www.wikidata.uk-ua.nina.az

Карельський перешийок Каре льський переши йок фін Karjalankannas швед Karelska näset рос Карельский перешеек є ділянка з

Карельський перешийок

Каре́льський переши́йок (фін. Karjalankannas; швед. Karelska näset; рос. Карельский перешеек) є ділянка землі приблизно протяжністю з півночі на південь 150—180 км, з заходу на схід — 55—110 км, яка з'єднує Росію з Фінляндією, розташована між Фінською затокою і Ладозьким озером на північному заході Росії, на північ від річки Нева (між 61 ° 21'N, 59 ° 46'N і 27 ° 42'E, 31 ° 08'E). Її природним північно-західним кордоном є хребет Салпаусселькя у Фінляндії або найвузькіша область між Виборзькою затокою і Ладозьким озером. Якщо Карельський перешийок визначити як всю територію сучасного Санкт-Петербурга і Ленінградської області на північ від Неви, площа перешийку становить близько 15 000 км².

Біля Лейпясуо
Мапа Карельського перешийка. Показані деякі важливі міста, сьогоденний і довоєнний фінсько-російський кордон

Менша частина перешийка на південний схід від старого Російсько-Фінляндського кордону історично розглядається як Північна Іжорія, окремо від Карельського перешийка. Решта перешийка історично є частиною Фінської Карелії. Вона була завойована Російською імперією під час Великої Північної війни в 1712, і входила до складу автономного Велике князівство Фінляндія (1809—1917) у складі Російської імперії, а після здобуття Фінляндією незалежності в 1917, у складі Фінляндії. Фінська Карелія відійшла до Радянського Союзу після Зимової війни (1939—1940) і війни-продовження (1941—1944). У 1940—1941, під час тимчасового миру, велика частина території перешийку, була включена до складу Карело-Фінської РСР. Проте після Другої світової війни весь перешийок було поділено між містом Санкт-Петербурга (головним чином Курортний район), і Ленінградською областю: Приозерський, Всеволозький та Виборзький райони.

За даними перепису 2002, чисельність населення в Курортному районі Санкт-Петербурга і частини Ленінградської області, розташовані на Карельському перешийку, становить 539000. Багато мешканців Санкт-Петербургу також виїжджають на перешийок під час їхніх відпусток.

Географія Редагувати

На ландшафт перешийка вельми вплинуло Валдайське заледеніння. Найвища точка перешийку — 205 м над рівнем моря біля селища Новожилово. На перешийку немає гір, але є вельми круті пагорби.

Вуоксі, велика річка, витікає з південного краю озера Саймаа у Фінляндії до Ладозького озера, розділивши перешийок на дві нерівномірні частини. Сайменський канал відкрили в 1856, за для з'єднання озера Саймаа з Виборзькою затокою.

Карельський перешийок лежить в екорегіоні скандинавської та російської тайги. Згідно з геоботанікою, вона знаходиться на стику флористичних провінцій Центральної, Східної та Північної Європи, входить в Циркумбореальну область з Голарктичного царства.

На перешийку головним чином, ростуть хвойні ліси з сосни звичайної (Pinus sylvestris) та ялини звичайної (Picea abies)), з численними озерами (наприклад, озеро Суходольське і озеро Глибоке), а також низькоросла трава сфагнових і торф'яних боліт. Ліси покривають близько 11.700 км² перешийка, більш ніж на три чверті від загального обсягу площі. Болотисти райони займають в середньому на 5,5 % території. На великих суміжних теренах вздовж берега Ладозького озера у Всеволозькому районі, в південно-східній частині перешийка, болота зустрічаються значно частіше, ніж в інших частинах. Те ж саме можна сказати і про низовини вздовж Неви, яка були осушені. Ґрунт переважно подзолістий, який містить масивні валуни, особливо на півночі і північному-заході, де знаходяться великі гранітні брили.

