www.wikidata.uk-ua.nina.az

Беннігсен Леонтій Леонтійович Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови Можливо вона створена за допомогою машинного пер

Беннігсен Леонтій Леонтійович

Ця стаття є сирим перекладом з іншої мови. Можливо, вона створена за допомогою машинного перекладу або перекладачем, який недостатньо володіє обома мовами. Будь ласка, допоможіть поліпшити переклад.

Леонтій Леонтійович Беннігсен, Левін Август Готліб Теофіл фон Беннігсен (нім. Levin August Gottlieb Theophil von Bennigsen; рос. Ле́вин А́вгуст Го́тлиб Теофи́ль фон Бе́ннигсен; нар.10 лютого 1745 р., Брауншвейг — †3 жовтня 1826 р., Бантельн) — барон, граф (1813), генерал від кавалерії на російській службі, прославився як командуючий російською армією в битві при Прейсіш-Ейлау проти Наполеона — ця генеральна битва під його проводом стала першою, де Наполеон не зміг здобути впевнену перемогу.

Левін Август Готліб Теофіл
фон Беннігсен
нім. Levin August Gottlieb Theophil, Graf von Bennigsen
портрет Беннігсена 1820 р.
Народження 10 лютого 1745(1745-02-10)
Брауншвейг
Курфюрство Ганновер
Смерть 3 жовтня 1826(1826-10-03) (81 рік)
Бантельн
Королівство Ганновер
Країна  Священна Римська імперія
 Велика Британія
Приналежність  Священна Римська імперія
 Велика Британія
Вид збройних сил Російська імператорська армія
Роки служби 1759—1773
1773—1818
Звання генерал від кавалерії
Командування Литовське генерал-губернаторство, Головний штаб армії
Війни / битви Штурм Очакова,
Битва під Міром,
Битва під Зельвою,
Битва під Берестям,
Битва під Ліпнішками,
Битва під Солами,
Штурм Дербента,
Битва при Пултуську,
Битва під Ейлау,
Битва при Гуттштадті,
Битва під Гейльсбергом,
Битва під Фрідландом,
Бородінська битва,
Тарутинський бій,
Битва під Лейпцигом,
Облога Гамбурга
Титул барон, граф
Рід Bennigsend
Діти Sophie von Bennigsend, Adam Johann von Bennigsend, Alexander Levin von Bennigsend і Alexandrine Bertha von Bennigsend
Інше масон
Нагороди
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Георгія
Орден Святого Володимира 1 ступеня
Орден Святого Володимира 2 ступеня
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Олександра Невського
Орден Слона
Командор ордена Марії-Терезії
Орден Чорного орла
Орден Святої Анни
Великий Хрест ордена Почесного легіону
Золота зброя «За хоробрість» з алмазами
 Беннігсен Леонтій Леонтійович у Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Беннігсен.

Життєпис Редагувати

Родом з давнього баронського роду з курфюрства Ганновер; син барона Левіна Фрідріха Беннігсена (1700—1762), службу розпочав 14-річним хлопчиком у ганноверській піхоті, брав участь у Семирічній війні.

У 1773 році перейшов з підполковників ганноверської армії на службу в Росію, яка в той час вела війну з Туреччиною. Прийнятий з чином прем'єр-майора в Вятський мушкетерський полк. У 1774 році бився проти турків, перебуваючи в армії Румянцева, а в 1787 році отримав чин полковника і призначений командиром Ізюмського легкокінного полку, з яким брав участь у кампаніях 1789 і 1790 років і відзначився при штурмі Очакова і при взятті Бендер.

Масон, відвідував ложі в Ганновері і Гамбурзі. У 1775 році став членом-засновником московської ложі «Щирість» (Чистосердечие).

