Кінбурнський півострів — низовинний півострів, що відділяє Дніпровсько-Бузький лиман від Чорного моря і зокрема його Ягорлицької затоки. Розташований у межах Херсонської та Миколаївської областей. Назва походить від колишньої турецької фортеці Кінбурн, розташованої на ньому з XV по XIX ст.
| Кінбурнський півострів | |
|---|---|
| Берег озера на півострові | |
| 46°31′ пн. ш. 31°46′ сх. д. / 46.517° пн. ш. 31.767° сх. д.Координати: 46°31′ пн. ш. 31°46′ сх. д. / 46.517° пн. ш. 31.767° сх. д. | |
| Місцезнаходження | Україна |
| Довколишні води | Чорне море |
| Площа | 215,55 км² |
| Найвища точка | 14,3 м м |
| Країна | Україна |
| Населення | 1402 особи |
| Кінбурнський півострів | |
| | |
| Кінбурнський півострів у Вікісховищі |
Історія
Назва
Півострів був названий на честь форту Кінбурн XVI століття, який був побудований османами для захисту річки Дніпро. Назва походить від турецького «Kilburun» і означає «прекрасний (вузький) полюс». Фортеця часто була в центрі конфлікту між османами, з одного боку, і українськими козаками, пізніше росіянами, з іншого боку. У 1787 і 1855 рр. на півострові відбувалися битви за фортецю.
Нинішній півострів у стародавні часи був добре відомий фінікійським купцям і піратам. Цей край колись називали Гілеєю (Борисфеніди). «Якщо переправитися через Борисфен (Дніпро), то першою від моря буде Гілея, а вгорі від неї живуть скіфи-хлібороби», — писав про Кінбурн давньогрецький історик Геродот, який відвідав цю землю в V ст. до н. е.
Археологія
На початку VI ст. до н. е. на Кінбурнському півострові, на лівому березі одного із рукавів Дніпровської дельти засновується Ягорлицьке ремісниче поселення. Іноді його помилково включають до ольвійської хори, але насправді воно було сезонним торжищем і ремісничим осередком, де працювали вихідці з фракійського регіону, Середнього Подніпров'я, Північного Кавказу і навіть із віддалених східних територій. Про це свідчить дуже широкий типологічний спектр мідних та бронзових предметів, які виготовлялись у майстернях Ягорлицького поселення.
У 1853 році біля берега було знайдено вівтар на честь Ахілла, залишений грецькими колонізаторами (на місці знахідки у 2012 році встановлено копію). У 2012—2013 роках в акваторії Кінбурну виявлено рештки давньогрецького корабля, що датується третьою чвертю V ст. до н. е. Корабель перевозив вантаж оливкової олії та вино. Це найдавніша пам'ятка античної доби в акваторії Чорного моря України.
Тут проходив шлях «Шлях із варяг у греки». З періоду Київської Русі на Кінбурнському півострові залишилися бронзовий келих типу кадильниці з прорізами і вушками з орнаментом, пластинки з такого ж металу від посуду, києво-руська бойова сокирка, срібний підсвічник, амулет у вигляді свинцевого коліщати з хрестиком усередині, фрагменти візантійської кераміки.
У віддаленішій частині Кінбурнської коси в XV столітті турками була побудована фортеця Кінбурн, в районі якої військо під командуванням Олесандра Суворова розгромило великий турецький десант в 1787 році. У ході Кримської війни фортеця була зруйнована франко-британським флотом, а її залишки потім використані для будівництва штучного острова північніше. Тут поховано Сидора Білого — запорозького старшину, кошового отамана Чорноморського козацького війська, командувача Чорноморської козацької флотилії.
Географія
Ландшафт
Кінбурнський півострів — низовинний півострів між Дніпровсько-Бузьким лиманом і Ягорлицькою затокою Чорного моря.
Довжина півострова — 45 км, ширина — 4—12 км, площа — 215,6 км². Звужений в основі, має широку головну частину, що закінчується Кінбурнською косою та Покровським півостровом, який має давню Покровську (Камбальну) косу та новітню Суху косу. Загальна довжина морської й лиманно-морської берегових ліній півострова становить 106 км, у тому числі 23 км зони відкритого моря.
Численні озера півострова здебільшого солоні. Їхня кількість змінюється впродовж року від 400 до 888. Вода в озерах утримується завдяки великій частці органічних решток у ґрунті. Дно більшості озер вкрите жовтим піском, іноді мулом.
На території півострова виділено 16 видів ландшафтів (Кривульченко, 2016), із яких еолово-гідрогенний інгресивно-озерний є найбільш специфічним і унікальним для території України.
Одна з цікавих і визначних особливостей Кінбурнського півострова — невеличкі дубово-березові, осикові й вільхові гайки, розкидані по низинах серед піщаних просторів півострова. Це рештки знаменитої Гілеї — країни лісів у пониззі Дніпра, яка за описами старогрецького історика Геродота, існувала тут у V ст. до н. е.
Волижин ліс є місцем, де природа півострова збереглася в первозданному вигляді. Разом з озером та цілинними степовими ділянками його площа сягає 203 гектарів.
Найбільш характерні ґрунти — дерново-розвинуті піщані і глинисто-піщані та їх аналоги з похованими глинисто-піщаними та суглинистими (загалом 11 різновидів). Піски розвіювані, слабозарослі, малогумусні і негумусовані. Усі вони дуже піддатливі до ерозії. Півострів має переважно рівнинний рельєф, подекуди з піщаними пагорбами. Деякі з них залісені штучними насадженнями сосни кримської та звичайної, деякі покриті бідною псамофітною рослинністю (цмин піщаний, козельці, пирій, дрік скіфський тощо). Водоносний горизонт залягає неглибоко, за 1,5—2 м від поверхні півострова.
Природа
Кінбурнський півострів у приморській частині закінчується Кінбурнською косою на північному заході і Покровським півостровом на південному сході, де сформовані дві коси — відмираюча Покровська (Камбальний) і нова Суха. Геологічною основою території півострова є алювіальні відкладення Дніпра, представлені тут потужною товщею пісків. Частково перевіяні піски півострова, — Кінбурнська арена (92 % території півострова), є складовою Олешківських пісків. Із загальної площі Кінбурнської арени на горбистий тип рельєфу припадає 51 %, плоскорівнинно-низинний — 29 %, западини — 12 %. Води Чорного моря, Ягорлицької затоки і Дніпровсько-Бузького лиману, а також численні солоні, зрідка прісні озера, близьке до поверхні залягання ґрунтових вод значною мірою зумовлюють специфіку і унікальність ландшафтів півострова.
Флора півострова переважно представлена аренними дібровами, чорноольшанниками, дрібнолистими породами (береза дніпровська, чагарники), суходільними луками на пісках, засоленими луками на пісках, луками літоральної зони, степовими і болотними спільнотами, галофітами. Штучні ліси, головним чином соснові, — важлива складова рослинного покриву півострова. Специфіка фауни півострова визначається голоценовою молодістю півострова і розташуванням у приморській сухостепній підзоні. Найбільшою різноманітністю тут виділяється фауна безхребетних, а також ссавців, земноводних і особливо птахів. Через територію півострова проходять міграційні потоки багатьох видів птахів, що визначає міжнародне природоохоронне значення регіону. На Кінбурнському півострові гніздиться близько 240 видів птахів, в тому числі лебеді, сірі чаплі, рожеві пелікани, гуси, фазани, чаплі. Фауна налічує велику кількість видів, які занесені до Червоної книги України. На території півострова виділено (Кривульченко, 2016) 16 видів ландшафтів, з яких еолово-гідрогенний інгресійно-озерний є найбільш специфічним і унікальним для території України.
У межах півострова розташовані заповідні об'єкти: дві ділянки Чорноморського біосферного заповідника (Волижин ліс та Солоноозерна), НПП «Білобережжя Святослава», РЛП «Кінбурнська коса», водно-болотні угіддя «Ягорлицька затока». Площа заповідних об'єктів півострова складає 68 % від усієї його площі.
Населення
Населені пункти Кінбурнського півострова належать до Миколаївської області — села Покровка, Василівка, Покровське і до Херсонської області — село Геройське.
Сумарна кількість населення на 2016 р. — близько 843 осіб.
Екологічне значення
Кінбурнський півострів — важлива ланка приморського екологічного коридору, в межах якого пролягають міграційні шляхи великої кількості водоплавних та навколоводних птахів. На півострові зростає степова трав'яна рослинність (близько 500 видів). Він слугує місцем гніздування багатьох рідкісних видів постійних і сезонних міграцій птахів — пухівки, кульона великого, кулика-сороки.
