www.wikidata.uk-ua.nina.az

Михайлик Михайло Васильович Миха йло Васи льович Миха йлик 7 19 жовтня 1889 Олекса ндрівськ Слов яносербський повіт Кате

Михайлик Михайло Васильович

Миха́йло Васи́льович Миха́йлик (7 (19) жовтня 1889, Олекса́ндрівськ, Слов'яносербський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія — 10 березня 1937(1937-03-10), Москва) — український радянський політичний і державний діяч, юрист, одна з мільйонів жертв злочинного режиму, репресованих за часів більшовицького і комуністичного терору в СРСР. Член ВУЦВК. Член ЦК КП(б)У з січня 1934 по 30 січня 1936 року.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Михайлик.

Життєпис ред.

Народився 7 (19) жовтня 1889 року в селі Олександрівка Катеринославської губернії, Слов'яносербського повіту (тепер — місто Олександрівськ Луганської області України)1 в родині дрібного службовця залізниці.

Національність — єврей. Ім'я та прізвище за народженням — Йосип Абрамович. Охрестився у православну віру в 1909 році, прийнявши ім'я Михайло. Прізвище Михайлик та по батькові Васильович він отримав від прізвища та імені хрещеного батька2.

Член РСДРП (меншовик) у 1905—1908 рр. Короткий період з липня 1918 по лютий 1919 року був членом Української партії соціалістів-революціонерів (комуністів-боротьбистів), яка згодом у 1920 році влилася до РКБ(б)3. Член РКП(б) з квітня 1919 року по 26 серпня 1936 року.

Пізніше, у 1934 році, боротьбистська організація була оголошена контрреволюційною, яка нібито готувала замах на Сталіна. Усі провідні керівники і члени партії боротьбистів, у тому числі Данило Кудря, Петро Вінниченко, Микола Куліш, Левко Ковалів були репресовані і отримали різні строки ув'язнення в таборах. Пізніше, у 1937 році майже всі вони були розстріляні. Засуджені «безпідставно» і «за сфальсифікованими матеріалами» — таке рішення прийняла Військова колегія Верховного суду СРСР 4 серпня 1956 року, оголошуючи про посмертну реабілітацію несправедливо засуджених4.

Освіта — вища юридична, закінчив юридичний факультет Харківського університету в 1916 році.

У 1916—1918 роках — на військовій службі.

Працював у Міністерстві землеробства за гетьмана П. П. Скоропадського з 29 квітня по 14 грудня 1918 року.

У квітні 1919 року вступив до лав РКП(б), обраний членом Київського ревкому. Потім обіймав керівні посади на партійній роботі і військовій службі в Києві, Чернігові, Житомирі, Бердянську.

З 9 лютого 1920 року — другий секретар Комуністичної партії (більшовиків) Галичини і Буковини.

Умови договору з більшовиками передбачали нагальні заходи щодо відновлення боєздатності Галицької армії. Одним із перших був виконаний пункт про створення комуністичної організації. Вже в січні 1920 р. заходами Є. Коханенка та А. Хвилі виник «Комітет Української Компартії Прикарпаття» зі своїм друкованим органом «Комуніст Прикарпаття». За наполяганням В.Затонського в лютому він злився з Комітетом Компартії Східної Галичини і таким чином утворилася Комуністична партія більшовиків Галичини і Буковини, яка підпорядковувалась безпосередньо РКП(б) — КП(б)У5.

9 лютого 1920 року в м. Києві на Конференції західноукраїнських комуністів за ініціативою В. П. Затонського Вінницький комітет УКПП об'єднався з комітетом Східної Галичини й Буковини в Комуністичну партію (більшовиків) Галичини і Буковини, яка фактично стала обласною організацією КП(б) України. Керівні пости в ній зайняли Є. Коханенко, М. Михайлик і В. Порайко6.

У лютому-березні 1920 року — помічник Василя Порайко — командуючого Червоною Українською Галицькою армією (ЧУГА), начальник політичного відділу (політкомісар)7.

23–24 квітня 1920 року в м. Києві на конференції крайової паритійної організації КП(б)У Східної Галичини та Буковини за участю 185 делегатів відбулися вибори крайового організаційного комітету Східної Галичини (Галоркому) КП(б)У у складі: Ф. Кон (голова), М. Баран, Ф. Конар, М. Левицький, М. Михайлик, І. Немоловський, А. Палієв, В. Порайко, Б. Скарбек, І. Устиянович. На конференції ухвалено резолюцію щодо колишнього керівництва «в зв'язку зі зрадою офіцерства колишньої УГА»8.

З липня 1920 року по квітень 1925 року М. В. Михайлик — голова Київського губернського трибуналу, зав. Київським губюстом.

З 1921 року — Київський губернський прокурор.

У травні 1921 року М. Михайлик брав участь у процесі над над колишніми членами Центральної Ради УНР та керівництва Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР) — спорідненою з російською партією есерів.

Щоб посилити процес розпаду національно-визвольного руху, 22 травня 1921 р. у Києві виїзна сесія надзвичайного ревтрибуналу в складі голови Михайлика та членів трибуналу Кабаненка, Бідного, Гайцана почала слухати справу відносно колишніх: голови ради Міністрів Центральної Ради В. Голубовича, голови ЦК УПСР Н. Петренка, члена виконавчого комітету УПСР І. Лизанівського, члена ЦК УПСР І. Часника, виконуючого обов'язки військового міністра Г. Сиротенка, секретаря ЦК УПСР Ю. Ярослава, Ю. Скугар–Скварського, прем'єр-міністра Уряду УНР професора С. Остапенка.

Більшовики готували цей процес ще з жовтня 1920 року. Кілька разів це питання розглядалось на засіданнях політбюро ЦК КП(б)У. Члени ЦК всіляко відмовлялися головувати і бути обвинувачами на процесі. Зрештою змусили бути обвинувачами наркома юстиції Лебединця (колишнього члена лівого крила цієї партії — боротьбиста, тепер більшовика) та наркома земельних справ більшовика Мануїльського. Серед основних свідків, за винятком Кулика, всі українці, серед яких Любченко, Шумський, Блакитний — колишні члени лівого крила цієї партії і члени Центральної Ради, згодом боротьбисти, а тепер більшовики; а також відомі більшовики Затонський, Кулик, голова Ради Міністрів і міністр закордонних справ УНР доби Директорії Чехівський. Отже, їх судили і звинувачували українці, серед них були колишні колеги по партії і Центральній Раді, які переметнулися в партію більшовиків; захищали їх більшовики-росіяни Шубин і Попов. Виконавці ролей були підібрані «режисером» чудово.

Підсудних звинувачували в запрошенні німців в Україну, в зв'язках з Антантою, в організації повстань проти Радянської влади, пособництву бандитизму, погромам та ін. За винятком першого, всі звинувачення мали не доказовий, а пропагандистський, наклепницький, компрометуючий характер. Враховуючи те, що на підсудних поширюється дія амністії, трибунал визначив міру покарання: Голубовичу, Петренку, Лизанівському, Часникові, Ярославові по п'ять років ув'язнення в концентраційному таборі, професору Остапенку — 5 років виправно-трудових робіт за фахом і без позбавлення волі, Сиротенка звільнили від покарання9.

26 лютого 1922 р. М. В. Михайлик був присутнім на засіданні колегії київської губЧК під час розгляду справи Першого партизанського загону ім. С. В. Петлюри.

Засідання колегії відбувалося у складі голови Лівшиця, начальника секретно-оперативного відділу Кравченка, начальника адміністративно-організаційного відділу Вальтера, завідувача губюсту Михайлика, представника губкоматів Реута та т.в.о. секретаря Міхневського, де було винесено вирок командирові «Першого партизанського загону ім. С. В. Петлюри» українському отаману Гайдамацького краю Орликові (Федору Петровичу Артеменку), сотнику Смутник-Смутненку (Якову Несторовичу Хоменку) й рядовому повстанцеві загону Федору Архиповичу Нозі у вигляді вищої міри покарання для «невиправних бандитів» — розстрілу10.

За висновком реабілітаційної комісії при прокуратурі Київської області від 7 липня 1994 р. жоден з засуджених по цій справі не реабілітований11.

19 липня 1922 року на пропозицію тодішнього наркома внутрішніх справ М. О. Скрипника рішенням Політбюро ЦК КП(б)У М. В. Михайлик призначений на посаду окружного прокурора Київської області, яку займав по березень 1925 року. Брав участь у процесі «Центру дій»12 у 1923 році.

На початку 1923 року було відкрито провадження стосовно буцімто приналежності членів Всеукраїнської академії наук (ВУАН), очолюваної на той час академіком М. П. Василенком до міфічної контрреволюційної організації «Київський обласний центр дій». 

7 квітня 1924 року Київський губернський суд оголосив вирок. Близько 20 осіб, що проходили по справі, отримали великі строки ув'язнення, у тому числі М. П. Василенко з братом — по 10 років кожен). Згодом цей вирок на вимоги вченої громадськості та за клопотанням прокурора М. В. Михайлика було удвічі пом'якшено, а пізніше — замінено адміністративною висилкою з позбавленням права займати керівні посади у ВУАН.

24 жовтня 1925 року Секретаріат Президії ВУЦВК звільнив Миколу Прокоповича «від усіх заходів соціального захисту, до яких його було засуджено Київським Губсудом»13.

16 лютого 1925 року М. В. Михайлика призначено на посаду голови Верховного суду УСРР14, яку він обіймав до лютого 1926 року.

Потім повернувся до органів прокуратури і з 1926 по 1930 роки працював старшим помічником, а згодом — заступником народного комісара юстиції і генерального прокурора УСРР.

Як заступник прокурора Найвищого суду УСРР підтримав державне обвинувачення на процесі так званої «Спілки визволення України» (СВУ), який проходив у приміщенні Харківського оперного театру з 9 березня по 19 квітня 1930 року.

Судили 45 осіб, серед яких було два академіка Всеукраїнської академії наук (ВУАН), 15 професорів вузів, два студенти, один директор середньої школи, 10 учителів, один теолог, один священик УАПЦ, три письменника, п'ять редакторів, два кооператора, два юриста і один бібліотекар. 15 підсудних працювали в системі ВУАН. 31 особа колись входила до різних українських політичних партій, один був прем'єр-міністром, два — міністрами уряду Української Народної Республіки, шестеро — членами Центральної Ради. Отже, судили представників інтелігенції. Серед підсудних були дві особи єврейського походження, а також три жінки.

«Головну роль» організатори процесу надали Сергію Єфремову, видатному ученому-літературознавцеві, авторові знаменитої «Історії українського письменства» і багатьох інших публікацій, політичному і суспільному діячеві, у минулому — заступникові голови Української Центральної Ради, віце-президентові ВУАН.

Серед інших обвинувачених потрібно виділити колишнього міністра закордонних справ УНР, наукового співробітника ВУАН Андрія Ніковського, діяча Української автокефальної православної церкви (УАПЦ), колишнього прем'єр-міністра УНР Володимира Чехівського, відомого вченого академіка ВУАН Михайла Слабченка, колишнього діяча Української партії соціалістів-федералістів, завідувача 1-ю Київською трудовою школою, видатного педагога Володимира Дурдуківського, письменницю Людмилу Старицьку-Черняхівську (доньку класика української літератури Михайла Старицького), професори Київського інституту народної освіти.

Головою суду був Антон Приходько, колишній «боротьбист», одним з ключових суспільних обвинувачів — Панас Любченко, теж колишній «боротьбист». На процесі виступали генеральний прокурор Михайло Михайлик і Лев Ахматов (прокурор Верховного суду УРСР).

Основними «дійовими особами» на процесі СВУ були 45 осіб. Незабаром заарештували ще 700 у зв'язку з цією справою. А всього, за деякими даними, під час та після процесу СВУ було арештовано, знищено або заслано більш як 30 тисяч осіб. Втім, винищили не лише їх, але і організаторів, що отримали в 1930-му позитивну рецензію від начальства за організацію «театру в театрі», серед них — Горожанин (Кудельський), Балицький, Брук, Приходько, Любченко, Ахматов, Михайлик та ін.)15.

З 5 травня по вересень 1930 року — голова виконавчого комітету Запорізької окружної ради.

Із 3 вересня 1930 року — заступник секретаря ВУЦВК.

З березня 1931 по березень 1933 року — Голова виконкому, згодом — Голова президії Всеукраїнської спілки кооперативних організацій (ВУкоопспілки).

