Маргелов Василь Пилипович Васи ль Пили пович Марге лов 27 грудня 1908 9 січня 1909 19090109 за новим стилем Катеринослав




	Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»	Медаль «За оборону Ленінграда»	Медаль «За оборону Одеси»
Медаль «За оборону Сталінграда»
	Медаль «За взяття Будапешта»	Медаль «За взяття Відня»	Медаль «Ветеран Збройних сил СРСР»
	Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»	Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»	Медаль «У пам'ять 250-річчя Ленінграда»

Нагороди інших країн

Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Легіон Заслуг (Командор) (США)	Бронзова Зірка (США)
Золота медаль «Артур Беккер»

Маргелов Василь Пилипович у Вікісховищі

Біографія Редагувати

Василь Пилипович Маркелов (згодом Маргелов) народився в м. Катеринославі (нині м. Дніпро, Дніпропетровська область, Україна) у родині вихідців із Білорусі. Батько — Пилип Іванович Маргелов, працював металургом. Прізвище Маркелов у Василя Пилиповича було згодом записане як Маргелов через помилку у партквитку.

У 1913 сім'я Маргелових повернулась на батьківщину батька Василя Пилиповича — до містечка Костюковичі Климовицького повіту Могильовської губернії. Мати В. Ф. Маргелова, Агафія Степанівна, була родом із сусіднього Бобруйського повіту Мінської губернії. Підлітком працював вантажником, теслярем. Того ж року вступив учнем до шкіряної майстерні, незабаром став помічником майстра.

У 1921 — закінчив церковноприходську школу. Ще підлітком працював вантажником, теслярем, розвозив пошту. В тому ж році пішов учнем у шкіряну майстерню, а невдовзі став помічником майстра.

У 1923 — працює чорноробом у місцевому «Хлібопродукт». Вступає в комсомол.

З 1924 — за комсомольською путівкою їде в Катеринослав на шахту ім. М. І. Калініна чорноробом, потім стає коногоном. За станом здоров'я вимушений змінити рід діяльності.

У 1925 — направлений знову до Білоруської РСР, лісником до ліспромгоспу. Працював у Костюковичах, у 1927 році став головою робітничого комітету ліспромгоспу, обраний до місцевої Ради.

Початок служби в армії Редагувати

У Червоній армії з 1928 року.

У 1931 році закінчив Об'єднану Білоруську військову школу.

У 1933 — призначається на посаду командира взводу в Об'єднаній Білоруській військовій школі. З лютого 1934 — помічник командира роти. З травня 1936 — командир кулеметної роти. З жовтня 1939 — командир батальйону.

Учасник радянсько-фінської війни 1939—1940 років. Під час ведення бойових дій — командир Окремого розвідувального лижного батальйону 596-го стрілецького полку 122-ї дивізії. Під час однієї з операцій Маргелов захоплює в полон офіцерів Генерального штабу Швеції. 21 березня 1940 отримує звання майор.

З жовтня 1940 — командир 15-го окремого дисциплінарного батальйону.

Німецько-радянська війна Редагувати

За три дні до початку німецько-радянської війни призначається командиром 3-го стрілецького полку 1-ї мотострілецької дивізії.

21 листопада 1941 — призначений командиром 1-го Особливого лижного полку моряків ЧБФ. Після битв на Ладозькому озері якийсь час знаходився в шпиталі.

З 22 січня 1942 — отримав призначення на посаду командира 218-го стрілецького полку 80-ї стрілецької дивізії 54-ї армії Ленінградського фронту. Липень 1942 — прийняв під своє командування 13-й гвардійський стрілецький полк 3-ї гвардійської стрілецької дивізії. 28 червня 1942 — отримав звання підполковник.

8 січня 1943 — призначений начальником штабу 3-ї гвардійської стрілецької дивізії. З 11 квітня 1943 — заступник командира 3-ї гвардійської стрілецької дивізії.

З 11 листопада 1943 — виконує обов'язки командира 3-ї гвардійської стрілецької дивізії, а з 10 січня 1944 — командира 49-ї гвардійської стрілецької дивізії. з якою 13 березня 1944 успішно форсував р. Дніпро та брав участь у звільнені міста Херсон, за що йому було присвоєно звання Герой Радянського союзу. Якийсь час перебував у шпиталі.

25 березня 1944 — призначений командиром 49-ї гвардійської стрілецької дивізії. 13 вересня 1944 — отримав звання генерал-майор.

Перші післявоєнні роки Редагувати

У період з 29 січня 1946 по лютий 1948 навчався у Військовій Академії Генерального Штабу імені К. Е. Ворошилова. З 19 травня 1948 року після закінчення Військової Академії — командир 76-ї гвардійської Чернігівської Червонопрапорної повітряно-десантної дивізії.

15 квітня 1950 — за успіхи 76-ї гвардійської Чернігівської Червонопрапорної повітряно-десантної дивізії в бойовій підготовці генерал-майор В. П. Маргелов наказом міністра Збройних сил СРСР призначений командиром 37-го гвардійського повітряно-десантного Свірського Червонопрапорного корпусу на Далекому Сході. У 1950–1954 роках — командир повітряно-десантного корпусу.