Соснові ліси (Pinus sylvestris), є найбільш поширеними і займають 51 % лісової площі Карельського перешийка, далі ідуть ялинові ліси (Picea abies) — 29 % і березові ліси (Betula Pendula і Betula pubescens) — 16 %. На більш родючих ґрунтах і в сприятливіші місцях іноді домінує клен звичайний (Acer platanoides), вільха чорна (Alnus glutinosa), сіра вільха (Alnus incana), осика звичайна (Populus tremula), дуб черешчатий (Quercus robur), верба сіра (Salix cinerea), верба попеляста (Salix cinerea), Salix myrsinifolia, Salix phylicifolia або в'яз гладенький (Ulmus laevis). Нижній ярус соснових лісів складається з вереса звичайного (Calluna), вороніка (Empetrum nigrum), ялівець звичайний (Juniperus communis), верба вушката (Salix aurita), брусниця звичайна (Vaccinium vitis-idaea), Equisetum fluviatile, папороть (Pteridium aquilinum), Deschampsia flexuosa та Carex globularis, мохи Pleurozium schreberi, сфагнові Sphagnum angustifolium і Sphagnum russowii, лишайники Cladonia. А також хвощ лісовий (Equisetum sylvaticum), квасениця звичайна (Oxalis acetosella), чорниця (Vaccinium myrtillus), Avenella flexuosa, Calamagrostis arundinacea, Carex globularis і мхи Polytrichum commune і Sphagnum girgensohnii.

Тваринний світ представлений вивіркою звичайною (Sciurus vulgaris), лосем (Alces alces), лисицею звичайною (Vulpes vulpes), заєць-біляк (Lepus timidus), диким кабаном (Sus scrofa).

Клімат перешийка є помірно континентальний, з 650—800 мм опадів на рік, довга сніжна зима триває з листопада до середини квітня, морози іноді досягають −40 °C, помірно прохолодне літо і короткий безморозний період.

Геологічна історія Редагувати

Геологічно Карельський перешийок розташований на півдні Балтійського щита і має кристалічну підвалину. В ході заключної частини останнього, Валдайського заледеніння, танення льодовика в центральній частині перешийка почалося ще в 14000 років тому. У той час на низьких рівнях формувались великі озера з греблями оточуючих льодовикових щитів. У ході подальшого танення і формування Балтійського Льодовикового озера, коли лід відступив на пасма Салпаусселькя, на височині в районі перешийка залишився великий острів. 12 000 років тому цим місцевостям були характерні суворі умови Арктики з вічною мерзлотою і рідколіссям. Близько 11 000 років тому клімат став теплішим і вологішим, стали рости соснові і березові ліси.

Близько 9000 років тому на другому етапі становлення Балтійського моряАнцилове море відступило і було сформовано багато рівнинних озер в результаті льодовикової і післяльодовикової діяльності. Ладозьке озеро було відокремлено від моря. Близько 5 000 років тому річкою Вуокса почалося скидання води з озера Сайма в Ладозьке озеро. Завдяки цьому Ладозьке озеро зазнало трансгресії і розпочало скидання води біля Хейн-Йоки, на схід від сучасноо Виборгу. Близько 3100-2400 тому Нева розпочала скидання води Ладоги в Балтійське море. Ладога поступово скинула рівень води від 15-18 м до її сучасного рівня 4-5 м над рівнем моря, і рівнинні озера були ізольовані ще раз. Тим не менш, Вуоксі скидала води Виборзької затоки, можливо, до 12-ого століття від Р. Х. Це припинилося через подальше підвищування рівня землі.

У 1818, було прорито канал, який через таскин зазнав прорив з Суходольського озера (Suvanto) в Ладозьке озеро, який пізніше став річкою Бурною (Taipaleenjoki). Taipaleenjoki розпочав дренування Suvanto і відбулося зниження її рівня на 7 м. Спочатку вода озера скидалась у річку Вуоксі річкою Лосево (Kiviniemi) (зараз Losevo), але через зміни, цей шлях висох. У 1857 р. канал був викопаний, але потік не набрав сили, тому через пороги навігація на Kiviniemi була неможливою.

Населення Редагувати

Основну частину населення Карельського перешийка становлять росіяни, так само корінним населенням є фіни, але їх набагато менше, крім того КП населяють практично всі народи пострадянського простору. У трьох районах Ленобласті та 6 районах Санкт-Петербурга проживає приблизно 2,9 мільйони чоловік .

Назва району і суб'єкта РФ Чисельність Рік
Виборзький район Ленінградської області 203000 2016
Приозерський район Ленінградської області 62500 2016
Всеволозький район Ленінградської області 307000 2016
Курортний район Санкт-Петербурга 75600 2016
Приморський район 549000 2016
Виборзький район 493000 2016
Калінінський район СПБ 530000 2016
Красногвардійський район СПБ 348000 2016
Правобережна частина Невського району 268000 2016
Сумарна чисельність 2836100 2016

Транспорт Редагувати

По Карельському Перешийку проходять всі лінії Петербурзького метрополітену за винятком НВЛ (Зеленої лінії) . Так само Важливим транспортним засобом є електрички з Фінляндського і Ладозького вокзалів. Автомобільні дороги представлені федеральними трасами Р180 (Петербург-Гельсінкі), А-129 (Петербург-Сортавала) і Р-21(раніше називалася М-18) Петербург — Мурманськ, так само по Карельському перешийку проходить багато регіональних автотрас. Морські порти представлені портом Висоцьк , Виборг і нафтовим портом Приморськ . Єдиним мирним аеропортом є Ржевка, але так само на Карельському перешийку знаходиться 2 військових аеродрому. На кордоні з Фінляндією знаходяться 3 автомобільних (Торфяновка, Брусничне і Светогорськ) та 2 залізничних контрольно-пропускні пункти (Бусловська (Бусловская) і Светогорськ) .

Міста та містечка перешийку Редагувати

Примітки Редагувати

  1. . Архів оригіналу за 6 грудня 2007. Процитовано 21 квітня 2009. 
  2. ↑ Davydova, Natalia N. et al. (1996). Late- and postglacial history of lakes of the Karelian Isthmus [ 12 квітня 2020 у Wayback Machine.]. Hydrobiologia 322.1-3, 199—204.
  3. Subetto, Dmitry A. et al. (2002). Climate and environment on the Karelian Isthmus, northwestern Russia, 13000–9000 cal. yrs BP [ 2 жовтня 2007 у Wayback Machine.]. Boreas 31.1, 1-19.
  4. Saarnisto, Matti & Tuulikki Grönlund (1996). Shoreline displacement of Lake Ladoga — new data from Kilpolansaari[недоступне посилання]. Hydrobiologia 322.1-3, 205—215.
  5. Timofeev, V. I. et al. (2005). Evolution of the Waterways and Early Human Migrations in the North-Eastern Baltic Area [ 5 лютого 2012 у Wayback Machine.]. Geochronometria 24, 81-85.