30 жовтня 1932 року в м. Харкові постановою Політбюро ЦК КП(б)У «Про заходи по посиленню хлібозаготівель» розмочато реквізицію зерна, що фактично призвело до голодомору. Головними виконувачами стовідсоткового вилучення зерна були С. Косіор, В. Чубар, М. Скрипник, П. Любченко та ін. У Донецьку область були відряджені для цього Г. Петровський і М. Михайлик16.

14 червня 1933 року рішенням ВУЦВК під головуванням Г. Петровського з 3 липня 1933 року призначений на посаду народного комісара юстиції і Генерального прокурора УСРР, яку обіймав по 17 січня 1935 року. У 1934 році був Відповідальним редактором часопису «Революційне право», який фактично об'єднував два журнали — «Вісник радянської юстиції» та «Червоне право».

Науково-практичний журнал «Революційне право» виходив двічі на місяць, залишаючись органом Наркомату юстиції України. Редакційна колегія журналу знаходилася у Харкові.

Обирався членом Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ВУЦВК) та Центрального виконавчого комітету (ЦВК) СРСР. Делегат XVI з"їзду ВКП(б), Х-ХІІ з'їздів, III Всеукраїнської конференції КП(б)У. Володів українською, російською, німецькою мовами та їдиш. Після звільнення з прокуратури до 2 вересня 1937 року займав посаду голови споживспілки Донецької області, мешкав у місті Сталіно.

Після звільнення з поста Генерального прокурора УРСР М. В. Михайлика, 17 грудня 1935 року Народним комісаром юстиції та Генеральним прокурором УРСР був призначений Аркадій Леонтійович Кисельов (Арон Лазаревич Кеслер) — людина із середньою освітою, яка не мала ніякого відношення до правоохоронних органів, тим більше до органів прокуратури. Попередній Генеральний прокурор, як досвідчений і висококваліфікований юрист, не влаштовував радянське партійне керівництво, і на зміну йому був призначений відданий партії і сталінському керівництву виходець з робочого класу17.

26 серпня 1936 року за анонімним наклепом М. Михайлик був виключений з партії партійною комісією при Споживспілці Донецької області.

Першою дружиною Михайлика була красуня Дебора Рахіль, донька Боруха Розенгауза, головного маркшейдера бахмутських соляних шахт Летуновського. Від першого браку М. В. Михайлик мав доньку, яка народилася в Бахмуті у 1910 році. З лютого 1926 року (коли Михайлика було призначено головою Верховного суду УСРР) дружина разом з донькою проживали в Харкові, у привілейованому будинку «Червоний промисловець» (буд. № 5 по проспекту Правди, навпроти Держпрому) аж до 1941 року. На диво, ані донька, ані дружина М. Михайлика репресовані не були, можливо тому, що шлюб з нею було розірвано ще у 1916 році, хоча він підтримував добрі стосунки з колишньою сім'єю. Дебора померла у 1980 році, донька — у 1982 році, обидві поховані на Байковому цвинтарі в м. Києві.

З 1928 по 1936 рік М. В. Михайлик мав цивільну дружину Тетяну Польську. Її чоловіком був також найближчий друг Михайлика Левко Ковалів, один з керівників Української комуністичної партії (боротьбистів) у 1918—1920 рр., у 1921 році — заступник наркома закордонних справ УСРР, член ВУЦВК, голова товариства «Радіопередача», талановитий винахідник в галузі кольорової фотографії, науковий співробітник фізико-хімічного НДІ ім. Л. Я. Карпова. Заарештований 1934 року за обвинуваченням у приналежності до контрреволюційної боротьбістської організації, яка нібито готувала замах на Сталіна, засуджений до 10 років таборів, у 1937 році розстріляний у Бамлагу, як ворог народу. Реабілітований у 1956 році.

Тетяна Польська була репресована у 1938 році за «зв'язок з ворогами народу», провела у таборах 15 років, реабілітована у 1956 році, померла у 1975 році, похована в Москві на Лосиноостровському цвинтарі2.

Трудова діяльність М. В. Михайлика закінчилася вранці 3 вересня 1936 року, коли він був заарештований у себе на квартирі (Донецька обл., м. Сталіно, пр-т Інститутський, буд. 4, кв. 34) співробітниками органів НКВС УСРР, взятий під варту і етапований у київську (Лук'янівську) в'язницю, де знаходився до закінчення слідства.

Звинувачувався він, як один з керівників контрреволюційної троцькістської організації, яка нібито діяла в Україні. Нагадали йому і про дружбу з засудженим до страти Левком Ковалівом та іншими «боротьбистами», і про меншовицьке минуле в РСДРП у 1905—1908 роках, і про занадто толерантне ставлення до «ворогів народу» на процесах над колишніми членами Центральної Ради УНР і на процесі СВУ.

Крім М. В. Михайлика, були заарештовані по цій справі близько 60 видатних партійних і державних працівників радянських органів. Серед них було і декілька юристів, у тому числі і колишніх прокурорів.

Після шестимісячного утримання під вартою і завершення слідства, за списком осіб, які підлягають суду  військової колегії Верховного Суду СРСР, затвердженим 27 лютого 1937 року5, в складі великої групи обвинувачених по першій категорії за однією справою, 3 березня 1937 року М. Михайлик був етапований з київської Лук'янівської в'язниці до Москви.

Після затвердження обвинувального висновку і вручення її копії Михайлу Васильовичу наступного дня — 10 березня 1937 року, його справа була розглянута на закритому судовому засіданні військової колегії Верховного Суду СРСР на чолі з його головою — сумнозвісним військовим юристом В. В. Ульріхом. Судовий розгляд, який проводився відданим прибічником І. В. Сталіна, був коротким, а сам вирок, підготований заздалегідь, суворим. Ім'ям Союзу Радянських Соціалістичних Республік суд засудив колишнього Генерального прокурора України і Наркома юстиції за контрреволюційну, диверсійну і троцькістську діяльність (якою, звісно, він ніколи не займався) до вищої міри покарання — розстрілу з конфіскацією особистого майна.

Того ж дня, згідно з розпорядженням Ульріха, М. Михайлик був розстріляний у московській в'язниці разом з великою групою «особливо небезпечних державних злочинців», засуджених напередодні, і через декілька годин вивезений і таємно похований на московському Донському кладовищі у спільній могилі №1.

Родину М. Михайлика усно сповістили, що він засуджений на 10 років ув'язнення без права листування. Майже через 20 років, у вересні 1956 року, за заявою доньки його справа була переглянута військовою колегією Верховного Суду СРСР і закрита за відсутністю складу злочину. Михайло Михайлик посмертно реабілітований і відновлений у партії.

