Двоїста істина — вчення про взаємну незалежність істин розуму і догм релігійної віри. Поняття «двоїста істина» виникло в епоху феодалізму. Його прихильниками були Ібн-Рушд, Дунс Скот, Френсіс Бекон та ін.
Особливого поширення вчення «двоїстої істини» набуло в епоху Відродження.
Література Редагувати
- Філософський словник / за ред. В. І. Шинкарука. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К. : Головна ред. УРЕ, 1986.
- Л. Озадовська. Двоїстої істини теорія // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
Посилання Редагувати
- Двоїстої істини теорія [ 6 травня 2017 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
| Це незавершена стаття з філософії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про релігію. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |