www.wikidata.uk-ua.nina.az

Ніковський Андрій Васильович У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ніковський Андрі й Васи льович Ніко вськи

Ніковський Андрій Васильович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ніковський.

Андрі́й Васи́льович Ніко́вський (псевдоніми: А. Василько, Приходько, Стефанович Йосип, Танаскович, Яринович А.; криптоніми: А., А. В., А. Н., В., В. А. тощо 14 (26) жовтня 1885(18851026), Малий Буялик Херсонської губернії — 1942, Ленінград) — український громадський і політичний діяч, міністр закордонних справ в уряді УНР, активний член ТУП і УПСФ, літературознавець, мовознавець, журналіст.

Андрій Васильович Ніковський
Андрій Ніковський, 1920
Псевдонім А. Василько, Приходько, Стефанович Йосип, Танаскович, Яринович А., А., А. В., А. Н., В., В. А. тощо
Народився 26 жовтня 1885(1885-10-26)
Малий Буялик, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 1942(1942)
Ленінград, Російська РФСР, СРСР
Поховання невідоме
Громадянство Російська імперія→УНР→СРСР
Діяльність громадський і політичний діяч, літературознавець, мовознавець, журналіст
Мова творів українська
Партія Українська партія соціалістів-федералістів
 Ніковський Андрій Васильович у Вікісховищі
  Роботи у  Вікіджерелах

Біографія Редагувати

Андрій Ніковський народився 3 жовтня 1885 року в селі Малий Буялик Херсонської губернії (тепер село Іванове Лиманського району Одеської області).

Мати — селянка з-над Березані Одеського повіту, батько писався очаківським міщанином, а походив з якихось дрібних панів з Київщини.

Учився Андрій Васильович у народній школі, яку скінчив 1897 року. Випадком вступив до гімназії, а до того служив хлопчиком при лазні Ісаковича в Одесі.

Скінчив одеську 5-ту гімназію року 1905 і вступив до Новоросійського Університету на природничий факультет. Перейшовши на історично-філологічний факультет, вибрав слов'яноруський відділ, де працював, головним чином, під керівництвом професора В. М. Ляпунова. Бувши студентом, їздив на діалектологічні студії в Хотинщину, де поробив записи в селах Кулішівці та Вітрянці (поблизу станції Романкауци) і в селі Кельменцях (коло Ларги). Ці матеріали залишились у рукопису. В університеті ж почав ширшу працю над мовою Квітки-Основ'яненка, але станом на 1918 рік вона не була скінчена.

Писати почав року 1907-го дописами в газетах «Рідний Край» і «Рада». З 1908 року зробився постійним співробітником і дописувачем до газети «Рада».

Року 1912-го, по скінченню університету, був запрошений на посаду вчителя російської мови і літератури у старші класи жіночих міністерських гімназій Белен-де-Баллю і Висковатової. Учителював один шкільний рік.

Року 1913-го переїхав до Київа на посаду редактора газети «Рада». Редагування провадилося з 1-го липня 1913 року по 20-те липня 1914 року, коли в день оповіщення війни з Німеччиною генерал Іванов закрив газету «Рада» на весь час війни.

З вересня по листопад 1914-го року був редактором «Літературно-наукового вістника», а тоді, по закриттю цього журналу, був обраний на редактора журналу «Основа» в Одесі, що його вийшло 3 книжки, а по закриттю і цього часопису — І книжки альманаху «Степ» (1916 року). В «Літературно-Науковому Вістникові» почав писати з року 1913-го. Писав також у «Світлі», в «Україні», «Основі», «Степові», «Украинской Жизни», «Громаді», «Кооперативній Зорі», тощо.

Бувши секретарем одеської «Просвіти», книгарем і бібліотекарем її, опорядив бібліотеку Леоніда Смоленського (котра потім перейшла до Одеської Публічної Бібліотеки). Читав у «Просвіті» реферати про Винниченка, Олеся, Вороного, Заньковецьку та інше, У Науковім Товаристві в Києві робив доповіді на теми: 1) Драматизм і екзотичність сюжету в творах Лесі Українки; 2) Теорія Шахматова про походження і розселення слов'янства східного; 3) Рукописний словник Я. Головацького.