З 1954 року по 1959 рік — командувач повітряно-десантних військ СРСР.

В 1959–1961 роки — заступник командувача повітряно-десантних військ СРСР.

З 1961 по січень 1979 року — командувач повітряно-десантних військ СРСР.

25 жовтня 1967 — постановою Ради Міністрів командувачеві ПДВ В. П. Маргелову присвоєне військове звання «генерал армії».

4 грудня 1968 — рішенням Ради Військової ордена Леніна Червонопрапорної ордена Суворова академії імені М. В. Фрунзе Маргелову В. П. присуджено вчений ступінь кандидата військових наук.

З 1979 року — в групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Нагороди та почесні звання Редагувати

Вшанування Редагувати

Незважаючи на процеси декомунізації та деколонізації, пам'ятники Маргелову досі існують в Дніпрі, Кривому Розі, Сімферополі, Сумах, Херсоні, Маріуполі, Житомирі, на відміну від набагато менш суперечливих фігур з піонерськими досягненнями, як то Чкалов.

6 травня 2005 року була заснована відомча нагорода Міністерства оборони Росії — медаль «Генерал армії Маргелов».
21 лютого 2010 в Херсоні встановлено бюст Василя Маргелова. Бюст генерала розташований в центрі міста біля Палацу молоді на вулиці Перекопській
У вересні 2011 у Сумах відкрили пам'ятник-бюст командувачу радянських повітряно-десантних військ, генералу армії, Герою Радянського Союзу Василю Маргелову. Автором архітектурного рішення став сумчанин Едуард Голованов, а скульптором — харків'янин Едуард Гурбанов. На спорудження пам'ятника пішло близько 6 тисяч доларів.
08 грудня 2012 в Маріуполі на площі Ленінського комсомолу відбулося урочисте відкриття пам'ятника-бюста Маргелову Василю Пилиповичу, який у роки Другої світової війни брав участь у вигнанні нацистських окупантів з Донбасу в складі третьої гвардійської стрілецької дивізії. Автор пам'ятника — харківський скульптор Едуард Гурбанов
Пам'ятник Василю Пилиповичу, ескіз якого зроблений з відомої фотографії в дивізійній газеті, на якій той, будучи призначеним комдивом 76-й гв. пдд, готується до першого стрибка, — встановлений перед штабом 95-ї окремої аеромобільної бригади (Житомир)

Світлини Редагувати

Див. також Редагувати

Література Редагувати

«Десантник № 1 генерал армии Маргелов», Александр В. Маргелов совместно с Василием В. Маргеловым. М.: Изд-во «ОЛМА-ПРЕСС», 2003.
Иванов Н. Ф. «Операцию „Шторм“ начать раньше…». Роман. — М.: Воениздат, 1993.
Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. — М.: Воениздат., 1987.
Лурье В. М. Адмиралы и генералы ВМФ СССР: 1946—1960. М., 2007.
Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период ВОВ 1941—1945.
Крылья десантников. Подполковник Евгений ГУЛАК, капитан-лейтенант Леонид ЯКУТИН (фото) // Советский воин. 1972. — № 18,
Павленко П. Ф. СЛОВО О КОМАНДУЮЩЕМ. М., ноябрь 1993.
МАРГЕЛОВ — ОТЕЦ ВДВ // «Commandos» — «КОМАНДОС». 1997. —№ 9,
Человек-легенда // Воздушно-десантные войска России. 70 лет ВДВ / Г. И. Шпак, В. А. Казанцев, В. А. Круглов; Под общей ред. доктора педагогических наук, профессора, командующего ВДВ России генерал-полковника Г. И. Шпака. Москва 2000. —С . 172—173.
ВОЗДУШНО_ДЕСАНТНЫЕ ВОЙСКА: сборник / Сост. А. Г. Шпак. — М.: Изд-во «Голос-Пресс», 2003.
Костин Б. А. Маргелов. — М. : Молодая гвардия, 2005. — 318 с. — (Жизнь замечательных людей: Сер. биогр.; Вып. 955) — 5 000 прим. — ISBN 5-235-02846-5. (рос.)

Примітки Редагувати

. Архів оригіналу за 11 грудня 2011. Процитовано 4 вересня 2011.

Посилання Редагувати

ДЕСАНТНИК НА ВСЕ ВРЕМЕНА [ 25 лютого 2008 у Wayback Machine.]
Маргелов Василий Филиппович [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
Он такой один [ 6 грудня 2008 у Wayback Machine.]
Маргелов Василий Филиппович [ 26 січня 2009 у Wayback Machine.]
Маргелов Василий Филиппович [ 10 червня 2008 у Wayback Machine.]

Попередник: генерал-полковник Горбатов О. В. 1950 — 1954	9 Командувач ПДВ СРСР червень 1954 — березень 1959	Наступник: генерал-полковник Тутарінов І. В. 1959 — 1961
Попередник: генерал-полковник Тутарінов І. В. 1959 — 1961	11 Командувач ПДВ СРСР липень 1961 — січень 1979	Наступник: генерал-полковник Сухоруков Д. С. 1979 — 1987

[1] . Архів оригіналу за 11 грудня 2011. Процитовано 4 вересня 2011.