www.wikidata.uk-ua.nina.az

Позитивізм Позитиві зм лат positivus позитивний філософське вчення і напрям в методології науки що визначає єдиним джере

Позитивізм

Позитиві́зм (лат. positivus — позитивний) — філософське вчення і напрям в методології науки, що визначає єдиним джерелом справжнього знання емпіричне наукове дослідження, а не філософське пізнання.

У філософії позитивізм — це концепція, яка зазначає, що людське мислення проходить три етапи розвитку: теологічний (релігійний), метафізичний (філософський) та позитивний (науковий). Вперше ця концепція була сформована Оґюстом Контом у 30-х роках XIX століття. У своїй основній праці «Курс позитивної філософії» (1842) Конт запропонував концепцію, за якою істинне знання про світ є результатом конкретних наук, очищених від гуманітарних інтерпретацій, які, на його думку, є безпідставними і неістиними.

Позитивістський підхід відіграв значну роль у розвитку філософії науки в XX столітті продовжує зберігати свій вплив у XXI сторіччі.

Етапи Редагувати

В еволюції філософії позитивізму можна виділити кілька етапів.

Перший позитивізм Редагувати

Перший, початковий позитивізм, представниками якого були Оґюст Конт, Джон Стюарт Мілль, Герберт Спенсер, Еміль Літтре, П'єр Лаффітт, І. Тен, Ернест Ренан та інші, склався в 19 ст. Передумовою виникнення позитивізму був стрімкий розвиток науки: математики, фізики, хімії, біології. Теоретичним джерелом позитивізму виступало Просвітництво з його вірою у всемогутність розуму. Позитивізм також суттєво опирався на емпіризм Локка та Г'юма.

Програма початкового позитивізму зводилася до таких засад:

  • пізнання необхідно звільнити від усякої філософської інтерпретації;
  • вся традиційна філософія повинна бути скасована і змінена спеціальними науками (кожна наука сама собі філософія);
  • у філософії необхідно прокласти третій шлях, який подолав би суперечність між матеріалізмом та ідеалізмом.
  • вивчення людського суспільства теж можна і потрібно проводити науковими методами.

Ці та інші положення були викладені Оґюстом Контом у роботі «Курс позитивної філософії» та Гербертом Спенсером у 10-томнику «Синтетична філософія». Оґюст Конт був засновником соціології - науки, що вивчає суспільство.

Другий позитивізм, емпіріокритицизм, махізм Редагувати

Другий позитивізм, або емпіріокритицизм, виріс із першого. Його відомими представниками були австрійський фізик Ернст Мах, німецький філософ Ріхард Авенаріус, французький математик Анрі Пуанкаре. Вони звернули увагу на факт релятивності (тобто відносності) наукового знання і зробили висновок про те, що наука не дає істинної картини реальності, а надає лише символи, знаки практики. Заперечується об’єктивна реальність наших знань. Філософія зводиться до теорії пізнання, відірваної від світу.

Третій позитивізм, неопозитивізм Редагувати

Третя форма позитивізму — неопозитивізм, має два різновиди: логічний (інакше — емпіричний) позитивізм і семантичний. Предметом філософії, на думку логічних позитивістів, повинна бути логіка науки, логіка мови, логічний аналіз речень, логічний синтаксис мови. Другий різновид неопозитивізму сприяв розвитку семантики. Цей напрям визначає нову головну роль у всіх сферах діяльності. Усі соціальні колізії обумовлені недосконалістю мови та людського спілкування. Був репрезентований німецько-американськими філософами Рудольфом Карнапом ( 1891-1970) та Гансом Райхенбахом (1891 - 1953).

Представники: Бертран Рассел, Альфред Тарський, Карл Поппер, Людвіг Вітгенштайн та інші.

Неопозитивізм, представлений аналітичною філософією (Віллард Ван Орман Квайн, Карл Поппер, Казімеж Айдукевич, Ян Лукашевич, Тадеуш Котарбінський, Гілберт Райл, Дж. Віздом, П. Строссон, Дж. Остин, М. Блек, Н. Малкольм, Н. Гудмен, А. Пап та ін.) і віденським гуртком, на основі якого оформився логічний позитивізм (Моріц Шлік, Рудольф Карнап, Отто Нейрат, Фрідріх Вайсманн, Герберт Фейгль, Ганс Ган, Віктор Крафт, Ф. Кауфман, Курт Гедель та інші).