Примітки ред.

Джерела ред.

  1. Книга Памяти Жертв Коммунистического Террора.— http://www.vse-adresa.org/book-of-memory/ [ 11 лютого 2014 у Wayback Machine.]
  2. Власний архів сім'ї М.Михайлика.
  3. Вікіпедія.— [[Украинская партия социалистов-революционеров (боротьбистов)|http://uk.wikipedia.org/wiki/Українська [Архівовано 9 квітня 2022 у Wayback Machine.] комуністична_партія_(боротьбистів)]]
  4. Комаха В. А. Фаворський Василь Іванович — один із фундаторів і перших керівників Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (до 100-річчя з дня заснування КНДІСЕ): 1914—2014 // Юридические записки.— 2013.— № 3.— С. 84-90.
  5. Солдатенко В.Ф. Україна в революційну добу: Іст. есе-хроніки. У 4-х т.: Т. IV. Рік 1920. — Київ: Світогляд, 2010.
  6. Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР.— Львів, 1957.— С. 629.
  7. Червона Українська Галицька армія / І.Підкова // Нариси Історії України.— http://history.franko.lviv.ua/index.htm [ 22 жовтня 2021 у Wayback Machine.].
  8. Під прапором Жовтня.— Львів, 1957.— С. 311—317. — (За матеріалами електронної бібліотеки Інституту історії України НАНУ).
  9. Реабілітовані історією: Київська область.— Книга третя.— К.: Основа, 2011.
  10. Отаман Орлик, командуючий Другою повстанчою групою // Всеукраїнська незалежна суспільно-громадська газета «Козацький край».— http://cossackland.org.ua/2012/12/23/otaman-orlyk/ [ 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
  11. Національно-визвольний повстанський рух в Україні наприкінці 1920—1921 рр. Анотований покажчик. Справа «Петлюрівські отамани» // Упоряд.: В. М. Василенко, В. М. Даниленко. — К., 2011. — 224 с.
  12. Полонська-Василенко Н. Українська Академія наук: нарис історії.— Ч. 1: 1918—1930.— Мюнхен: [б. в.]; Друк. «Logos», 1955.— 150 c.— (Досліди і матеріали / Ін-т для вивчення історії та культури СРСР; сер. 1, ч. 21).
  13. Один із фундаторів нашої академії наук — Василенко // Порадник: Бахмацька районна незалежна газета.— http://poradnik.org.ua/category/21-regional/2678-2014-01-16-16-49-29 [ 13 вересня 2016 у Wayback Machine.].
  14. ЦДАГО України, ф. 1, оп.  6, спр. 58, арк. 18.— (За матеріалами електронної бібліотеки Інституту історії України НАНУ).
  15. Театральная история. 75 лет назад, в 1930-м, состоялся судебный процесс в деле «Спілки визволення України» — СВУ // Зеркало недели. Украина.— № 9, 11 марта 2005.— http://gazeta.zn.ua/SOCIETY/teatralnaya_istoriya_75_let_nazad,_v_1930-m,_sostoyalsya_sudebnyy_protsess_v_dele_spilki_vizvolennya.html [ 20 вересня 2016 у Wayback Machine.].
  16. Голод 1932—1933 років на Україні: очима істориків, мовою документів.— К., 1990.— С. 243—245.— (За матеріалами електронної бібліотеки Інституту історії України НАНУ).
  17. Амонс А. І. Репресовані генеральні прокурори УРСР // Радник юстиції.— 2008.— № 1(8).— http://www.uap.org.ua/ua/journal/1_8.html?_m=publications&_t=rec&id=15343
  18. Архів СБУ, д. № 48387 фп, л.д. 83-92.
  19. Юридична енциклопедія: В 6 т. К.: «Укр.енцикл.».
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Miha jlo Vasi lovich Miha jlik 7 19 zhovtnya 1889 Oleksa ndrivsk Slov yanoserbskij povit Katerinoslavska guberniya Rosijska imperiya 10 bereznya 1937 1937 03 10 Moskva ukrayinskij radyanskij politichnij i derzhavnij diyach yurist odna z miljoniv zhertv zlochinnogo rezhimu represovanih za chasiv bilshovickogo i komunistichnogo teroru v SRSR Chlen VUCVK Chlen CK KP b U z sichnya 1934 po 30 sichnya 1936 roku Mihajlik Mihajlo VasilovichNarodivsya 7 19 zhovtnya 1889 Oleksa ndrivsk Slov yanoserbskij povit Katerinoslavska guberniya Rosijska imperiyaPomer 10 bereznya 1937 1937 03 10 47 rokiv Moskva SRSRDiyalnist derzhavnij diyachAlma mater Imperatorskij Harkivskij universitet 1916 Zaklad HNU imeni V N KarazinaPartiya Ukrayinska komunistichna partiya borotbistiv i VKP b U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Mihajlik Zhittyepis red Narodivsya 7 19 zhovtnya 1889 roku v seli Oleksandrivka Katerinoslavskoyi guberniyi Slov yanoserbskogo povitu teper misto Oleksandrivsk Luganskoyi oblasti Ukrayini 1 v rodini dribnogo sluzhbovcya zaliznici Nacionalnist yevrej Im ya ta prizvishe za narodzhennyam Josip Abramovich Ohrestivsya u pravoslavnu viru v 1909 roci prijnyavshi im ya Mihajlo Prizvishe Mihajlik ta po batkovi Vasilovich vin otrimav vid prizvisha ta imeni hreshenogo batka2 Chlen RSDRP menshovik u 1905 1908 rr Korotkij period z lipnya 1918 po lyutij 1919 roku buv chlenom Ukrayinskoyi partiyi socialistiv revolyucioneriv komunistiv borotbistiv yaka zgodom u 1920 roci vlilasya do RKB b 3 Chlen RKP b z kvitnya 1919 roku po 26 serpnya 1936 roku Piznishe u 1934 roci borotbistska organizaciya bula ogoloshena kontrrevolyucijnoyu yaka nibito gotuvala zamah na Stalina Usi providni kerivniki i chleni partiyi borotbistiv u tomu chisli