На півострові розташоване низинне заболочене урочище «Ковалівська сага» або «Геродотова Гілея», оточене пасмом із прилеглими прісною і солоною водоймами, які формують на площі близько 12 гектарів єдину екосистему з ізольованих солестійких популяцій чорної вільхи, трав'янисто-болотної рослинності та численних плазунів, кажанів і птахів.
Ягорлицька затока, що омиває півострів на півдні — це водойма з солоною йодистою водою, що прогрівається швидше, ніж навколо, завдяки мілкому дну. Вода тут характеризується постійною прозорістю та мінімальним коливанням температури. У Бієнкових плавнях — водно-болотних угіддях площею понад 1 тис. га., нереститься короп та карась, гніздуються різні види птахів Нижнього Подніпров'я. У прибережній західній частині суходолу Причорноморської низовини на північ від села Рибаківка розташоване озеро Солонець Тузли, у плавнях якого гніздуються чайки, чорний і білий лебеді, качки, чаплі, рожеві та білі пелікани.
Камбальна коса — природний комплекс суходолу поблизу села Покровка, сформований відкладами піску і черепашкових решток із мінливою береговою лінією. Поряд із Камбальною косою в 2010-ті сформувалася Суха коса, котра з частиною Кінбурнського півострова утворює Покровський півострів. Під час весняно-осінніх міграцій та взимку тут скупчуються колонії птахів, передусім кулики, лебеді, качки, лиски, мартини. На півострові зростає популяція диких орхідей площею понад 60 га — одна з найбільших подібних природних екосистем у Європі.
Насадження лісів на півострові закріпило маси піску, але водночас створило умови для виникнення пожеж. У 2001—2002 роках вигоріло майже 1100 га лісу.
Економіка
У середині ХІХ ст. на Кінбурнському півострові працювали солепромисли. Сьогодні на Кінбурні видобувають пісок, існує лісгосп, туристична сфера, природоохоронні структури.
Туризм
На сучасному Кінбурні є багато пансіонатів та туристичних баз. Завдяки грязево-сольовим відкладам у літній період озеро Солонець є рекреаційно-оздоровчим центром.
Як туристичні принади тут є:
- розмаїття ландшафтів, зокрема незрівнянні морські та лиманно-морські пляжі, кінбурнські солеродні та грязеві озера, мілководдя Ягорлицької затоки,
- колкові гаї та лісові реліктові масиви — Волижин ліс, Ковалівська сага,
- залишки турецької фортеці Кінбурн,
- пам'ятник російському полководцю — графу Олександру Суворову (станом на 2018 р. відсутній, згодом відновлений),
- пам'ятний хрест Сидору Білому — запорозький старшина, кошовий отаман Чорноморського козацького війська, командувач Чорноморської козацької флотилії.
- пам'ятний знак Полю Джонсу — контрадмірал російського флоту (1788), командувач вітрильної флотилії Чорного моря, почесний козак Війська Запорозького Низового. Брав активну участь у російсько-турецьких війнах за південь України і Чорноморське узбережжя.
Галерея
Видатні особи
Народилися на Кінбурнському півострові
- Матвій Григорович Капуста — власник соляних промислів та великої кількості земель на Кінбурнській косі. Походив із давнього українського козацького роду. Народився в с. Прогної в середині ХІХ ст.
- Глушко Олександр Кіндратович — український прозаїк, журналіст, член Національної спілки письменників, заслужений журналіст України. Кандидат філологічних наук. Головний редактор журналу «Вітчизна». Автор книги художньої публіцистики «Вогні маяків», збірки оповідань «Малиновий гай»; історичного роману «Кінбурн». Народився в с. Покровка.
- Книга Олександр Андрійович — український театральний діяч. Заслужений діяч мистецтв України. Народний артист України. Народився в с. Покровка.
- Коломойцев Микола Миколайович — контрадмірал, капітан криголама «Єрмак» (1902—1904), есмінця «Буйний», який відзначився у Цусімській битві 1905 р.
