Кільський канал канал у Німеччині що з єднує Балтійське і Північне моря проходить від Кільської бухти коло міста Гольтен

Кільський канал — канал у Німеччині, що з'єднує Балтійське і Північне моря, проходить від Кільської бухти, коло міста Гольтенау до гирла річки Ельба, біля міста Брунсбюттель. Довжина 98 кілометрів, ширина понад 100 метрів, глибина 11 метрів. Канал закінчується парою шлюзів з кожного боку, один з шлюзів призначений для малотонажного флоту. Цей шлях економить близько 519 кілометрів,замість плавання навколо Ютландського півострова. Він дозволяє економити час і уникати морських штормів. Це — найзайнятіша штучна водна артерія у світі.^{[джерело?]}

Кільський канал нім. Kaiser-Wilhelm-Kanal (1895)

53°53′00″ пн. ш. 9°08′00″ сх. д. / 53.88333333336077402009323123° пн. ш. 9.13333333336107955346960807° сх. д.Координати: 53°53′00″ пн. ш. 9°08′00″ сх. д. / 53.88333333336077402009323123° пн. ш. 9.13333333336107955346960807° сх. д.
Країна	Німеччина
Розташування	Шлезвіг-Гольштейн
Тип	канал і судноплавний канал
Кільський канал Кільський канал (Німеччина)

Медіафайли у Вікісховищі

Брунсбюттель, вихід каналу до Північного моря

Назва Редагувати

Кільський канал (англ. і нім. Kiel Canal) — міжнародна назва на честь Кіля.
Північноморський-Балтоморський канал (нім. Nord-Ostsee-Kanal) — сучасна німецька назва.
Канал імператора Вільгельма (нім. Kaiser-Wilhelm-Kanal) — офіційна німецька назва до 1948 року на честь першого німецького імператора Вільгельма І.

Історія Редагувати

Історична карта каналу, 1888

Першим зв'язком між Північним і Балтійським морями був канал Ейдер, який використовував річище Айдеру (Ейдер). Ейдер канал, завершений 1784 року становив 43 кілометри з 175 кілометрової водної артерії від Кіля до гирла Айдера на західному узбережжі. Завширшки 10 м і глибиною 3 метри.

Комбінація морських інтересів — Німецького військово-морського флоту що хотів зв'язати свої бази на Балтиці і Північному морі без плавання навколо Данії — і комерційний тиск заохотили проектування нового каналу. Будівництво продовжувалося 8 років силами 9000 робітників. 21 червня 1895 канал офіційно відкрив Кайзер Вільгельм II.

Для того, щоб відповідати руху, що збільшується, і вимогам військово-морського флоту, між 1907 і 1914 ширину каналу було збільшено. Розширення каналу дозволило проходження дредноута розміром з лінійний корабель. Це означало, що ці лінійні кораблі можуть прибути з Балтики до Північного моря без необхідності йти навколо Данії. Після Першої Світової Війни і Версальського Договору, канал став міжнародним, залишаючись під німецькою адміністрацією. Адольф Гітлер відмовився від міжнародного статусу в 1936. Починаючи з кінця Другої Світової Війни канал знову повернувся до відкритого міжнародного користування.

Література Редагувати

В. С. Ржевська. Кільський канал // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кільський канал

(англ.)