Камінь-Каширський

Ка́мінь-Каши́рський (колишні назви — Камінь до XVII ст., у XVII—XX ст. — Камінь-Коширський) — місто у Волинській області, центр Камінь-Каширського району і Камінь-Каширської громади. Населення 12 505 мешканців (2017). До облцентру можна дістатися автошляхом М19, який збігається із єврошосе E85 та згодом переходить у Т 0311. (До 2006 року не можна було потрапити через єврошосе).

Камінь-Каширський
Герб Каменя-Каширського Прапор Каменя-Каширського
Камінь-Каширська РДА у центрі міста
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Волинська область
Район	Камінь-Каширський район
Громада	Камінь-Каширська міська громада
Засноване	XIII ст.
Магдебурзьке право	1430
Статус міста	від 1940 року
Населення	▬ 12 477 (01.01.2022)
- повне	▬ 12 477 (01.01.2022)
Площа	7,64 км²
Густота населення	798 осіб/км²
Поштові індекси	44500-44505
Телефонний код	+380-3357
Координати	51°37′12″ пн. ш. 24°57′55″ сх. д. / 51.62000° пн. ш. 24.96528° сх. д. / 51.62000; 24.96528Координати: 51°37′12″ пн. ш. 24°57′55″ сх. д. / 51.62000° пн. ш. 24.96528° сх. д. / 51.62000; 24.96528
Висота над рівнем моря	155 м
Водойма	Цир
Назва мешканців	ка́мінь-каши́рець, ка́мінь-каши́рка, ка́мінь-каши́рці
Відстань
Найближча залізнична станція	Камінь-Каширський
До обл./респ. центру
- фізична	99 км
- автошляхами	126 км
До Києва
- фізична	410 км
- автошляхами	463 км
Міська влада
Адреса	44500, Волинська обл., Камінь-Каширський р-н, м. Камінь-Каширський, вул. Волі, 2
Міський голова	Пась Віктор Іванович
Камінь-Каширський у Вікісховищі Мапа Камінь-Каширський Камінь-Каширський

Ця стаття про місто. Про залізничну станцію див. Камінь-Каширський (станція).

Історія

Можливо першими згадками міста Камінь-Каширська, а тоді ще просто Камінь чи Камень, про що дізнаємося з Галицько-Волинського літопису:

У рік 6718 [1210]. У той же рік прийшов до Белза Лестько, [князь лядський], якого переконав Олександр [Всеволодович], — бо Олександр не сприяв обом Романовичам, а хотів [їм] зла, — і забрав Белз [у Василька], і дав Олександрові. Але бояри не зрадили [Романовича], а пішли всі з князем Васильком у Каменець.

Хоча через форму «Кам'янець», а не «Камінь» та значну поширеність подібних назв міст у Волинській землі тяжко сказати точно, чи мова тут за Камінь-Каширський. У Королівстві Руському тоді було декілька міст із назвою Кам'янець — Кам'янець-Волинський зараз у складі селища Миропіль на Житомирщині, Кам'янець-Литовський (нині — місто Кам'янець), Берестейської області Білорусі, Кам'янець/Камінь-Каширський (нині — місто Камінь-Каширський). Утім, наведена нижча цитата як за контекстом подій, так і за формою назви міста більше нагадує Камінь-Каширський:

У рік 6770 [1262] …Припом'янув Миндовг [також], що Василько-князь із богатирем [Бурондаєм] пустошив землю Литовську. І послав він рать на Василька, і пустошили вони довкола [города] Каменя ³¹⁶. Але князь Василько не поїхав услід за ними, тому що сподівався він другої раті. Він послав за ними [воєвод] Желислава та Степана Медушника. І гонили вони вслід за ними аж до [ріки] Ясольди ³¹⁷, але не догнали їх, бо рать [литовська] була мала, — вони тільки набрали були здобичі, і тому й одійшли спішно.

Та також наступна:

У рік 6784 [1276] …А після цього Тройден, пославши свого брата Сирпутія, пустошив довкола [города] Каменя ³⁴⁰. Володимир же за це, пославши [рать], узяв у нього Турійськ на ріці на Німані і села довкола нього забрав.

Отже, імовірно, засноване у XIII ст. місто Камінь, уже точно з початку XV ст. фіксується у джерелах з назвою близькою до сучасної «до имєнья князя Коширского, Каменіа» (1537), «в Камєни княза Кошєрського» (1545), Камінь-Кошарський (1629) [Шульгач 2001, 60].

Зокрема в писемних джерелах згадується як володіння литовських князів Сангушків-Каширських. Оскільки ще у кінці XIV ст. по 1392 році існувало удільне Кошерське князівство назву якого дістало від столиці Кошер так і місто Камінь у підлеглості до цього князівства отримало прикметник Каширський. Останній із роду — волинський та подільський воєвода Адам Сангушко-Каширський у 1628 р. заснував у місті домініканський монастир. Після його смерті Камінь-Каширський перейшов до роду Красицьких — аж до кінця XVIII ст. Пізніше маєток відійшов до сімейства Ордів (Орда). У 1832 р. царська влада закрила домініканський монастир, зробивши кляшторний костел парафіяльним. У 1830—1837 рр. споруду було перебудовано.

