Морі́с Дрюо́н (фр. Maurice Druon; *23 квітня 1918, Париж, Франція — †14 квітня 2009, там же) — французький письменник, член Французької академії з 1967 року.
| Моріс Дрюон | |
|---|---|
| Maurice Druon | |
| Моріс Дрюон у 2003 | |
| Ім'я при народженні | фр. Samuel Roger Charles Wild, puis Druon |
| Народився | 23 квітня 1918 Париж, Франція |
| Помер | 14 квітня 2009 (90 років) Париж, Франція |
| Поховання | Лез-Артіг-де-Люссак |
| Громадянство | Франція |
| Національність | єврей |
| Діяльність | письменник |
| Сфера роботи | творче і професіональне письмоd, проза і політика |
| Alma mater | ліцей Людовика Великого і Lycée Michelet, Vanvesd |
| Мова творів | французька |
| Роки активності | 1942—2009 |
| Напрямок | реалізм, натуралізм |
| Жанр | роман |
| Magnum opus | «Прокляті королі» фр. Les Rois Maudits (1955-77) |
| Членство | Французька академія, Румунська академія, ПАРЄ і Академія Королівства Мароккоd |
| Партія | Об'єднання на підтримку республіки |
| Премії | Гонкурівська літературна премія (1948) |
| | |
| Моріс Дрюон у Вікісховищі | |
| Висловлювання у Вікіцитатах |
Життєпис Редагувати
Син актора Лазаря Кесселя (20 травня 1899—1920), вихідця з Оренбурга, який разом з сім'єю в 1908 році залишив Росію і переїхав до Ніцци, де грав під акторським псевдонімом Сібе́р, але наклав на себе руки у віці 21 року. Племінник письменника і героя Французького Опору Жозефа (Йосипа) Кесселя (1898—1979).
Моріс прийняв прізвище свого вітчима Р. Дрюона.
Вперше почав публікуватися у вісімнадцятирічному віці. З 1937 по 1939 рік — студент факультету політичних наук Паризького університету. Після закінчення в 1940 році військової школи в місті Сомюр отримав військове звання офіцера кавалерії. Моріс Дрюон брав участь у боях захисту Франції від фашистів. Після поразки Франції демобілізувався і залишився в неокупованій зоні.
Брав участь у Французькому Опорі. У 1942 році інкогніто через Іспанію і Португалію перебрався до Лондона, де приєднався до створеного Шарлем де Голлем руху «Вільна Франція». Став одним з його близьких соратників. Займався у штабі питаннями інформації. Одночасно був фронтовим кореспондентом французьких і союзницьких військ.
Вчився на літературному факультеті в Парижі. Дрюон вирішив повністю присвятити себе літературі в 1946 році. У 1948 році опублікований перший великий твір письменника — «Сильні світу цього», за який у тому ж році він був удостоєний престижної Гонкурівської премії. У 1966, 1998 і 2000 роках за успіхи в літературній творчості удостоєний премій Принца Монако, Сен-Симона і д'Обіне, відповідно.
Від 1967 року Моріс Дрюон — член Французької академії.
У 1973-74 роках письменник обіймав посаду міністра культури Франції в уряді Жоржа Помпіду, а у період 1978 по 1981 роки працював депутатом у міських зборах Парижа. Був депутатом Національних зборів країни і Європарламенту.
Протягом 14 років Дрюон займав посаду постійного секретаря Французької академії. З 2007 року він був найстаршим із обранців Французької Академії, що відає питаннями розвитку літератури і різних видів мистецтва, виданням академічного словника.
Моріс Дрюон став одним з 75 володарів Великого хреста ордена Почесного легіону — вищої державної нагороди Франції. Удостоєний високих державних нагород Аргентини, Бельгії, Бразилії, Великої Британії, Греції, Італії, Лівану, Марокко, Мальти, Мексики, Монако, Португалії, СРСР (орден Дружби народів), Росії, Сенегалу, Тунісу. У 2007 році письменник став іноземним членом Російської академії наук.