З початком революції відновив (25 березня 1917 року) видання газети під назвою «Нова Рада», що її закривали під час першого приходу большевиків у Київ (в січні 1918 року), під час гетьманського перевороту (квітень 1918 р,), під час повстання Директорії (з наказу кн. Долгорукова в листопаді 1918 р.) і в лютім 1919 р. з приходом совітського правительства у Київ. Всі ці перерви, виключаючи останню, були недовгі.

У середині травня 1918 року частина опозиційних до гетьманського уряд українських сил утворила Український національно-державний союз (УНДС), на чолі якого став Андрій Ніковський. Це об'єднання згуртувало такі партії, як УПСФ, УПСС, УДХП, Українську трудову партію, а також Поштово-телеграфну спілку та Раду залізниць. Уже в серпні до союзу долучилися дві найсильніші українські політичні партії — соціалісти-революціонери та соціал-демократи, внаслідок чого з назви УНДС прибрали слово «державний». А в вересні замість Андрія Ніковського союз очолив Володимир Винниченко, після чого почалася підготовка до збройного повстання проти Гетьманату Павла Скоропадського.

В час української державності 1917—1919 років співпрацював з Сергієм Єфремовим у громадському й літературному житті України. Разом із ним працював у київській «Раді», головним редактором щоденника «Нова Рада». У середині вересня 1919 року в Києві відновлено призупинене за радянського часу видання газети «Рада» під редакцією А. Ніковського та за участю С. Єфремова. Включившись активно в будівництво української державності, Ніковський член Центральної Ради і заступником її голови, головою протинімецького Українського Національного Союзу під час німецької окупації в 1918 р.

Емігрував разом з урядом УНР до Польської республіки, де в 1920 році займав пост міністра закордонних справ в уряді Прокоповича. 30 серпня 1920 в Тарнові (Польська республіка) відбулося засідання РНМ УНР, на якому ухвалено утворити комісію для розробки проекту Конституції УНР на чолі з міністром закордонних справ А. Ніковським; за основу для подальшого обговорення (від 2 вересня до 1 жовтня) взято проект конституції Всеукраїнської Національної Ради.

12 травня 1922 р. у Варшаві заснував серед українських емігрантів, що співчували радянській владі, групу «поворотівців» — тих, хто бажав повернутися в Україну.

Прибувши 1923 р. в Українську СРР, зосередився на науковій роботі як мовознавець і літературний критик. Активно співпрацював з ВУАН як член комісії для складання словника живої української мови і як член Історично-літературного товариства, виголошуючи в 1925 р. в рамках прилюдних доповідей Історично філологічного відділу ВУАН доповіді про проблеми української літературної мови, про роботу Б. Грінченка над словником української мови, про мову в творах О. Олеся та інших. Водночас вів далі свою літературно-критичну діяльність, виявлену ще 1919 року книжкою критичних нарисів «Vita Nova» про тодішніх поетів-новаторів Павла Тичину, Михайла Семенка, Якова Савченка і Максима Рильського, беручи участь з 1927 р. у роботі над виданням творів Лесі Українки (за ред. Б. Якубського) і пишучи вступні статті до видань «Бурлачки» І. Нечуя-Левицького (1926), його ж «Миколи Джері» (1927), «Ніоби» О. Кобилянської (1927), «Оповідань» Т. Бордуляка (1927), «Конотопська відьма» Квітки-Основ'яненка (1927), «Гамлета» В. Шекспіра (1928) та ін. Перекладав М. Гоголя, Джека Лондона, писав статті до українських видань творів цих митців.

Офіційна радянська критика вбачала в ньому представника «внутрішньої еміграції» в Україні. 1929 року разом з Єфремовим ув'язнений, засуджений у 1930 р. як один із імовірних керівників Спілки визволення України. Попри абсурдність звинувачень, А. Ніковський змушений «признатися», що свою прихильну рецензію на відомий роман В. Підмогильного «Місто» він написав з метою завербувати Підмогильного в члени СВУ. Смертний вирок Ніковському, оголошений на процесі, замінено на вісім років ув'язнення. Покарання відбував на Соловках. По завершенні терміну постановою Управління НКВС вирок було скасовано і справу закрито. Звільнений 21 квітня 1940, після чого жив у доньки в Ленінграді. Помер 1942 року в блокадному Ленінграді, місце поховання невідоме.