У 1792 році, під час дій проти польських конфедератів, командував особливим «летючим загоном», брав участь у битві під Міром, а потім разом з генералом Ферзеном взяв Несвізький замок; виконував доручення під Зельвою, Вовковиськом і при ураженні головних сил ВКЛ під Берестям. У 1794 році розбив поляків під Ліпнішками і Соламі (за що був нагороджений чином генерал-майора), а потім, переправившись вплав через р. Німан, справив несподіваний напад на російського ворога, що стояв у Оліта, і завдав йому поразки. У боях, що відбувалися під Вільно, взяв 7 гармат, за що був нагороджений орденом Св. Георгія 3-го класу. Після закінчення війни отримав великі маєтки, мав 1080 кріпаків в Слуцькому повіті Мінської губернії.

У 1796 році брав участь у війні з Персією і проявив особливі заслуги при взятті Дербента.

14 лютого 1798 році отримав звання генерал-лейтенанта, але через зв'язки з братами Зубовими потрапив в опалу, і вже 30 вересня 1798 році вийшов у відставку.

Був одним з активних учасників змови 11 березня 1801 року призвів до вбивства імператора Павла I, проник з вбивцями в його спальню (про що свідчать його записки). 15 березня Беннігсен знову прийнятий на службу, 11 липня призначено Литовським генерал-губернатором. 11 червня 1802 року отримав звання генерала від кавалерії.

У 1805 році був начальником одною з російських армій, відправлених на допомогу Австрії проти Наполеона, але взяти участь у військових діях не встиг. У кампанію 1806 року за битву при Пултуську отримав орден Святого Георгія 2-го ступеня. 1 січня 1807 року призначений на головнокомандувача замість графа Каменського. Воював у битві при Бергфріді. 26-27 січня в кровопролитній битві при Прейсиш-Ейлау стримав натиск французької армії, очолюваної Наполеоном, нагороджений орденом Св. Апостола Андрія Первозванного і 12 тисячами рублів щорічної пенсії. Весною того ж року розбив маршала Нея у Гуттштадті, потім дав відсіч Наполеону у Гейльсберга, але влітку був розбитий під Фрідландом.

Після поразки 26 червня 1807 року замінений на посту головнокомандуючого графом Буксгевденом. У суспільстві і армії всю провину за поразки поклали на Беннигсена. В умовах патріотичного піднесення проти нього працювала і та обставина, що він не говорив російською мовою на службі в Російській імперії будучи підданим англійської монархії. Був змушений покинути армію і виїхати у свій маєток.

Повернувся на службу 27 квітня 1812 року із призначенням на службу при імператорі Олександрі I без певних доручень, супроводжував його в Вільну.

12 червня 1812 року, коли наполеонівські війська почали переходити р. Німан, у своєму заміському палаці в Закреті Беннігсен організував бал, на якому був присутній Олександр I. На початку війни 1812 року був залишений без певної посади при Головній квартирі 1-ї Західної армії, до того ж командувачам 1-ї і 2-ї Західними арміями генералам Барклаю-де-Толлі і Багратіону було «рекомендовано» в усьому з ним радитися.

Був одним з керівників опозиції Барклаю-де-Толлі, критикуючи практично всі його накази. В середині серпня 1812 року Барклаю-де-Толлі вдалося все-таки видалити Беннігсена з армії. Але в Торжку Беннігсен зустрів призначеного на головнокомандувача Кутузова, який оголосив про призначення його начальником Головного штабу армії.

Брав участь в Бородінській битві. Як начальник Головного штабу, склав диспозицію (план битви) для російської армії. На думку деяких істориків, ця диспозиція була в цілому невдалою і призвела до величезних втрат російська армії під час битви. Напередодні бою попрямував на лівий фланг в корпус Тучкова і віддав розпорядження негайно виступити з Утицкого лісу вперед на відкрите місце і зайняти позиції лівіше армії Багратіона. В результаті, корпус Тучкова і Московське ополчення зазнали марних втрати. Прихований контрудар у фланг і тил французької армії був зірваний. Проте, був нагороджений за Бородінський бій орденом Св. Володимира 1 ст..

Після Бородіно на знаменитій нараді в Філях відстоював необхідність дати Наполеону новий генеральний бій під стінами м. Москви, для бою він вибрав оптимальну з точки зору оборони неприступну позицію між Філямі і Воробйовими горами з двома висотами на Поклонній горі в центрі, зміцнивши її глибоким ескарпом (нині Мінська вулиця), але не отримав підтримки Кутузова. Фактично очолив в армії опозицію Кутузову, тим більше, що той фактично відсторонив його від керівництва штабом.

