www.wikidata.uk-ua.nina.az

Філософія науки Філосо фія нау ки розділ філософії який вивчає поняття границі і методологію науки Разом з тим існують б

Філософія науки

Філосо́фія нау́ки — розділ філософії, який вивчає поняття, границі і методологію науки. Разом з тим, існують більш спеціальні розділи філософії, наприклад: філософія математики, філософія біології, філософія фізики тощо.

Як напрямок філософія науки представлена оригінальними концепціями, які пропонують різні моделі розвитку науки та епістемології. Вона зосереджена на виявленні ролі і значимості науки, характеристик когнітивної, теоретичної діяльності.

Як філософська дисципліна філософія науки поряд з філософією історії, логікою, методологією, культурологією виникла як необхідність осмислити соціокультурні функції науки в умовах науково-технічної революції. Ця молода дисципліна заявила про себе тільки у другій половині XX століття. У той же час, напрямок «філософія науки» виник на сто років раніше.

Предмет

Предметом філософії науки є загальні закономірності і тенденції наукового пізнання, як особливої діяльності по творенню нових наукових знань, взятих у їх історичному розвитку і розглядуваних у історично змінному соціокультурному контексті.

Основні напрямки філософії науки

Попередницею філософії як науки є гносеологія XVII—XVIII ст., в центрі якої було осмислення суті наукового знання і методів його одержання. Гносеологічні питання були центральною темою класичного етапу філософії Нового часу — від Рене Декарта і Джона Локка до Іммануїла Канта. Як окремий напрямок філософія науки сформувалася у XIX ст. У її розвитку виділяють декілька етапів.

Позитивізм

Позитивізм у своєму розвитку проходить ряд стадій — перший позитивізм, другий позитивізм (емпіріокритицизм) і третій позитивізм (логічний позитивізм, неопозитивізм). Загальна їх риса — емпіризм, який виходить від Френсіса Бекона, та неприйняття метафізики, під якою позитивісти розуміють класичну філософію Нового часу — від Декарта до Гегеля). Крім того, для позитивізму характерний однобічний аналіз науки: вважається, що наука суттєво впливає на культуру людства, в той час, як сама вона підпорядкована тільки своїм внутрішнім законам і не піддається впливові соціальних, історичних, естетичних, релігійних та ін. чинників.

Кумулятивна модель розвитку науки

Кумулятивізм — уважає, що розвиток знань іде шляхом поступового накопичення знань. Такий підхід абсолютизує кількісні зміни і виключає можливість якісних змін, революції в науці. Прихильники кумулятивізму уявляють розвиток науки як просте поступове примноження кількості накопичених фактів і збільшення рівня узагальнень. Так, Г. Спенсер розглядав механізм розвитку знань за аналогією з біологічним механізмом спадковості. Такий погляд домінував у класичній науці та філософії. Антикумулятивізм — навпаки уважає, що в процесі розвитку не існує будь-яких постійних, безперервних компонентів. Перехід від одного етапу еволюції в науці до іншого пов'язаний з переглядом фундаментальних ідей і принципів.

Постпозитивізм

Постпозитивізм — збірна назва багатьох різних концепцій, у чомусь близьких, а в чомусь протилежних. Всі вони виникли як спроби покращити позитивізм.

Критичний раціоналізм Карла Поппера

Карл Поппер (1902–1994) розглядав науку як систему, що змінюється і розвивається. Цей аспект аналізу науки він представив у вигляді концепції зростання наукового знання.

Зростання наукового знання відбувається як висунення сміливих гіпотез і найкращих (із можливих) теорій, здійснення їх перевірки і спростування, у результаті чого й розв'язуються наукові проблеми. Якщо цей процес зупиняється, і деякі теорії домінують тривалий час, то вони перетворюються на догматичні метафізичні системи. У науці, на його думку, ніколи немає достатніх підстав для впевненості, що істина досягнута. Поппер уважає, що емпіричний базис не є чимось беззаперечно істинним, а є продуктом конвенції, яка, у свою чергу, залежить від відповідної теорії. Раціонально діє той учений, який будує сміливі теоретичні гіпотези, відкриті для заперечення. Науці, на думку Поппера, потрібен не принцип верифікації, а фальсифікації, тобто не підтвердження істинності, а спростування неістинності. Фальсифікація — це принципове спростування будь-якого твердження, що стосується науки.

У своїй концепції Карл Поппер формулює три вимоги до зростання знання.

  1. Нова теорія повинна виходити з простої, нової, плідної, узагальнюючої ідеї.
  2. Вона повинна мати можливість незалежної перевірки і призводити до явищ, які до цього не спостерігались.
  3. Хороша теорія повинна витримувати нові ретельні перевірки.

Свою модель росту наукового пізнання Поппер зображує схемою: Р1 −> ТТ −> ЕЕ −> Р2, де Р1 − початкова проблема, ТТ − пробна теорія, тобто припущення щодо того, як розв'язати проблему, ЕЕ − процес усунення помилок у теорії шляхом критики й експериментальної перевірки, Р2 − нова, глибша проблема, для розв'язання якої потрібно вибудувати нову, ґрунтовнішу й інформативнішу теорію.

