Навчання «Мейнбрейс» (Exercise Mainbrace) — перші масштабні військово-морські навчання, проведені восени 1952 року новоствореним Об'єднаним командуванням в Атлантиці (ACLANT) — одним з двох головних військових командувань Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Були частиною серії навчань НАТО, що проводились під спільним командуванням Верховного головнокомандувача в Атлантиці адмірала Лінде Маккорміка (флот США) і Верховного головнокомандувача в Європі генерала Метью Ріджвея (армія США).
| Мейнбрейс | |
|---|---|
| частина Холодної війни (1947–1953) | |
Північний фланг НАТО | |
| Тип | Комплексні морські навчання НАТО |
| Місце | Північ Атлантичного океану, GIUK-прохід, Норвезьке море, Баренцове море, Північне море, півострів Ютландія і Балтійське море |
| Заплановано | SACLANT & SACEUR |
| Завдання | Розгортання протичовнових сил, авіаносних ударних сил і продовольчих конвоїв |
| Дата | 14–25 вересня 1952 |
| Виконання | Адмірал сер Патрік Бринд (CINCNORTH) |
| Результат | Навчання успішно проведені |
Передумови ред.
Активність в Північній Атлантиці (1946–1951) ред.
Англо-американські військово-морські планувальники визнали стратегічну важливість контролю над Норвегією і суміжними Норвезьким і Баренцевим морями ще в Першій світовій війні. Вторгнення й окупація Норвегії нацистською Німеччиною під час Другої світової війни підтвердили важливість регіону. Німеччина створила там бази для підводних і повітряних операцій проти конвоїв союзників, що прямували до радянського морського порту Мурманськ.
Після Другої світової війни флоти кількох колишніх союзників провели ряд індивідуальних і багатосторонніх військово-морських навчань, в тому числі:
- Операція «Фростбайт» (на фото) — військово-морські навчання, проведені в 1946 році за участю спеціальної групи 21.11 ВМС США на чолі з авіаносцем USS Midway (CVB-41), що знаходився в Дейвісовій протоці між Лабрадором і Ґренландією;
- Навчання «Веріті» — комбіновані військово-морські навчання, проведені у 1949 році за участю британських, французьких і голландських флотів, які здійснювали такі маневри, як бомбардування з моря, супроводження конвоїв, тралення і атаки на моторні міноносці;
- Навчання «Активіті» — військово-морські навчання, проведені у 1950 році Нідерландами для удосконалення спільного зв'язку та тактичних операцій;
- Навчання «Прогрес» — комбінована морська операція, проведена у 1951 році на чолі з Францією та з залученням бельгійських, французьких, данських, голландських, норвезьких і британських військово-морських сил, що брали участь в протичовнових операціях, маневрах з протиповітряної оборони, траленні і конвоюванні.
Радянська стратегія стримування ред.
Спочатку у своїй «довгій телеграмі», а згодом у статті «Витоки радянської поведінки» (The Sources of Soviet Conduct), яка з'явилася в липні 1947 року в журналі Foreign Affairs, американський дипломат Джордж Кеннан стверджував, що Йосип Сталін не буде (і, більш того, не зможе) стримувати прагнення Радянського Союзу повалити західні уряди після Другої світової війни, зазначивши:
«…наріжним каменем будь-якої політики США щодо Радянського Союзу має бути тривале, терпляче, але тверде і пильне стримування російських експансіоністських тенденцій… Радянський тиск на вільні інститути західного світу можна стримати лише за допомогою вправної і пильної протидії в різних географічних і політичних точках, постійно мінливих в залежності від зрушень і змін у радянській політиці, але його не можна усунути за допомогою заклинань і розмов».
Підтримка Кеннаном політики стримування по відношенню до Радянського Союзу легла в основу американської зовнішньої політики в роки Холодної війни, породивши доктрину Трумена, план Маршалла і створення НАТО.
Командна структура НАТО ред.
Зі створенням Об'єднаного командування в Атлантиці (ACLANT) 30 січня 1952 року Верховний головнокомандувач в Атлантиці (SACLANT) на ряду з Верховним головнокомандувачем в Європі (SACEUR) став одним з двох головних військових польових командирів Альянсу. 21 лютого 1952 року також було створено командування ОЗС НАТО у зоні Ла-Маншу для контролю над районом Ла-Маншу і Північного моря, захисту морських шляхів комунікацій та операцій з підтримки, що проводились SACEUR і SACLANT.
Проведення навчань ред.
Планування навчань «Мейнбрейс» було ініційовано генералом Дуайтом Ейзенхауером перед його відставкою з поста Верховного головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі (SACEUR) для балотування на пост президента США. Самими навчаннями командували спільно SACLANT адмірал Лінде Маккормік і SACEUR генерал Метью Ріджвей. Безпосереднім командувачем на місці був британський адмірал сер Патрик Бринд, який був Верховним головнокомандувачем ОЗС НАТО у Північній Європі.
Навчання «Мейнбрейс» проводилися протягом дванадцяти днів з 14 по 25 вересня 1952 року за участі дев'яти флотів: ВМС США, британського Королівського флоту, ВМС Франції, канадського Королівського флоту, данського Королівського флоту, норвезького Королівського флоту, ВМС Португалії, нідерландського Королівського флоту і ВМС Бельгії — які проводили маневри в Норвезькому морі, в Баренцевому морі, в Північному морі поблизу півострова Ютландія і в Балтійському морі. Метою навчань було переконати Данію і Норвегію, що вони можуть бути захищені від нападу з боку Радянського Союзу. Під час навчань були імітовані авіаносні повітряні удари по формуванню «противника», що атакував північний фланг НАТО поблизу порту Буде (Норвегія), морські повітряні атаки проти агресорів поряд з Кільським каналом, протичовнові і протикорабельні операції і була здійснена висадка американських морських піхотинців в Данії.
Склад сил ред.
| Цей розділ потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення його перевірності. (жовтень 2014) |
80 тисяч людей, більше 200 кораблів і 1000 літаків взяли участь у навчаннях «Мейнбрейс». Військовий репортер «Нью-Йорк Таймс» Хенсон Болдуін описав ці військово-морські сили НАТО як «найбільший і найпотужніший флот, що був присутній в Північному морі після Першої світової війни».
| Член НАТО | Авіаносці | Лінкори | Крейсери | Конвої | Протимінні кораблі | Підводні човни | Ескадри міноносців | Теплоходи/військово-морські траулери | Усього |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| США | 6 | 1 | 3 | 40 | — | 9 | — | — | 59 |
| Велика Британія | 3 | 1 | 2 | 31 | — | 17 | 4 | 8 + траулери | 66 |
| Канада | 1 | — | 1 | 5 | — | — | — | — | 7 |
| Франція | — | — | — | 7 | 11 | — | — | 2 | 20 |
| Данія | — | — | — | 3 | 2 | 2 | — | — | 7 |
| Норвегія | — | — | — | 2 | 16 | 2 | 3 | 3 | 26 |
| Португалія | — | — | — | 3 | — | — | — | — | 3 |
| Нідерланди | — | — | — | 5 | — | 3 | — | 5 | 13 |
| Бельгія | — | — | — | — | 2 | — | — | — | 2 |
| Усього: | 10 | 2 | 6 | 96 | 31 | 33 | 7 | 18 | 203 |
«Франклін Рузвельт» з 17-ю авіаносною авіагрупою (CVG-17):
|
|
«Мідвей» з 6-ю авіаносною авіагрупою (CVG-6):
|
|
«Уосп» з 1-ю авіаносною авіагрупою (CVG-1):
|
|
|
|
- 4-а морська повітряна ескадрилья
- 824-а морська повітряна ескадрилья
- 860-а морська повітряна ескадрилья (Королівський флот Нідерландів)
- USS Wisconsin (BB-64)
- HMS Vanguard
- USS Quincy (CA-71)
- USS Columbus (CA-74)
- USS Des Moines (CA-134)
- HMS Swiftsure
- HMCS Quebec
- USS Mount Olympus (AGC-8)
Інші навчання НАТО восени 1952 ред.
Навчання «Мейнбрейс» були частиною серії навчань НАТО, що проводились під спільним командуванням адмірала Маккорміка і генерала Ріджвея восени 1952 року із залученням 300 тисяч військовослужбовців, що брали участь в маневрах від Полярного кола до Середземного моря.
Двоє навчань проводилися Об'єднаним командуванням ОЗС НАТО в Південній Європі. Одне з них, «Еншент вол», було серією військових маневрів, що зокрема включали тактичну підготовку невеликих сухопутних підрозділів, наземну тактичну підтримку з повітря і авіаносну підтримку з повітря.
Другі навчання, «Лонґстеп», були десятиденними військово-морськими навчаннями, що проводились в Середземному морі в листопаді 1952 року за участю більше 170 бойових кораблів і 700 літаків під загальним командуванням адмірала Карні. Метою союзних («блакитних») сил було вибити ворожі («зелені») сили з окупованих ними позицій в Східному Середземномор'ї. Блакитні морські сили були зосереджені навколо Шостого флоту США, зокрема, авіаносців Franklin D. Roosevelt та Wasp, під командуванням віце-адмірала Джона Кессіді. Зелені сили включали підводні човни і літаки наземного базування. Навчання завершилися висадкою десанту в затоці Лебідос на південь від Ізміра за участю 3000 французьких, італійських та грецьких військ, в тому числі 3-го батальйону 2-ї дивізії Корпусу морської піхоти під загальним командуванням генерала Роберта Хогабума.
Реакція ред.
Радянський Союз охарактеризував «Мейнбрейс», «Холдфаст» та інші військові навчання НАТО як «войовничі акти» НАТО, зробивши особливий акцент на участі Норвегії і Данії, причому в цей же час СРСР готувався до власних військових навчань в радянській зоні окупації.
Примітки ред.
- Allard. «Strategic Views of the US Navy and NATO on the Northern Flank, 1917–1991»
- . Архів оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 15 серпня 2014.
- ↑ «SACLANT: Guardian of the Atlantic» All Hands, October 1952
- "X" (July 1947). The Sources of Soviet Conduct. Foreign Affairs 25 (4): 575–576. ISSN 0015-7120. JSTOR 20030065. doi:10.2307/20030065.
- . NATO the first five years 1949-1954. NATO. Архів оригіналу за 10 січня 2008. Процитовано 3 січня 2008.
- . NATO the first five years 1949-1954. NATO. Архів оригіналу за 10 січня 2008. Процитовано 3 вересня 2008.
- . NATO the first five years 1949-1954. NATO. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 3 вересня 2008.
- ↑ Thompson. Lessons Not Learned, p. 15 — 16
- ↑ Time, September 22, 1952
- ↑ Time, September 29, 1952
- ↑ . Архів оригіналу за 10 вересня 2013. Процитовано 15 серпня 2014.
- ↑ «NATO Ships Enter Baltic Sea» — Sydney Morning Herald, p. 2
- ↑ «The NATO Exercises, Part 1» Flight (September 26, 1952) p. 402–404. Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>; назва «Flight1» визначена кілька разів з різним вмістом - «HMS Vanguard: A short history of Britain's last battleship», p. 18
- «USS QUINCY CA-71», p. 34
- . Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 15 серпня 2014.
- . Архів оригіналу за 24 жовтня 2007. Процитовано 15 серпня 2014.
- . Архів оригіналу за 3 березня 2016. Процитовано 15 серпня 2014.
- Royal Navy Aircraft Carriers Part 3. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 15 серпня 2014.
- ↑ (PDF). All Hands. BUPERS - U.S. Navy. January 1953. Архів оригіналу за 3 вересня 2014. Процитовано 1 серпня 2010.
- . Flight: 402–404. 26 вересня 1952. Архів оригіналу за 19 серпня 2014.
- . Manpower & Reserve Affairs. United States Marine Corps. 2010. Архів оригіналу за 20 серпня 2007. Процитовано 1 серпня 2010.
Джерела ред.
- Allard, Dean C. (January 2001). . The Northern Mariner (Le Marin du nord) XI (1): 11–24. Архів оригіналу за 23 вересня 2015. Процитовано 5 серпня 2009.
- Fry, Roger (October 2007). . Vanguard: the Official Journal of the Royal Navy Association No. 10: 33. Архів оригіналу за 24 липня 2011. Процитовано 30 липня 2009.
- Gary, USN (Ret.), GMC Richard M. (Summer 2009). USS QUINCY CA-71. U.S. Navy Cruiser Sailors Association (USNCSA) magazine: 34. Архів оригіналу за 15 квітня 2013. Процитовано 30 липня 2009.
- L’Heureux CD, RCN (Ret’d), Commander E.J. . Canada Aviation Museum. Архів оригіналу за 10 січня 2011. Процитовано 30 липня 2009.
- Till, Geoffrey (April 2005). . The Journal of Strategic Studies (Taylor & Francis Group Ltd) 28 (2): 309–337. ISSN 0140-2390. doi:10.1080/01402390500088379. Архів оригіналу за 4 листопада 2009. Процитовано 30 липня 2009.
- Sydney Morning Herald — «NATO Ships Enter Baltic Sea» [ 12 травня 2017 у Wayback Machine.] — September 16, 1952
- Time Magazine, «Operation Mainbrace» [ 21 серпня 2013 у Wayback Machine.], September 22, 1952
- Time Magazine, «NATO: Hedgehogs» [ 21 липня 2013 у Wayback Machine.], September 29, 1952
- Thompson, Roger (2007). Lessons Not Learned: The U.S. Navy's Status Quo Culture. Naval Institute Press. ISBN 1-59114-865-0.
Посилання ред.
- All Hands magazine online
- Photo Gallery — Operation Mainbrace [ 6 листопада 2013 у Wayback Machine.]- CV41.org
- Senior officials in the NATO military structure, from 1949 to 2001 [ 10 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- NATO the first five years 1949–1954:
- Chapter 7 — The Military Structure [ 10 січня 2008 у Wayback Machine.]
- Chapter 9 — The Increase in Strength — International Exercises [ 10 листопада 2008 у Wayback Machine.]
- Appendix 1 — Chronicle [ 13 березня 2014 у Wayback Machine.]
- Annex — Chapter IX-B: Soviet armed strength (as estimated in 1954) [ 13 березня 2014 у Wayback Machine.]
- «Exercise Mainbrace» [ 27 вересня 2011 у Wayback Machine.] — Pathé Films online