Емпіріокритици́зм, або Другий позитивізм — напрям у філософії кінця 19 століття, етап розвитку позитивізму. Ця філософська течія в найбільшій мірі заперечувала об'єктивне існування матеріального світу окремо від свідомості й поєднання відчуттів. У модифікованому вигляді ця течія розвинулася до третього позитивізму і постпозитивізму, що лежить в основі сучасної філософії науки.
Емпіріокритицизм — філософський напрямок, який започаткував Ріхард Авенаріус (1843—1896). Він являє собою спробу дати загальну теорію досвіду, без будь-яких гносеологічних передумов. Емпіріокритицизм не приймає за відправний пункт ні мислення, чи суб'єкт, ні матерію або об'єкт, але досвід, в тому вигляді, в якому він безпосередньо пізнається людьми; від цієї данності відправляються мислителі всіх можливих напрямків; до яких би висновків не приходив в кінці дослідження ідеаліст або скептик з питання, наприклад, про реальність зовнішнього світу, він принаймні виходить у своїх міркуваннях від тих же безпосередніх даних досвіду, як і матеріаліст і навіть не філософ, наприклад, простолюдин.
Література Редагувати
- М. Кисельов. Емпіріокритицизм // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Эрдманн, «Пролегомены к Эмпириокритицизму» (1903)
- Лесевич, «Эмпириокритицизм» (1909)
- В. И. Ленин «Материализм и эмпириокритицизм» (1909).
- Лесевич В. В. Эмпириокритицизм (Рихард Авенариус, Эрнст Мах. Критика Вундта. Соч. Ж.Э, Кодис) // Русская мысль.1901. Кн.: IX. С.1-32.
- Лесевич В. В. Эмпириокритицизм и импрессионизм // Русская мысль.1905. Кн.: IX. С.1-28.
- Викторов Д. В. Эмпириокритицизм, или Философия чистого опыта. М., 1909
Посилання Редагувати
- Емпіріокритицизм // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.