Важливою особливістю підходу Поппера є концепція фалібілізму. Її сутність у тому, що будь-яке наукове знання має лише гіпотетичний характер, схильне до помилок. Процес пізнання − це процес переборення омани шляхом виключення помилкових суджень, тому що надійних джерел отримання істини немає, і жодна теорія не може бути безумовно підтверджена. Тому завдання вчених − шукати помилки та хибні судження й усувати їх шляхом перевірки теорій і висунення нових гіпотез.

Таким чином, Карл Поппер акцентував увагу на важливих проблемах динаміки знання: росту наукового знання, ролі гіпотез у науковому пізнанні, ролі емпіричного заперечення і теоретичної критики в розвитку знання, співвідношення старих і нових теорій тощо; разом з тим, зіткнувся із серйозними труднощами, пов'язаними з абсолютизацією принципу фальсифікації, конвенціалізмом у тлумаченні висхідних основ знання, відривом об'єктивного знання від історичного суб'єкта пізнання, відмовою від визнання об'єктивної істинності наукового знання, перебільшення аналогії з біологічною еволюцією, заперечення певних закономірностей у розвитку науки, природи і суспільства.

Концепція дослідницьких програм Імре Лакатоша

Сам Лакатош (1922–1974), (учень Поппера), називав свою концепцію «удосконаленим фальсифікаціонізмом». Він увів поняття науково дослідницької програми (НДП), що дозволило більш реалістично описати історію науки. Згідно з його точкою зору, НДП є основною одиницею розвитку і оцінки наукового знання. НДП — метатеоретичне утворення, у рамках якого здійснюється теоретична діяльність, це серія теорій, що об'єднані сукупністю фундаментальних ідей і методологічних принципів, які змінюють одна одну. Розвиток науки за Лакатошом − це послідовна зміна НДП, які можуть певний час співіснувати і конкурувати між собою.

Будь-яка наукова теорія повинна оцінюватись разом зі своїми допоміжними гіпотезами, початковими умовами, а головне, разом з теоріями, які їй передували. Таким чином, об'єктом методологічного аналізу стає не окрема гіпотеза чи теорія, а серія теорій, тобто певний тип розвитку.

Кожна науково-дослідна програма як сукупність певних теорій включає в себе: а) «жорстке ядро» − цілісну систему фундаментальних, конкретно-наукових і онтологічних припущень, які зберігаються у всіх теоріях даної програми; б) «захисний пояс», що складається із допоміжних гіпотез і забезпечує збереження «жорсткого ядра» від заперечень; в) нормативні, методологічні правила-регулятори що вказують найперспективніші шляхи досліджень (позитивна евристика) і ті, які треба оминати (негативна евристика). Якщо за Поппером, при появі фальсифікуючого прикладу теорія повинна бути відкинута, то у концепції ж Лакатоша при появі фальсифікуючого факту ядро зберігається, а захисний пояс змінюється.

Розвиток науки — це зміна тісно пов'язаних сукупностей теорій, за якими стоїть конкретна науково-дослідна програма − «фундаментальна одиниця оцінки» існуючих програм. Зміна науково-дослідних програм і є науковою революцією. При цьому, на думку Лакатоша, старі НДП зникають безслідно.

У свої роботах Лакатош показує, що в історії науки дуже рідко трапляються періоди, коли домінувала одна програма (парадигма), як стверджував Т. Кун. Як правило, у будь-якій науковій дисципліні існує кілька альтернативних науково-дослідних програм. Конкуренція між ними, взаємна критика, зміна періодів розквіту і занепаду програм надають розвитку науки того реального драматизму наукового пошуку, який відсутній у кунівській монопарадигмальній «нормальній науці».

Концепція історичної динаміки науки Томаса Куна

Томас Кун (1922–1996) увів у філософію науки такі поняття, як наукова парадигма, наукове співтовариство, нормальна наука і наукова революція. За Куном, розвиток науки відбувається стрибками. Розвиток наукового знання Томас Кун представив як процес зміни парадигм. На його думку, довготривалі періоди розвитку нормальної науки в рамках певної парадигми змінювалися періодами наукових революцій, що являли собою зміну парадигми. Схема представлена Куном, включала такі стадії: донаукова — криза — революція — нова нормальна наука — нова криза — революція тощо. Парадигма у Куна − це в загальному вигляді основна одиниця вимірювання процесу розвитку науки. Кунівську концепцію розвитку науки можна сформулювати таким чином:

  • допарадигмальна стадія розвитку науки, яка характеризується наявністю різних точок зору, фундаментальних теорій, загальноприйнятих методів і цінностей;
  • створення єдиної парадигми на основі консенсусу членів наукового товариства;
  • на основі цієї парадигми відбувається нормальний розвиток науки, накопичуються факти, вдосконалюються теорії і методи;
  • у процесі такого розвитку виникають аномальні ситуації, що призводять до кризи, а потім до наукової революції;
  • наукова революція − період руйнування парадигми, конкуренція між альтернативними парадигмами й утвердження нової парадигми.

