www.wikidata.uk-ua.nina.az

Лівонський хрестовий похід у 1198 1290 роках серія військових походів європейських християн проти язичників Лівонії суча

Лівонський хрестовий похід

Лівонський хрестовий похід — у 1198—1290 роках серія військових походів європейських християн проти язичників Лівонії (сучасні Латвія та Естонія) з метою захисту лівонської церкви та християнізації краю. Складова так званих північних хрестових походів. Рушійною силою були хрестоносці (лицарі, духовенство, міщани) з Північної Німеччини, які заснували в Лівонії місто Ригу, створили Ризьке архієпископство та Орден мечоносців (згодом перетворений на Лівонський орден). Користуючись підтримкою Римської курії, Священної Римської імперії та Ганзейської унії, вони підкорили дві третини Лівонії (1207 року було проголошене теократичне князівство Терра Маріана у складі Священної Римської імперії, що з 1215 року стало підпорядковуватися Святому Престолу). Ситуативними союзниками німецьких хрестоносців виступали скандинавські королівства Данія і Швеція, та руські князівства Псков і Новгород. Вони вели боротьбу за північну частину Лівонії, яку остаточно підкорили данці. Противниками хрестоноців та їхніх союзників були автохтонні язичницькі угро-фінські (ліви, ести) та балтійські (земгали, латгали, курші, сели, литовці) племена. На початку хрестового походу на боці язичників виступало руське Полоцьке князівство та його уділи. Хрестовий похід завершився утвердженням християн (німців і данців) в регіоні. Завойовники стали новим панівним класом Лівонії, але більшість тубільного населення залишалися язичниками до XVI століття, до часів Реформації..

Історія Редагувати

Християнство принесли в Латвію шведи в IX столітті та данці в XI столітті. У другій половині XII століття до прибалтики почали прибувати німецькі купці, що використовували старий торговий шлях із варяг у греки для торгівлі з Візантією. На той час чимало латвійців уже прийняли хрещення. Майнгард Зегеберзький прибув у Лівляндію 1184 року із завданням навернути лівонців. 1186 року його посвятили в єпископи.

Лівонці тоді платили данину Полоцькому князівству, на їхні землі часто нападали південні сусіди земгали, тому вони вітали саксонців як можливих союзників. Каупо вихрестився у 1189 році першим серед визначних лівонців.

Війна з лівами й латгалами (1198–1209) Редагувати

Балтійські племена на початку XIII столітті

1193 року папа Целестин III закликав до хрестового походу проти поган у Північній Європі. Коли спроби мирного навернення не дали результатів, Майнгард споробував застосувати силу, але й це не вийшо. Він помер у 1196, нічого не добившись. Його наступник, єпископ Бертольд прибув 1198 року на чолі значного загону хрестоносців. Але він майже одразу ж загинув у битві, де його сили зазнали поразки.

Щоб помститися за смерть Бертольда, папа Іннокентій III оголосив буллу, в якій закликав до хрестового походу проти лівонців. 1199 року на єпископа був висвячений Альберт Ризький. Він висадився із значними силами й встановив у Ризі свій форпост. 1202 року він заснував Орден мечоносців, покликаний силою навернути лівів до християнства. Іншим, не менш важливим, завданням Ордену був захист німецьких торговців.

З посиленням німецького контролю зростав опір лівонців. Проте 1206 року сили Каупо зазнали поразки під Турайдою, й єпископ оголосив, що навернення відбулося. Каупо залишався союзником хрестоностців аж до загибелі у битві Дня св. Матвія 1217 року.

До 1208 року енергійна кампанія Альберта привела до захоплення важливих торгових постів на Даугаві: Саласпілса, Кокнесе, Селпілса. Того ж року правителі літгальських областей Талава, Сатекле та Аутіне встановили з Орденом союз, що дало змогу розпочати спорудження замку Цесіс та зведення кам'яних мурів у замку Кокнезе замість дерев'яних. 1209 року Альберт захопив латгальске князівство Єрсіка, полонивши дружину правителя літгалів Вісвалдіса. Вісвалдіс змушений був скоритися Альберту, віддати йому свої землі, отримавши тільки частину їх як лен. Ослаблена у війнах із естонцями й росіянами Талава стала васальним володінням ризького архієпископства у 1214 році, а в 1224 була розділена між архієпископством і Орденом.

Війна з естами (1208–1227) Редагувати

Області Естонії

До 1208 року хрестоносці набрали достатньо сил для війни проти естів, які на той час були розділені на 8 великих і кілька менших територій, на чолі кожної з яких стояв старійшина. З допомогою нещодавно невернених лівів та латгілів хрестоносці розпочали рейди в південні естонські області Сакалу а Угаунію. Ести відбивалися відчайдушно й самі здійснювали напади на підконтрольні хрестоносцям території. Упродовж 1208–27 років загони усіх сторін грабували землі Лівонії, Латгалії та Естонії, а ліви, латгальці й руські сили з Новгорода допомагали то тій, то іншій стороні. Городища із земляними фортифікаціями, які служили осередками територій естів, бралися в облогу, захоплювалися й кілька разів переходили з рук у руки. На три роки (1213–1215) вороги уклали перемир'я, яке виявилося вигіднішим для німців. Хрестоносці укріпили своє політичне положення, тоді як ести не змогли організуватися в централізовану державу й залишалися роздробленими. Центральною фігурою супротиву був, як відзначали 1211 року німецькі хроніки, Лембіту з Лехоли, старійшина Сакали. Вождь лівів Каупо загинув у битві Дня св. Матвія біля Вільянді 21 вересня 1217 року, але Лембіту теж загинув, а битва завершилася розгромом естів.

Прапор Данії падає з неба під час битви при Лінданіссі, 1219.

Данія та Швеція теж прагнули розширитися на східні береги Балтики. 1218 року Альберт звернувся до короля данського Вальдемара II за допомогою, але Вальдемар віддав перевагу угоді з Орденом. 1219 року він отримав перемогу в битві при Лінданіссі в Ревелії. З цією битвою пов'язана легенда про походження прапора Данії. Вальдемар одразу ж звів Данський замок, який ести безуспішно намагалися обложити у 1220 та 1223 роках. Шведський король Юхан I намагався встановити шведську пристутність у Ляянемаа, але його сили були розбиті еселянами у битві при Лігулі в 1220 році. Ревелія, Гар'юмаа та Вірумаа, тобто вся північна Естонія опинилися під данським контролем. Було проголошено створення Князівства Естонії, а король Данії додав до свого титулу ще й титул Князя Естонії.

1223 року ести підняли повстання і захопили всі християнські твердині, крім Таллінна, знищивши захисників. Але вже до 1224 хрестоносці оволоділи більшими з фортець, крім Тарбати, яку обороняв відчайдушний гарнізон естів разом із 200 руськими найманцями. Русичів очолював В'ячко, якому Новгородська республіка обіцяла замок і прилеглі землі, «якщо він зуміє їх для себе завоювати». Врешті-решт хрестоносці захопили Тарбату в серпні 1224, перебивши всіх захисників. На початку 1224 імператор Фрідріх II проголосив у Катанії, що Лівонія, Пруссія, Самбія та сусідні з ними провінції віднині вважатимуться імперськими, тобто підпорядкованими безпосерньо Римо-Католицькій церкві й Священній Римській імперії, а не залишатимуться під юрисдикцією місцевих правителів. У кінці року папа Гонорій III оголосив призначення Гійома Моденського єпископом та папським легатом у Лівонії, Пруссії та інших землях.

1224 року Орден мечоносців укріпився у Вільянді, де ще й досі збереглися стіни замку магістра Ордену. Іншими твердинями мечоносців були Цесіс, Сігулда та Айзкраукле. У цей час були написані «Хроніка Лівонії», одна за найвизначніших пам'яток середньовічної літератури. Можливо, вона призначалася для Гійома Моденського як звіт з історії церкви у Лівонії. У «Хроніці» згадується, що 1226 року Гійом Моденський провів у твердині Тарванпе успішні переговори, встановивши мир між німцями, данцями й віронянами.

Війна з Сааремаа (1206–1261) Редагувати

Договір 1241 року між Лівонським орденом, Езель-Вікським єпископством та езелянами. Національний архів Швеції

Останнім краєм естів, що ще тримався проти загарбників був острів Сааремаа (Езель). Упродовж років боротьби з німецькими хрестоносцями його кораблі продовжували здійснювати рейди в Данію й Швецію.

1206 року данське військо на чолі з королем Вальдемаром II та єпископом лундським Андреасом висадилися на Сааремаа й спробували утвердитися там, але зазнали невдачі. 1216 року мечоносці та сили єпископа Теодоріха перейшли на острів через замерзле море. Наступної весни езельці завдали удару у відповідь, напавши на підконтрольні німцям прибережні землі. 1220 року шведське військо під проводом короля Юхана I та єпископа лінчепінзького Карла Маґнуссона захопила західноестонські Ліхулу й Роталію. Того ж року езельці напали на шведську твердиню й перебили увесь гарнізон включно з єпископом лінчепінзьким.

1222 року данський король Вальдемар II вдруге спробував заювати Сааремаа, і цього разу залишив на острові добре укріплений гарнізон. Езельці взяли твердиню в облогу, й гарнізон склав зброю через п'ять днів. Йому дозволили повернулися в Равель, проте брата Альберта Ризького Теодоріха залишили заложником. Укріплення були знесені.

1227 року Орден мечоносців, місто Рига й ризький єпископ організували спільний похід на Сааремаа. Після того як дві найбільші твердині езельців Муху й Вальяла здалися, острів'яни формально прийняли християнство. Втім Після поразки Ордену мечоносців у битві при Сауле 1236 року на Сааремаа знову почалася війна.

1241 року езельці прийняли християнство ще раз, підписавши договір з магістром Лівонського ордену Андреасом де Вельвеном та Езель-Вікським єпископством. Новий договір 1255 року підписали магістр Ордену Анно Зангергаузенн, а від езельців старійшини. За цим договором езельці отримали деякі особливі права щодо власності й наслідування землі, суспільного порядку й практикування релігії.

Нове повстання відбулося 1261 року. Езельці знову відреклися від християнства й убили всіх німців на острові. Коли об'єднані сили Лівонського ордену, Езель-Вікського єпископства й естонських данців разом із континентальними естами й лівами розбили езельців і захопили їхню твердиню Каарма, було укладено новий договір. Незабаром Лівонський орден збудував кам'яний замок у Пейде.

Нове повстання езельців розпочалося 24 липня 1343 року. Вони вбили всіх німців на острові, втопили священиків й взяли в облогу замок Пейде. Гарнізон здався, і всі захисники замку були перебиті, а замок знесли. У лютому 1344 Бурхард фон Дрейлебен пішов на острів у похід через вкрите кригою море. Йому вдалося підкорити укріплення езельців і повісити їхнього лідера Вессе. На початку весни 1345 року наступний похід Лівонського ордену завершився підписанням угоди, про яку залишилися згадки у Хроніках Германна фон Вартберге та в Першому новгородському літописі. Сааремаа залишався васалом магістра Лівонського ордену та Езель-Вікського єпископства до 1599.

Війна з куршами й земгалами (1219–1290) Редагувати

Лівонія станом на 1260 рік.

Після перемоги над естами хрестоностці пішли на куршів (1242–1267) та земгали (1219–1290). Ці прибалтійські племена жили на південь і на захід від Даугави й були тісно споріднені з жемайтами. У битві при Сауле хрестоносці зазнали поразки, і Орден мечоносців було реорганізовано й підпорядковано Тевтонськму ордену: утворився Лівонський орден. Жемайти з куршами знову отримали перемогу в битві при Дурбе 1260 року. Врешті, 1267 року хрестоносці зуміли добитися перемоги над куршами, й, попри важку поразку в битві при Гарозою 1287 року, над земгалами в 1290-му. Незвойовані південні землі цих племен відійшли до Великого Литовського князівства.

Наслідки Редагувати

Завоювання супроводжувалося христианізацією всіх місцевих племен, хоча християнська література і літургії рідними мовами прибалтійців з'явилися лише в період Реформації, тобто в XVI столітті.

Усі землі папський легат Гійом Моденський розділив на 6 провінцій: Ризьке архієпископство, Курляндське єпископство, Дерптське єпископство, Езель-Вікське єпископство, землі Ордена мечоносців та територію прямого правління данського короля, герцогство Естонське.
.

1227 року Орден мечоносців звоював усі данські території в Північній Естонії. Після битви при Сауле 1237 року залишки Ордену влилися в Тевтонський орден, і стали називатися Лівонським орденом. 7 червня 1238 року за Стенсбійською угодою тевтонські лицарі повернули герцогство Естонське данському корою Вальдемару II, у володінні якого воно залишалося до 1346 року, коли, після повстання Юр'ївої ночі землі були продані Ордену й стали частиною Держави Тевтонського ордену.

Примітки Редагувати

  1. Bilmanis, Alfreds (1944). . The Latvian legation. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 2 грудня 2012. 
  2. Herbermann, Charles George (1907). . Robert Appleton Company. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 2 грудня 2012. 
  3. Bilmanis, Alfreds (1945). . Drauga vēsts. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 2 грудня 2012. 
  4. Urban, William (1981). . University Press of America. ISBN 0-8191-1683-1. Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 2 грудня 2012. 
  5. Riley-Smith, Jonathan (2005). . Continuum International Publishing Group. с. 161. ISBN 0-8264-7269-9. Архів оригіналу за 30 травня 2020. Процитовано 2 грудня 2012. 
  6. Сучасний Таллінн
  7. Tarvel, Enn (ed.). 1982. Henriku Liivimaa kroonika. Heinrici Chronicon Livoniae. p. 246. Tallinn: Eesti Raamat.
  8. The Baltic Crusade By William L. Urban; p 113–114 [ 3 січня 2014 у Wayback Machine.] ISBN 0-929700-10-4
  9. . Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 5 грудня 2012. 
  10. Christiansen, Eric (1997). . Penguin. ISBN 0-14-026653-4. Архів оригіналу за 15 червня 2013. Процитовано 6 грудня 2012. 
  11. Knut, Helle (2003). . Cambridge University Press. с. 269. ISBN 0-521-47299-7. Архів оригіналу за 26 травня 2013. Процитовано 6 грудня 2012. 

