Дейвісова протока розташована між островами Баффінова Земля та Гренландія; ширина 330 км; глибина 466 м; сполучає море Баффіна з Лабрадорським морем; айсберги; порт Якобсгавн (Ілуліссат, Ґренландія).
| Дейвісова протока | |
|---|---|
| Розташування | |
| Координати | 65°00′00″ пн. ш. 58°00′00″ зх. д. / 65.00000° пн. ш. 58.00000° зх. д.Координати: 65°00′00″ пн. ш. 58°00′00″ зх. д. / 65.00000° пн. ш. 58.00000° зх. д. |
| Прибережні країни | Канада Данія |
| Море | море Баффіна → море Лабрадор |
| Розміри | |
| Середня глибина | 466 м |
| Ширина | 330 км |
| Мапа | |
Протока була названа на честь англійського дослідника Джона Девіса, який досліджував район, прагнучи знайти Північно-Західний прохід.
Межі Редагувати
Міжнародна гідрографічна організація визначає межі Дейвісової протоки наступним чином:
- На Півночі. Південна межа моря Баффіна [ 70°N між Ґренландією і Баффіновою Землею].
- На Сході. Південно-західне узбережжя Ґренландії.
- На Півдні. 60 °N між Ґренландією і Лабрадором.
- На Заході. 64°-65°W
Геологія Редагувати
На території протоки знаходяться поклади нафти і природного газу..
Клімат Редагувати
Акваторія протоки лежить в субарктичному кліматичному поясі, на південному сході — в помірному морському, а на півночі частково в арктичному. Влітку переважають помірні повітряні маси, взимку — полярні. Чітко відстежується сезонна зміна переважаючих вітрів. Досить великі річні амплітуди температури повітря. Зустрічається багато морської криги. Прохолодне сире літо з частими туманами; досить вітряна волога зима.
Примітки Редагувати
- Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу за 22 червня 2013. Процитовано 6 лютого 2010.
- . Архів оригіналу за 18 травня 2013. Процитовано 2 січня 2015.
- Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
- (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
Посилання Редагувати
- Дейвісова протока // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.