Посилання Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Kare lskij pereshi jok fin Karjalankannas shved Karelska naset ros Karelskij peresheek ye dilyanka zemli priblizno protyazhnistyu z pivnochi na pivden 150 180 km z zahodu na shid 55 110 km yaka z yednuye Rosiyu z Finlyandiyeyu roztashovana mizh Finskoyu zatokoyu i Ladozkim ozerom na pivnichnomu zahodi Rosiyi na pivnich vid richki Neva mizh 61 21 N 59 46 N i 27 42 E 31 08 E Yiyi prirodnim pivnichno zahidnim kordonom ye hrebet Salpausselkya u Finlyandiyi abo najvuzkisha oblast mizh Viborzkoyu zatokoyu i Ladozkim ozerom Yaksho Karelskij pereshijok viznachiti yak vsyu teritoriyu suchasnogo Sankt Peterburga i Leningradskoyi oblasti na pivnich vid Nevi plosha pereshijku stanovit blizko 15 000 km Bilya LejpyasuoMapa Karelskogo pereshijka Pokazani deyaki vazhlivi mista sogodennij i dovoyennij finsko rosijskij kordonMensha chastina pereshijka na pivdennij shid vid starogo Rosijsko Finlyandskogo kordonu istorichno rozglyadayetsya yak Pivnichna Izhoriya okremo vid Karelskogo pereshijka Reshta pereshijka istorichno ye chastinoyu Finskoyi Kareliyi Vona bula zavojovana Rosijskoyu imperiyeyu pid chas Velikoyi Pivnichnoyi vijni v 1712 i vhodila do skladu avtonomnogo Velike knyazivstvo Finlyandiya 1809 1917 u skladi Rosijskoyi imperiyi a pislya zdobuttya Finlyandiyeyu nezalezhnosti v 1917 u skladi Finlyandiyi Finska Kareliya vidijshla do Radyanskogo Soyuzu pislya Zimovoyi vijni 1939 1940 i vijni prodovzhennya 1941 1944 U 1940 1941 pid chas timchasovogo miru velika chastina teritoriyi pereshijku bula vklyuchena do skladu Karelo Finskoyi RSR Prote pislya Drugoyi svitovoyi vijni ves pereshijok bulo podileno mizh mistom Sankt Peterburga golovnim chinom Kurortnij rajon i Leningradskoyu oblastyu Priozerskij Vsevolozkij ta Viborzkij rajoni Za danimi perepisu 2002 chiselnist naselennya v Kurortnomu rajoni Sankt Peterburga i chastini Leningradskoyi oblasti roztashovani na Karelskomu pereshijku stanovit 539000 Bagato meshkanciv Sankt Peterburgu takozh viyizhdzhayut na pereshijok pid chas yihnih vidpustok Zmist 1 Geografiya 2 Geologichna istoriya 3 Naselennya 4 Transport 5 Mista ta mistechka pereshijku 6 Primitki 7 PosilannyaGeografiya RedaguvatiNa landshaft pereshijka velmi vplinulo Valdajske zaledeninnya Najvisha tochka pereshijku 205 m nad rivnem morya bilya selisha Novozhilovo Na pereshijku nemaye gir ale ye velmi kruti pagorbi Vuoksi velika richka vitikaye z pivdennogo krayu ozera Sajmaa u Finlyandiyi do Ladozkogo ozera rozdilivshi pereshijok na dvi nerivnomirni chastini Sajmenskij kanal vidkrili v 1856 za dlya z yednannya ozera Sajmaa z Viborzkoyu zatokoyu Karelskij pereshijok lezhit v ekoregioni skandinavskoyi ta rosijskoyi tajgi Zgidno z geobotanikoyu vona znahoditsya na stiku floristichnih provincij Centralnoyi Shidnoyi ta Pivnichnoyi Yevropi vhodit v Cirkumborealnu oblast z Golarktichnogo carstva Na pereshijku golovnim chinom rostut hvojni lisi z sosni zvichajnoyi Pinus sylvestris ta yalini zvichajnoyi Picea abies z chislennimi ozerami napriklad ozero Suhodolske i ozero Gliboke a takozh nizkorosla trava sfagnovih i torf yanih bolit Lisi pokrivayut blizko 11 700 km pereshijka bilsh nizh na tri chverti vid zagalnogo obsyagu ploshi Bolotisti rajoni zajmayut v serednomu na 5 5 teritoriyi Na velikih sumizhnih terenah vzdovzh berega Ladozkogo ozera u Vsevolozkomu rajoni v pivdenno shidnij chastini pereshijka bolota zustrichayutsya znachno chastishe nizh v inshih chastinah Te zh same mozhna skazati