Микола Гнатович Лагодинський (21 жовтня 1866, с. Доброводи, нині Збаразького району — 12 травня 1919, м-ко Делятин, нині смт Делятин Надвірнянського району) — український правник, громадський і політичний діяч. Доктор права (Краків, 1895).
| д-р Лагодинський Микола Гнатович | |
|---|---|
| | |
| Посол до Австрійського парламенту | |
| 17.06.1907 — 30.03.1911 | |
| Посол до Австрійського парламенту | |
| 17.07.1911 — 12.11.1918 | |
| Посол до Галицького сейму | |
| 1913 — 1914 | |
| Попередник | Сандуляк Іван |
| Народився | 21 жовтня 1866 с. Доброводи, Ігровицький повіт, Тернопільський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія |
| Помер | 12 травня 1919 м. Делятин, Надвірнянський повіт, ЗУНР |
| Відомий як | голова Української радикальної партії |
| Громадянство | Австрійська імперія → Австро-Угорщина → ЗУНР |
| Національність | українець |
| Alma mater | юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка |
| Політична партія | Українська радикальна партія |
| У шлюбі з | Клавдія Лагодинська (з дому Саноцька) |
| Діти | Марія, Ірена, Галина, Ярослава-Олександра |
| Професія | адвокат |
| Релігія | греко-католик |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Народився 21 жовтня 1866 року в селі Доброводи Ігровицького повіту, Тернопільський округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині Збаразького району, Тернопільської області, Україна) у сім'ї греко-католицького священика.
Навчався в державних гімназіях Тернополя й Золочева. Закінчив правничий факультет Львівського університету (1890). Проходив адвокатське стажування в канцеляріях Костя Левицького та Михайла Короля.
Працював адвокатом у містечку Мацошин (нині село Жовківського району Львівської області), від 1900 року — у містечку Ділятин, де відкрив адвокатську контору. У його канцелярії проходив адвокатську практику Іван Семанюк (письменник Марко Черемшина). Проявив себе вмілим оборонцем на судових процесах. Був активним діячем українського громадського та політичного життя в Галичині. Від 1890 року — член Української радикальної партії (згодом входив до її керівних органів, у 1914—1919 роках — голова партії).
Разом з Левом Бачинським, Дмитром Вітовським, Кирилом Трильовським та іншими утверджував передові ідеї в галицькому суспільстві, брав участь у розвитку сокільсько-січового руху (див. «Сокіл», «Січі»), в організації випуску та поширенні радикальної преси. Від квітня 1908 до грудня 1912 року — скарбник Головного січового комітету Галичини. Заснував у Ділятині ощадно-кредитове товариство «Руська каса», очолював повітові філії товариств «Просвіта», «Сільський господар», «Руська бесіда». Підтримував стосунки з Іваном Франком. 1903 року був у Полтаві на відкритті пам'ятника Іванові Котляревському, відвідав могилу Тараса Шевченка на Чернечій горі в Каневі.
У 1907 р. став послом (депутатом) австрійського парламенту від 55 двомандатного округу (Войнилів—Долина—Рожнятів—Калуш—Надвірна—Делятин—Солотвино) внаслідок відмови Кирила Трильовського від мандату на користь 56 округу (де також переміг), у 1911 р. переміг повторно. В парламенті очолював радикальну фракцію Українського парламентського клубу ; водночас в 1913-1914 рр. — посол (депутат) Галицького крайового сейму від Надвірнянського повіту. Член Головної Української ради (ГУР) від 1914 року, від травня 1915 року — член Загальної Української ради (ЗУР). У період Західноукраїнської Народної Республіки — делегат Української національної ради ЗУНР, суддя Польового суду Начальної команди УГА.
Автор статей на суспільні теми в періодичних виданнях, брошури «Парламент австрійський на службі поляків» (1909).
Помер 12 травня 1919 року в містечку Ділятині (ЗУНР, нині смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області, Україна).
Зауваги ред.
- є й інша дата 28 жовтня → Гасай Є., Матейко Р. Лагодинський Микола Гнатович… — С. 311.
- є й помилкова вказівка на однойменне село Монастириського району → Гасай Є., Матейко Р. Лагодинський Микола Гнатович… — С. 311.
- є й помилкове твердження про складення повноважень посла в 1918 р. → Гасай Є., Матейко Р. Лагодинський Микола Гнатович… — С. 311.
Примітки ред.
- ↑ Franz Adlgasser. Kurzbiografie Lahodynskyj (Lahodyns'kyj), Mykola Dr. iur. [ 15 січня 2021 у Wayback Machine.] на сайті Parlament Österreich Republik. Parlamentarier 1848—1918.(нім.)
- ↑ Гуцал П. З. Лагодинський Микола Гнатович [ 21 серпня 2016 у Wayback Machine.]… — С. 19.
- Schematismus Universi Venerabilis Cleri Archidioeceseos Metropolitanae Graeco Catholicae Leopoliensis pro Anno Domini 1866. — p. 132.
- Гасай Є., Матейко Р. Лагодинський Микола Гнатович… — С. 311.
Джерела ред.
- Андрухів І., Арсенич П. Українські правники у національному відродженні Галичини: 1848—1939 рр. — Івано-Франківськ, 1996.
- Гасай Є., Матейко Р. Лагодинський Микола Гнатович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 311. — ISBN 966-528-199-2.
- Гловацький І. Ю., Гловацький В. І. Українські адвокати Східної Галичини (кінець 18—30-ті роки 20 ст.). — Львів, 2004.
- Гуцал П. Українські правники Тернопільського краю. — Тернопіль, 2008.
- Гуцал П. З. Лагодинський Микола Гнатович [ 21 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 19. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
- Гуцал П. З. Лагодинський Микола Гнатович [ 24 березня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
- Ювілейний альманах Союзу українських адвокатів у Львові. — Львів, 1934.
- Яковлєв Ю. Діяльність Миколи Лагодинського в Українській радикальній партії // Галичина. Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис. До 95-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. 2014. — Ч. 25–26. — С. 72–87.
- Воробкало Дзвінка Життя в ритмі клавіш [ 27 серпня 2017 у Wayback Machine.]