Danilo Kudrya Petro Vinnichenko Mikola Kulish Levko Kovaliv buli represovani i otrimali rizni stroki uv yaznennya v taborah Piznishe u 1937 roci majzhe vsi voni buli rozstrilyani Zasudzheni bezpidstavno i za sfalsifikovanimi materialami take rishennya prijnyala Vijskova kolegiya Verhovnogo sudu SRSR 4 serpnya 1956 roku ogoloshuyuchi pro posmertnu reabilitaciyu nespravedlivo zasudzhenih4 Osvita visha yuridichna zakinchiv yuridichnij fakultet Harkivskogo universitetu v 1916 roci U 1916 1918 rokah na vijskovij sluzhbi Pracyuvav u Ministerstvi zemlerobstva za getmana P P Skoropadskogo z 29 kvitnya po 14 grudnya 1918 roku U kvitni 1919 roku vstupiv do lav RKP b obranij chlenom Kiyivskogo revkomu Potim obijmav kerivni posadi na partijnij roboti i vijskovij sluzhbi v Kiyevi Chernigovi Zhitomiri Berdyansku Z 9 lyutogo 1920 roku drugij sekretar Komunistichnoyi partiyi bilshovikiv Galichini i Bukovini Umovi dogovoru z bilshovikami peredbachali nagalni zahodi shodo vidnovlennya boyezdatnosti Galickoyi armiyi Odnim iz pershih buv vikonanij punkt pro stvorennya komunistichnoyi organizaciyi Vzhe v sichni 1920 r zahodami Ye Kohanenka ta A Hvili vinik Komitet Ukrayinskoyi Kompartiyi Prikarpattya zi svoyim drukovanim organom Komunist Prikarpattya Za napolyagannyam V Zatonskogo v lyutomu vin zlivsya z Komitetom Kompartiyi Shidnoyi Galichini i takim chinom utvorilasya Komunistichna partiya bilshovikiv Galichini i Bukovini yaka pidporyadkovuvalas bezposeredno RKP b KP b U5 9 lyutogo 1920 roku v m Kiyevi na Konferenciyi zahidnoukrayinskih komunistiv za iniciativoyu V P Zatonskogo Vinnickij komitet UKPP ob yednavsya z komitetom Shidnoyi Galichini j Bukovini v Komunistichnu partiyu bilshovikiv Galichini i Bukovini yaka faktichno stala oblasnoyu organizaciyeyu KP b Ukrayini Kerivni posti v nij zajnyali Ye Kohanenko M Mihajlik i V Porajko6 U lyutomu berezni 1920 roku pomichnik Vasilya Porajko komanduyuchogo Chervonoyu Ukrayinskoyu Galickoyu armiyeyu ChUGA nachalnik politichnogo viddilu politkomisar 7 23 24 kvitnya 1920 roku v m Kiyevi na konferenciyi krajovoyi paritijnoyi organizaciyi KP b U Shidnoyi Galichini ta Bukovini za uchastyu 185 delegativ vidbulisya vibori krajovogo organizacijnogo komitetu Shidnoyi Galichini Galorkomu KP b U u skladi F Kon golova M Baran F Konar M Levickij M Mihajlik I Nemolovskij A Paliyev V Porajko B Skarbek I Ustiyanovich Na konferenciyi uhvaleno rezolyuciyu shodo kolishnogo kerivnictva v zv yazku zi zradoyu oficerstva kolishnoyi UGA 8 Z lipnya 1920 roku po kviten 1925 roku M V Mihajlik golova Kiyivskogo gubernskogo tribunalu zav Kiyivskim gubyustom Z 1921 roku Kiyivskij gubernskij prokuror U travni 1921 roku M Mihajlik brav uchast u procesi nad nad kolishnimi chlenami Centralnoyi Radi UNR ta kerivnictva Ukrayinskoyi partiyi socialistiv revolyucioneriv UPSR sporidnenoyu z rosijskoyu partiyeyu eseriv Shob posiliti proces rozpadu nacionalno vizvolnogo ruhu 22 travnya 1921 r u Kiyevi viyizna sesiya nadzvichajnogo revtribunalu v skladi golovi Mihajlika ta chleniv tribunalu Kabanenka Bidnogo Gajcana pochala sluhati spravu vidnosno kolishnih golovi radi Ministriv Centralnoyi Radi V Golubovicha golovi CK UPSR N Petrenka chlena vikonavchogo komitetu UPSR I Lizanivskogo chlena CK UPSR I Chasnika vikonuyuchogo obov yazki vijskovogo ministra G Sirotenka sekretarya CK UPSR Yu Yaroslava Yu Skugar Skvarskogo prem yer ministra Uryadu UNR profesora S Ostapenka Bilshoviki gotuvali cej proces she z zhovtnya 1920 roku Kilka raziv ce pitannya rozglyadalos na zasidannyah politbyuro CK KP b U Chleni CK vsilyako vidmovlyalisya golovuvati i buti obvinuvachami na procesi Zreshtoyu zmusili buti obvinuvachami narkoma yusticiyi Lebedincya kolishnogo chlena livogo krila ciyeyi partiyi borotbista teper bilshovika ta narkoma zemelnih sprav bilshovika Manuyilskogo Sered osnovnih svidkiv za vinyatkom Kulika vsi ukrayinci sered yakih Lyubchenko Shumskij Blakitnij kolishni chleni livogo krila ciyeyi partiyi i chleni Centralnoyi Radi zgodom borotbisti a teper bilshoviki a takozh vidomi bilshoviki Zatonskij Kulik golova Radi Ministriv i ministr zakordonnih sprav UNR dobi Direktoriyi Chehivskij Otzhe yih sudili i zvinuvachuvali ukrayinci sered nih buli kolishni kolegi po partiyi i Centralnij Radi yaki peremetnulisya v partiyu bilshovikiv zahishali yih bilshoviki rosiyani Shubin i Popov Vikonavci rolej buli pidibrani rezhiserom chudovo Pidsudnih zvinuvachuvali v zaproshenni nimciv v Ukrayinu v zv yazkah z Antantoyu v organizaciyi povstan proti Radyanskoyi vladi posobnictvu banditizmu pogromam ta in Za vinyatkom pershogo vsi zvinuvachennya mali ne dokazovij a propagandistskij naklepnickij komprometuyuchij harakter Vrahovuyuchi te sho na pidsudnih poshiryuyetsya diya amnistiyi tribunal viznachiv miru pokarannya Golubovichu