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лівонський хрестовий похід

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Livonskij hrestovij pohid u 1198 1290 rokah seriya vijskovih pohodiv yevropejskih hristiyan proti yazichnikiv Livoniyi suchasni Latviya ta Estoniya z metoyu zahistu livonskoyi cerkvi ta hristiyanizaciyi krayu Skladova tak zvanih pivnichnih hrestovih pohodiv Rushijnoyu siloyu buli hrestonosci licari duhovenstvo mishani z Pivnichnoyi Nimechchini yaki zasnuvali v Livoniyi misto Rigu stvorili Rizke arhiyepiskopstvo ta Orden mechonosciv zgodom peretvorenij na Livonskij orden Koristuyuchis pidtrimkoyu Rimskoyi kuriyi Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi ta Ganzejskoyi uniyi voni pidkorili dvi tretini Livoniyi 1207 roku 1 bulo progoloshene teokratichne knyazivstvo Terra Mariana 2 u skladi Svyashennoyi Rimskoyi imperiyi sho z 1215 roku stalo pidporyadkovuvatisya Svyatomu Prestolu 3 Situativnimi soyuznikami nimeckih hrestonosciv vistupali skandinavski korolivstva Daniya i Shveciya ta ruski knyazivstva Pskov i Novgorod Voni veli borotbu za pivnichnu chastinu Livoniyi yaku ostatochno pidkorili danci Protivnikami hrestonociv ta yihnih soyuznikiv buli avtohtonni yazichnicki ugro finski livi esti ta baltijski zemgali latgali kurshi seli litovci plemena Na pochatku hrestovogo pohodu na boci yazichnikiv vistupalo ruske Polocke knyazivstvo ta jogo udili Hrestovij pohid zavershivsya utverdzhennyam hristiyan nimciv i danciv v regioni Zavojovniki stali novim panivnim klasom Livoniyi ale bilshist tubilnogo naselennya zalishalisya yazichnikami do XVI stolittya do chasiv Reformaciyi 4 5 Livonski hrestovi pohodiHrestovi pohodiData 1198 1290Misce Livoniya Latviya Estoniya Rezultat peremoga hrestonoscivStoroniRizke arhiyepiskopstvoOrden mechenoscivLivonskij ordenDaniyaShveciya EstiZemgaliKurshiLatgaliLiviLitovciPolocke knyazivstvoPskovske knyazivstvoNovgorod Zmist 1 Istoriya 1 1 Vijna z livami j latgalami 1198 1209 1 2 Vijna z estami 1208 1227 1 3 Vijna z Saaremaa 1206 1261 1 4 Vijna z kurshami j zemgalami 1219 1290 2 Naslidki 3 Primitki 4 Dzherela 5 PosilannyaIstoriya RedaguvatiHristiyanstvo prinesli v Latviyu shvedi v IX stolitti ta danci v XI stolitti U drugij polovini XII stolittya do pribaltiki pochali pribuvati nimecki kupci sho vikoristovuvali starij torgovij shlyah iz varyag u greki dlya torgivli z Vizantiyeyu Na toj chas chimalo latvijciv uzhe prijnyali hreshennya Majngard Zegeberzkij pribuv u Livlyandiyu 1184 roku iz zavdannyam navernuti livonciv 1186 roku jogo posvyatili v yepiskopi Livonci todi platili daninu Polockomu knyazivstvu na yihni zemli chasto napadali pivdenni susidi zemgali tomu voni vitali saksonciv yak mozhlivih soyuznikiv Kaupo vihrestivsya u 1189 roci pershim sered viznachnih livonciv Vijna z livami j latgalami 1198 1209 Redaguvati nbsp Baltijski plemena na pochatku XIII stolitti1193 roku papa Celestin III zaklikav do hrestovogo pohodu proti pogan u Pivnichnij Yevropi Koli sprobi mirnogo navernennya ne dali rezultativ Majngard sporobuvav zastosuvati silu ale j ce ne vijsho Vin pomer u 1196 nichogo ne dobivshis Jogo nastupnik yepiskop Bertold pribuv 1198 roku na choli znachnogo zagonu hrestonosciv Ale vin majzhe odrazu zh zaginuv u bitvi de jogo sili zaznali porazki Shob pomstitisya za smert Bertolda papa Innokentij III ogolosiv bullu v yakij zaklikav do hrestovogo pohodu proti livonciv 1199 roku na yepiskopa buv visvyachenij Albert Rizkij Vin visadivsya iz znachnimi silami j vstanoviv u Rizi svij forpost 1202 roku vin zasnuvav Orden mechonosciv poklikanij siloyu navernuti liviv do hristiyanstva Inshim ne mensh vazhlivim zavdannyam Ordenu buv zahist