Постпозитивізм Редагувати

Сучасний позитивізм — це позитивізм, у рамках якого очікується очевидна тенденція до пом'якшення вихідного методологічного радикалізму й установка на аналітику ролі соціокультурних чинників у динаміці науки (Томас Кун, Імре Лакатош, Тулмін, Фейєрабенд, аналітична філософія, віденський гурток). Він висуває так звану методологію дослідницьких програм, ідеї гуманізації науки, теоретичного плюралізму і історичного контексту науки.

Критика Редагувати

Марксизм-ленінізм критикував позитивізм передусім за відмову від матеріалізму, відносячи його до буржуазного ідеалістичного напрямку в філософії. Позитивісти відмовлялися давати однозначну відповідь на так зване основне питання філософії про первинність матерії або духу, вважаючи постановку питання метафізикою. Позитивістів цікавить не онтологія, а в першу чергу епістемологія та гносеологія — розділи філософії, присвячені аналізу знання та пізнання, відповідно.

Історично позитивізм найбільше критикували за редукціонізм, тобто за віру в те, що всі процеси можна звести до фізіологічних, фізичних чи хімічних, а соціальні процеси зводяться до дій індивидів та стосунків між ними.

Макс Горкгаймер критикував класичне формулювання позитивізму з двох позицій. Перш за все він стверджував, що позитивізм неправильно подає дії людей в суспільстві. На думку Горкгаймера позитивізм не враховує, наскільки його висновки щодо суспільного життя є продуктами власної соціальної та історично зумовленої свідомості позитивістів. Позитивісти вважають, що об'єкт їхнього дослідження існує незалежно й об'єктивно, а тому не беруть до уваги ролі спостерігача в формуванні цього об'єкту. По-друге, Горкгаймер звинувачував позитивістів у консервативності, в сприянні збереження статусу-кво, у відмові від намагання змінити ситуацію. Саме завдяки цим рисам його підхід популярний в певних політичних колах. З іншого боку, Горкгаймер підкреслював, що його власна критична теорія містить рефлексивний елемент, якого бракує позитивістам.

Див. також Редагувати

Джерела Редагувати

  • Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія. — третє, стереотипне. — Київ : "Академвидав", 2009. — ISBN 978-966-8226-85-4.
  • Присухін С.І. Філософія : навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2008. - ISBN 978-966-483-185-4
  • Владленова И.В.Розвиток позитивістської традиції в філософії науки // Гілея. — 2014. — 88.— С. 103-107.