Petrenku Lizanivskomu Chasnikovi Yaroslavovi po p yat rokiv uv yaznennya v koncentracijnomu tabori profesoru Ostapenku 5 rokiv vipravno trudovih robit za fahom i bez pozbavlennya voli Sirotenka zvilnili vid pokarannya9 26 lyutogo 1922 r M V Mihajlik buv prisutnim na zasidanni kolegiyi kiyivskoyi gubChK pid chas rozglyadu spravi Pershogo partizanskogo zagonu im S V Petlyuri Zasidannya kolegiyi vidbuvalosya u skladi golovi Livshicya nachalnika sekretno operativnogo viddilu Kravchenka nachalnika administrativno organizacijnogo viddilu Valtera zaviduvacha gubyustu Mihajlika predstavnika gubkomativ Reuta ta t v o sekretarya Mihnevskogo de bulo vineseno virok komandirovi Pershogo partizanskogo zagonu im S V Petlyuri ukrayinskomu otamanu Gajdamackogo krayu Orlikovi Fedoru Petrovichu Artemenku sotniku Smutnik Smutnenku Yakovu Nestorovichu Homenku j ryadovomu povstancevi zagonu Fedoru Arhipovichu Nozi u viglyadi vishoyi miri pokarannya dlya nevipravnih banditiv rozstrilu10 Za visnovkom reabilitacijnoyi komisiyi pri prokuraturi Kiyivskoyi oblasti vid 7 lipnya 1994 r zhoden z zasudzhenih po cij spravi ne reabilitovanij11 19 lipnya 1922 roku na propoziciyu todishnogo narkoma vnutrishnih sprav M O Skripnika rishennyam Politbyuro CK KP b U M V Mihajlik priznachenij na posadu okruzhnogo prokurora Kiyivskoyi oblasti yaku zajmav po berezen 1925 roku Brav uchast u procesi Centru dij 12 u 1923 roci Na pochatku 1923 roku bulo vidkrito provadzhennya stosovno bucimto prinalezhnosti chleniv Vseukrayinskoyi akademiyi nauk VUAN ocholyuvanoyi na toj chas akademikom M P Vasilenkom do mifichnoyi kontrrevolyucijnoyi organizaciyi Kiyivskij oblasnij centr dij 7 kvitnya 1924 roku Kiyivskij gubernskij sud ogolosiv virok Blizko 20 osib sho prohodili po spravi otrimali veliki stroki uv yaznennya u tomu chisli M P Vasilenko z bratom po 10 rokiv kozhen Zgodom cej virok na vimogi vchenoyi gromadskosti ta za klopotannyam prokurora M V Mihajlika bulo udvichi pom yaksheno a piznishe zamineno administrativnoyu visilkoyu z pozbavlennyam prava zajmati kerivni posadi u VUAN 24 zhovtnya 1925 roku Sekretariat Prezidiyi VUCVK zvilniv Mikolu Prokopovicha vid usih zahodiv socialnogo zahistu do yakih jogo bulo zasudzheno Kiyivskim Gubsudom 13 16 lyutogo 1925 roku M V Mihajlika priznacheno na posadu golovi Verhovnogo sudu USRR14 yaku vin obijmav do lyutogo 1926 roku Potim povernuvsya do organiv prokuraturi i z 1926 po 1930 roki pracyuvav starshim pomichnikom a zgodom zastupnikom narodnogo komisara yusticiyi i generalnogo prokurora USRR Yak zastupnik prokurora Najvishogo sudu USRR pidtrimav derzhavne obvinuvachennya na procesi tak zvanoyi Spilki vizvolennya Ukrayini SVU yakij prohodiv u primishenni Harkivskogo opernogo teatru z 9 bereznya po 19 kvitnya 1930 roku Sudili 45 osib sered yakih bulo dva akademika Vseukrayinskoyi akademiyi nauk VUAN 15 profesoriv vuziv dva studenti odin direktor serednoyi shkoli 10 uchiteliv odin teolog odin svyashenik UAPC tri pismennika p yat redaktoriv dva kooperatora dva yurista i odin bibliotekar 15 pidsudnih pracyuvali v sistemi VUAN 31 osoba kolis vhodila do riznih ukrayinskih politichnih partij odin buv prem yer ministrom dva ministrami uryadu Ukrayinskoyi Narodnoyi Respubliki shestero chlenami Centralnoyi Radi Otzhe sudili predstavnikiv inteligenciyi Sered pidsudnih buli dvi osobi yevrejskogo pohodzhennya a takozh tri zhinki Golovnu rol organizatori procesu nadali Sergiyu Yefremovu vidatnomu uchenomu literaturoznavcevi avtorovi znamenitoyi Istoriyi ukrayinskogo pismenstva i bagatoh inshih publikacij politichnomu i suspilnomu diyachevi u minulomu zastupnikovi golovi Ukrayinskoyi Centralnoyi Radi vice prezidentovi VUAN Sered inshih obvinuvachenih potribno vidiliti kolishnogo ministra zakordonnih sprav UNR naukovogo spivrobitnika VUAN Andriya Nikovskogo diyacha Ukrayinskoyi avtokefalnoyi pravoslavnoyi cerkvi UAPC kolishnogo prem yer ministra UNR Volodimira Chehivskogo vidomogo vchenogo akademika VUAN Mihajla Slabchenka kolishnogo diyacha Ukrayinskoyi partiyi socialistiv federalistiv zaviduvacha 1 yu Kiyivskoyu trudovoyu shkoloyu vidatnogo pedagoga Volodimira Durdukivskogo pismennicyu Lyudmilu Staricku Chernyahivsku donku klasika ukrayinskoyi literaturi Mihajla Starickogo profesori Kiyivskogo institutu narodnoyi osviti Golovoyu sudu buv Anton Prihodko kolishnij borotbist odnim z klyuchovih suspilnih obvinuvachiv Panas Lyubchenko tezh kolishnij borotbist Na procesi vistupali generalnij prokuror Mihajlo Mihajlik i Lev Ahmatov prokuror Verhovnogo sudu URSR Osnovnimi dijovimi osobami na procesi SVU buli 45 osib Nezabarom zaareshtuvali she 700 u zv yazku z ciyeyu spravoyu A vsogo za deyakimi danimi pid chas ta pislya procesu SVU bulo areshtovano znisheno abo zaslano bilsh yak 30 tisyach osib Vtim vinishili ne lishe yih