Керував боєм при Тарутині, де був поранений. Неузгодженість на полі бою викликала загострення давнього конфлікту Кутузова і Беннігсена, який звинуватив Кутузова в неправильному командуванні, в ряді випадків навіть віддавав накази через голову головнокомандувача. 30 жовтня Кутузов писав дружині: «Беннігсена майже до себе не пускаю і скоро відправлю».

15 листопада, за офіційною версією зіпсутого здоров'я, Беннігсен, був нагороджений за битву у Тарутині алмазними знаками до ордена Св. Андрія Первозванного і 100 тисячами рублів, був відправлений в м. Калугу чекати нового призначення. Залишок війни провів в м. Лузі.

У 1813 р. призначений головнокомандувачем резервною армією, що формувалася в Польщі. В кінці вересня 1813 р. польська армія прийшла в Богемію на посилення російських військ, що діяли проти Наполеона.

3 жовтня Беннігсен, слідуючи на з'єднання з Головною армією до Лейпцигу, розбив маршала Сен-Сіра при Доні, близько Дрездена; 6 і 7 жовтня брав участь у битві під Лейпцигом. Після цього він військами своєї армії поступово обклав Торгау, Віттенберг, Магдебург і Гамбург (див. Війна Шостої коаліції).

Іменним найвищим указом від 29 грудня 1813 року (10 січня 1814) генерал від кавалерії, барон Левін-Август-Готліб Беннігсен був піднесений в графське достоїнство. Після укладення Паризького миру нагороджений орденом Св. Георгія 1-го ступеня.

Після повернення в Росію призначений головнокомандуючим 2-ю армією, розквартированою в Південно-Західному краї зі штаб-квартирою в Тульчині. За час його командування армією сильно підупала дисципліна, в інтендантській частині сталися великі зловживання. Положення Беннігсена ускладнилося і вкрай негативним відгуком про нього імператорського флігель-ад'ютанта Кисельова, спрямованого для ревізії справ у 2-й армії. Після цього 3 травня 1818 р. Олександр I «погодився на звільнення» Беннігсена, і той отримав дозвіл виїхати в Ганновер. Останні роки провів у своєму ганноверском маєтку Бантельн, сильно хворів і до кінця життя осліп.

Родина Редагувати

Беннігсен з сім'єю

Леонтій Беннігсен мав 8 дітей від чотирьох шлюбів.

  • дружина — Фредеріка фон-Штейнберг (пом. 1773)
  • дружина — Елізабет Мейєр (Мюллер) (пом. 1776). Їх син:
    • Адам (Адам Іоган Казимир) Леонтійович (1776—1816), генерал-майор.
  • дружина — Амалі фон-Швіхельт (пом. 1789)
  • дружина — Марія-Леонарда (або Катерина) Фадеївна Буттовт-Андржейкович (1775—1858)
  • Олександр Левін фон Беннігсен (1809—1893)

Твори Редагувати

Пам'ять Редагувати

У 2012 р. Центральним банком Російської Федерації була випущена монета (2 рубля, сталь із нікелевим гальванічним покриттям) із серії «Полководці й герої Вітчизняної війни 1812 року» із зображенням на реверсі портрета генерала від кавалерії Л. Л. Беннігсена.

