Анто́н (Анті́н) Тере́нтійович Прихо́дько (1891, Кубанська область, станиця Новорождественська, Російська імперія — 29 січня 1938, Архангельськ) — український радянський державний діяч. Постійний представник УСРР при Уряді СРСР. Член ВУЦВК (всі скликання, за винятком 2-х, до X-го включно). Один з представників розстріляного відродження.
Антін Терентійович Приходько | |
---|---|
Постійний представник УРСР при Уряді СРСР | |
1922 — 1924 | |
Попередник | Полоз Михайло Миколайович |
Наступник | Петровський Данило Іванович |
Народився | 1891 станиця Новорождественська, Кубанська область, Російська імперія |
Помер | 29 січня 1938 Архангельськ, РРФСР, СРСР |
Відомий як | адвокат |
Громадянство | Російська імперія→ СРСР |
Національність | українець |
Політична партія | КП(б)У |
У шлюбі з | Марія Володимирівна Приходько (Бочарова) |
Біографічні відомості Редагувати
У 1907 р. — відвідував український соціалістичний кружок середньої школи м. Ставрополь
Закінчив Ставропольську вчительську семінарію
У 1915 р. — був студентом Московського університету та членом есерівської групи
З 1916 року — член УПСР під прізвищем «Професор»
У 1917 році (до початку жовтневої революції) — вперше опинився на українській землі (приїхав до Києва). У 1917 році — Кандидат у члени УУЗ від УПСР за участю Селянської спілки по Полтавському виборчому округу.
16 січня 1918 року заарештований разом з майже всією лівою групою керівних діячів УПСР. З червня 1918 р. — член КП(б)У.
29 квітня 1919 року подав заяву про вихід з членів ЦК УПСР.
У 1919—1920 роках — секретар УКП (боротьбистів). У червні 1919 р. — касир ЦК УКП(боротьбистів).
У 1920—1929 рр. — Голова колегії Державного видавництва України.
У 1920—1930 рр. — Секретар Центральної комісії українізації радапарату при РНК УСРР.
У 1921 р. був членом редколегії критико-бібліографічного часопису «Голос Друку», очолював Всеукраїнську видавничу комісію при РНК УСРР, став членом ВУЦВК VI складу.
З кінця 1921 року по травень 1922-го — уповноважений від Полтавської губернії під час проведення мобілізації для підготовки посівної кампанії на Україні
З травня 1922-го по листопад 1924 — Постійний представник УСРР при Уряді СРСР (див. Постійне представництво Ради Міністрів УРСР при Раді Міністрів СРСР)
12 вересня 1922 року зарахований на 1-й курс Московського інституту народного господарства ім. К. Маркса.
З грудня 1924-го по квітень 1926 р. — радник Повпредства СРСР у Чехословаччині.
З 27 січня 1926 по 1927 рік — заступник Наркома освіти УСРР Олександра Шумського.
З 1926 по 1930 рр. — заступник Генерального прокурора УСРР.
У 1926 р. — член Державної правописної комісії.
З 1927 по 25 грудня 1929 р. — заступник наркома освіти УСРР Миколи Скрипника.
З 25 травня по 3 червня 1927 р. — учасник Конференції з обговорення проекту правопису.
У 1928 р. — член Президії Державної Правописної Комісії.
9 серпня 1929 року м. — Мав партійний квиток № 0751622 та визнаний перевіреним за результатами засідання Перевірочної Комісії Осередку КП(б)У НКОсвіти УСРР Журавлівського райкому м. Харкова.
З 9 березня 1930 по 19 квітня 1930 року головував в суді на процесі Спілки визволення України
У 1930—1931 роках — відповідальний редактор журналу «Вісник радянської юстиції»
У 1931—1933 роках — відповідальний редактор журналу «Революційне право».
По 31 грудня 1933 р. — голова арбітражної комісії при РНК УСРР
31 грудня 1933 року виключений з КП(б)У за нещирість при дачі пояснень ЦКК КП(б)У про зв'язок з контрреволюційним, націоналістичним елементом. Заарештований Державним політичним управлінням (ДПУ) СРСР у Харкові (вул. Пушкінська 49, кв. 10) як член та керівник Харківської терористичної організації та учасник контрреволюційної української повстанської організації, що ставила за ціль повалення Радянської влади збройним шляхом.
4 червня 1934 р. — Засуджений до 10 років виправно-трудових робіт судовою трійкою Колегії ДПУ СРСР (стаття 54-11 КК УСРР).
З липня 1934 р. по кінець 1936 р. — Знаходився на острові Вайгач (бухта селища Амдерма).