У 1430 році містечко отримало магдебурзьке право (підтверджене згодом у 1600 році). За Люблінською унією 1569 року Камінь-Каширський і навколишні території переходять під владу Польщі, де поступово місто зійшло до статусу села. Після III поділу Польщі Камінь-Каширський і прилеглі території увійшли до складу Росії, де став центром волості.

У роки І світової війни через села Тоболи, Рудка-Червинська, Великий Обзир, Оленине, Боровно, проходила лінія фронту. Після Ризького мирного договору 1921 року Камінь-Каширський знову переходить під владу Польщі і став центром Камінь-Каширського повіту Поліського воєводства. У 1923 році в Камені-Каширському було створено повітове староство. 1 січня 1927 року сільська Камінь-Каширська гміна отримала бюджетний статус міської гміни.

У 1940 році утворено Камінь-Каширський повіт, згодом район. Розпочала діяльність міська і районна Ради.

З початку війни 1939—1945 років територія району була окупована нацистами та включена до складу Камінь-Каширської округи. Діяли партизанські загони під командуванням М. П. Коніщука, А. П. Бринського, О. Ф. Федорова, у с. Хотешів функціонувала школа старшин УПА. Кінець окупації району припадає на березень-квітень 1944 року.

У 1945 році в Камені-Каширському створено педагогічне училище. У 1947 році у місті відкрили медичну школу, яку через рік було реорганізовано в медичне училище. У 1961 році став до ладу Камінь-Каширський лісозавод. За період з 70-х по 80-ті роки в місті й селах району була здійснена значна програма соціально-культурного будівництва. Розпочали свою роботу хлібозавод, консервний завод, деревообробний завод, комбікормовий завод, маслозавод.

У 1991 році на Всеукраїнському референдумі на підтвердження Акта проголошення незалежності України за незалежність держави проголосувало 94,2 % мешканців району. У 1991 році район віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (категорія III) постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. На території району діє 46 релігійних об'єднань.

У 1996 році рішенням сесії міської ради народних депутатів від 14 вересня 1996 року затверджено проєкт герба, прапора і печатки міста Каменя-Каширського. У 1999 році в с. Михнівка було освячено Свято-Стрітенський монастир.

Населення

Національний і мовний склад

Національність	%	Належна мова	%
українці	98,71%	українська	99,11%
росіяни	0,96%	російська	0,77%

Пам'ятки

У центрі Каменя-Каширського — залишки давнього городища «Замок», розташованого на правому березі річки Цир. У 1987—1988 роках археологічні дослідження на території городища проводила експедиція Волинського краєзнавчого музею під керівництвом Панишка Сергія Дмитровича.

• Домініканська спадщина становить найдавніший комплекс пам'яток Каменя-Каширського. Це костел та каплиця, збудовані в першій половині XVII століття. У міжвоєнний період XX століття костел ще використовувався для служб, проте в радянський час був сильно перебудований. У ньому деякий час діяла пекарня. Каплиця розташована поруч. Станом на 2012 рік реставрована зовні. Приміщення колишнього костелу не є пам'яткою, каплиця — пам'ятка архітектури місцевого значення. Належить католицькій громаді міста і нею використовується.
• У центрі міста знаходиться пам'ятка архітектури національного значення церква святого Пророка Іллі, збудована в 1700 році. Дзвіницю церкві надбудували у 1886 році. У 1906 році в цій церкві хрестили майбутнього шевченкознавця Євгена Шабліовського. У ніч на 8 квітня 2015 року церква згоріла.
• Церква Різдва Пресвятої Богородиці була збудована у 1723 році на кошти місцевого поміщика Івана Красицького. У 1880 році один із трьох автентичних куполів переробили під дзвіницю.

У місті є кілька пам'ятників та меморіальний комплекс на честь воїнів Радянської армії. Серед пам'ятників — загиблим євреям Камінь-Каширського гетто, загиблим мешканцям Камінь-Каширщини в Афганістані.