Примітки Редагувати

  1. Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
    d:Track:Q19847329d:Track:Q19847326
  2. (рос.)Серков А. И., «Русское масонство. 1731—2000 гг.» Энциклопедический словарь. Российская политическая энциклопедия, 2001. — 1224 с. — 3 000 экз. — ISBN 5-8243-0240-5
  3. Бергфриде // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [ ][рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
  4. (рос.)Шахмагонов Н., «Кому служил барон?» // Дорогами тысячелетий: Кн.3. — М., 1989. — С.192—216.
  5. (рос.)Радио ЭХО Москвы, Не так, 24.03.2012 14:11 Леонтий Беннигсен: Алексей Кузнецов [ 18 квітня 2012 у Wayback Machine.]
  6. (рос.)Милорадович Г. А.,. Беннигсен граф Леонтий Леонтиевич // Царствование императора Александра I. Генералы, состоящие при Особе Его Величества // Список лиц свиты их величеств с царствования императора Петра I по 1886 г. По старшинству дня назначения. Генерал-адъютанты, свиты генерал-майоры, флигель-адъютанты, состоящие при особах, и бригад-майоры. — Київ : Типография С.В. Кульженко, 1886. — С. 161.
  7. (англ.)Dr. Christopher Duffy. Borodino and the War of 1812. — London : Cassel, 1999. — 208 с. — ISBN 0-304-35278-0.
  8. (рос.)М. И. Кутузов — Е. И. Кутузовой [ 30 вересня 2007 у Wayback Machine.], 30 октября 1812, («верст с сорок от Смоленска»)
  9. (рос.)Уголки Бологовского края. Дворянские усадьбы — усадьба Кемцы (Беннигсены) [ 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
  10. ↑ (рос.)Бенингсен графы (существующий род) [ 30 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
  11. (рос.)Беннигсен Адам Леонтьевич (Adam Johann von Bennigsen) [ 4 листопада 2013 у Wayback Machine.]
  12. . Архів оригіналу за 23 жовтня 2012. Процитовано 13 жовтня 2012. 