nimeckih torgovciv Z posilennyam nimeckogo kontrolyu zrostav opir livonciv Prote 1206 roku sili Kaupo zaznali porazki pid Turajdoyu j yepiskop ogolosiv sho navernennya vidbulosya Kaupo zalishavsya soyuznikom hrestonostciv azh do zagibeli u bitvi Dnya sv Matviya 1217 roku Do 1208 roku energijna kampaniya Alberta privela do zahoplennya vazhlivih torgovih postiv na Daugavi Salaspilsa Koknese Selpilsa Togo zh roku praviteli litgalskih oblastej Talava Satekle ta Autine vstanovili z Ordenom soyuz sho dalo zmogu rozpochati sporudzhennya zamku Cesis ta zvedennya kam yanih muriv u zamku Kokneze zamist derev yanih 1209 roku Albert zahopiv latgalske knyazivstvo Yersika polonivshi druzhinu pravitelya litgaliv Visvaldisa Visvaldis zmushenij buv skoritisya Albertu viddati jomu svoyi zemli otrimavshi tilki chastinu yih yak len Oslablena u vijnah iz estoncyami j rosiyanami Talava stala vasalnim volodinnyam rizkogo arhiyepiskopstva u 1214 roci a v 1224 bula rozdilena mizh arhiyepiskopstvom i Ordenom Vijna z estami 1208 1227 Redaguvati nbsp Oblasti EstoniyiDo 1208 roku hrestonosci nabrali dostatno sil dlya vijni proti estiv yaki na toj chas buli rozdileni na 8 velikih i kilka menshih teritorij na choli kozhnoyi z yakih stoyav starijshina Z dopomogoyu neshodavno nevernenih liviv ta latgiliv hrestonosci rozpochali rejdi v pivdenni estonski oblasti Sakalu a Ugauniyu Esti vidbivalisya vidchajdushno j sami zdijsnyuvali napadi na pidkontrolni hrestonoscyam teritoriyi Uprodovzh 1208 27 rokiv zagoni usih storin grabuvali zemli Livoniyi Latgaliyi ta Estoniyi a livi latgalci j ruski sili z Novgoroda dopomagali to tij to inshij storoni Gorodisha iz zemlyanimi fortifikaciyami yaki sluzhili oseredkami teritorij estiv bralisya v oblogu zahoplyuvalisya j kilka raziv perehodili z ruk u ruki Na tri roki 1213 1215 vorogi uklali peremir ya yake viyavilosya vigidnishim dlya nimciv Hrestonosci ukripili svoye politichne polozhennya todi yak esti ne zmogli organizuvatisya v centralizovanu derzhavu j zalishalisya rozdroblenimi Centralnoyu figuroyu suprotivu buv yak vidznachali 1211 roku nimecki hroniki Lembitu z Leholi starijshina Sakali Vozhd liviv Kaupo zaginuv u bitvi Dnya sv Matviya bilya Vilyandi 21 veresnya 1217 roku ale Lembitu tezh zaginuv a bitva zavershilasya rozgromom estiv nbsp Prapor Daniyi padaye z neba pid chas bitvi pri Lindanissi 1219 Daniya ta Shveciya tezh pragnuli rozshiritisya na shidni beregi Baltiki 1218 roku Albert zvernuvsya do korolya danskogo Valdemara II za dopomogoyu ale Valdemar viddav perevagu ugodi z Ordenom 1219 roku vin otrimav peremogu v bitvi pri Lindanissi 6 v Reveliyi Z ciyeyu bitvoyu pov yazana legenda pro pohodzhennya prapora Daniyi Valdemar odrazu zh zviv Danskij zamok yakij esti bezuspishno namagalisya oblozhiti u 1220 ta 1223 rokah Shvedskij korol Yuhan I namagavsya vstanoviti shvedsku pristutnist u Lyayanemaa ale jogo sili buli rozbiti eselyanami u bitvi pri Liguli v 1220 roci Reveliya Gar yumaa ta Virumaa tobto vsya pivnichna Estoniya opinilisya pid danskim kontrolem Bulo progolosheno stvorennya Knyazivstva Estoniyi a korol Daniyi dodav do svogo titulu she j titul Knyazya Estoniyi 1223 roku esti pidnyali povstannya i zahopili vsi hristiyanski tverdini krim Tallinna znishivshi zahisnikiv Ale vzhe do 1224 hrestonosci ovolodili bilshimi z fortec krim Tarbati yaku oboronyav vidchajdushnij garnizon estiv razom iz 200 ruskimi najmancyami Rusichiv ocholyuvav V yachko yakomu Novgorodska respublika obicyala zamok i prilegli zemli yaksho vin zumiye yih dlya sebe zavoyuvati 7 Vreshti resht hrestonosci zahopili Tarbatu v serpni 1224 perebivshi vsih zahisnikiv Na pochatku 1224 imperator Fridrih II progolosiv u