Можна розглядати локальні наукові революції (охоплюють окрему науку) і глобальні наукові революції, які охоплюють усю науку в цілому і призводять до нового бачення світу. Можна виділити такі глобальні наукові революції:

  1. Наукова революція XVII ст., що знаменувала появу класичного природознавства. Усі наукові досягнення вбудовувались в загальну галілеєвсько-ньютонівську картину світу.
  2. Наукова революція кінця XVIII-початку XIX ст., що призвела до дисциплінарної організації та диференціації науки.
  3. Наукова революція кінця XIX − початку XX ст. − революційні зміни в різних галузях знань: відкриття теорії відносності, квантової механіки, перегляд висхідних уявлення про простір, час, рух, виникнення кібернетики, становлення теорії систем, генетики. Ці відкриття при впровадженні в промисловість стали підґрунтям для науково-технічної революції.
  4. Наукова революція кінця XX — початку XXI ст. − відкриття в мікро-і мегасвіті, початок глобальної перебудови всіх знань про Всесвіт.

«Анархістська епістемологія» Пола Фейєрабенда

Основний принцип Пола Фейєрабенда — «anything goes» (все дозволено). Філософ відстоював позицію теоретичного і методологічного плюралізму, уважав, що існує безліч рівноправних типів знання і методологій, що сприяє розвитку знання і людини. На його думку, неможливо створити одну хорошу емпіричну методологію, рівноцінними є всі методологічні стратегії, правомірним є прийняття будь-якої теоретичної концепції. Найпродуктивнішими періодами в розвитку науки є періоди створення і боротьби альтернатив. Розвиток пізнання, уважає Фейєрабенд, здійснюється завдяки критиці несумісних теорій за наявності фактів. Тому в науковій роботі науковці повинні керуватись принципом «пролефірації»(розмноження) теорій: створювати теорії альтернативні по відношенню до існуючих, навіть якщо останні підтверджені та мають загальне визнання. Фейєрабенд надає великого значення альтернативам, вони, на його думку, захищають науку від догматизму і застою, створюють умови для створення нових приладів, дають можливість давати різні теоретичні тлумачення, сприяти розвитку творчих здібностей ученого.

Принцип методологічного плюралізму вказує на те, що можна створювати теорії, які не відповідають загальноприйнятим поглядам. Феєрабенд висуває ідею не тільки методологічного плюралізму, а й ідею методологічного анархізму, стверджуючи, що в пізнанні не може бути універсального методу. У науці взагалі можна робити все що завгодно, ніяких раціональних критеріїв відбору теорій немає. Кожний учений може створювати і розробляти свої власні теорії, не звертаючи уваги на суперечності та критику. Діяльність ученого не підкоряється ніяким раціональним нормам. Історія науки, на його думку, являє собою хаотичне переплетіння різних ідей, помилок, інтерпретацій фактів, відкриттів. Розвиток науки − ірраціональний: нові теорії отримують визнання не тому що ближче до істини, а завдяки пропаганді прихильників. У цьому сенсі наука нічим не відрізняється від міфу чи релігії і є однією із форм ідеології. Тому треба звільнити суспільство від диктату науки, відокремити науки від держави і надати науці, релігії, міфу однакових прав.

Еволюційна модель розвитку науки С. Тулміна

Стівен Тулмін (1922−1997) − автор концепції, яку називають «селекційною моделлю наук» або «методологічною теорією еволюції наукових понять». Особливості його концепції:

  • Фундаментальні наукові проблеми можуть бути розв'язані тільки рамках цілісного історичного контексту.
  • Наука розглядається не як цілісна система з притаманною їй організацією, а як популяція проблем, понять і пояснювальних процедур.
  • На перше місце висуваються наукові поняття, розвиток знань розглядається як результат синтезу понять, які вже є і які утворюються.
  • Заперечення теорії наукових революцій Куна і заміна її теорією еволюції.
  • Ця теорія базується на теорії еволюції Дарвіна: теорії, які належать до однієї або кількох суміжних предметних областей, є своєрідною популяцією, члени якої беруть участь у процесах мінливості та відбору.
  • Мінливість розглядається як уведення в сталу схему новацій, що покращують пояснювальний потенціал системи описування.
  • Відбір буде призводити до прийняття нових новацій і заперечення інших, тобто (мовою теорії еволюції) закріплення певних ознак.
  • Науковий процес розглядається як постійний і ненаправлений процес боротьби ідей за виживання шляхом найкращої адаптації до середовища існування.

Таким чином, С. Тулміну вдалось застосувати історичний підхід до аналізу науки, розгледіти деякі діалектичні властивості розвитку науки, зокрема розглянути еволюцію наукових теорій у зв'язку зі зміною історичних типів раціональності. Разом з тим, він абсолютизував біологічну аналогію, що привело до релятивістського погляду на науку.