Доробок Редагувати

Окремі статті Редагувати

  • Українська література в 1913 році // ЛНВ, 1914. ч. 1 [ 31 жовтня 2021 у Wayback Machine.]. с. 151—163.

Вшанування пам'яті Редагувати

  • В Києві існує вулиця Андрія Ніковського.
  • Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 130 років із дня народження відзначалося на державному рівні.

Примітки Редагувати

  1. ↑ Додатки до протоколів Андрія Ніковського життєпис і список праць // Записки історично-філологічного відділу ВУАН : у 26 кн. / редкол.: ... та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: ВУАН, 1919­—1931.
  2. Тишкевич, Марися (26 жовтня 2020). . Український інтерес. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 12 листопада 2020. 
  3. . Архів оригіналу за 29 червня 2016. Процитовано 12 травня 2013. 
  4. Детальніше див. Реєстр праць А. В. Ніковського [ 5 листопада 2021 у Wayback Machine.]. Записки історично-філологічного відділу ВУАН. — 1923. — Книга 2-3.
  5. Рішення Київської міської ради від 12 жовтня 2017 року № 181/3188 «Про найменування нових вулиць у Голосіївському районі міста Києва» // Хрещатик. — 2017. — № 114 (5027). — 3 листопада. — С. 6. [ з першоджерела 28 жовтня 2019.]
  6. Політика / Голос України. — К., № 29 (6033) від 18 лютого 2015. — С. 4
  7. . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 24 квітня 2020. 