Kataniyi sho Livoniya Prussiya Sambiya ta susidni z nimi provinciyi vidnini vvazhatimutsya imperskimi tobto pidporyadkovanimi bezposerno Rimo Katolickij cerkvi j Svyashennij Rimskij imperiyi a ne zalishatimutsya pid yurisdikciyeyu miscevih praviteliv U kinci roku papa Gonorij III ogolosiv priznachennya Gijoma Modenskogo yepiskopom ta papskim legatom u Livoniyi Prussiyi ta inshih zemlyah 1224 roku Orden mechonosciv ukripivsya u Vilyandi de she j dosi zbereglisya stini zamku magistra Ordenu Inshimi tverdinyami mechonosciv buli Cesis Sigulda ta Ajzkraukle U cej chas buli napisani Hronika Livoniyi odna za najviznachnishih pam yatok serednovichnoyi literaturi Mozhlivo vona priznachalasya dlya Gijoma Modenskogo yak zvit z istoriyi cerkvi u Livoniyi U Hronici zgaduyetsya sho 1226 roku Gijom Modenskij proviv u tverdini Tarvanpe uspishni peregovori vstanovivshi mir mizh nimcyami dancyami j vironyanami Vijna z Saaremaa 1206 1261 Redaguvati nbsp Dogovir 1241 roku mizh Livonskim ordenom Ezel Vikskim yepiskopstvom ta ezelyanami Nacionalnij arhiv ShveciyiOstannim krayem estiv sho she trimavsya proti zagarbnikiv buv ostriv Saaremaa Ezel Uprodovzh rokiv borotbi z nimeckimi hrestonoscyami jogo korabli prodovzhuvali zdijsnyuvati rejdi v Daniyu j Shveciyu 1206 roku danske vijsko na choli z korolem Valdemarom II ta yepiskopom lundskim Andreasom visadilisya na Saaremaa j sprobuvali utverditisya tam ale zaznali nevdachi 1216 roku mechonosci ta sili yepiskopa Teodoriha perejshli na ostriv cherez zamerzle more Nastupnoyi vesni ezelci zavdali udaru u vidpovid napavshi na pidkontrolni nimcyam priberezhni zemli 1220 roku shvedske vijsko pid provodom korolya Yuhana I ta yepiskopa linchepinzkogo Karla Magnussona zahopila zahidnoestonski Lihulu j Rotaliyu Togo zh roku ezelci napali na shvedsku tverdinyu j perebili uves garnizon vklyuchno z yepiskopom linchepinzkim 1222 roku danskij korol Valdemar II vdruge sprobuvav zayuvati Saaremaa i cogo razu zalishiv na ostrovi dobre ukriplenij garnizon Ezelci vzyali tverdinyu v oblogu j garnizon sklav zbroyu cherez p yat dniv Jomu dozvolili povernulisya v Ravel prote brata Alberta Rizkogo Teodoriha zalishili zalozhnikom Ukriplennya buli zneseni 8 1227 roku Orden mechonosciv misto Riga j rizkij yepiskop organizuvali spilnij pohid na Saaremaa Pislya togo yak dvi najbilshi tverdini ezelciv Muhu j Valyala zdalisya ostriv yani formalno prijnyali hristiyanstvo Vtim Pislya porazki Ordenu mechonosciv u bitvi pri Saule 1236 roku na Saaremaa znovu pochalasya vijna 1241 roku ezelci prijnyali hristiyanstvo she raz pidpisavshi dogovir z magistrom Livonskogo ordenu Andreasom de Velvenom ta Ezel Vikskim yepiskopstvom Novij dogovir 1255 roku pidpisali magistr Ordenu Anno Zangergauzenn a vid ezelciv starijshini 9 Za cim dogovorom ezelci otrimali deyaki osoblivi prava shodo vlasnosti j nasliduvannya zemli suspilnogo poryadku j praktikuvannya religiyi Nove povstannya vidbulosya 1261 roku Ezelci znovu vidreklisya vid hristiyanstva j ubili vsih nimciv na ostrovi Koli ob yednani sili Livonskogo ordenu Ezel Vikskogo yepiskopstva j estonskih danciv razom iz kontinentalnimi estami j livami rozbili ezelciv i zahopili yihnyu tverdinyu Kaarma bulo ukladeno novij dogovir Nezabarom Livonskij orden zbuduvav kam yanij zamok u Pejde Nove povstannya ezelciv rozpochalosya 24 lipnya 1343 roku Voni vbili vsih nimciv na ostrovi vtopili svyashenikiv j vzyali v oblogu zamok Pejde Garnizon zdavsya i vsi zahisniki zamku buli perebiti a zamok znesli U lyutomu 1344 Burhard fon Drejleben pishov na ostriv u pohid cherez vkrite krigoyu more Jomu vdalosya pidkoriti ukriplennya ezelciv i povisiti yihnogo lidera Vesse Na pochatku vesni 1345 roku