Неменчин, Неменчине (лит. Nemenčinė, біл. тарашк. Немянчын, пол. Niemenczyn, рос. Неме́нчин) — місто в Вільнюському районі Литви, адміністративний центр Неменчинського староства і Неменчінского міського староства.
| Місто Неменчин Неменчине
Координати 54°51′ пн. ш. 25°28′ сх. д. / 54.850° пн. ш. 25.467° сх. д.Координати: 54°51′ пн. ш. 25°28′ сх. д. / 54.850° пн. ш. 25.467° сх. д.
Неменчин у Вікісховищі |
Географія ред.
Розташований в 23 км на північний схід від м. Вільнюса на шосе «Вільнюс — Швенчіоніс» і в 6 км від залізничної станції Бездоніс на лінії «Вільнюс — Даугавпілс», на правому березі річки Вілії, при гирлі річки Неменчі (лит. Nemenčia, пол. Niemencza).
Населення ред.
У 1986 р. налічувалося 5,7 тис. мешканців. Нині є 5885 жителів (2005 р.).
Національний склад (2001):
Інфраструктура ред.
Пошта, автобусна станція, дві гімназії, дитяча музична школа, костел, лікарня. Виробництво молочної продукції, меблів, шкіргалантереї.
Назва ред.
У джерелах зустрічаються два варіанти назви (Неменчина й Неменчин): Nyemenczyna (1486), Nemyenczyna (1501), Неменчинь (1567), Неменчинъ (1672). Походить від назви річки Неменча (лит. Nemenčia, пол. Niemencza), припливу Вілії.
Історія ред.
Згадується з 1338 року. У 1387 р. збудовано костел — один з перших у Литві, де у 1774—1790 роках його настоятелем був відомий польський поет й історик Адам Станіслав Нарушевич. Пізніше настоятелем був відомий вчений натураліст і педагог, професор Віленського університету Станіслав Боніфацій Юндзіл (в 1807—1824 рр.); потім у 1824—1840 рр. Бобровський Ф., що випустив в 1882 р. у Вільні польсько-латинський словник.
У 1842 р. костел згорів. Нинішня кам'яна будівля костелу Святого Архангела Михайла споруджено в 1848—1855 роках. У XIX столітті богослужіння відбувалися тільки польською мовою. Литовська мова почала використовуватися в проповідях і службах лише в 1939 році, коли Віленський край був переданий Радянським Союзом Литві. У 1950 р. костел ремонтувався.
У 1780—1803 рр. містечко було власністю віленського єпископа, з 1803 р. — Віленського університету. У період між Першою і Другою світовою війнами містечко було на території спочатку Серединної Литви (1920—1922), а потім — Польщі.
До Другої світової війни 35 % населення становили євреї (в 1897 році — 72 %). У місті досі збереглися синагоги того часу. 20 вересня 1941 р. в лісі поблизу містечка було розстріляно близько 400 євреїв — жителів Неменчина. Після війни на місці розстрілу було встановлено меморіальну дошку.
З 1955 р. — місто Литовської РСР. У 1974 р. у Неменчині споруджений новий міст через річку Вілію (Неріс, лит. Neris).
Герб ред.
Декретом президента Литовської Республіки 26 липня 2004 р. було затверджено герб Неменчина. Герб являє собою червоне поле, на якому зображений покровитель міста — срібний Архангел Михаїл з золотим волоссям, з піднятим у правиці срібним мечем із золотим ефесом і синім щитом з подвійним золотим хрестом у лівій руці; ногами Архангел зневажає чорного дракона. Автор еталона герба — художник Роландас Рімкунас.
Примітки ред.
- ↑ Nemenčinės miesto seniūnija.
- (рос.)Неменчин // Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона, 16 т., 1908—1913.
Посилання ред.
- Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Неменчине
- Виртуальный тур по Неменчине(англ.)
- Nemenčinės miesto seniūnija. Vilniaus rajono savivaldybė (лит.). Vilniaus rajono savivaldybė. 5 січня 2017. Процитовано 6 січня 2017.