Озна́ка — особливість предмета або явища, яка визначає подібність свого носія до інших об'єктів пізнання або відмінність від них, властивість. Сукупність ознак (яка може зводитися і до однієї єдиної ознаки) дозволяє відрізнити предмет (явище) від інших предметів (явищ).
Виділяють багато різновидів ознак, найважливішими серед яких є поділи на характерні та нехарактерні ознаки, що відповідає головним і другорядним властивостям, а також постійні (необхідні) і тимчасові (випадкові) ознаки (див.: атрибут, Акциденція).
Вважається, що процедура абстрагування полягає в тому, що суб'єкт мислення відволікається від нехарактерних (другорядних) і тимчасових ознак предмета (явища), розглядаючи лише його характерні (суттєві) й постійні ознаки (деякі абстракції, навпаки, вимагають відволіктися від суттєвих ознак явища, наприклад Абстракція потенційної здійсненності). Виявлення характерних ознак одразу у багатьох об'єктів дозволяє здійснити узагальнення, тобто визначити тип цих об'єктів (класифікувати їх) і скласти узагальнену характеристику кожного з них як представника вказаного типу.
Питання відношення ознак та об'єктів-носіїв ознак становить частину онтологічної проблеми універсалу. На думку середньовічних концептуалістів (див.: Концептуалізм), сучасних позитивістів, матеріалістів та методологічних реалістів ознаки невіддільні від свого носія і не мають самостійного існування; вони можуть розглядатися окремо лише завдяки здатності людського мислення до абстрагування. Необхідно відрізняти ознаки як особливість об'єктів мислення або уявлення від відповідних цим ознакам частин змісту мислення або уявлення. Якщо є деякий об'єкт, даний в понятті або уявленні, його ознакам відповідають певні частини поняття, відповідно уявлення. Ці частини належать до змісту поняття, відповідно уявлення, і цим принципово відрізняються від ознак, що належать самому об'єктові поняття або уявлення. Тому, для уникнення плутанини, такі частини не слід називати ознаками; багато філософів минулого припускалися помилки, змішуючи об'єкт пізнання та його ознаки із змістом пізнання (мислення або уявлення) та його частинами. Найсуттєвіший вклад у виправлення цієї помилки внесли Бернард Больцано і Казимеж Твардовський.
Множина ознак кожного об'єкта пізнання потенційно невичерпна, що свідчить про принципову неповноту всякого пізнання, зокрема про неповноту, неточність і незавершеність будь-якого поняття, в якому суб'єкт намагається схопити сутність об'єкта пізнання — адже всяке поняття (як і уявлення) може містити лише обмежену кількість частин, що відображають певні ознаки. У зв'язку із цим Твардовський запропонував називати ознаками не будь-які властивості об'єкта пізнання, а лише ті, які відображаються у пізнанні, фіксуючись як частини змісту поняття чи уявлення. Ця термінологічна пропозиція не набула поширення.
Ознака у логіці
В нетермінологічному вжитку — те саме, що й ознака у філософії. Як термін слово «ознака» нині практично не вживається; звичайно говорять не про ознаки, а про властивості, трактуючи останні як одномісні предикати, тобто як частинний випадок синтаксичної категорії предиката (див.: Предикат). В концепції Ґоттлоб Фреґе ознака (складного) поняття — елементарна предикатна складова цього поняття; наприклад, ознаками складного поняття «круглий дубовий стіл» є три простіші поняття «круглий», «дубовий» і «стіл». Больцано виступав проти такого слововживання, бо на його думку це мало призвести до змішування частин поняття і відповідних їм сторін предмета поняття. Насправді ж така помилка не має відношення до предикатної мови, оскільки поняття і предмети, що підпадають під поняття, із самого початку розрізняються як об'єкти різних типів (див.: Теорія типів).
Див. також
Література
- Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.
- Я. Кохан. Ознака // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — С. 445. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.