Джерела та література Редагувати

Література Редагувати

Посилання Редагувати

Твори цього автора перебувають у суспільному надбанні. Ви можете допомогти проєкту, додавши їх у Вікіджерела.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Nikovskij Andri j Vasi lovich Niko vskij psevdonimi A Vasilko Prihodko Stefanovich Josip Tanaskovich Yarinovich A kriptonimi A A V A N V V A tosho 14 26 zhovtnya 1885 18851026 Malij Buyalik Hersonskoyi guberniyi 1942 Leningrad ukrayinskij gromadskij i politichnij diyach ministr zakordonnih sprav v uryadi UNR aktivnij chlen TUP i UPSF literaturoznavec movoznavec zhurnalist Andrij Vasilovich NikovskijAndrij Nikovskij 1920Psevdonim A Vasilko Prihodko Stefanovich Josip Tanaskovich Yarinovich A A A V A N V V A toshoNarodivsya 26 zhovtnya 1885 1885 10 26 Malij Buyalik Odeskij povit Hersonska guberniya Rosijska imperiyaPomer 1942 1942 Leningrad Rosijska RFSR SRSRPohovannya nevidomeGromadyanstvo Rosijska imperiya UNR SRSRDiyalnist gromadskij i politichnij diyach literaturoznavec movoznavec zhurnalistMova tvoriv ukrayinskaPartiya Ukrayinska partiya socialistiv federalistiv Nikovskij Andrij Vasilovich u Vikishovishi Roboti u Vikidzherelah Zmist 1 Biografiya 2 Dorobok 2 1 Okremi statti 4 3 Vshanuvannya pam yati 4 Primitki 5 Dzherela ta literatura 5 1 Literatura 6 PosilannyaBiografiya RedaguvatiAndrij Nikovskij narodivsya 3 zhovtnya 1885 roku v seli Malij Buyalik Hersonskoyi guberniyi teper selo Ivanove Limanskogo rajonu Odeskoyi oblasti 1 Mati selyanka z nad Berezani Odeskogo povitu batko pisavsya ochakivskim mishaninom a pohodiv z yakihos dribnih paniv z Kiyivshini 1 Uchivsya Andrij Vasilovich u narodnij shkoli yaku skinchiv 1897 roku Vipadkom vstupiv do gimnaziyi a do togo sluzhiv hlopchikom pri lazni Isakovicha v Odesi 1 Skinchiv odesku 5 tu gimnaziyu roku 1905 i vstupiv do Novorosijskogo Universitetu na prirodnichij fakultet Perejshovshi na istorichno filologichnij fakultet vibrav slov yanoruskij viddil de pracyuvav golovnim chinom pid kerivnictvom profesora V M Lyapunova Buvshi studentom yizdiv na dialektologichni studiyi v Hotinshinu de porobiv zapisi v selah Kulishivci ta Vitryanci poblizu stanciyi Romankauci i v seli Kelmencyah kolo Largi Ci materiali zalishilis u rukopisu V universiteti zh pochav shirshu pracyu nad movoyu Kvitki Osnov yanenka ale stanom na 1918 rik vona ne bula skinchena 1 Pisati pochav roku 1907 go dopisami v gazetah Ridnij Kraj i Rada Z 1908 roku zrobivsya postijnim spivrobitnikom i dopisuvachem do gazeti Rada 1 Roku 1912 go po skinchennyu universitetu buv zaproshenij na posadu vchitelya rosijskoyi movi i literaturi u starshi klasi zhinochih ministerskih gimnazij Belen de Ballyu i Viskovatovoyi Uchitelyuvav odin shkilnij rik 1 Roku 1913 go pereyihav do Kiyiva na posadu redaktora gazeti Rada Redaguvannya provadilosya z 1 go lipnya 1913 roku po 20 te lipnya 1914 roku koli v den opovishennya vijni z Nimechchinoyu general Ivanov zakriv gazetu Rada na ves chas vijni 1 Z veresnya po listopad 1914 go roku buv redaktorom Literaturno naukovogo vistnika a todi po zakrittyu cogo zhurnalu buv obranij na redaktora zhurnalu Osnova v Odesi sho jogo vijshlo 3 knizhki a po zakrittyu i cogo chasopisu I knizhki almanahu Step 1916 roku V Literaturno Naukovomu Vistnikovi pochav pisati z roku 1913 go Pisav takozh u Svitli v Ukrayini Osnovi Stepovi Ukrainskoj Zhizni Gromadi Kooperativnij Zori tosho 1 Buvshi sekretarem odeskoyi Prosviti