Примітки

  1. ↑ Сергієнко В.В. Філософські проблеми наукового пізнання. — Кременчук : Кременчуцький національний університет імені Михайла Остроградського, 2001. — 103 с. з джерела 2 лютого 2016
  2. див. Лакатос И. Наука и псевдонаука.- http://nsu.ru›classics/pythagoras/Lacatos.pdf[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела

  1. Голдстейн М., Голдстейн И. Как мы познаем: Исследование процесса научного познания. – М.,1984.
  2. Кун Т. Структура научных революций. – М.,1975.
  3. Лакатос И. Избранные произведения по философии и методологии науки — М.: Академический Проект; Трикста, 2008. — 475 с.
  4. Лакатос И. Фальсификация и методология научно-исследовательских програм. – М., 1995.
  5. Мамардашвили М. Стрела познания (набросок естественно-исторической гносеологии). – М.,1997.
  6. Поппер К. Логика и рост научного знания. – М.,1983.
  7. Рассел Б. Человеческое познание: его сфера и границы. – К.,1997.
  8. Тулмин С. Выдерживает ли критику различие нормальной и революционной науки. – М.,1994.
  9. Тулмин С. Человеческое понимание. – М., 1984.
  10. Фейерабенд П. Избранные труды по методологии науки. – М., 1986.