ale i organizatoriv sho otrimali v 1930 mu pozitivnu recenziyu vid nachalstva za organizaciyu teatru v teatri sered nih Gorozhanin Kudelskij Balickij Bruk Prihodko Lyubchenko Ahmatov Mihajlik ta in 15 Z 5 travnya po veresen 1930 roku golova vikonavchogo komitetu Zaporizkoyi okruzhnoyi radi Iz 3 veresnya 1930 roku zastupnik sekretarya VUCVK Z bereznya 1931 po berezen 1933 roku Golova vikonkomu zgodom Golova prezidiyi Vseukrayinskoyi spilki kooperativnih organizacij VUkoopspilki 30 zhovtnya 1932 roku v m Harkovi postanovoyu Politbyuro CK KP b U Pro zahodi po posilennyu hlibozagotivel rozmochato rekviziciyu zerna sho faktichno prizvelo do golodomoru Golovnimi vikonuvachami stovidsotkovogo viluchennya zerna buli S Kosior V Chubar M Skripnik P Lyubchenko ta in U Donecku oblast buli vidryadzheni dlya cogo G Petrovskij i M Mihajlik16 14 chervnya 1933 roku rishennyam VUCVK pid golovuvannyam G Petrovskogo z 3 lipnya 1933 roku priznachenij na posadu narodnogo komisara yusticiyi i Generalnogo prokurora USRR yaku obijmav po 17 sichnya 1935 roku U 1934 roci buv Vidpovidalnim redaktorom chasopisu Revolyucijne pravo yakij faktichno ob yednuvav dva zhurnali Visnik radyanskoyi yusticiyi ta Chervone pravo Naukovo praktichnij zhurnal Revolyucijne pravo vihodiv dvichi na misyac zalishayuchis organom Narkomatu yusticiyi Ukrayini Redakcijna kolegiya zhurnalu znahodilasya u Harkovi Obiravsya chlenom Vseukrayinskogo Centralnogo Vikonavchogo Komitetu VUCVK ta Centralnogo vikonavchogo komitetu CVK SRSR Delegat XVI z yizdu VKP b H HII z yizdiv III Vseukrayinskoyi konferenciyi KP b U Volodiv ukrayinskoyu rosijskoyu nimeckoyu movami ta yidish Pislya zvilnennya z prokuraturi do 2 veresnya 1937 roku zajmav posadu golovi spozhivspilki Doneckoyi oblasti meshkav u misti Stalino Pislya zvilnennya z posta Generalnogo prokurora URSR M V Mihajlika 17 grudnya 1935 roku Narodnim komisarom yusticiyi ta Generalnim prokurorom URSR buv priznachenij Arkadij Leontijovich Kiselov Aron Lazarevich Kesler lyudina iz serednoyu osvitoyu yaka ne mala niyakogo vidnoshennya do pravoohoronnih organiv tim bilshe do organiv prokuraturi Poperednij Generalnij prokuror yak dosvidchenij i visokokvalifikovanij yurist ne vlashtovuvav radyanske partijne kerivnictvo i na zminu jomu buv priznachenij viddanij partiyi i stalinskomu kerivnictvu vihodec z robochogo klasu17 26 serpnya 1936 roku za anonimnim naklepom M Mihajlik buv viklyuchenij z partiyi partijnoyu komisiyeyu pri Spozhivspilci Doneckoyi oblasti Pershoyu druzhinoyu Mihajlika bula krasunya Debora Rahil donka Boruha Rozengauza golovnogo markshejdera bahmutskih solyanih shaht Letunovskogo Vid pershogo braku M V Mihajlik mav donku yaka narodilasya v Bahmuti u 1910 roci Z lyutogo 1926 roku koli Mihajlika bulo priznacheno golovoyu Verhovnogo sudu USRR druzhina razom z donkoyu prozhivali v Harkovi u privilejovanomu budinku Chervonij promislovec bud 5 po prospektu Pravdi navproti Derzhpromu azh do 1941 roku Na divo ani donka ani druzhina M Mihajlika represovani ne buli mozhlivo tomu sho shlyub z neyu bulo rozirvano she u 1916 roci hocha vin pidtrimuvav dobri stosunki z kolishnoyu sim yeyu Debora pomerla u 1980 roci donka u 1982 roci obidvi pohovani na Bajkovomu cvintari v m Kiyevi Z 1928 po 1936 rik M V Mihajlik mav civilnu druzhinu Tetyanu Polsku Yiyi cholovikom buv takozh najblizhchij drug Mihajlika Levko Kovaliv odin z kerivnikiv Ukrayinskoyi komunistichnoyi partiyi borotbistiv u 1918 1920 rr u 1921 roci zastupnik narkoma zakordonnih sprav USRR chlen VUCVK golova tovaristva Radioperedacha talanovitij vinahidnik v galuzi kolorovoyi fotografiyi naukovij spivrobitnik fiziko himichnogo NDI im L Ya Karpova Zaareshtovanij 1934 roku za obvinuvachennyam u prinalezhnosti do kontrrevolyucijnoyi borotbistskoyi organizaciyi yaka nibito gotuvala zamah na Stalina zasudzhenij do 10 rokiv taboriv u 1937 roci rozstrilyanij u Bamlagu yak vorog narodu Reabilitovanij u 1956 roci Tetyana Polska bula represovana u 1938 roci za zv yazok z vorogami narodu provela u taborah 15 rokiv reabilitovana u 1956 roci pomerla u 1975 roci pohovana v Moskvi na Losinoostrovskomu cvintari2 Trudova diyalnist M V Mihajlika zakinchilasya vranci 3 veresnya 1936 roku koli vin buv zaareshtovanij u sebe na kvartiri Donecka obl m Stalino pr t Institutskij bud 4 kv 34 spivrobitnikami organiv NKVS USRR vzyatij pid vartu i etapovanij u kiyivsku Luk yanivsku v yaznicyu de znahodivsya do zakinchennya slidstva Zvinuvachuvavsya vin yak odin z kerivnikiv kontrrevolyucijnoyi trockistskoyi organizaciyi yaka nibito diyala v Ukrayini Nagadali jomu i pro druzhbu z zasudzhenim do strati Levkom Kovalivom ta inshimi borotbistami i pro menshovicke minule v RSDRP u 1905 1908 rokah i pro zanadto tolerantne stavlennya do vorogiv narodu na procesah nad kolishnimi