Бонавенту́ра (італ. Bonaventura), в миру Джованні Фіданца (італ. Giovanni di Fidanza; 1221—1274) — італійський філософ та теолог, Учитель Церкви. Католицький святий.
| Бонавентура | |
|---|---|
| італ. Bonaventura | |
| Ім'я при народженні | італ. Giovanni Fidanza |
| Народився | 1221 Баньореджо, Провінція Вітербо, Лаціо, Італія |
| Помер | 15 липня 1274 Ліон, Королівство Франція |
| Діяльність | богослов, regular priest, філософ, письменник, римо-католицький священнослужитель, клерикальні ордени, викладач, викладач університету, pastor, сестра-черниця, містик |
| Галузь | богослів'я, administration and management of the churchd, схоластика, preachingd, Christian ministryd, scientific writingd, філософія, Christian mysticismd, освіта, молитва і religious formationd |
| Alma mater | Паризький університет |
| Науковий ступінь | доктор богослов'я |
| Вчителі | Олександр Гельский, Eudes Rigaudd і John of la Rochelled |
| Відомі учні | John Peckhamd і Matthew of Aquaspartad |
| Знання мов | латина і італійська |
| Заклад | Паризький університет |
| Посада | Cardinal-Bishop of Albanod, Minister General of the Order of Franciscansd, Кардинал і єпископ |
| Конфесія | католицька церква |
| | |
|
Біографія Редагувати
Народився у Баньорджо, в Тоскані.
Навчався в Паризькому університеті, де потім був професором: здобув там ступені магістра вільних мистецтв та доктора теології. Вступив до ордену францисканців близько 1243 року, де ще під час навчання його обрали генералом ордену в 1257 році. Папа Римський Григорій X призначив Бонавентуру кардиналом Альбано. У 1274 році Бонавентура допомагав організовувати Другий Ліонський собор, під час проведення якого він помер у липні 1274 року.
Бонавентуру було канонізовано у 1482 році папою Сікстом IV і названо вчителем Церкви у 1587 році.
Для загалом схоластичного стилю Бонавентури властиві численні елементи християнської містики. Серед впливів на нього варто виділити арістотелізм та августиніанство, які він намагався синтезувати наскільки можливо.
Джерела Редагувати
- Бонавентура // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
- Бонавентура // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. — Т. IV. — С. 356—357. (рос. дореф.)
- Фокин А. Р., Бонавентура. Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2002. — Т. V. — С. 689-697. — ISBN 5-89572-010-2.(рос.)
- Paschal Robinson,. St. Bonaventure // Catholic Encyclopedia. — New York : Robert Appleton Company, 1913. (англ.)
Посилання Редагувати
- Бонавентура // Велика українська енциклопедія.
- Бонавентура // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
| Вікіцитати містять висловлювання від або про: Бонавентура |
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Бонавентура |
- Документи і праці Бонавентури [ 6 грудня 2020 у Wayback Machine.]
- Бонавентура // Кардинали Святої Римської Церкви [ 21 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Бонавентура. Путівник мислі до Бога. Про приведення мистецтв до богослов'я. Львів: Видавництво Українського католицького університету 2014 [ 10 лютого 2015 у Wayback Machine.].
| Це незавершена стаття про теолога або теологиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Примітки Редагувати
- ↑ https://encyklopedia.pwn.pl/haslo/Bonawentura;3879359.html
- Deutsche Nationalbibliothek Record #118513176 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- BeWeB
- Бонавентура // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Czech National Authority Database
- Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.