Похований у своєму маєтку — абатстві Фез, що в місті Лез-Артіг-де-Люссак.
Творчість і популярність Редагувати
Творчість Редагувати
Дрюон написав понад 50 романів, драматургічних поем і п'єс.
Письменник тяжів до натуралізму (новели «Вогненна хмара», 1938). Один з найвизначніших творів письменника, трилогія «Сильні світу цього» є широким полотном життя Франції і водночас заглиблення у проблематику людських стосунків на прикладі зображення кількох поколінь буржуазно-аристократичної родини.
Magnum opus Моріса Дрюона — серія історичних гостросюжетних романів «Прокляті королі» (фр. Les Rois Maudits, 1955-77), де змальовано події історії Франції XIV століття:
- Le Roi de fer (Залізний король)
- La Reine étranglée (Задушена королева)
- Les Poisons de la couronne (Отрута корони)
- La Loi des mâles (Закон чоловіків)
- La Louve de France (Французька вовчиця)
- Le Lis et le Lion (Лілія та Лев)
- Quand un Roi perd la France (Коли король втрачає Францію)
Моріс Дрюон відомий також тим, що разом зі своїм дядьком Ж.Кесселем створив «Пісню партизанів», яка в роки Другої світової війни стала справжнім гімном Французького Опору, — президент Франції Ніколя Саркозі навіть заявив, що в історії Дрюон лишиться передусім як її автор.
Бібліографія Редагувати
- Mégarée, pièce en trois actes, créée au Grand Théâtre de Monte-Carlo (1942)
- «Le Sonneur de bien aller» (1943)
- Préface d'un chameau en pyjame (1943)
- Le Chant des Partisans («Пісні партизан», у співавторсті з Жозефом Кесселем, 1943)
- Lettres d'un Européen, essai (1944)
- La Dernière Brigade, roman (1946)
- Ithaque délivrée, poème dramatique traduit de l'anglais ; d'après The Rescue d'Edward Sackville-West (1947)
- Les Grandes Familles (1948)
- La Chute des corps (Les Grandes Familles, II, 1950)
- Rendez-vous aux enfers (Les Grandes Familles, III, 1951)
- Remarques (1952)
- Un voyageur, comédie en un acte, au répertoire de la Comédie française (1953)
- Le Coup de grâce, mélodrame en trois actes (у співавторсті з Жозефом Кесселем, 1953)
- La Volupté d’être, roman (1954)
- La Reine étranglée (Les Rois maudits, II, 1955)
- Le Roi de fer (Les Rois maudits, I, 1955)
- Les Poisons de la couronne (Les Rois maudits, III, 1956)
- L'Hôtel de Mondez, nouvelle (1956)
- La Loi des mâles (Les Rois maudits, IV, 1957)
- Tistou les pouces verts (1957)
- Alexandre le Grand (1958)
- La Louve de France (Les Rois maudits, V, 1959)
- Le Lis et le Lion (Les Rois maudits, VI, 1960)
- Des Seigneurs de la plaine à l'hôtel de Mondez (1962, збірка коротких оповідань)
- Théâtre — Mégarée, Un voyageur, La Contessa (1962)
- Les Mémoires de Zeus (1963)
- Bernard Buffet, essai (1964, есе)
- Paris, de César à Saint Louis (1964, історичні есе)
- Le Pouvoir, notes et maximes (1965)
- Les Tambours de la mémoire (1965)
- Les Rois maudits, roman historique (6 томів, 1966)
- Les Mémoires de Zeus, II, roman historique (1967)
- Le Bonheur des uns, nouvelles (1967)
- Vézelay, colline éternelle (1968)
- L'Avenir en désarroi, essai (1968)
- Grandeur et signification de Leningrad (1968)