chlenami Centralnoyi Radi UNR i na procesi SVU Krim M V Mihajlika buli zaareshtovani po cij spravi blizko 60 vidatnih partijnih i derzhavnih pracivnikiv radyanskih organiv Sered nih bulo i dekilka yuristiv u tomu chisli i kolishnih prokuroriv Pislya shestimisyachnogo utrimannya pid vartoyu i zavershennya slidstva za spiskom osib yaki pidlyagayut sudu vijskovoyi kolegiyi Verhovnogo Sudu SRSR zatverdzhenim 27 lyutogo 1937 roku5 v skladi velikoyi grupi obvinuvachenih po pershij kategoriyi za odniyeyu spravoyu 3 bereznya 1937 roku M Mihajlik buv etapovanij z kiyivskoyi Luk yanivskoyi v yaznici do Moskvi Pislya zatverdzhennya obvinuvalnogo visnovku i vruchennya yiyi kopiyi Mihajlu Vasilovichu nastupnogo dnya 10 bereznya 1937 roku jogo sprava bula rozglyanuta na zakritomu sudovomu zasidanni vijskovoyi kolegiyi Verhovnogo Sudu SRSR na choli z jogo golovoyu sumnozvisnim vijskovim yuristom V V Ulrihom Sudovij rozglyad yakij provodivsya viddanim pribichnikom I V Stalina buv korotkim a sam virok pidgotovanij zazdalegid suvorim Im yam Soyuzu Radyanskih Socialistichnih Respublik sud zasudiv kolishnogo Generalnogo prokurora Ukrayini i Narkoma yusticiyi za kontrrevolyucijnu diversijnu i trockistsku diyalnist yakoyu zvisno vin nikoli ne zajmavsya do vishoyi miri pokarannya rozstrilu z konfiskaciyeyu osobistogo majna Togo zh dnya zgidno z rozporyadzhennyam Ulriha M Mihajlik buv rozstrilyanij u moskovskij v yaznici razom z velikoyu grupoyu osoblivo nebezpechnih derzhavnih zlochinciv zasudzhenih naperedodni i cherez dekilka godin vivezenij i tayemno pohovanij na moskovskomu Donskomu kladovishi u spilnij mogili 1 Rodinu M Mihajlika usno spovistili sho vin zasudzhenij na 10 rokiv uv yaznennya bez prava listuvannya Majzhe cherez 20 rokiv u veresni 1956 roku za zayavoyu donki jogo sprava bula pereglyanuta vijskovoyu kolegiyeyu Verhovnogo Sudu SRSR i zakrita za vidsutnistyu skladu zlochinu Mihajlo Mihajlik posmertno reabilitovanij i vidnovlenij u partiyi Primitki red Dzherela red Kniga Pamyati Zhertv Kommunisticheskogo Terrora http www vse adresa org book of memory Arhivovano 11 lyutogo 2014 u Wayback Machine Vlasnij arhiv sim yi M Mihajlika Vikipediya Ukrainskaya partiya socialistov revolyucionerov borotbistov http uk wikipedia org wiki Ukrayinska Arhivovano 9 kvitnya 2022 u Wayback Machine komunistichna partiya borotbistiv Komaha V A Favorskij Vasil Ivanovich odin iz fundatoriv i pershih kerivnikiv Kiyivskogo naukovo doslidnogo institutu sudovih ekspertiz do 100 richchya z dnya zasnuvannya KNDISE 1914 2014 Yuridicheskie zapiski 2013 3 S 84 90 Soldatenko V F Ukrayina v revolyucijnu dobu Ist ese hroniki U 4 h t T IV Rik 1920 Kiyiv Svitoglyad 2010 Litvin M R Naumenko K Ye Istoriya ZUNR Lviv 1957 S 629 Chervona Ukrayinska Galicka armiya I Pidkova Narisi Istoriyi Ukrayini http history franko lviv ua index htm Arhivovano 22 zhovtnya 2021 u Wayback Machine Pid praporom Zhovtnya Lviv 1957 S 311 317 Za materialami elektronnoyi biblioteki Institutu istoriyi Ukrayini NANU Reabilitovani istoriyeyu Kiyivska oblast Kniga tretya K Osnova 2011 Otaman Orlik komanduyuchij Drugoyu povstanchoyu grupoyu Vseukrayinska nezalezhna suspilno gromadska gazeta Kozackij kraj http cossackland org ua 2012 12 23 otaman orlyk Arhivovano 11 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Nacionalno vizvolnij povstanskij ruh v Ukrayini naprikinci 1920 1921 rr Anotovanij pokazhchik Sprava Petlyurivski otamani Uporyad V M Vasilenko V M Danilenko K 2011 224 s Polonska Vasilenko N Ukrayinska Akademiya nauk naris istoriyi Ch 1 1918 1930 Myunhen b v Druk Logos 1955 150 c Doslidi i materiali In t dlya vivchennya istoriyi ta kulturi SRSR ser 1 ch 21 Odin iz fundatoriv nashoyi akademiyi nauk Vasilenko Poradnik Bahmacka rajonna nezalezhna gazeta http poradnik org ua category 21 regional 2678 2014 01 16 16 49 29 Arhivovano 13 veresnya 2016 u Wayback Machine CDAGO Ukrayini f 1 op 6 spr 58 ark 18 Za materialami elektronnoyi biblioteki Institutu istoriyi Ukrayini NANU Teatralnaya istoriya 75 let nazad v 1930 m sostoyalsya sudebnyj process v dele Spilki vizvolennya Ukrayini SVU Zerkalo nedeli Ukraina 9 11 marta 2005 http gazeta zn ua SOCIETY teatralnaya istoriya 75 let nazad v 1930 m sostoyalsya sudebnyy protsess v dele spilki vizvolennya html Arhivovano 20 veresnya 2016 u Wayback Machine Golod 1932 1933 rokiv na Ukrayini ochima istorikiv movoyu dokumentiv K 1990 S 243 245 Za materialami elektronnoyi biblioteki Institutu istoriyi Ukrayini NANU Amons A I Represovani generalni prokurori URSR Radnik yusticiyi 2008 1 8 http www uap org ua ua journal 1 8 html m publications amp t rec amp id 15343 Arhiv SBU d 48387 fp l d 83 92 Yuridichna enciklopediya V 6 t K Ukr encikl Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Mihajlik Mihajlo Vasilovich amp oldid 40441031