www.wikidata.uk-ua.nina.az

Західноукраїнська мовно літературна практика Західноукраї нська мо вно літерату рна пра ктика 1 варіант української літе

Західноукраїнська мовно-літературна практика

Західноукраї́нська мо́вно-літерату́рна пра́ктика  — варіант української літературної мови із специфічними ознаками, зумовленими історичними, політичними, соціальними та мовними (діалектними) чинниками, який функціонував на західноукраїнських землях, зокрема Галичині, упродовж XIX — 1-ї пол. XX ст.

Понад п'ять століть західноукраїнські землі перебували в складі інших держав, не мали ні територіальної, ні етнічної єдності. Ця обставина, а також суто географічні умови — значний масив гірського рельєфу, що утруднював спілкування між селами, містами і містечками, сприяли збереженню у мові населення деяких архаїчних рис, успадкованих з давньоукраїнської (руської) мови, та виробленню нових діалектних рис, відмінних від тих, що формувалися у Східній Україні. Поставлена в підневільне становище, українська мова в різних частинах Західної України зазнавала впливу структурно віддалених мов держав-завойовників — польської, німецької, угорської, румунської. Внаслідок цього окремі лексичні, морфологічні, синтаксичні елементи згаданих мов протягом тривалого часу адаптувалися до системи української мови і стали органічною складовою частиною південно-західного наріччя, певною мірою вплинувши на специфіку його лексичного складу.

Історія Редагувати

Демократизація української літературної мови у Західній Україні, започаткована Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем, Яковом Головацьким в альманасі «Русалка Дністровая», відкрила шлях до широкого використання різних елементів південно-західного наріччя. Однак потреби української літературної мови, яка, хоч і обмежено, почала функціонувати у пресі, шкільній і університетській освіті, діловодстві Західної України, зокрема Галичини (внаслідок революції 1848 уряд Австро-Угорщини змушений був зробити деякі поступки корінному населенню щодо його національного відродження), не могли задовольнятися лише народною мовою.

Важливим джерелом західноукраїнської мовно-літературної практики залишилися також старокнижна українська та старослов'янська мови. Цілком природним процесом було творення нових слів, переважно абстрактної лексики, розширення значень існуючих слів, калькування, особливо термінів, з різних мов, а то й прямі запозичення, насамперед з польської та німецької, російської та інших слов'янських мов. Вплив польської та німецької мов позначився і на ідіоматиці, синтаксисі української літературної мови, що функціонувала на західноукраїнських територіях.

Процес вироблення літературної мови в Західній Україні, особливо її наукового, публіцистичного стилів, завдяки пресі, а пізніше — виданням Наукового товариства імені Шевченка відбувався швидкими темпами. її престижу великою мірою сприяла діяльність Івана Франка, Осипа Маковея, Леся Мартовича, Василя Стефаника, Марка Черемшини, Ольги Кобилянської, Богдана Лепкого, Михайла Яцкова та ін.

Східноукраїнські письменники, позбавлені можливості друкуватися у Російській імперії, публікували свої твори в західноукраїнських виданнях. Передплачуючи ці видання, східноукраїнська інтелігенція засвоїла цілий ряд західноукраїнських лексем, що особливо наочно виявилося, коли в Східній Україні після російської революції 1905 було дозволено видавати газети і журнали українською мовою. Переведення у цей час деяких львівських видань до Києва (наприклад, «Літературно-наукового вісника») дало змогу ширшому загалу українського населення ознайомитися із західноукраїнською мовно-літературною практикою.

Проте, продовжуючи збагачувати літературну українську мову, витворену на східноукраїнській основі, західно-українська (галицька) мова продовжувала розвиватись, принаймні в перші десятиліття ХХ ст. Апогеєм її розвитку стали літературно-мистецькі твори західно-українських (галицьких) письменників рубежу 19/20 ст. І. Франка, О. Кобилянської, В.Стефаника, Б. Лепкого, В. Пачовського і ін. та державно-правові (юридичні, військові, публіцистичні і ін.) документи періоду існування ЗУНР (1918—1923 рр.), як і, взагалі, західно-українська галицька преса від кінця ХІХ ст. аж до 1939 р. Теж на Заході деякі емігрантські видання продовжують її плекати аж до нинішнього дня. В нормативному відношенні західно-українська (галицька, до 1918 р. звана як руська) мова, як варіант української літературної, вперше унормована словником Є. Желехівського «Малоруско-німецький словар», тт. І-ІІ (1888 р.) і граматикою С. Смаль-Стоцького і Ф. Гартнера «Граматика руської мови» (1893 р.).

Специфіка Редагувати

Найвиразніше специфіка західноукраїнської мовно-літературної практики виявлялась у лексиці (див. Галичанізм). Значними були відмінності у фонетиці, морфологічному оформленні (кульоари, експльоатация, бюрокрация, девіза, контроля, екстаза, етикета), почасти в семантиці запозичених слів.