knigarem i bibliotekarem yiyi oporyadiv biblioteku Leonida Smolenskogo kotra potim perejshla do Odeskoyi Publichnoyi Biblioteki Chitav u Prosviti referati pro Vinnichenka Olesya Voronogo Zankovecku ta inshe U Naukovim Tovaristvi v Kiyevi robiv dopovidi na temi 1 Dramatizm i ekzotichnist syuzhetu v tvorah Lesi Ukrayinki 2 Teoriya Shahmatova pro pohodzhennya i rozselennya slov yanstva shidnogo 3 Rukopisnij slovnik Ya Golovackogo 1 Z pochatkom revolyuciyi vidnoviv 25 bereznya 1917 roku vidannya gazeti pid nazvoyu Nova Rada sho yiyi zakrivali pid chas pershogo prihodu bolshevikiv u Kiyiv v sichni 1918 roku pid chas getmanskogo perevorotu kviten 1918 r pid chas povstannya Direktoriyi z nakazu kn Dolgorukova v listopadi 1918 r i v lyutim 1919 r z prihodom sovitskogo pravitelstva u Kiyiv Vsi ci perervi viklyuchayuchi ostannyu buli nedovgi 1 U seredini travnya 1918 roku chastina opozicijnih do getmanskogo uryad ukrayinskih sil utvorila Ukrayinskij nacionalno derzhavnij soyuz UNDS na choli yakogo stav Andrij Nikovskij Ce ob yednannya zgurtuvalo taki partiyi yak UPSF UPSS UDHP Ukrayinsku trudovu partiyu a takozh Poshtovo telegrafnu spilku ta Radu zaliznic Uzhe v serpni do soyuzu doluchilisya dvi najsilnishi ukrayinski politichni partiyi socialisti revolyucioneri ta social demokrati vnaslidok chogo z nazvi UNDS pribrali slovo derzhavnij A v veresni zamist Andriya Nikovskogo soyuz ocholiv Volodimir Vinnichenko pislya chogo pochalasya pidgotovka do zbrojnogo povstannya proti Getmanatu Pavla Skoropadskogo 2 V chas ukrayinskoyi derzhavnosti 1917 1919 rokiv spivpracyuvav z Sergiyem Yefremovim u gromadskomu j literaturnomu zhitti Ukrayini Razom iz nim pracyuvav u kiyivskij Radi golovnim redaktorom shodennika Nova Rada U seredini veresnya 1919 roku v Kiyevi vidnovleno prizupinene za radyanskogo chasu vidannya gazeti Rada pid redakciyeyu A Nikovskogo ta za uchastyu S Yefremova Vklyuchivshis aktivno v budivnictvo ukrayinskoyi derzhavnosti Nikovskij chlen Centralnoyi Radi i zastupnikom yiyi golovi golovoyu protinimeckogo Ukrayinskogo Nacionalnogo Soyuzu pid chas nimeckoyi okupaciyi v 1918 r Emigruvav razom z uryadom UNR do Polskoyi respubliki de v 1920 roci zajmav post ministra zakordonnih sprav v uryadi Prokopovicha 30 serpnya 1920 v Tarnovi Polska respublika vidbulosya zasidannya RNM UNR na yakomu uhvaleno utvoriti komisiyu dlya rozrobki proektu Konstituciyi UNR na choli z ministrom zakordonnih sprav A Nikovskim za osnovu dlya podalshogo obgovorennya vid 2 veresnya do 1 zhovtnya vzyato proekt konstituciyi Vseukrayinskoyi Nacionalnoyi Radi 12 travnya 1922 r u Varshavi zasnuvav sered ukrayinskih emigrantiv sho spivchuvali radyanskij vladi grupu povorotivciv tih hto bazhav povernutisya v Ukrayinu 3 Pribuvshi 1923 r v Ukrayinsku SRR zoseredivsya na naukovij roboti yak movoznavec i literaturnij kritik Aktivno spivpracyuvav z VUAN yak chlen komisiyi dlya skladannya slovnika zhivoyi ukrayinskoyi movi i yak chlen Istorichno literaturnogo tovaristva vigoloshuyuchi v 1925 r v ramkah prilyudnih dopovidej Istorichno filologichnogo viddilu VUAN dopovidi pro problemi ukrayinskoyi literaturnoyi movi pro robotu B Grinchenka nad slovnikom ukrayinskoyi movi pro movu v tvorah O Olesya ta inshih Vodnochas viv dali svoyu literaturno kritichnu diyalnist viyavlenu she 1919 roku knizhkoyu kritichnih narisiv Vita Nova pro todishnih poetiv novatoriv Pavla Tichinu Mihajla Semenka Yakova Savchenka i Maksima Rilskogo beruchi