i pro nizovini vzdovzh Nevi yaka buli osusheni 1 Grunt perevazhno podzolistij yakij mistit masivni valuni osoblivo na pivnochi i pivnichnomu zahodi de znahodyatsya veliki granitni brili Sosnovi lisi Pinus sylvestris ye najbilsh poshirenimi i zajmayut 51 lisovoyi ploshi Karelskogo pereshijka dali idut yalinovi lisi Picea abies 29 i berezovi lisi Betula Pendula i Betula pubescens 16 Na bilsh rodyuchih gruntah i v spriyatlivishi miscyah inodi dominuye klen zvichajnij Acer platanoides vilha chorna Alnus glutinosa sira vilha Alnus incana osika zvichajna Populus tremula dub chereshchatij Quercus robur verba sira Salix cinerea verba popelyasta Salix cinerea Salix myrsinifolia Salix phylicifolia abo v yaz gladenkij Ulmus laevis Nizhnij yarus sosnovih lisiv skladayetsya z veresa zvichajnogo Calluna voronika Empetrum nigrum yalivec zvichajnij Juniperus communis verba vushkata Salix aurita brusnicya zvichajna Vaccinium vitis idaea Equisetum fluviatile paporot Pteridium aquilinum Deschampsia flexuosa ta Carex globularis mohi Pleurozium schreberi sfagnovi Sphagnum angustifolium i Sphagnum russowii lishajniki Cladonia A takozh hvosh lisovij Equisetum sylvaticum kvasenicya zvichajna Oxalis acetosella chornicya Vaccinium myrtillus Avenella flexuosa Calamagrostis arundinacea Carex globularis i mhi Polytrichum commune i Sphagnum girgensohnii Tvarinnij svit predstavlenij vivirkoyu zvichajnoyu Sciurus vulgaris losem Alces alces lisiceyu zvichajnoyu Vulpes vulpes zayec bilyak Lepus timidus dikim kabanom Sus scrofa Klimat pereshijka ye pomirno kontinentalnij z 650 800 mm opadiv na rik dovga snizhna zima trivaye z listopada do seredini kvitnya morozi inodi dosyagayut 40 C pomirno proholodne lito i korotkij bezmoroznij period Geologichna istoriya RedaguvatiGeologichno Karelskij pereshijok roztashovanij na pivdni Baltijskogo shita i maye kristalichnu pidvalinu V hodi zaklyuchnoyi chastini ostannogo Valdajskogo zaledeninnya tanennya lodovika v centralnij chastini pereshijka pochalosya she v 14000 rokiv tomu U toj chas na nizkih rivnyah formuvalis veliki ozera z greblyami otochuyuchih lodovikovih shitiv U hodi podalshogo tanennya i formuvannya Baltijskogo Lodovikovogo ozera koli lid vidstupiv na pasma Salpausselkya na visochini v rajoni pereshijka zalishivsya velikij ostriv 2 12 000 rokiv tomu cim miscevostyam buli harakterni suvori umovi Arktiki z vichnoyu merzlotoyu i ridkolissyam Blizko 11 000 rokiv tomu klimat stav teplishim i vologishim stali rosti sosnovi i berezovi lisi 3 Blizko 9000 rokiv tomu na drugomu etapi stanovlennya Baltijskogo moryaAncilove more vidstupilo i bulo sformovano bagato rivninnih ozer v rezultati lodovikovoyi i pislyalodovikovoyi diyalnosti Ladozke ozero bulo vidokremleno vid morya Blizko 5 000 rokiv tomu richkoyu Vuoksa pochalosya skidannya vodi z ozera Sajma v Ladozke ozero Zavdyaki comu Ladozke ozero zaznalo transgresiyi i rozpochalo skidannya vodi bilya Hejn Joki na shid vid suchasnoo Viborgu Blizko 3100 2400 tomu Neva rozpochala skidannya vodi Ladogi v Baltijske more 4 Ladoga postupovo skinula riven vodi vid 15 18 m do yiyi suchasnogo rivnya 4 5 m nad rivnem morya i rivninni ozera buli izolovani she raz Tim ne mensh Vuoksi skidala vodi Viborzkoyi zatoki mozhlivo do 12 ogo stolittya vid R H 2 5 Ce pripinilosya cherez podalshe pidvishuvannya rivnya zemli U 1818 bulo prorito kanal yakij cherez taskin zaznav proriv z Suhodolskogo ozera Suvanto v Ladozke ozero yakij piznishe stav richkoyu Burnoyu Taipaleenjoki Taipaleenjoki rozpochav