Звичайними були випадки запозичення і калькування слів, словосполучень, синтаксичних конструкцій з польської, німецької, церковнослов'янської, російської мов типу представляти, представленє, предложенє; думаю вже посїдати, дав му зрозуміти, спосібність рушати наперед тощо.

У будові речення запозичення виявилося, наприклад, у вживанні означення після означуваного слова: «Питомцї тої семінариї від р. 1794 кілька разів давали в мурах семінарських вистави театральні, розумієть ся, польскі» (Іван Франко).

Різнилася від східноукраїнської (наддніпрянської) мовної практики і правописна система, яку застосовували в Західній Україні (див. Желехівка, Панькевичівка та ін.).

Дискусія Редагувати

У 1891 з критикою мови віршів галицьких поетів виступив Борис Грінченко, чим започаткував дискусію про шляхи творення єдиної літературної мови, про місце в ній локальних елементів, зокрема галицьких запозичених та новоутворених слів. Піклуючись про чистоту української літературної мови, тип якої виробився у творах Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ'яненка, Тараса Шевченка, він вважав небажаним для неї введення місцевих, запозичених та створених на галицькому ґрунті нових слів. Побоювався Борис Грінченко, очевидно, і можливої переорієнтації української літературної мови на південно-західну (галицьку) діалектну базу.

Те, що основою єдиною українською літературною мовою має бути мова центральноукраїнських регіонів, визнавалося й багатьма представниками західноукраїнської інтелігенції, причому не лише теоретично, а й на практиці (досить згадати хоча б про те, як працювали Іван Франко, Ольга Кобилянська та інші над мовою своїх творів). Найчіткіше ця позиція була сформульована Іваном Франком у статті «Говоримо на вовка — скажімо і за вовка». Письменник наголосив на потребі вивчати місцеві говірки на всій території України, підкреслив їх роль як невичерпного джерела літературної мови, розкрив історичні причини мовних відмінностей на західноукраїнських територіях і закликав використати їх «на пожиток цілості». Обговорення питань поширення галицьких елементів в українській літературній мові тривало також у 1907–1909, 1912–1913. У цей час виступив, зокрема, Іван Нечуй-Левицький з аналізом мови і правопису преси та наукових видань, наводячи списки слів і виразів, які, на його думку, були галичанізмами.

Дискусія, безперечно, мала позитивний вплив на розв'язання окремих питань розвитку української літературної мови, сприяла об'єктивному процесові взаємодії південно-східного наріччя як основи нової української літературної мови і південно-західного, що власне і відбивало факт творення єдиної літературної мови.

Не втративши своєї основи, виробленої письменниками Східної України і визнаної взірцевою діячами української мови і культури на всіх українських територіях, українська літературна мова помітно збагатилася внаслідок взаємодії із західноукраїнським варіантом літературної мови: її словниковий склад поповнився рядом слів абстрактного характеру (вибух, розпач, прагнути, досконалість, здолати), термінами з різних галузей науки, суспільного життя (многочлен, відхилення, провідник, недоторканність особи, ухвала, продукти, звіт), словами на позначення різних реалій (тека та ін.).

Примітки Редагувати

  1. ↑ Муромцева О. Г. Західноукраїнська мовно-літературна практика [ 30 січня 2020 у Wayback Machine.] // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
  2. Зібр. тв., т. 28. К, 1980, с. 167—175

