Існува́ння, екзисте́нтність (від екзистенція) — центральне поняття екзистенціалізму, унікальна особистісна сутність людини, що втілює в собі духовну, психоемоційну неповторність особи.
Особистісний характер екзистенції робить її недосяжною для будь-яких логіко-дискурсивних, раціонально-об'єктивних методів пізнавального осягнення. Внаслідок загальності методи виявляються принципово «несумірними» з особистісною (неповторно-унікальною) природою екзистенції. Тому екзистенція, як принципово несумірна із «загальним», речово-предметним об'єктивним світом, з його раціонально-логічною структурою виступає як те, що «не є» (сукупність можливостей, майбутнє та ін., що на них переважно і орієнтована екзистенція як на предмет своїх бажань, задумів, планів, проєктів), як небуття або ніщо.
Примітки
| Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Література
- І. Бичко. Екзистенція // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Існування // там же
- Д. Кирик. Сутність та існування // ФЕС, с. 623
Посилання
- Екзистенція // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 317-318.
| Вікіцитати містять висловлювання на тему: Існування |
- Енциклопедія «Історія філософії»[недоступне посилання з червня 2019]
- Новітній філософський словник[недоступне посилання з червня 2019]
- Екзистенція // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.