Із січня по листопад 1937 р. — Знаходився у селищі Чибью. У листопаді 1937 року написав останнього листа своїй дружині (вона отримала його тільки у січні 1938 р.).
21 грудня 1937 р. — Засуджений до вищої міри покарання трійкою Управління НКВС Архангельської обл. (статті 58-10, 58-11 КК РРФСР)
29 січня 1938 року розстріляний разом із Щепкіним Іваном Івановичем, Музиченком Миколаєм Петровичем та Івановим Володимиром Васильовичем.
6 грудня 1957 року реабілітований посмертно військовим трибуналом Київського військового округу.
Твори Редагувати
Писав під псевдонімом А. Прийдешній.
- Про що шуміло море // Місячник «Шляхи мистецтва». — 1921. — ч. 1. — с. 31-32
- Народження сонця // Місячник «Шляхи мистецтва». — 1921. — ч. 1. — с. 32
- Утома // Журнал «Мистецтво». — 1919. — № 4. — с. 13-14
- Арешт десяти // Альманах «Зшитки боротьби». — 1920. — с. 34-55
Статті Редагувати
- Культурно-освітні питання на X з'їзді КП(б)У // Більшовик України. — 1927. — № 14. — с. 17-26
- СВУ на шкільному фронті // Шлях освіти. — 1931. — № 5-6. — с. 82-90
- Загальне навчання на Україні // Радянська освіта. — 1928. — № 10. — с. 1-15
- Гнат Михайличенко // Гнат Михайличенко. Художні твори. — 1929. — с. 5-15.
Особисте життя Редагувати
Мав брата Приходько Федіра Терентійовича.
Взимку 1918—1919 рр., разом із своєю дружиною Марією Приходько (Бочаровою) був гостем на весіллі Василя Матени-Бугаєвича (Чорного) та Марії Московець (сестра Євгенії Московець), що відбувалося у Полтаві за адресою провулок Бабичівській 24.
З 2 березня 1920 року його дружина була членом УКП(боротьбистів) та співробітницею ЦК цієї партії. У 1926 році вона почала працювати диктором Всеукраїнського Комітета Радіомовлення.
6 травня 1927 року мешкав за адресою Харків, вул. Садово-Куликівська 8, кімн. 5. У 1929—1930 рр. — переїхав на вул. Революції 1. У 1933 році мешкав за адресою вул. Пушкінська 49 (будинок «Коммунар»), кв. 10. У січні 1934 році його дружину звільнили з роботи диктора Всеукраїнського Комітета Радіомовлення.
Примітки Редагувати
- ↑ Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 2
- ↑ Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 271
- ↑ Архів альбомів. get.google.com. Процитовано 23 вересня 2018.
- ↑ 13.11.1924: Альбом из посольства УССР в СССР. Google Photos (англ.). Процитовано 18 січня 2019.
- ↑ Особовий листок № 459 кандидата ВУЦВК X скликання // Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 312
- Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 161
- ↑ Особова справа студента Приходько Антона Терентійовича Московського інституту народного господарства ім. К. Маркса. Центральний Державний Архів м. Москви, фонд Р-489, опис № 17, справа № 1295, арк. 2
- ↑ Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 162
- ↑ Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 228
- ↑ Академік О.Н.Соколовський та інші обвинувачувачі і судді на процесі «СВУ» (із матеріалів ДПУ-НКВС та протоколів судових засідань). Науково-теоретичний альманах "Грані" 19 (9(137)). 26 січня 2017. ISSN 2413-8738. doi:10.15421/1720169137. Процитовано 25 вересня 2018.
- ↑ Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 311
- Гошуляк І. (1994, №1). Український історичний журнал. dspace.nbuv.gov.ua. с. 40–41. Процитовано 25 вересня 2018.
- ↑ Прийдешній, А. Арешт десяти / Альманах "Зшитки боротьби". www.library.univ.kiev.ua. Процитовано 23 вересня 2018.
- ↑ Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 110
- РДАСПІ, Звітна картка до партійного квитка № 0751622
- ЦДАГО, фонд 43, опис № 1, справа № 20, арк. 2
- ↑ Українська революція. 1917-1921. Полтавський вимір. Події . Постаті. Документи. Полтава. 2017. ISBN 9789661920841. OCLC 1034548560.
- ↑ Дойков Ю. Diasporiana Електронна бібліотека | Надія Суровцова. На засланні в Архангельську (1933—1937). diasporiana.org.ua (рос.). Процитовано 15 жовтня 2018.