Література

Посилання

Див. також

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Filoso fiya nau ki rozdil filosofiyi yakij vivchaye ponyattya granici i metodologiyu nauki Razom z tim isnuyut bilsh specialni rozdili filosofiyi napriklad filosofiya matematiki filosofiya biologiyi filosofiya fiziki tosho Yak napryamok filosofiya nauki predstavlena originalnimi koncepciyami yaki proponuyut rizni modeli rozvitku nauki ta epistemologiyi Vona zoseredzhena na viyavlenni roli i znachimosti nauki harakteristik kognitivnoyi teoretichnoyi diyalnosti Yak filosofska disciplina filosofiya nauki poryad z filosofiyeyu istoriyi logikoyu metodologiyeyu kulturologiyeyu vinikla yak neobhidnist osmisliti sociokulturni funkciyi nauki v umovah naukovo tehnichnoyi revolyuciyi Cya moloda disciplina zayavila pro sebe tilki u drugij polovini XX stolittya U toj zhe chas napryamok filosofiya nauki vinik na sto rokiv ranishe Zmist 1 Predmet 2 Osnovni napryamki filosofiyi nauki 2 1 Pozitivizm 2 1 1 Kumulyativna model rozvitku nauki 2 2 Postpozitivizm 2 2 1 Kritichnij racionalizm Karla Poppera 2 2 2 Koncepciya doslidnickih program Imre Lakatosha 2 2 3 Koncepciya istorichnoyi dinamiki nauki Tomasa Kuna 2 2 4 Anarhistska epistemologiya Pola Fejyerabenda 2 2 5 Evolyucijna model rozvitku nauki S Tulmina 3 Primitki 4 Dzherela 5 Literatura 6 Posilannya 7 Div takozhPredmet RedaguvatiPredmetom filosofiyi nauki ye zagalni zakonomirnosti i tendenciyi naukovogo piznannya yak osoblivoyi diyalnosti po tvorennyu novih naukovih znan vzyatih u yih istorichnomu rozvitku i rozglyaduvanih u istorichno zminnomu sociokulturnomu konteksti Osnovni napryamki filosofiyi nauki RedaguvatiPoperedniceyu filosofiyi yak nauki ye gnoseologiya XVII XVIII st v centri yakoyi bulo osmislennya suti naukovogo znannya i metodiv jogo oderzhannya Gnoseologichni pitannya buli centralnoyu temoyu klasichnogo etapu filosofiyi Novogo chasu vid Rene Dekarta i Dzhona Lokka do Immanuyila Kanta Yak okremij napryamok filosofiya nauki sformuvalasya u XIX st U yiyi rozvitku vidilyayut dekilka etapiv Pozitivizm Redaguvati Pozitivizm u svoyemu rozvitku prohodit ryad stadij pershij pozitivizm drugij pozitivizm empiriokriticizm i tretij pozitivizm logichnij pozitivizm neopozitivizm Zagalna yih risa empirizm yakij vihodit vid Frensisa Bekona ta neprijnyattya metafiziki pid yakoyu pozitivisti rozumiyut klasichnu filosofiyu Novogo chasu vid Dekarta do Gegelya Krim togo dlya pozitivizmu harakternij odnobichnij analiz nauki vvazhayetsya sho nauka suttyevo vplivaye na kulturu lyudstva v toj chas yak sama vona pidporyadkovana tilki svoyim vnutrishnim zakonam i ne piddayetsya vplivovi socialnih istorichnih estetichnih religijnih ta in chinnikiv Kumulyativna model rozvitku nauki Redaguvati Kumulyativizm uvazhaye sho rozvitok znan ide shlyahom postupovogo nakopichennya znan Takij pidhid absolyutizuye kilkisni zmini i viklyuchaye mozhlivist yakisnih zmin revolyuciyi v nauci Prihilniki kumulyativizmu uyavlyayut rozvitok nauki yak proste postupove primnozhennya kilkosti nakopichenih faktiv i zbilshennya rivnya uzagalnen Tak G Spenser rozglyadav mehanizm rozvitku znan za analogiyeyu z biologichnim mehanizmom spadkovosti Takij poglyad dominuvav u klasichnij nauci ta filosofiyi Antikumulyativizm navpaki uvazhaye sho v procesi rozvitku ne isnuye bud yakih postijnih bezperervnih komponentiv Perehid vid odnogo etapu evolyuciyi v nauci do inshogo pov yazanij z pereglyadom fundamentalnih idej i principiv Postpozitivizm Redaguvati Postpozitivizm zbirna nazva bagatoh riznih koncepcij u chomus blizkih a v chomus protilezhnih Vsi voni vinikli yak sprobi pokrashiti pozitivizm Kritichnij racionalizm Karla Poppera Redaguvati Karl Popper 1902 1994 rozglyadav nauku yak sistemu sho zminyuyetsya i rozvivayetsya Cej aspekt analizu nauki vin predstaviv u viglyadi koncepciyi zrostannya naukovogo znannya Zrostannya naukovogo znannya vidbuvayetsya yak visunennya smilivih gipotez i najkrashih iz mozhlivih teorij zdijsnennya yih perevirki i sprostuvannya u rezultati chogo j rozv yazuyutsya naukovi problemi Yaksho cej proces zupinyayetsya i deyaki teoriyi dominuyut trivalij chas to voni peretvoryuyutsya na dogmatichni metafizichni sistemi U nauci na jogo dumku nikoli nemaye dostatnih pidstav dlya vpevnenosti sho istina dosyagnuta Popper uvazhaye sho empirichnij bazis ne ye chimos bezzaperechno istinnim a ye produktom konvenciyi yaka u svoyu chergu zalezhit vid vidpovidnoyi teoriyi Racionalno diye toj uchenij yakij buduye smilivi teoretichni gipotezi vidkriti dlya zaperechennya Nauci na dumku Poppera potriben ne princip verifikaciyi a falsifikaciyi tobto ne pidtverdzhennya istinnosti a sprostuvannya neistinnosti Falsifikaciya