Література Редагувати

Посилання Редагувати

Виноски Редагувати

  1. Alan Bullock and Stephen Trombley, [Eds] The Fontana Dictionary of Modern Thought, London: Harper-Collins, 1999, pp.669-737
  2. ↑ Fagan, Andrew. . Internet Encyclopedia of Philosophy. Архів оригіналу за 24 лютого 2012. Процитовано 24 лютого 2012. 
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Pozitivi zm lat positivus pozitivnij filosofske vchennya i napryam v metodologiyi nauki sho viznachaye yedinim dzherelom spravzhnogo znannya empirichne naukove doslidzhennya a ne filosofske piznannya U filosofiyi pozitivizm ce koncepciya yaka zaznachaye sho lyudske mislennya prohodit tri etapi rozvitku teologichnij religijnij metafizichnij filosofskij ta pozitivnij naukovij Vpershe cya koncepciya bula sformovana Ogyustom Kontom u 30 h rokah XIX stolittya U svoyij osnovnij praci Kurs pozitivnoyi filosofiyi 1842 Kont zaproponuvav koncepciyu za yakoyu istinne znannya pro svit ye rezultatom konkretnih nauk ochishenih vid gumanitarnih interpretacij yaki na jogo dumku ye bezpidstavnimi i neistinimi Pozitivistskij pidhid vidigrav znachnu rol u rozvitku filosofiyi nauki v XX stolitti prodovzhuye zberigati svij vpliv u XXI storichchi Zmist 1 Etapi 1 1 Pershij pozitivizm 1 2 Drugij pozitivizm empiriokriticizm mahizm 1 3 Tretij pozitivizm neopozitivizm 1 4 Postpozitivizm 2 Kritika 3 Div takozh 4 Dzherela 5 Literatura 6 Posilannya 7 VinoskiEtapi RedaguvatiV evolyuciyi filosofiyi pozitivizmu mozhna vidiliti kilka etapiv Pershij pozitivizm Redaguvati Pershij pochatkovij pozitivizm predstavnikami yakogo buli Ogyust Kont Dzhon Styuart Mill Gerbert Spenser Emil Littre P yer Laffitt I Ten Ernest Renan ta inshi sklavsya v 19 st Peredumovoyu viniknennya pozitivizmu buv strimkij rozvitok nauki matematiki fiziki himiyi biologiyi Teoretichnim dzherelom pozitivizmu vistupalo Prosvitnictvo z jogo viroyu u vsemogutnist rozumu Pozitivizm takozh suttyevo opiravsya na empirizm Lokka ta G yuma Programa pochatkovogo pozitivizmu zvodilasya do takih zasad piznannya neobhidno zvilniti vid usyakoyi filosofskoyi interpretaciyi vsya tradicijna filosofiya povinna buti skasovana i zminena specialnimi naukami kozhna nauka sama sobi filosofiya u filosofiyi neobhidno proklasti tretij shlyah yakij podolav bi superechnist mizh materializmom ta idealizmom vivchennya lyudskogo suspilstva tezh mozhna i potribno provoditi naukovimi metodami Ci ta inshi polozhennya buli vikladeni Ogyustom Kontom u roboti Kurs pozitivnoyi filosofiyi ta Gerbertom Spenserom u 10 tomniku Sintetichna filosofiya Ogyust Kont buv zasnovnikom sociologiyi nauki sho vivchaye suspilstvo Drugij pozitivizm empiriokriticizm mahizm Redaguvati Drugij pozitivizm abo empiriokriticizm viris iz pershogo Jogo vidomimi predstavnikami buli avstrijskij fizik Ernst Mah nimeckij filosof Rihard Avenarius francuzkij matematik Anri Puankare Voni zvernuli uvagu na fakt relyativnosti tobto vidnosnosti naukovogo znannya i zrobili visnovok pro te sho nauka ne daye istinnoyi kartini realnosti a nadaye lishe simvoli znaki praktiki Zaperechuyetsya ob yektivna realnist nashih znan Filosofiya zvoditsya do teoriyi piznannya vidirvanoyi vid svitu Tretij pozitivizm neopozitivizm Redaguvati Tretya forma pozitivizmu neopozitivizm maye dva riznovidi logichnij inakshe empirichnij pozitivizm i semantichnij Predmetom filosofiyi na dumku logichnih pozitivistiv povinna buti logika nauki logika movi logichnij analiz rechen logichnij sintaksis movi Drugij riznovid neopozitivizmu spriyav rozvitku semantiki Cej napryam viznachaye novu golovnu rol u vsih sferah diyalnosti Usi socialni koliziyi obumovleni nedoskonalistyu movi ta lyudskogo spilkuvannya Buv reprezentovanij nimecko amerikanskimi filosofami Rudolfom Karnapom 1891 1970 ta Gansom Rajhenbahom 1891 1953 Predstavniki Bertran Rassel Alfred