- Виговський, Микола Юрійович (2005). Номенклатура системи освіти в УСРР 1920–1930-х років: соціальне походження, персональний склад та функції. Киев: Heneza. с. 136. ISBN 9665044745. OCLC 160149987.
- Українська бібліотечна енциклопедія. ube.nplu.org. Процитовано 23 вересня 2018.
- ↑ Виговський, Микола Юрійович (2003). "Щоденники" академіка Сергія Єфремова : джерело вивчення номенклатури культурно-освітніх установ України 1920-х років. Процитовано 14 жовтня 2018.
- ↑ Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 323
- Рубльов, Олександр Сергійович (2010). Україна - Польща 1920 - 1939 pp.: З історії дипломатичних відносин УСРР з Другою Річчю Посполитою: Документи і матеріали. Київ: ДУХ І ЛІТЕРА. с. 402. ISBN 9789663782355. OCLC 792748829.
- ↑ Особова справа Приходько Антона Терентійовича. Архів зовнішньої політики РФ
- ↑ Виговський, Микола Юрійович (2005). Номенклатура системи освіти в УСРР 1920–1930-х років: соціальне походження, персональний склад та функції. Kyiv: Heneza. с. 48. ISBN 9665044745. OCLC 160149987.
- ↑ Н. М. Малюга. Мовознавство: упровадження результатів пізнання. refs.in.ua. Процитовано 27 жовтня 2018.
- Пилипенко, Сергій Володимирович (1928). Зауваження з приводу змін в українському правописі, внесених Президією Державної Правописної Комісії. Київ.
- Важлива подробиця історії українського правопису. Історична правда. Процитовано 27 жовтня 2018.
- Протокол № 8 засідання Перевірочної Комісії. Державний архів Харківської області, фонд П-15, опис № 2, справа № 24, арк. 38
- ↑ Журнал «Право України». Історія журналу
- Архів альбомів. get.google.com. Процитовано 23 вересня 2018.
- ↑ Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 273
- Архів альбомів. get.google.com (російською). Процитовано 23 вересня 2018.
- Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 336
- ↑ Лейтес, А.; Яшек, М. (1986). ДЕСЯТЬ РОКІВ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ (1917-1927). München: O. Sagner. ISBN 3876903505. OCLC 18411004.
- Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI - XX ст.) - Олексій Дей. Чтиво. Процитовано 23 вересня 2018.
- Maĭstrenko, Ivan; Dornan, Peter (1954). Borot'bism: a chapter in the history of Ukrainian communism (англ.). New York: Research Program on the U.S.S.R.
- ↑ Електронна бібліотека "Культура України". elib.nplu.org. Процитовано 23 вересня 2018.
- Зшитки боротьби — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 23 вересня 2018.
- ↑ Виговський, Микола Юрійович (2005). Номенклатура системи освіти в УСРР 1920–1930-х років: соціальне походження, персональний склад та функції. Kyiv: Heneza. ISBN 9665044745. OCLC 160149987.
- Електронна бібліотека "Культура України". elib.nlu.org.ua. Процитовано 3 серпня 2019.
- Дело по обвинению Приходько Федора Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 2, справа № 199, арк. 3
- Групповой портрет 6. vini.orgfree.com (рос.). Процитовано 7 грудня 2018.
- ЦДАГО, фонд 43, опис № 1, справа № 88, арк. 3
- ↑ Следственное дело по обвинению Приходько Антона Терентьевича. Державний архів Харківської області, фонд Р6452, опис № 4, справа № 1402, арк. 274
- М. Г. Станчев (2013). „Дело 13-ти“ (о процессе 1937–1938 гг. над так называемой „Болгарской контрреволюционной националистической организацией в Украине“). Дриновський збірник (рос.) 6. ISSN 2218-0567. Процитовано 31 жовтня 2021.
- Адресно-довідкова книга «Весь Харків» за 1929—1930 рр.
Посилання Редагувати
- Послание бывшего заместителя Генерального Прокурора УССР председателю ГПУ республики
- Антон Терентьевич Приходько. Документи
- 13.11.1924: Альбом из посольства УССР в СССР
- Центр генеалогічних досліджень
- Академік О. Н. Соколовський та інші обвинувачувачі і судді на процесі «СВУ» (із матеріалів ДПУ-НКВС та протоколів судових засідань)
- ЗАБУТІ ПИСЬМЕННИКИ-НОВЕЛІСТИ «РОЗСТРІЛЯНОГО ВІДРОДЖЕННЯ»
- Приходько Антон Терентьевич (1892)
- Михайло Полоз — розстріляний у Сандармосі співтворець СССР
- Невідомі піонери українського радіо. Сім'я Приходько.