ce principove sprostuvannya bud yakogo tverdzhennya sho stosuyetsya nauki U svoyij koncepciyi Karl Popper formulyuye tri vimogi do zrostannya znannya Nova teoriya povinna vihoditi z prostoyi novoyi plidnoyi uzagalnyuyuchoyi ideyi Vona povinna mati mozhlivist nezalezhnoyi perevirki i prizvoditi do yavish yaki do cogo ne sposterigalis Horosha teoriya povinna vitrimuvati novi retelni perevirki Svoyu model rostu naukovogo piznannya Popper zobrazhuye shemoyu R1 gt TT gt EE gt R2 de R1 pochatkova problema TT probna teoriya tobto pripushennya shodo togo yak rozv yazati problemu EE proces usunennya pomilok u teoriyi shlyahom kritiki j eksperimentalnoyi perevirki R2 nova glibsha problema dlya rozv yazannya yakoyi potribno vibuduvati novu gruntovnishu j informativnishu teoriyu Vazhlivoyu osoblivistyu pidhodu Poppera ye koncepciya falibilizmu Yiyi sutnist u tomu sho bud yake naukove znannya maye lishe gipotetichnij harakter shilne do pomilok Proces piznannya ce proces pereborennya omani shlyahom viklyuchennya pomilkovih sudzhen tomu sho nadijnih dzherel otrimannya istini nemaye i zhodna teoriya ne mozhe buti bezumovno pidtverdzhena Tomu zavdannya vchenih shukati pomilki ta hibni sudzhennya j usuvati yih shlyahom perevirki teorij i visunennya novih gipotez Takim chinom Karl Popper akcentuvav uvagu na vazhlivih problemah dinamiki znannya rostu naukovogo znannya roli gipotez u naukovomu piznanni roli empirichnogo zaperechennya i teoretichnoyi kritiki v rozvitku znannya spivvidnoshennya starih i novih teorij tosho razom z tim zitknuvsya iz serjoznimi trudnoshami pov yazanimi z absolyutizaciyeyu principu falsifikaciyi konvencializmom u tlumachenni vishidnih osnov znannya vidrivom ob yektivnogo znannya vid istorichnogo sub yekta piznannya vidmovoyu vid viznannya ob yektivnoyi istinnosti naukovogo znannya perebilshennya analogiyi z biologichnoyu evolyuciyeyu zaperechennya pevnih zakonomirnostej u rozvitku nauki prirodi i suspilstva 1 Koncepciya doslidnickih program Imre Lakatosha Redaguvati Sam Lakatosh 1922 1974 uchen Poppera nazivav svoyu koncepciyu udoskonalenim falsifikacionizmom Vin uviv ponyattya naukovo doslidnickoyi programi NDP sho dozvolilo bilsh realistichno opisati istoriyu nauki Zgidno z jogo tochkoyu zoru NDP ye osnovnoyu odiniceyu rozvitku i ocinki naukovogo znannya NDP metateoretichne utvorennya u ramkah yakogo zdijsnyuyetsya teoretichna diyalnist ce seriya teorij sho ob yednani sukupnistyu fundamentalnih idej i metodologichnih principiv yaki zminyuyut odna odnu Rozvitok nauki za Lakatoshom ce poslidovna zmina NDP yaki mozhut pevnij chas spivisnuvati i konkuruvati mizh soboyu Bud yaka naukova teoriya povinna ocinyuvatis razom zi svoyimi dopomizhnimi gipotezami pochatkovimi umovami a golovne razom z teoriyami yaki yij pereduvali Takim chinom ob yektom metodologichnogo analizu staye ne okrema gipoteza chi teoriya a seriya teorij tobto pevnij tip rozvitku Kozhna naukovo doslidna programa yak sukupnist pevnih teorij vklyuchaye v sebe a zhorstke yadro cilisnu sistemu fundamentalnih konkretno naukovih i ontologichnih pripushen yaki zberigayutsya u vsih teoriyah danoyi programi b zahisnij poyas sho skladayetsya iz dopomizhnih gipotez i zabezpechuye zberezhennya zhorstkogo yadra vid zaperechen v normativni metodologichni pravila regulyatori sho vkazuyut najperspektivnishi shlyahi doslidzhen pozitivna evristika i ti yaki treba ominati negativna evristika Yaksho za Popperom pri poyavi falsifikuyuchogo prikladu teoriya povinna buti vidkinuta to u koncepciyi zh Lakatosha pri poyavi falsifikuyuchogo faktu yadro zberigayetsya a zahisnij poyas zminyuyetsya 2 Rozvitok nauki ce zmina tisno pov yazanih sukupnostej teorij za yakimi stoyit konkretna naukovo doslidna programa fundamentalna odinicya ocinki isnuyuchih program Zmina naukovo doslidnih program i ye naukovoyu revolyuciyeyu Pri comu na dumku Lakatosha stari NDP znikayut bezslidno U svoyi robotah Lakatosh pokazuye sho v istoriyi nauki duzhe ridko traplyayutsya periodi koli dominuvala odna programa paradigma yak stverdzhuvav T Kun Yak pravilo u bud yakij naukovij disciplini isnuye kilka alternativnih naukovo doslidnih program Konkurenciya mizh nimi vzayemna kritika zmina periodiv rozkvitu i zanepadu program nadayut rozvitku nauki togo realnogo dramatizmu naukovogo poshuku yakij vidsutnij u kunivskij monoparadigmalnij normalnij nauci 1 Koncepciya istorichnoyi dinamiki nauki Tomasa Kuna Redaguvati Tomas Kun 1922 1996 uviv u filosofiyu nauki taki ponyattya yak naukova paradigma naukove spivtovaristvo normalna nauka i naukova revolyuciya Za Kunom rozvitok nauki vidbuvayetsya stribkami Rozvitok naukovogo znannya Tomas Kun predstaviv yak proces zmini paradigm Na jogo dumku