- Кривульченко Анатолій Іванович — український фізико-географ, доктор географічних наук, професор Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка; автор монографії «Кінбурн: ландшафти, сучасний стан та значення» (Кропивницький, 2016. — 416 с.). Народився в с. Покровські Хутори.
- Висовин Костянтин Гаврилович — Герой Радянського Союзу. Народився в с. Геройське.
Пов'язані з історією півострова
- Білий Сидір Гнатович (нар. 1735 — пом. 20 червня 1788, Кінбурн) — запорозький старшина, кошовий отаман Чорноморського козацького війська, командувач Чорноморської козацької флотилії, перший дворянський голова Херсонського повіту (1785—1787).
Див. також
Література
- Давиденко В. М., Чаус В. Б. Кінбурнський півострів, Кінбурнська коса, Білобережжя…: науково-популярне видання. — Миколаїв : Вид-во ЧНУ ім. Петра Могили, 2018. — 96 с. — ISBN 978-966-336-397-4.
- Кривульченко А. І. Кінбурн: ландшафти, сучасний стан та значення. — Кропивницький: Центральноукраїнське вид-во, 2016. — 416 с.
- Кривульченко А. І. Сухі степи Причорномор'я та Приазов'я: ландшафти, галогеохімія ґрунто-підґрунтя. — К.: Гідромакс, 2005. — 345 с.
- Любов Твердовська. Історичними стежками Кінбурнської коси. — Миколаїв, 2015. — 100 с. з іл.
- Твердовська Л П. Хроніки землі Кінбурнської/ Любов Твердовська.- Миколаїв: СПД Румянцева Г. В., 2019. — 108 с.
- Твердовська Л. Історичними стежками Кінбурнської коси. Історико-етнографічний нарис. — Миколаїв: Іліон, 2016. — 125 с.
- Светлана Кустова, Елена Ивашко, Сергей Гаврилов. Кинбурнская коса: книга-альбом. — К.: Изд-во «Геопринт», 2010. — 144 с.
- Андріяш О. П. Географічна енциклопедія України / О. П. Андріяш. — К. : УРЕ, 1990, т. 2. — С. 155.
- Ардамацька Т. Б. На птичьих островах / Т. Б. Ардамацька, М. Е. Жмуд, Г. Н. Молодан. — К. : Урожай, 1989. — 143 с.
- Давиденко В. М. Заповідна справа / В. М. Давиденко. — Миколаїв: НУ «КМА», Миколаївська філія, 2002. — 140 с.
- Давиденко В. М. Вовки Кінбурнського півострова / В. М. Давиденко, О. Петрович. — Миколаїв: Видав. центр МФ НаУМА, зб. «Екологія», том 11, 2001. — С. 51—54.
- Давиденко Н. М. О жизни на Земле / Н. М. Давиденко. — Москва: ГЕОС, 2003. — 392 с.
- Давиденко Н. М. Проблемы экологии / Н. М. Давиденко. — Новосибирск: Наука, 1998. — 224 с.
- Давиденко Н. М. Актуальные вопросы геоэкологии / Н. М. Давиденко. — Москва: ГЕОС, 2003. — 428 с.
- Давиденко В. М. Рослинний і тваринний світ міста Миколаєва та його околиць / В. М. Давиденко, В. В. Добровольський. — Миколаїв: МДУ ім. В. О. Сухомлинського, V міжреґіональні новорічні біологічні читання, збірник наукових праць. — Вип. № 5, 2005. — С. 24—26.
- Добровольський О. Крізь тисячоліття. Історія Миколаївщини в топонімах / О. Добровольський. — Миколаїв: Можливості Кімерії, 1998. — С. 144.
- Доброчаєва Д. М. По заповідних місцях України / Д. М. Доброчаєва. — К. : Молодь, 1960. — 210 с.
- Довідник найцінніших територій Кінбурнського півострова в межах Миколаївської області /Під ред. Г.В. Коломієць, Я.І. Мовчана, Т.І. Котенко. — К.: Видання громадської організації«Веселий Дельфін», 2008. — 96 с. — (Cерія: Збереження біорізноманіття в Приморсько-степовомуекокоридорі). Available from: https://www.researchgate.net/publication/323958358_Dovidnik_najcinnisih_teritorij_Kinburnskogo_pivostrova_v_mezah_Mikolaivskoi_oblasti_pid_red_Kolomiec_GV_ta_dr [accessed Jan 02 2023].