- Lettres d'un Européen et Nouvelles Lettres d'un Européen, 1943—1970 (1970, есе)
- Splendeur provençale (1970)
- Une Église qui se trompe de siècle (1972)
- La Parole et le Pouvoir (1974)
- Œuvres complètes (25 томів з неопублікованими матеріалами, 1977)
- Quand un Roi perd la France (Les Rois maudits, VII, 1977)
- Attention la France ! (1981)
- Réformer la démocratie (1982)
- La Culture et l’État (1985)
- Vézelay, colline éternelle, nouvelle édition (1987)
- Lettre aux Français sur leur langue et leur âme (1994)
- Circonstances (1997)
- Circonstances politiques, 1954—1974 (1998)
- Le bon français (1999)
- Circonstances politiques II, 1974—1998 (1999)
- La France aux ordres d'un cadavre (2000)
- Ordonnances pour un État malade (2002)
- Le Franc-parler (2003)
- Mémoires. L'aurore vient du fond du ciel (2006)
- Les mémoires de Zeus (2007)
Популярність в СРСР і українські переклади Редагувати
Моріс Дрюон користувався доволі великою славою в Радянському Союзі, де його романи російською друкували величезними накладами. Видання, в т. ч. зібрання творів, М. Дрюона (як і деяких інших авторів) зажили епітету «макулатурні» — адже розповсюджувалися в обмін на прийняту від населення в спеціальних пунктах макулатуру.
Окремі переклади українською мовою творів Дрюона здійснили Т.Кудрявцева, М.Лук'янчикова, Л.Шендрик:
Примітки Редагувати
- http://archives.paris.fr/arkotheque/visionneuse/visionneuse.php?arko=YTo2OntzOjQ6ImRhdGUiO3M6MTA6IjIwMjItMDItMDMiO3M6MTA6InR5cGVfZm9uZHMiO3M6MTE6ImFya29fc2VyaWVsIjtzOjQ6InJlZjEiO2k6NDtzOjQ6InJlZjIiO2k6MzAzNzEyO3M6MTY6InZpc2lvbm5ldXNlX2h0bWwiO2I6MTtzOjIxOiJ2aXNpb25uZXVzZV9odG1sX21vZGUiO3M6NDoicHJvZCI7fQ==#uielem_move=243.1999969482422%2C76&uielem_islocked=0&uielem_zoom=62&uielem_brightness=0&uielem_contrast=0&uielem_isinverted=0&uielem_rotate=F
- https://www.sudouest.fr/culture/litterature/les-biens-de-l-academicien-maurice-druon-vont-etre-vendus-aux-encheres-2387691.amp.html
- https://www.tombes-sepultures.com/crbst_1430.html
- ↑ Czech National Authority Database
- https://alacademia.org.ma/membre/%d9%85%d9%88%d8%b1%d9%8a%d8%b3-%d8%af%d9%92%d8%b1%d9%8a%d9%88%d9%86-2/
- Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Où reposent les lauréats du prix Goncourt ? [ 26 березня 2016 у Wayback Machine.]Прочитано 30.04.2016
- Король радянських книжкових шаф. Помер Моріс Дрюон [ 8 лютого 2015 у Wayback Machine.], інф. «Україна Молода», № 070 за 16 квітня 2009 року
- . Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 22 квітня 2009.
Джерела і посилання Редагувати
- Наливайко Д. С. Дрюон Моріс // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985., Том 3., К., 1979, стор. 485
- Наливайко Д. С. Дрюон Моріс // Українська літературна енциклопедія, Том 2., К.: УРЕ, 1990, стор. 117
- Галинська І. Моріс Дрюон і роман-епопея // «Всесвіт», № 10 за 1966 рік
- Король радянських книжкових шаф. Помер Моріс Дрюон [ 8 лютого 2015 у Wayback Machine.], інф. «Україна Молода», № 070 за 16 квітня 2009 року
- Коротка біографія та бібліографія на сайті Французької академії (фр.)