Tarskij Karl Popper Lyudvig Vitgenshtajn ta inshi Neopozitivizm predstavlenij analitichnoyu filosofiyeyu Villard Van Orman Kvajn Karl Popper Kazimezh Ajdukevich Yan Lukashevich Tadeush Kotarbinskij Gilbert Rajl Dzh Vizdom P Strosson Dzh Ostin M Blek N Malkolm N Gudmen A Pap ta in i videnskim gurtkom na osnovi yakogo oformivsya logichnij pozitivizm Moric Shlik Rudolf Karnap Otto Nejrat Fridrih Vajsmann Gerbert Fejgl Gans Gan Viktor Kraft F Kaufman Kurt Gedel ta inshi Postpozitivizm Redaguvati Suchasnij pozitivizm ce pozitivizm u ramkah yakogo ochikuyetsya ochevidna tendenciya do pom yakshennya vihidnogo metodologichnogo radikalizmu j ustanovka na analitiku roli sociokulturnih chinnikiv u dinamici nauki Tomas Kun Imre Lakatosh Tulmin Fejyerabend analitichna filosofiya videnskij gurtok Vin visuvaye tak zvanu metodologiyu doslidnickih program ideyi gumanizaciyi nauki teoretichnogo plyuralizmu i istorichnogo kontekstu nauki Kritika RedaguvatiMarksizm leninizm kritikuvav pozitivizm peredusim za vidmovu vid materializmu vidnosyachi jogo do burzhuaznogo idealistichnogo napryamku v filosofiyi Pozitivisti vidmovlyalisya davati odnoznachnu vidpovid na tak zvane osnovne pitannya filosofiyi pro pervinnist materiyi abo duhu vvazhayuchi postanovku pitannya metafizikoyu Pozitivistiv cikavit ne ontologiya a v pershu chergu epistemologiya ta gnoseologiya rozdili filosofiyi prisvyacheni analizu znannya ta piznannya vidpovidno Istorichno pozitivizm najbilshe kritikuvali za redukcionizm tobto za viru v te sho vsi procesi mozhna zvesti do fiziologichnih fizichnih chi himichnih a socialni procesi zvodyatsya do dij individiv ta stosunkiv mizh nimi 1 Maks Gorkgajmer kritikuvav klasichne formulyuvannya pozitivizmu z dvoh pozicij Persh za vse vin stverdzhuvav sho pozitivizm nepravilno podaye diyi lyudej v suspilstvi 2 Na dumku Gorkgajmera pozitivizm ne vrahovuye naskilki jogo visnovki shodo suspilnogo zhittya ye produktami vlasnoyi socialnoyi ta istorichno zumovlenoyi svidomosti pozitivistiv Pozitivisti vvazhayut sho ob yekt yihnogo doslidzhennya isnuye nezalezhno j ob yektivno a tomu ne berut do uvagi roli sposterigacha v formuvanni cogo ob yektu Po druge Gorkgajmer zvinuvachuvav pozitivistiv u konservativnosti v spriyanni zberezhennya statusu kvo u vidmovi vid namagannya zminiti situaciyu Same zavdyaki cim risam jogo pidhid populyarnij v pevnih politichnih kolah Z inshogo boku Gorkgajmer pidkreslyuvav sho jogo vlasna kritichna teoriya mistit refleksivnij element yakogo brakuye pozitivistam 2 Div takozh RedaguvatiNaukovij skepticizm Varshavskij pozitivizmDzherela RedaguvatiPrichepij Ye M Chernij A M Chekal L A Filosofiya tretye stereotipne Kiyiv Akademvidav 2009 ISBN 978 966 8226 85 4 Prisuhin S I Filosofiya navch posib K KNEU 2008 ISBN 978 966 483 185 4 Vladlenova I V Rozvitok pozitivistskoyi tradiciyi v filosofiyi nauki Gileya 2014 88 S 103 107 Literatura RedaguvatiV Luk yanec Pozitivizm Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 S 492 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X V Luk yanec Postpozitivizm FES s 502Posilannya RedaguvatiPozitivizm Arhivovano 16 grudnya 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2002 T 4 N P S 616 ISBN 966 7492 04 4 Pozitivizm Literaturoznavcha enciklopediya u 2 t avt uklad Yu I Kovaliv Kiyiv VC Akademiya 2007 T 2 M Ya S 237 Pozitivizm Leksikon zagalnogo ta porivnyalnogo literaturoznavstva golova red A Volkov Chernivci Zoloti litavri 2001 S 425 634 s Vinoski Redaguvati Alan Bullock and Stephen Trombley Eds The Fontana Dictionary of Modern Thought London Harper Collins 1999 pp 669 737 a b Fagan Andrew Theodor Adorno 1903 1969 Internet Encyclopedia of Philosophy Arhiv originalu za 24 lyutogo 2012 Procitovano 24 lyutogo 2012 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Pozitivizm amp oldid 39468826