- Дрюченко М. М. Лесорастительные условия Нижнеднепровских песков и перспективы лесоразведения на них: Записки Харьковского СХИ / М. М. Дрюченко. — Харьков: СХИ, 1939. — Т. 2. — Вып. 1—2. — С. 265—273.
- Карпенко В. Кінбурнська коса / В. Карпенко. — Одесса: Маяк, 1976. — 96 с.
- Кучеренко С. Серый разбойник / С. Кучеренко // Юный натуралист. — 1977. — № 12. — С. 33—37.
- Проект організації території НПП «Білобережжя Святослава», його функціонального зонування, авторський колектив м. Миколаїв, 2015 р.
- Мейер А. Повествовательное, землемерное и естественное описание Очаковской земли / А. Мейер. — СПб., 1794. — 204 с.
- Некрасова О. Д., Титар В. М. До вивчення проблеми загибелі амфібій та рептилій на дорогах Кінбурнського півострова // Природничий альманах. Серія: Біологічні науки. Присвячений 85-р. створенню Надморських зап. — 2012. — № 18. — C. 67—70.
- Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України. Ч. 2. Національні природні парки / колектив авторів під ред. В. А. Онищенка і Т. Л. Андрієнко. — Київ: Фітосоціоцентр, 2012. — 580 с.
- Чуприна Л. І. Я — Чуприна / Л. І. Чуприна. — К. : Самвидав, 1993. — 106 с.
- Фальц-Фейн В. Е. Аскания-Нова / В. Е. Фальц-Фейн. — К. : Аграрна наука, 1997. — 348 с.
- Фото фотохудожників та аматорів: Рижкова С., Несіна Ю., Бишева Ю., Усс О., Петрович З., Ткач П., Чаус В., Непєїна А. та інтернет-видань.
Інтернет-ресурси
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кінбурнський півострів |
- Кінбурнський півострів на earth.google
- Вогненні «сльози» Кінбурна // Дзеркало тижня
- Куди Віктор не повезе Вінграновського // Дзеркало тижня
- Кінбурнська криза // Дзеркало тижня
- Нетоптані стежки Борисфеніди // Дзеркало тижня
- Як татарський «Волос» став українським «Білобережжям» // Урядовий кур'єр[недоступне посилання з липня 2019]
- Фільм про Кінбурнський півострів [ 1 вересня 2013 у Wayback Machine.] на YouTube
Примітки
- Kinburn Geschichte auf der Webseite des Instituts für Geschichte der Ukraine [ 14 квітня 2016 у Wayback Machine.], abgerufen am 26. Juli 2015
- . Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 26 липня 2018.
- ↑ Давиденко, В. М.; Чаус, В. Б. (2018). Кінбурнський півострів, Кінбурнська коса, Білобережжя…. ЧНУ ім. Петра Могили. с. 17.
- Давиденко, В. М.; Чаус, В. Б. (2018). Кінбурнський півострів, Кінбурнська коса, Білобережжя…. ЧНУ ім. Петра Могили. с. 19–20.
- Давиденко, В. М.; Чаус, В. Б. (2018). Кінбурнський півострів, Кінбурнська коса, Білобережжя…. ЧНУ ім. Петра Могили. с. 7.
- Давиденко, В. М.; Чаус, В. Б. (2018). Кінбурнський півострів, Кінбурнська коса, Білобережжя…. ЧНУ ім. Петра Могили. с. 6.
- Кінбурнський півострів — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Процитовано 18 листопада 2022.
- ↑ Стецький, Василь; Скриль, Тетяна (2020). Рекреаційно-туристичні ресурси і фунціональні зони національного природного парку “Білобережжя Святослава”. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Географія. Тернопіль: Тайп. с. 205–210.
- Давиденко, В. М.; Чаус, В. Б. (2018). Кінбурнський півострів, Кінбурнська коса, Білобережжя…. ЧНУ ім. Петра Могили. с. 8.
- . Архів оригіналу за 15 вересня 2018. Процитовано 14 вересня 2018.
- Кинбурнская коса от начала до самого кончика
- . Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 27 серпня 2018.
- . Архів оригіналу за 27 серпня 2018. Процитовано 27 серпня 2018.
- Архів оригіналу за 2 серпня 2018. Процитовано 2 серпня 2018.