uchast z 1927 r u roboti nad vidannyam tvoriv Lesi Ukrayinki za red B Yakubskogo i pishuchi vstupni statti do vidan Burlachki I Nechuya Levickogo 1926 jogo zh Mikoli Dzheri 1927 Niobi O Kobilyanskoyi 1927 Opovidan T Bordulyaka 1927 Konotopska vidma Kvitki Osnov yanenka 1927 Gamleta V Shekspira 1928 ta in Perekladav M Gogolya Dzheka Londona pisav statti do ukrayinskih vidan tvoriv cih mitciv Oficijna radyanska kritika vbachala v nomu predstavnika vnutrishnoyi emigraciyi v Ukrayini 1929 roku razom z Yefremovim uv yaznenij zasudzhenij u 1930 r yak odin iz imovirnih kerivnikiv Spilki vizvolennya Ukrayini Popri absurdnist zvinuvachen A Nikovskij zmushenij priznatisya sho svoyu prihilnu recenziyu na vidomij roman V Pidmogilnogo Misto vin napisav z metoyu zaverbuvati Pidmogilnogo v chleni SVU Smertnij virok Nikovskomu ogoloshenij na procesi zamineno na visim rokiv uv yaznennya Pokarannya vidbuvav na Solovkah Po zavershenni terminu postanovoyu Upravlinnya NKVS virok bulo skasovano i spravu zakrito Zvilnenij 21 kvitnya 1940 pislya chogo zhiv u donki v Leningradi Pomer 1942 roku v blokadnomu Leningradi misce pohovannya nevidome Dorobok RedaguvatiVita nova kritichni narisi Arhivovano 5 listopada 2021 u Wayback Machine P Tichina M Semenko Ya Savchenko M Rilskij Kiyiv 1919 143 s Okremi statti 4 Redaguvati Ukrayinska literatura v 1913 roci LNV 1914 ch 1 Arhivovano 31 zhovtnya 2021 u Wayback Machine s 151 163 Vshanuvannya pam yati RedaguvatiV Kiyevi isnuye vulicya Andriya Nikovskogo 5 Postanovoyu 184 VIII Verhovnoyi Radi Ukrayini vid 11 lyutogo 2015 roku 130 rokiv iz dnya narodzhennya vidznachalosya na derzhavnomu rivni 6 7 Primitki Redaguvati a b v g d e zh i k l Dodatki do protokolivAndriya Nikovskogo zhittyepis i spisok prac Zapiski istorichno filologichnogo viddilu VUAN u 26 kn redkol ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K VUAN 1919 1931 Tishkevich Marisya 26 zhovtnya 2020 Andrij Nikovskij tragichna dolya diyacha Ukrayinskoyi revolyuciyi Ukrayinskij interes Arhiv originalu za 8 listopada 2020 Procitovano 12 listopada 2020 Institut istoriyi Ukrayini 12 travnya Arhiv originalu za 29 chervnya 2016 Procitovano 12 travnya 2013 Detalnishe div Reyestr prac A V Nikovskogo Arhivovano 5 listopada 2021 u Wayback Machine Zapiski istorichno filologichnogo viddilu VUAN 1923 Kniga 2 3 Rishennya Kiyivskoyi miskoyi radi vid 12 zhovtnya 2017 roku 181 3188 Pro najmenuvannya novih vulic u Golosiyivskomu rajoni mista Kiyeva Hreshatik 2017 114 5027 3 listopada S 6 Arhivovano z pershodzherela 28 zhovtnya 2019 Politika Golos Ukrayini K 29 6033 vid 18 lyutogo 2015 S 4 Pro vidznachennya pam yatnih dat i yuvileyiv u 2015 roci Arhiv originalu za 23 sichnya 2022 Procitovano 24 kvitnya 2020 Dzherela ta literatura RedaguvatiT S Ostashko Nikovskij Andrij Vasilovich Arhivovano 10 zhovtnya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2010 T 7 Ml O S 400 728 s il ISBN 978 966 00 1061 1 A V Nikovskij Slovnik ukrayinsko rosijskij K vidavnictvo Gorno 1927 864 s Literatura Redaguvati Bilyayiv V Na neokrayanim krili Doneck Shidnij vidavnichij dim 2003 348 s ISBN 966 7804 57 7 Vlasenko V Do epistolyariyu Kostya Maciyevicha j Andriya Nikovskogo u 1920 1921 rr Sumska starovina 2022 LX S 5 47 Gorbatyuk M Andrij Nikovskij yak aktivnij diyach ukrayinskogo tovaristva Prosvita ta Ukrayinskogo klubu v Odesi 1906 1912 rr Ukrayinska biografistika 2011 Vip 8 S 191 207 Gorbatyuk M A Nikovskij yak spivrobitnik