nastupnij pohid Livonskogo ordenu zavershivsya pidpisannyam ugodi pro yaku zalishilisya zgadki u Hronikah Germanna fon Vartberge ta v Pershomu novgorodskomu litopisi Saaremaa zalishavsya vasalom magistra Livonskogo ordenu ta Ezel Vikskogo yepiskopstva do 1599 Vijna z kurshami j zemgalami 1219 1290 Redaguvati nbsp Livoniya stanom na 1260 rik Pislya peremogi nad estami hrestonostci pishli na kurshiv 1242 1267 ta zemgali 1219 1290 Ci pribaltijski plemena zhili na pivden i na zahid vid Daugavi j buli tisno sporidneni z zhemajtami U bitvi pri Saule hrestonosci zaznali porazki i Orden mechonosciv bulo reorganizovano j pidporyadkovano Tevtonskmu ordenu utvorivsya Livonskij orden Zhemajti z kurshami znovu otrimali peremogu v bitvi pri Durbe 1260 roku Vreshti 1267 roku hrestonosci zumili dobitisya peremogi nad kurshami j popri vazhku porazku v bitvi pri Garozoyu 1287 roku nad zemgalami v 1290 mu Nezvojovani pivdenni zemli cih plemen vidijshli do Velikogo Litovskogo knyazivstva Naslidki RedaguvatiZavoyuvannya suprovodzhuvalosya hristianizaciyeyu vsih miscevih plemen hocha hristiyanska literatura i liturgiyi ridnimi movami pribaltijciv z yavilisya lishe v period Reformaciyi tobto v XVI stolitti Usi zemli papskij legat Gijom Modenskij rozdiliv na 6 provincij Rizke arhiyepiskopstvo Kurlyandske yepiskopstvo Derptske yepiskopstvo Ezel Vikske yepiskopstvo zemli Ordena mechonosciv ta teritoriyu pryamogo pravlinnya danskogo korolya gercogstvo Estonske 10 11 1227 roku Orden mechonosciv zvoyuvav usi danski teritoriyi v Pivnichnij Estoniyi Pislya bitvi pri Saule 1237 roku zalishki Ordenu vlilisya v Tevtonskij orden i stali nazivatisya Livonskim ordenom 7 chervnya 1238 roku za Stensbijskoyu ugodoyu tevtonski licari povernuli gercogstvo Estonske danskomu koroyu Valdemaru II u volodinni yakogo vono zalishalosya do 1346 roku koli pislya povstannya Yur yivoyi nochi zemli buli prodani Ordenu j stali chastinoyu Derzhavi Tevtonskogo ordenu Primitki Redaguvati Bilmanis Alfreds 1944 Latvian Russian Relations Documents The Latvian legation Arhiv originalu za 21 chervnya 2013 Procitovano 2 grudnya 2012 Herbermann Charles George 1907 The Catholic Encyclopedia Robert Appleton Company Arhiv originalu za 21 chervnya 2013 Procitovano 2 grudnya 2012 Bilmanis Alfreds 1945 The Church in Latvia Drauga vests Arhiv originalu za 21 chervnya 2013 Procitovano 2 grudnya 2012 Urban William 1981 Livonian Crusade University Press of America ISBN 0 8191 1683 1 Arhiv originalu za 30 travnya 2020 Procitovano 2 grudnya 2012 Riley Smith Jonathan 2005 The Crusades A History Continuum International Publishing Group s 161 ISBN 0 8264 7269 9 Arhiv originalu za 30 travnya 2020 Procitovano 2 grudnya 2012 Suchasnij Tallinn Tarvel Enn ed 1982 Henriku Liivimaa kroonika Heinrici Chronicon Livoniae p 246 Tallinn Eesti Raamat The Baltic Crusade By William L Urban p 113 114 Arhivovano 3 sichnya 2014 u Wayback Machine ISBN 0 929700 10 4 Liv est und kurlandisches Urkundenbuch Nebst Regesten Arhiv originalu za 25 listopada 2020 Procitovano 5 grudnya 2012 Christiansen Eric 1997 The Northern Crusades Penguin ISBN 0 14 026653 4 Arhiv originalu za 15 chervnya 2013 Procitovano 6 grudnya 2012 Knut Helle 2003 The Cambridge History of Scandinavia Prehistory to 1520 Cambridge University Press s 269 ISBN 0 521 47299 7 Arhiv originalu za 26 travnya 2013 Procitovano 6 grudnya 2012 Dzherela RedaguvatiArbusov Leonid Grundriss der Geschichte Liv Est und Kurlands Riga Jonck und Poliewsky 1918 Posilannya Redaguvati nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Livonskij hrestovij pohid Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Livonskij hrestovij pohid amp oldid 39133369