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Cya stattya ye sirim perekladom z inshoyi movi Mozhlivo vona stvorena za dopomogoyu mashinnogo perekladu abo perekladachem yakij nedostatno volodiye oboma movami Bud laska dopomozhit polipshiti pereklad Leontij Leontijovich Bennigsen Levin Avgust Gotlib Teofil fon Bennigsen nim Levin August Gottlieb Theophil von Bennigsen ros Le vin A vgust Go tlib Teofi l fon Be nnigsen nar 10 lyutogo 1745 r Braunshvejg 3 zhovtnya 1826 r Banteln baron graf 1813 general vid kavaleriyi na rosijskij sluzhbi proslavivsya yak komanduyuchij rosijskoyu armiyeyu v bitvi pri Prejsish Ejlau proti Napoleona cya generalna bitva pid jogo provodom stala pershoyu de Napoleon ne zmig zdobuti vpevnenu peremogu Levin Avgust Gotlib Teofil fon Bennigsennim Levin August Gottlieb Theophil Graf von Bennigsenportret Bennigsena 1820 r Narodzhennya 10 lyutogo 1745 1745 02 10 BraunshvejgKurfyurstvo GannoverSmert 3 zhovtnya 1826 1826 10 03 81 rik BantelnKorolivstvo GannoverKrayina Svyashenna Rimska imperiya Velika BritaniyaPrinalezhnist Svyashenna Rimska imperiya Velika BritaniyaVid zbrojnih sil Rosijska imperatorska armiyaRoki sluzhbi 1759 1773 1773 1818Zvannya general vid kavaleriyiKomanduvannya Litovske general gubernatorstvo Golovnij shtab armiyiVijni bitvi Shturm Ochakova Bitva pid Mirom Bitva pid Zelvoyu Bitva pid Berestyam Bitva pid Lipnishkami Bitva pid Solami Shturm Derbenta Bitva pri Pultusku Bitva pid Ejlau Bitva pri Guttshtadti Bitva pid Gejlsbergom Bitva pid Fridlandom Borodinska bitva Tarutinskij bij Bitva pid Lejpcigom Obloga GamburgaTitul baron grafRid BennigsendDiti Sophie von Bennigsend 1 Adam Johann von Bennigsend Alexander Levin von Bennigsend i Alexandrine Bertha von BennigsendInshe masonNagorodi Orden Svyatogo GeorgiyaOrden Svyatogo GeorgiyaOrden Svyatogo GeorgiyaOrden Svyatogo Volodimira 1 stupenyaOrden Svyatogo Volodimira 2 stupenyaOrden Svyatogo Volodimira 3 stupenyaOrden Svyatogo Oleksandra NevskogoOrden SlonaKomandor ordena Mariyi TereziyiOrden Chornogo orlaOrden Svyatoyi AnniVelikij Hrest ordena Pochesnogo legionuZolota zbroya Za horobrist z almazami Bennigsen Leontij Leontijovich u VikishovishiU Vikipediyi ye statti pro inshih lyudej iz prizvishem Bennigsen Zmist 1 Zhittyepis 2 Rodina 3 Tvori 4 Pam yat 5 Primitki 6 Dzherela 7 PosilannyaZhittyepis RedaguvatiRodom z davnogo baronskogo rodu z kurfyurstva Gannover sin barona Levina Fridriha Bennigsena 1700 1762 sluzhbu rozpochav 14 richnim hlopchikom u gannoverskij pihoti brav uchast u Semirichnij vijni U 1773 roci perejshov z pidpolkovnikiv gannoverskoyi armiyi na sluzhbu v Rosiyu yaka v toj chas vela vijnu z Turechchinoyu Prijnyatij z chinom prem yer majora v Vyatskij mushketerskij polk U 1774 roci bivsya proti turkiv perebuvayuchi v armiyi Rumyanceva a v 1787 roci otrimav chin polkovnika i priznachenij komandirom Izyumskogo legkokinnogo polku z yakim brav uchast u kampaniyah 1789 i 1790 rokiv i vidznachivsya pri shturmi Ochakova i pri vzyatti Bender Mason vidviduvav lozhi v Gannoveri i Gamburzi U 1775 roci stav chlenom zasnovnikom moskovskoyi lozhi Shirist Chistoserdechie 2 U 1792 roci pid chas dij proti polskih konfederativ komanduvav osoblivim letyuchim zagonom brav uchast u bitvi pid Mirom a potim razom z generalom Ferzenom vzyav Nesvizkij zamok vikonuvav doruchennya pid Zelvoyu Vovkoviskom i pri urazhenni golovnih sil VKL pid Berestyam U 1794 roci rozbiv polyakiv pid Lipnishkami i Solami za sho buv nagorodzhenij chinom