i redaktor gazeti Rada Istorichnij zhurnal 2008 4 S 44 57 Gorbatyuk M Vzayemini Andriya Nikovskogo z Petrom Stebnickim Mironec N Piskun V Starovojtenko I ta in Petro Stebnickij v ukrayinskomu nacionalnomu zhitti do 150 richchya vid dnya narodzhennya Monografiya K 2013 S 170 184 Gorbatyuk M Gromadsko politichna diyalnist A Nikovskogo istoriografiya problemi Naukovi zapiski Vinnickogo derzhavnogo pedagogichnogo universitetu im Mihajla Kocyubinskogo Vip XIV Seriya Istoriya Zbirnik naukovih prac Za zag red prof P S Grigorchuka Vinnicya 2008 C 51 58 Gorbatyuk M Diyalnist A Nikovskogo na posadi ministra zakordonnih sprav UNR v uryadi V Prokopovicha 26 travnya 14 zhovtnya 1920 r Naukovi zapiski Vinnickogo derzhavnogo pedagogichnogo universitetu im Mihajla Kocyubinskogo Vip HII Seriya Istoriya Zbirnik naukovih prac Za zag red prof P S Grigorchuka Vinnicya 2007 S 37 43 Arhivovano 14 chervnya 2015 u Wayback Machine Gorbatyuk M Dokumenti do biografiyi A Nikovskogo sho zberigayutsya u derzhavnih arhivah Ukrayini Visnik Odeskogo istoriko krayeznavchogo muzeyu Min kulturi Ukrayini Odesk ist krayezn muzej V Solodova gol red ta in Odesa Astroprint 2011 Vip 10 S 15 22 Arhivovano 13 chervnya 2015 u Wayback Machine Gorbatyuk M Listi Andriya Nikovskogo do Mikoli Arkasa yak dzherelo do vivchennya istoriyi odeskoyi i mikolayivskoyi Prosvit Pam yatki arheografichnij shorichnik Derzh arhiv sluzhba Ukrayini UNDIASD redkol S G Kuleshov gol red ta in K 2011 T 12 S 246 256 Arhivovano 15 chervnya 2015 u Wayback Machine Gorbatyuk M Listi Andriya Nikovskogo do Simona Petlyuri 1920 1921 rr Pam yatki arheografichnij shorichnik redkol S G Kuleshov gol red ta in K 2010 T 11 S 68 101 Zhittyepis A V Nikovskogo Reyestr prac A V Nikovskogo Zap istor filol viddilu VUAN 1923 kn 2 3 V M Matviyenko Nikovskij Andrij Vasilovich Ukrayinska diplomatichna enciklopediya U 2 h t Redkol L V Guberskij golova ta in K Znannya Ukrayini 2004 T 2 812s ISBN 966 316 045 4 Represovane vidrodzhennya K Ukrayina 1993 s 133 Vasil Yaremenko Fenomeni Andriya Nikovskogo Ukrayinska gazeta 1 2 3 Vasil Yaremenko Literaturoznavchij fenomen Andriya Nikovskogo Ukrayinska literaturna gazeta Nr 6 64 23 03 2012 Olga Kiriyenko Tragediya Andriya Nikovskogo Arhivovano 1 lyutogo 2014 u Wayback Machine Hreshatik 18 02 2004 Ukrayinska mova enciklopediya Nikovskij A Vita nova kritich narisi P Tichina M Semenko Ya Savchenko M Rilskij Andrij Nikovskij Kiyiv 1919 143 s Arhivovano 27 veresnya 2018 u Wayback Machine Posilannya RedaguvatiNikovskij Andrij Vasilovich Shevchenkivska enciklopediya T 4 M Pa u 6 t Gol red M G Zhulinskij Kiyiv In t literaturi im T G Shevchenka 2013 S 560 Nikovskij Andrij Vasilovich Ukrayina v mizhnarodnih vidnosinah Enciklopedichnij slovnik dovidnik Vipusk 6 Biografichna chastina N Ya Vidp red M M Varvarcev K In t istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini 2016 s 24 27 Nikovskij Arhivovano 19 listopada 2016 u Wayback Machine Yuridichna enciklopediya u 6 t red kol Yu S Shemshuchenko vidp red ta in K Ukrayinska enciklopediya im M P Bazhana 2002 T 4 N P 720 s ISBN 966 7492 04 4 Nikovskij Andrij Ukrayinska mala enciklopediya 16 kn u 8 t prof Ye Onackij Buenos Ajres 1962 T 5 kn IX Literi Na Ol S 1143 1000 ekz nbsp Tvori cogo avtora perebuvayut u suspilnomu nadbanni Vi mozhete dopomogti proyektu dodavshi yih u Vikidzherela Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Nikovskij Andrij Vasilovich amp oldid 40077018