Постаті

• Склезь Сергій Анатолійович (1976—2014) — матрос Збройних сил України, батальйон тероборони «Волинь».
• Шевчик Анатолій Васильович — український футболіст, Заслужений майстер спорту України^[1]. Дворазовий паралімпійський чемпіон 2004 та 2008 років, срібний призер Літніх Паралімпійських ігор 2012 року.
• Санін Олесь Геннадійович — український кінорежисер, актор, оператор, продюсер і музикант. Лауреат державної премії України імені Олександра Довженка.
• Шабліовський Євген Степанович — вчений-шевченкознавець, директор Інституту літератури ім. Т. Шевченка в Харкові (1933—1935).
• Кмецинський Василь Михайлович — український історик, педагог, краєзнавець, перший директор Камінь-Каширського краєзнавчого музею.
• Дем'яник Сергій Валерійович — Герой України. Загинув 29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла т. зв. «Зеленим коридором» на дорозі в районі с. Новокатеринівка. 2 вересня тіло Сергія Дем'яника разом із тілами 87 інших загиблих було привезено до запорізького моргу. Був упізнаний бойовими товаришами та родичами.
• Марковська Алла Анатоліївна — українська художниця, оформлювач книжкових видань, графік, письменниця, автор фантастичної літератури.
• Цюрик Микола Володимирович (1981—2022) — солдат 14-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України, відзначився у ході російського вторгнення в Україну, учасник Російсько-української війни, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно). Загинув 12 березня 2022 р. під час артилерійського обстрілу поблизу с. Наливайківка на Київщині. Похований 15 березня 2022 року на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
• Ващук Андрій Петрович (1987—2022) — солдат Збройних сил України, учасник Російсько-української війни. Загинув 3 травня 2022 р. під містом Ізюм на Харківщині. Похований 8 травня 2022 року на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
• Єфімов Олександр Вікторович (1975—2022) — солдат Збройних сил України, стрілець-помічник гранатометника мотопіхотного батальйону. Загинув 4 червня 2022 р. від осколкового ураження в місті Ізюм на Харківщині. Похований 7 червня 2022 року на новому кладовищі по вулиці Воля міста Камінь-Каширського.
• Бусько Олександр Юрійович (1989—2022) — солдат Збройних сил України, підполковник Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Загинув 23 серпня 2022 р. Похований 26 серпня 2022 року на новому кладовищі по вулиці Воля міста Камінь-Каширського.
• Деркач Володимир Васильович (1964—2022) — солдат Збройних сил України, учасник Російсько-української війни. Похований 8 жовтня 2022 року на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
• Смітюх Микола Григорович (1983—2022) — солдат Збройних сил України, учасник Російсько-української війни. Загинув 5 жовтня 2022 р. в місті Куп'янськ на Харківщині. Похований 11 жовтня 2022 року на новому кладовищі по вулиці Воля міста Камінь-Каширського.
• Ліпич Олег Володимирович (1982—2022) — солдат Збройних сил України, 68-ї окремої механізованої бригади імені Олекси Довбуша. Загинув у ході тяжких боїв в селі Єгорівка на Донеччині. Похований 26 жовтня 2022 року на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
• Троцюк Святослав Володимирович (1976—2022) — солдат Збройних сил України, учасник Російсько-української війни. Загинув 4 липня 2022 р. у селі Берестове на Донеччині в результаті мінометного обстрілу. Похований 29 жовтня 2022 року на місцевому кладовищі села Олексіївка.
• Філозоф Василь Григорович (1975—2022) — солдат Збройних сил України, помічник гранатометника, виконував функції навідника. Загинув 7 листопада 2022 р. в селищі Першотравневе на Харківщині. Похований 11 листопада 2022 року на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
• Карпік Олександр Васильович (1984—2022) — солдат Збройних Сил України, 92-ї ОМБр імені кошового отамана Івана Сірка. Загинув 31 грудня 2022 р. у Сватівському районі на Луганщині. Похований 6 січня 2023 року на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
• Букало Роман Сергійович (1994-2022) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 17 грудня 2022 р. на острові Великий Потьомкінський в Херсонській області. Похований 12 січня 2023 року на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
• Смітюх Анатолій Антонович (1972-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 6 травня 2023 р. у Луганській області. Похований 9 травня 2023 року на новому кладовищі по вулиці Воля міста Камінь-Каширського.
• Соловей Станіслав Сергійович (1995-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 5 травня 2023 р. в Донецькій області. Похований 9 травня 2023 року на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
• Колядюк Артем Іванович (1992-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 13 липня 2023 р. в Запорізькій області. Похований 19 липня 2023 р. на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.
• Дейнеко Сергій Володимирович (1983-2023) – солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни. Загинув 20 липня 2023 р. в Запорізькій області. Похований 26 липня 2023 р. на центральному кладовищі міста Камінь-Каширського.

Світлини

Примітки

1. https://ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2022/zb/05/zb_%D0%A1huselnist.pdf
2. Постанова Верховної Ради України «Про встановлення меж міста Камінь-Каширський Камінь-Каширського району Волинської області»
3. . litopys.org.ua. Архів оригіналу за 16 травня 2013. Процитовано 18 січня 2022. 
4. . Чтиво. Архів оригіналу за 23 січня 2018. Процитовано 18 січня 2022. 
5. Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 5 czerwca 1926 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Skarbu w sprawie zastosowania do gminy wiejskiej Kamień Koszyrski, tegoż powiatu, województwa poleskiego, przepisów ustawy z dnia 11 sierpnia 1923 r., dotyczących gmin miejskich. [ 9 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
6. . Архів оригіналу за 3 липня 2015. Процитовано 8 квітня 2015. 

Джерела та література

• Г. Я. Рудий. Камінь-Каширський [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 50. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• М. Ф. Котляр. Каменець [ 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // там же, с. 48.

Література

• В. К. Бородчук, В. С. Крившин. Ка́мінь-Каши́рський // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Волинська область / І. С. Клімаш (голова редколегії тому), 1970 : 747 с. — С. 246—257.