general majora a potim perepravivshis vplav cherez r Niman spraviv nespodivanij napad na rosijskogo voroga sho stoyav u Olita i zavdav jomu porazki U boyah sho vidbuvalisya pid Vilno vzyav 7 garmat za sho buv nagorodzhenij ordenom Sv Georgiya 3 go klasu Pislya zakinchennya vijni otrimav veliki mayetki mav 1080 kripakiv v Sluckomu poviti Minskoyi guberniyi U 1796 roci brav uchast u vijni z Persiyeyu i proyaviv osoblivi zaslugi pri vzyatti Derbenta 14 lyutogo 1798 roci otrimav zvannya general lejtenanta ale cherez zv yazki z bratami Zubovimi potrapiv v opalu i vzhe 30 veresnya 1798 roci vijshov u vidstavku Buv odnim z aktivnih uchasnikiv zmovi 11 bereznya 1801 roku prizviv do vbivstva imperatora Pavla I pronik z vbivcyami v jogo spalnyu pro sho svidchat jogo zapiski 15 bereznya Bennigsen znovu prijnyatij na sluzhbu 11 lipnya priznacheno Litovskim general gubernatorom 11 chervnya 1802 roku otrimav zvannya generala vid kavaleriyi U 1805 roci buv nachalnikom odnoyu z rosijskih armij vidpravlenih na dopomogu Avstriyi proti Napoleona ale vzyati uchast u vijskovih diyah ne vstig U kampaniyu 1806 roku za bitvu pri Pultusku otrimav orden Svyatogo Georgiya 2 go stupenya 1 sichnya 1807 roku priznachenij na golovnokomanduvacha zamist grafa Kamenskogo Voyuvav u bitvi pri Bergfridi 3 26 27 sichnya v krovoprolitnij bitvi pri Prejsish Ejlau strimav natisk francuzkoyi armiyi ocholyuvanoyi Napoleonom nagorodzhenij ordenom Sv Apostola Andriya Pervozvannogo i 12 tisyachami rubliv shorichnoyi pensiyi Vesnoyu togo zh roku rozbiv marshala Neya u Guttshtadti potim dav vidsich Napoleonu u Gejlsberga ale vlitku buv rozbitij pid Fridlandom Pislya porazki 26 chervnya 1807 roku zaminenij na postu golovnokomanduyuchogo grafom Buksgevdenom U suspilstvi i armiyi vsyu provinu za porazki poklali na Bennigsena 4 V umovah patriotichnogo pidnesennya proti nogo pracyuvala i ta obstavina sho vin ne govoriv rosijskoyu movoyu na sluzhbi v Rosijskij imperiyi buduchi piddanim anglijskoyi monarhiyi 5 Buv zmushenij pokinuti armiyu i viyihati u svij mayetok Povernuvsya na sluzhbu 27 kvitnya 1812 roku iz priznachennyam na sluzhbu pri imperatori Oleksandri I 6 bez pevnih doruchen suprovodzhuvav jogo v Vilnu 12 chervnya 1812 roku koli napoleonivski vijska pochali perehoditi r Niman u svoyemu zamiskomu palaci v Zakreti Bennigsen organizuvav bal na yakomu buv prisutnij Oleksandr I Na pochatku vijni 1812 roku buv zalishenij bez pevnoyi posadi pri Golovnij kvartiri 1 yi Zahidnoyi armiyi do togo zh komanduvacham 1 yi i 2 yi Zahidnimi armiyami generalam Barklayu de Tolli i Bagrationu bulo rekomendovano v usomu z nim raditisya Buv odnim z kerivnikiv opoziciyi Barklayu de Tolli kritikuyuchi praktichno vsi jogo nakazi V seredini serpnya 1812 roku Barklayu de Tolli vdalosya vse taki vidaliti Bennigsena z armiyi Ale v Torzhku Bennigsen zustriv priznachenogo na golovnokomanduvacha Kutuzova yakij ogolosiv pro priznachennya jogo nachalnikom Golovnogo shtabu armiyi Brav uchast v Borodinskij bitvi Yak nachalnik Golovnogo shtabu sklav dispoziciyu plan bitvi dlya rosijskoyi armiyi Na dumku deyakih istorikiv cya dispoziciya bula v cilomu nevdaloyu i prizvela do velicheznih vtrat rosijska armiyi pid chas bitvi 7 Naperedodni boyu popryamuvav na livij flang v korpus Tuchkova i viddav rozporyadzhennya negajno vistupiti z Utickogo lisu vpered na vidkrite misce i zajnyati poziciyi livishe armiyi Bagrationa V rezultati korpus Tuchkova i Moskovske opolchennya zaznali marnih vtrati