dovgotrivali periodi rozvitku normalnoyi nauki v ramkah pevnoyi paradigmi zminyuvalisya periodami naukovih revolyucij sho yavlyali soboyu zminu paradigmi Shema predstavlena Kunom vklyuchala taki stadiyi donaukova kriza revolyuciya nova normalna nauka nova kriza revolyuciya tosho Paradigma u Kuna ce v zagalnomu viglyadi osnovna odinicya vimiryuvannya procesu rozvitku nauki Kunivsku koncepciyu rozvitku nauki mozhna sformulyuvati takim chinom doparadigmalna stadiya rozvitku nauki yaka harakterizuyetsya nayavnistyu riznih tochok zoru fundamentalnih teorij zagalnoprijnyatih metodiv i cinnostej stvorennya yedinoyi paradigmi na osnovi konsensusu chleniv naukovogo tovaristva na osnovi ciyeyi paradigmi vidbuvayetsya normalnij rozvitok nauki nakopichuyutsya fakti vdoskonalyuyutsya teoriyi i metodi u procesi takogo rozvitku vinikayut anomalni situaciyi sho prizvodyat do krizi a potim do naukovoyi revolyuciyi naukova revolyuciya period rujnuvannya paradigmi konkurenciya mizh alternativnimi paradigmami j utverdzhennya novoyi paradigmi Mozhna rozglyadati lokalni naukovi revolyuciyi ohoplyuyut okremu nauku i globalni naukovi revolyuciyi yaki ohoplyuyut usyu nauku v cilomu i prizvodyat do novogo bachennya svitu Mozhna vidiliti taki globalni naukovi revolyuciyi Naukova revolyuciya XVII st sho znamenuvala poyavu klasichnogo prirodoznavstva Usi naukovi dosyagnennya vbudovuvalis v zagalnu galileyevsko nyutonivsku kartinu svitu Naukova revolyuciya kincya XVIII pochatku XIX st sho prizvela do disciplinarnoyi organizaciyi ta diferenciaciyi nauki Naukova revolyuciya kincya XIX pochatku XX st revolyucijni zmini v riznih galuzyah znan vidkrittya teoriyi vidnosnosti kvantovoyi mehaniki pereglyad vishidnih uyavlennya pro prostir chas ruh viniknennya kibernetiki stanovlennya teoriyi sistem genetiki Ci vidkrittya pri vprovadzhenni v promislovist stali pidgruntyam dlya naukovo tehnichnoyi revolyuciyi Naukova revolyuciya kincya XX pochatku XXI st vidkrittya v mikro i megasviti pochatok globalnoyi perebudovi vsih znan pro Vsesvit 1 Anarhistska epistemologiya Pola Fejyerabenda Redaguvati Osnovnij princip Pola Fejyerabenda anything goes vse dozvoleno Filosof vidstoyuvav poziciyu teoretichnogo i metodologichnogo plyuralizmu uvazhav sho isnuye bezlich rivnopravnih tipiv znannya i metodologij sho spriyaye rozvitku znannya i lyudini Na jogo dumku nemozhlivo stvoriti odnu horoshu empirichnu metodologiyu rivnocinnimi ye vsi metodologichni strategiyi pravomirnim ye prijnyattya bud yakoyi teoretichnoyi koncepciyi Najproduktivnishimi periodami v rozvitku nauki ye periodi stvorennya i borotbi alternativ Rozvitok piznannya uvazhaye Fejyerabend zdijsnyuyetsya zavdyaki kritici nesumisnih teorij za nayavnosti faktiv Tomu v naukovij roboti naukovci povinni keruvatis principom prolefiraciyi rozmnozhennya teorij stvoryuvati teoriyi alternativni po vidnoshennyu do isnuyuchih navit yaksho ostanni pidtverdzheni ta mayut zagalne viznannya Fejyerabend nadaye velikogo znachennya alternativam voni na jogo dumku zahishayut nauku vid dogmatizmu i zastoyu stvoryuyut umovi dlya stvorennya novih priladiv dayut mozhlivist davati rizni teoretichni tlumachennya spriyati rozvitku tvorchih zdibnostej uchenogo Princip metodologichnogo plyuralizmu vkazuye na te sho mozhna stvoryuvati teoriyi yaki ne vidpovidayut zagalnoprijnyatim poglyadam Feyerabend visuvaye ideyu ne tilki metodologichnogo plyuralizmu a j ideyu metodologichnogo anarhizmu stverdzhuyuchi sho v piznanni ne mozhe buti universalnogo metodu U nauci vzagali mozhna robiti vse sho zavgodno niyakih racionalnih kriteriyiv vidboru teorij nemaye Kozhnij uchenij mozhe stvoryuvati i rozroblyati svoyi vlasni teoriyi ne zvertayuchi uvagi na superechnosti ta kritiku Diyalnist uchenogo ne pidkoryayetsya niyakim racionalnim normam Istoriya nauki na jogo dumku yavlyaye soboyu haotichne perepletinnya riznih idej pomilok interpretacij faktiv vidkrittiv Rozvitok nauki irracionalnij novi teoriyi otrimuyut viznannya ne tomu sho blizhche do istini a zavdyaki propagandi prihilnikiv U comu sensi nauka nichim ne vidriznyayetsya vid mifu chi religiyi i ye odniyeyu iz form ideologiyi Tomu treba zvilniti suspilstvo vid diktatu nauki vidokremiti nauki vid derzhavi i nadati nauci religiyi mifu odnakovih prav 1 Evolyucijna model rozvitku nauki S Tulmina Redaguvati Stiven Tulmin 1922 1997 avtor koncepciyi yaku nazivayut selekcijnoyu modellyu nauk abo metodologichnoyu teoriyeyu evolyuciyi naukovih ponyat Osoblivosti jogo koncepciyi Fundamentalni naukovi problemi mozhut buti rozv yazani tilki ramkah cilisnogo istorichnogo kontekstu Nauka rozglyadayetsya ne yak cilisna sistema z pritamannoyu yij organizaciyeyu a yak populyaciya problem ponyat i poyasnyuvalnih