьох робіт, присвячених історії християнства, Візантійської імперії.

У VIII—X ст. Партеніт знаходився під владою Хозарського каганату, а в X—XIII ст. — Візантії.

У XIV—XV ст. входив до складу володінь Республіки Генуя, в 1475-1774 рр., разом з Кримським ханством — до складу імперії Османа, в 1774-1783 рр. — у складі незалежного Кримського ханства, з 1783 р. — у складі Російської імперії, з 1954 року, разом з усім півостровом, Партеніт увійшов до складу земель України. Починаючи з 18 березня 2014 року Партеніт, разом з рештою Криму і Севастополем, є окупованим Російською Федерацією.

Населення Редагувати

За даними перепису населення 2001 року, у селищі мешкало 6391 особа. Мовний склад населення села був таким:


Мова	Число ос.	Відсоток
українська	1017	15,91
російська	5303	82,98
кримськотатарська	17	0,27
білоруська	14	0,22
молдавська	7	0,11
вірменська	7	0,11
болгарська	3	0,05
німецька	2	0,03
польська	1	0,02

Економіка Редагувати

Основний природо-ресурсний потенціал — кліматичні умови сухих субтропіків, сприятливі для відпочинку. Партеніт — курортне селище.

У смт діють дослідницьке господарство «Приморське» Нікітського ботанічного саду, яке займається вирощуванням декоративних рослин; розташовані виноградники радгоспу-заводу «Таврида» («Масандра»), де вирощують мускат, каберне та інші сорти винограду.

Соціальна сфера Редагувати

Православна церква

У селищі функціонують одна загальноосвітня школа; поліклініка; музична школа і філіал Алуштинської художньої школи; 3 будинки відпочинку; кінотеатри, клуби, бібліотеки, відомі художні колективи: концертний хор «Кантилена», зразковий дитячий оркестр «Партеніт», дитячий камерний оркестр «Віртуози Партеніта», ансамбль гітаристів; відділення одного банку; 2 парки відпочинку; діють релігійні спільноти УПЦ МП і євангельських християн-баптистів.

Панорама Партенітської бухти (вид з Аю-Дага)

Вид з Бабуган-Яйли

Пам'ятки Редагувати

На території смт розташовуються пам'ятки садово-паркового мистецтва:

- «Карасан» (1-а половина. XIX ст.) — площа 18 га, 220 видів реліктових рослин, але відвідання сторонніми особами з 2009 р. обмежено.
- парк будинку відпочинку «Айвазовське» (реконструкція з 2000-х років), де ростуть 28 стародавніх олив;
- пам'ятник природи гора Аю-Даг;
архітектура:
- садиба Раєвських (80-і рр. XIX ст.) — у парку Карасан (44°35′25″ пн. ш. 34°21′24″ сх. д. / 44.59028° пн. ш. 34.35667° сх. д. / 44.59028; 34.35667),
- мінарет Партенітської мечеті (XVIII—XIX ст.);
археологічні:
- городище Партеніти (VI—XV ст.),
- античні поселення, язичницьке святилище, комплекс середньовічних монастирів і церков, поселень і оборонних споруд на горі Аю-Даг (VIII—X ст., XII — поч. XVII ст.).

Установлені пам'ятники св. Іоанну Готському, Авіценні, М. Фрунзе, В. Леніну, загиблим під час другої світової війни землякам.

У літературі Редагувати

У місті Партеніті відбуваються події, описані в драматичній сцені Лесі Українки «Іфігенія в Тавріді» з циклу «Кримські відгуки».

У поета-неокласика Миколи Зерова є сонет «Партеніт».

Галерея Редагувати

Примітки Редагувати

Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)
. Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 21 лютого 2009.
↑ Полонська-Василенко, Наталія (1995). Історія України (українська). Київ: «Либідь». с. 60, 61. ISBN 5-325-00596-0.
Населення населених пунктів Автономної Республіки Крим за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 8 лютого 2014.
Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 22 березня 2022.
http://poetry.uazone.net/default/pages.phtml?place=zerov&page=zerov15 [ 6 листопада 2007 у Wayback Machine.] Микола Зеров: Сонет «Партеніт»

Джерела та література Редагувати

Д. С. Вирський. Партеніт, Партеніти [ 28 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 69. — 520 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1142-7.
Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.

[1] Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2015 року (PDF, XLS)

[2] . Архів оригіналу за 4 серпня 2020. Процитовано 21 лютого 2009.

[:0-3] Полонська-Василенко, Наталія (1995). Історія України (українська). Київ: «Либідь». с. 60, 61. ISBN 5-325-00596-0.

[4] Населення населених пунктів Автономної Республіки Крим за даними перепису 2001 року. Архів оригіналу за 7 вересня 2014. Процитовано 8 лютого 2014.

[5] Розподіл населення за рідною мовою, Автономна Республіка Крим. Архів оригіналу за 26 червня 2013. Процитовано 22 березня 2022.

[6] http://poetry.uazone.net/default/pages.phtml?place=zerov&page=zerov15 [ 6 листопада 2007 у Wayback Machine.] Микола Зеров: Сонет «Партеніт»