Prihovanij kontrudar u flang i til francuzkoyi armiyi buv zirvanij Prote buv nagorodzhenij za Borodinskij bij ordenom Sv Volodimira 1 st Pislya Borodino na znamenitij naradi v Filyah vidstoyuvav neobhidnist dati Napoleonu novij generalnij bij pid stinami m Moskvi dlya boyu vin vibrav optimalnu z tochki zoru oboroni nepristupnu poziciyu mizh Filyami i Vorobjovimi gorami z dvoma visotami na Poklonnij gori v centri zmicnivshi yiyi glibokim eskarpom nini Minska vulicya ale ne otrimav pidtrimki Kutuzova Faktichno ocholiv v armiyi opoziciyu Kutuzovu tim bilshe sho toj faktichno vidstoroniv jogo vid kerivnictva shtabom Keruvav boyem pri Tarutini de buv poranenij Neuzgodzhenist na poli boyu viklikala zagostrennya davnogo konfliktu Kutuzova i Bennigsena yakij zvinuvativ Kutuzova v nepravilnomu komanduvanni v ryadi vipadkiv navit viddavav nakazi cherez golovu golovnokomanduvacha 30 zhovtnya Kutuzov pisav druzhini 8 Bennigsena majzhe do sebe ne puskayu i skoro vidpravlyu 15 listopada za oficijnoyu versiyeyu zipsutogo zdorov ya Bennigsen buv nagorodzhenij za bitvu u Tarutini almaznimi znakami do ordena Sv Andriya Pervozvannogo i 100 tisyachami rubliv buv vidpravlenij v m Kalugu chekati novogo priznachennya Zalishok vijni proviv v m Luzi U 1813 r priznachenij golovnokomanduvachem rezervnoyu armiyeyu sho formuvalasya v Polshi V kinci veresnya 1813 r polska armiya prijshla v Bogemiyu na posilennya rosijskih vijsk sho diyali proti Napoleona 3 zhovtnya Bennigsen sliduyuchi na z yednannya z Golovnoyu armiyeyu do Lejpcigu rozbiv marshala Sen Sira pri Doni blizko Drezdena 6 i 7 zhovtnya brav uchast u bitvi pid Lejpcigom Pislya cogo vin vijskami svoyeyi armiyi postupovo obklav Torgau Vittenberg Magdeburg i Gamburg div Vijna Shostoyi koaliciyi Imennim najvishim ukazom vid 29 grudnya 1813 roku 10 sichnya 1814 general vid kavaleriyi baron Levin Avgust Gotlib Bennigsen buv pidnesenij v grafske dostoyinstvo Pislya ukladennya Parizkogo miru nagorodzhenij ordenom Sv Georgiya 1 go stupenya Pislya povernennya v Rosiyu priznachenij golovnokomanduyuchim 2 yu armiyeyu rozkvartirovanoyu v Pivdenno Zahidnomu krayi zi shtab kvartiroyu v Tulchini Za chas jogo komanduvannya armiyeyu silno pidupala disciplina v intendantskij chastini stalisya veliki zlovzhivannya Polozhennya Bennigsena uskladnilosya i vkraj negativnim vidgukom pro nogo imperatorskogo fligel ad yutanta Kiselova spryamovanogo dlya reviziyi sprav u 2 j armiyi Pislya cogo 3 travnya 1818 r Oleksandr I pogodivsya na zvilnennya Bennigsena i toj otrimav dozvil viyihati v Gannover Ostanni roki proviv u svoyemu gannoverskom mayetku Banteln silno hvoriv i do kincya zhittya oslip Rodina Redaguvati nbsp Bennigsen z sim yeyuLeontij Bennigsen mav 8 ditej vid chotiroh shlyubiv 9 druzhina Frederika fon Shtejnberg 10 pom 1773 druzhina Elizabet Mejyer Myuller 10 pom 1776 Yih sin Adam Adam Iogan Kazimir Leontijovich 11 1776 1816 general major druzhina Amali fon Shvihelt pom 1789 druzhina Mariya Leonarda abo Katerina Fadeyivna Buttovt Andrzhejkovich 1775 1858 Oleksandr Levin fon Bennigsen 1809 1893 Tvori Redaguvati ros Zapiski grafa L L Bennigsena o vojne s Napoleonom 1807 SPb 1900 Memoires de gen Bennigsen t 1 3 Paris 1907 ros Bennigsen L A G Izvlecheniya iz memuarov grafa Benigsena Careubijstvo 11 marta 1801 goda Zapiski uchastnikov i sovremennikov Izd 2 e Spb A S Suvorin 1908 S 135 156 Arhivovano 18 zhovtnya 2018 u Wayback Machine ros Pisma o vojne 1812 g Kiev 1912 ros Bennigsen L L Spisok o sluzhbe