drenuvannya Suvanto i vidbulosya znizhennya yiyi rivnya na 7 m Spochatku voda ozera skidalas u richku Vuoksi richkoyu Losevo Kiviniemi zaraz Losevo ale cherez zmini cej shlyah visoh U 1857 r kanal buv vikopanij ale potik ne nabrav sili tomu cherez porogi navigaciya na Kiviniemi bula nemozhlivoyu Naselennya RedaguvatiOsnovnu chastinu naselennya Karelskogo pereshijka stanovlyat rosiyani tak samo korinnim naselennyam ye fini ale yih nabagato menshe krim togo KP naselyayut praktichno vsi narodi postradyanskogo prostoru U troh rajonah Lenoblasti ta 6 rajonah Sankt Peterburga prozhivaye priblizno 2 9 miljoni cholovik Nazva rajonu i sub yekta RF Chiselnist RikViborzkij rajon Leningradskoyi oblasti 203000 2016Priozerskij rajon Leningradskoyi oblasti 62500 2016Vsevolozkij rajon Leningradskoyi oblasti 307000 2016Kurortnij rajon Sankt Peterburga 75600 2016Primorskij rajon 549000 2016Viborzkij rajon 493000 2016Kalininskij rajon SPB 530000 2016Krasnogvardijskij rajon SPB 348000 2016Pravoberezhna chastina Nevskogo rajonu 268000 2016Sumarna chiselnist 2836100 2016Transport RedaguvatiPo Karelskomu Pereshijku prohodyat vsi liniyi Peterburzkogo metropolitenu za vinyatkom NVL Zelenoyi liniyi Tak samo Vazhlivim transportnim zasobom ye elektrichki z Finlyandskogo i Ladozkogo vokzaliv Avtomobilni dorogi predstavleni federalnimi trasami R180 Peterburg Gelsinki A 129 Peterburg Sortavala i R 21 ranishe nazivalasya M 18 Peterburg Murmansk tak samo po Karelskomu pereshijku prohodit bagato regionalnih avtotras Morski porti predstavleni portom Visock Viborg i naftovim portom Primorsk Yedinim mirnim aeroportom ye Rzhevka ale tak samo na Karelskomu pereshijku znahoditsya 2 vijskovih aerodromu Na kordoni z Finlyandiyeyu znahodyatsya 3 avtomobilnih Torfyanovka Brusnichne i Svetogorsk ta 2 zaliznichnih kontrolno propuskni punkti Buslovska Buslovskaya i Svetogorsk Mista ta mistechka pereshijku RedaguvatiKamennogorsk shved Saint Andre fin Antrea Kuznechne fin Kaarlahti Lyesogorskij fin Jaaski Primorsk ros Primo rsk fin Koivisto shved Bjorko Priozersk karel Kagoisalmi fin Kakisalmi shved Kexholm Roshino fin Raivola Sankt Peterburg Sertolovo fin Sierattala Sestroreck fin Siestarjoki shved Systerback Sovyetskij fin Johannes Svetogorsk fin Enso Toksovo karel Toksova Vsevolozk Vsevolozhsk Viborg ros Vy borg fin Viipuri shved Viborg nim Wiborg Visock fin Uuras shved Trangsund Zelenogorsk fin Terijoki Primitki Redaguvati Karelian Isthmus Arhiv originalu za 6 grudnya 2007 Procitovano 21 kvitnya 2009 a b Davydova Natalia N et al 1996 Late and postglacial history of lakes of the Karelian Isthmus Arhivovano 12 kvitnya 2020 u Wayback Machine Hydrobiologia 322 1 3 199 204 Subetto Dmitry A et al 2002 Climate and environment on the Karelian Isthmus northwestern Russia 13000 9000 cal yrs BP Arhivovano 2 zhovtnya 2007 u Wayback Machine Boreas 31 1 1 19 Saarnisto Matti amp Tuulikki Gronlund 1996 Shoreline displacement of Lake Ladoga new data from Kilpolansaari nedostupne posilannya Hydrobiologia 322 1 3 205 215 Timofeev V I et al 2005 Evolution of the Waterways and Early Human Migrations in the North Eastern Baltic Area Arhivovano 5 lyutogo 2012 u Wayback Machine Geochronometria 24 81 85 Posilannya RedaguvatiDetailed and historical maps Arhivovano 11 zhovtnya 2007 u Wayback Machine ros Site of the local history association Karelia ros Terijoki spb ru Arhivovano 17 lyutogo 2009 u Wayback Machine ros Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Karelskij pereshijok amp oldid 34992678