procedur Na pershe misce visuvayutsya naukovi ponyattya rozvitok znan rozglyadayetsya yak rezultat sintezu ponyat yaki vzhe ye i yaki utvoryuyutsya Zaperechennya teoriyi naukovih revolyucij Kuna i zamina yiyi teoriyeyu evolyuciyi Cya teoriya bazuyetsya na teoriyi evolyuciyi Darvina teoriyi yaki nalezhat do odniyeyi abo kilkoh sumizhnih predmetnih oblastej ye svoyeridnoyu populyaciyeyu chleni yakoyi berut uchast u procesah minlivosti ta vidboru Minlivist rozglyadayetsya yak uvedennya v stalu shemu novacij sho pokrashuyut poyasnyuvalnij potencial sistemi opisuvannya Vidbir bude prizvoditi do prijnyattya novih novacij i zaperechennya inshih tobto movoyu teoriyi evolyuciyi zakriplennya pevnih oznak Naukovij proces rozglyadayetsya yak postijnij i nenapravlenij proces borotbi idej za vizhivannya shlyahom najkrashoyi adaptaciyi do seredovisha isnuvannya Takim chinom S Tulminu vdalos zastosuvati istorichnij pidhid do analizu nauki rozglediti deyaki dialektichni vlastivosti rozvitku nauki zokrema rozglyanuti evolyuciyu naukovih teorij u zv yazku zi zminoyu istorichnih tipiv racionalnosti Razom z tim vin absolyutizuvav biologichnu analogiyu sho privelo do relyativistskogo poglyadu na nauku 1 Primitki Redaguvati a b v g d Sergiyenko V V Filosofski problemi naukovogo piznannya Kremenchuk Kremenchuckij nacionalnij universitet imeni Mihajla Ostrogradskogo 2001 103 s Arhivovano z dzherela 2 lyutogo 2016 div Lakatos I Nauka i psevdonauka http nsu ru classics pythagoras Lacatos pdf nedostupne posilannya z lipnya 2019 Dzherela RedaguvatiGoldstejn M Goldstejn I Kak my poznaem Issledovanie processa nauchnogo poznaniya M 1984 Kun T Struktura nauchnyh revolyucij M 1975 Lakatos I Izbrannye proizvedeniya po filosofii i metodologii nauki M Akademicheskij Proekt Triksta 2008 475 s Lakatos I Falsifikaciya i metodologiya nauchno issledovatelskih program M 1995 Mamardashvili M Strela poznaniya nabrosok estestvenno istoricheskoj gnoseologii M 1997 Popper K Logika i rost nauchnogo znaniya M 1983 Rassel B Chelovecheskoe poznanie ego sfera i granicy K 1997 Tulmin S Vyderzhivaet li kritiku razlichie normalnoj i revolyucionnoj nauki M 1994 Tulmin S Chelovecheskoe ponimanie M 1984 Fejerabend P Izbrannye trudy po metodologii nauki M 1986 Literatura RedaguvatiS Tulmin Istorichna shkola v filosofiyi nauki Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X V Luk yanec Filosofiya nauki FES s 679 Konverskij A E Teoriya i ee obosnovanie K 2000 Kohanovskij V P i dr Osnovy filosofii nauki Feniks 2007 g 608 s ISBN 978 5 222 11009 6 O Kravchenko Norma u filosofiyi nauki Filosofskij enciklopedichnij slovnik V I Shinkaruk gol redkol ta in Kiyiv Institut filosofiyi imeni Grigoriya Skovorodi NAN Ukrayini Abris 2002 S 435 742 s 1000 ekz BBK 87ya2 ISBN 966 531 128 X Kulikov S B Znachenie kultury v stanovlenii filosofii nauki Vestnik TGPU 2006 Vypusk 7 58 Seriya GUMANITARNYE NAUKI S 118 121 Kulikov S B 2007 Valerij Aleksandrovich Dmitrienko Znachenie metodologicheskih issledovanij dlya filosofii nauki i naukovedeniya Vestnik TGPU Seriya GUMANITARNYE NAUKI FILOSOFIYa 11 74 s 112 114 Lipkin A I red Filosofiya nauki EKSMO 2007 g 608 s ISBN 978 5 699 18350 0 Najdonov O G Naslidki dlya socialno gumanitarnogo piznannya ta suspilnoyi zhittyediyalnosti svitorozuminnya klasichnoyi nauki O G Najdonov Aktualni problemi filosofiyi ta sociologiyi 2015 Vip 3 S 77 83 1 Nikiforov A L Filosofiya nauki istoriya i metodologiya M 1998 Styopin V S Filosofiya nauki Obshie problemy Gardariki 2006 g 384 c ISBN 5 8297 0148 0 v per Stepin V S Teoreticheskoe znanie M 2000 Filosofiya nauki pidruchnik I S Dobronravova L I Sidorenko V L Chujko ta in Kiyiv Kiyivskij un t 2018 255 s ISBN 966 439 993 4 Chujko V L Refleksiya osnovopolozhen metodologij filosofiyi nauki Monografiya K 2000 252 s Posilannya Redaguvatihttp philosophy ru library lib2 html http filosof historic ru books c0026 1 shtml The Stanford Encyclopedia of Philosophy This contains many entries on different philosophy of science topics An introduction to the Philosophy of Science aimed at beginners Paul Newall Essays on concepts in the Philosophy of Science at The Galilean Library History of Twentieth Century Philosophy of Science by Thomas J Hickey with free downloads by chapter for public use Center for Philosophy of Science University of Pittsburgh Tilburg Center for Logic and Philosophy of Science TiLPS Div takozh RedaguvatiFilosofiya nauki i tehniki Mezhi nauki Naukova kartina svitu Piznannya filosofiya Sayentologiya Iyerarhiya nauk Filosofiya matematiki Filosofiya biologiyi Filosofiya fiziki Koncepciyi suchasnogo prirodoznavstva Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Filosofiya nauki amp oldid 39449381