generala ot kavalerii grafa Bennigsena Iyulya 19 go dnya 1816 goda Sobsh K A B L R Russkij arhiv 1874 Kn 1 Vyp 2 Stb 826 832 Arhivovano 29 veresnya 2018 u Wayback Machine Pam yat RedaguvatiU 2012 r Centralnim bankom Rosijskoyi Federaciyi bula vipushena moneta 2 rublya stal iz nikelevim galvanichnim pokrittyam iz seriyi Polkovodci j geroyi Vitchiznyanoyi vijni 1812 roku iz zobrazhennyam na reversi portreta generala vid kavaleriyi L L Bennigsena 12 Primitki Redaguvati Pas L v Genealogics org 2003 d Track Q19847329d Track Q19847326 ros Serkov A I Russkoe masonstvo 1731 2000 gg Enciklopedicheskij slovar Rossijskaya politicheskaya enciklopediya 2001 1224 s 3 000 ekz ISBN 5 8243 0240 5 Bergfride Voennaya enciklopediya v 18 t ros pod red V F Novickogo i dr SPb M Tip t va I V Sytina ru 1911 1915 ros ros Shahmagonov N Komu sluzhil baron Dorogami tysyacheletij Kn 3 M 1989 S 192 216 ros Radio EHO Moskvy Ne tak 24 03 2012 14 11 Leontij Bennigsen Aleksej Kuznecov Arhivovano 18 kvitnya 2012 u Wayback Machine ros Miloradovich G A Bennigsen graf Leontij Leontievich Carstvovanie imperatora Aleksandra I Generaly sostoyashie pri Osobe Ego Velichestva Spisok lic svity ih velichestv s carstvovaniya imperatora Petra I po 1886 g Po starshinstvu dnya naznacheniya General adyutanty svity general majory fligel adyutanty sostoyashie pri osobah i brigad majory Kiyiv Tipografiya S V Kulzhenko 1886 S 161 angl Dr Christopher Duffy Borodino and the War of 1812 London Cassel 1999 208 s ISBN 0 304 35278 0 ros M I Kutuzov E I Kutuzovoj Arhivovano 30 veresnya 2007 u Wayback Machine 30 oktyabrya 1812 verst s sorok ot Smolenska ros Ugolki Bologovskogo kraya Dvoryanskie usadby usadba Kemcy Bennigseny Arhivovano 5 bereznya 2016 u Wayback Machine a b ros Beningsen grafy sushestvuyushij rod Arhivovano 30 zhovtnya 2014 u Wayback Machine ros Bennigsen Adam Leontevich Adam Johann von Bennigsen Arhivovano 4 listopada 2013 u Wayback Machine Seriya Polkovodcy i geroi Otechestvennoj vojny 1812 goda Arhiv originalu za 23 zhovtnya 2012 Procitovano 13 zhovtnya 2012 Dzherela RedaguvatiBennigsen Leontij Leontevich graf Voennaya enciklopediya v 18 t ros pod red V F Novickogo i dr SPb M Tip t va I V Sytina ru 1911 1915 ros Bennigsen Leontij Leontevich Russkij biograficheskij slovar v 25 t SPb M 1896 1918 ros Bennigsen Leontij Leontevich Enciklopedicheskij slovar Brokgauza i Efrona v 86 t 82 t i 4 dop t SPb 1890 1907 ros doref ros Bennigsen Leontij Leontevich pod red A M Prohorov 3 e izd M Sovetskaya enciklopediya 1969 Posilannya Redaguvati nbsp Vikishovishe maye multimedijni dani za temoyu Levin Avgust Gotlib Teofil fon Bennigsen ros Zapiski grafa L L Bennigsena o vojne s Napoleonom na sajte Runivers ros http memoirs ru files Voeik Ben RA68 rar Arhivovano 5 bereznya 2016 u Wayback Machine ros Voenachalniki v Borodinskom srazhenii ros Slovar russkih generalov uchastnikov boevyh dejstvij protiv armii Napoleona Bonaparta v 1812 1815 gg Arhivovano 17 listopada 2018 u Wayback Machine Rossijskij arhiv Istoriya Otechestva v svidetelstvah i dokumentah XVIII XX vv Sbornik M studiya TRITE N Mihalkova 1996 T VII S 316 317 ISSN 0869 20011 Komm A A Podmazo ros Leontij Bennigsen Arhivovano 18 kvitnya 2012 u Wayback Machine Peredacha radiostancii Eho Moskvy ros Butovt R Butovt Andrzhejkovichi v labirintah zhizni Izdatelstvo Gediminas Vilnyus 300 s 2018 s ISBN 978 9955 806 11 0 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Bennigsen Leontij Leontijovich amp oldid 35962560