Література Редагувати

Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
Zahidnoukrayi nska mo vno literatu rna pra ktika 1 variant ukrayinskoyi literaturnoyi movi iz specifichnimi oznakami zumovlenimi istorichnimi politichnimi socialnimi ta movnimi dialektnimi chinnikami yakij funkcionuvav na zahidnoukrayinskih zemlyah zokrema Galichini uprodovzh XIX 1 yi pol XX st 1 Ponad p yat stolit zahidnoukrayinski zemli perebuvali v skladi inshih derzhav ne mali ni teritorialnoyi ni etnichnoyi yednosti Cya obstavina a takozh suto geografichni umovi znachnij masiv girskogo relyefu sho utrudnyuvav spilkuvannya mizh selami mistami i mistechkami spriyali zberezhennyu u movi naselennya deyakih arhayichnih ris uspadkovanih z davnoukrayinskoyi ruskoyi movi ta viroblennyu novih dialektnih ris vidminnih vid tih sho formuvalisya u Shidnij Ukrayini Postavlena v pidnevilne stanovishe ukrayinska mova v riznih chastinah Zahidnoyi Ukrayini zaznavala vplivu strukturno viddalenih mov derzhav zavojovnikiv polskoyi nimeckoyi ugorskoyi rumunskoyi Vnaslidok cogo okremi leksichni morfologichni sintaksichni elementi zgadanih mov protyagom trivalogo chasu adaptuvalisya do sistemi ukrayinskoyi movi i stali organichnoyu skladovoyu chastinoyu pivdenno zahidnogo narichchya pevnoyu miroyu vplinuvshi na specifiku jogo leksichnogo skladu 1 Zmist 1 Istoriya 2 Specifika 3 Diskusiya 4 Primitki 5 LiteraturaIstoriya RedaguvatiDemokratizaciya ukrayinskoyi literaturnoyi movi u Zahidnij Ukrayini zapochatkovana Markiyanom Shashkevichem Ivanom Vagilevichem Yakovom Golovackim v almanasi Rusalka Dnistrovaya vidkrila shlyah do shirokogo vikoristannya riznih elementiv pivdenno zahidnogo narichchya Odnak potrebi ukrayinskoyi literaturnoyi movi yaka hoch i obmezheno pochala funkcionuvati u presi shkilnij i universitetskij osviti dilovodstvi Zahidnoyi Ukrayini zokrema Galichini vnaslidok revolyuciyi 1848 uryad Avstro Ugorshini zmushenij buv zrobiti deyaki postupki korinnomu naselennyu shodo jogo nacionalnogo vidrodzhennya ne mogli zadovolnyatisya lishe narodnoyu movoyu Vazhlivim dzherelom zahidnoukrayinskoyi movno literaturnoyi praktiki zalishilisya takozh staroknizhna ukrayinska ta staroslov yanska movi Cilkom prirodnim procesom bulo tvorennya novih sliv perevazhno abstraktnoyi leksiki rozshirennya znachen isnuyuchih sliv kalkuvannya osoblivo terminiv z riznih mov a to j pryami zapozichennya nasampered z polskoyi ta nimeckoyi rosijskoyi ta inshih slov yanskih mov Vpliv polskoyi ta nimeckoyi mov poznachivsya i na idiomatici sintaksisi ukrayinskoyi literaturnoyi movi sho funkcionuvala na zahidnoukrayinskih teritoriyah Proces viroblennya literaturnoyi movi v Zahidnij Ukrayini osoblivo yiyi naukovogo publicistichnogo stiliv zavdyaki presi a piznishe vidannyam Naukovogo tovaristva imeni Shevchenka vidbuvavsya shvidkimi tempami yiyi prestizhu velikoyu miroyu spriyala diyalnist Ivana Franka Osipa Makoveya Lesya Martovicha Vasilya Stefanika Marka Cheremshini Olgi Kobilyanskoyi Bogdana Lepkogo Mihajla Yackova ta in Shidnoukrayinski pismenniki pozbavleni mozhlivosti drukuvatisya u Rosijskij imperiyi publikuvali svoyi tvori v zahidnoukrayinskih vidannyah Peredplachuyuchi ci vidannya shidnoukrayinska inteligenciya zasvoyila cilij ryad zahidnoukrayinskih leksem sho osoblivo naochno viyavilosya koli v Shidnij Ukrayini pislya rosijskoyi revolyuciyi 1905 bulo dozvoleno vidavati gazeti i zhurnali ukrayinskoyu movoyu Perevedennya u cej chas deyakih lvivskih vidan do Kiyeva napriklad Literaturno naukovogo visnika dalo zmogu shirshomu zagalu ukrayinskogo naselennya oznajomitisya iz zahidnoukrayinskoyu movno literaturnoyu praktikoyu Prote prodovzhuyuchi zbagachuvati literaturnu ukrayinsku movu vitvorenu na shidnoukrayinskij osnovi zahidno ukrayinska galicka mova prodovzhuvala rozvivatis prinajmni v pershi desyatilittya HH st Apogeyem yiyi rozvitku stali literaturno mistecki tvori zahidno ukrayinskih galickih pismennikiv rubezhu 19 20 st I Franka O Kobilyanskoyi V Stefanika B Lepkogo V Pachovskogo i in ta derzhavno pravovi yuridichni vijskovi publicistichni i in dokumenti periodu isnuvannya ZUNR 1918 1923 rr yak i vzagali zahidno ukrayinska galicka presa vid kincya HIH st azh do 1939 r Tezh na Zahodi deyaki emigrantski vidannya prodovzhuyut yiyi plekati azh do ninishnogo dnya V normativnomu vidnoshenni zahidno ukrayinska galicka do 1918 r zvana yak ruska mova yak variant ukrayinskoyi literaturnoyi vpershe unormovana slovnikom Ye Zhelehivskogo Malorusko nimeckij slovar tt I II 1888 r i gramatikoyu S Smal Stockogo i F Gartnera Gramatika ruskoyi movi 1893 r Specifika RedaguvatiNajviraznishe specifika zahidnoukrayinskoyi movno literaturnoyi praktiki viyavlyalas u leksici div Galichanizm Znachnimi buli vidminnosti u fonetici morfologichnomu oformlenni kuloari eksploataciya byurokraciya deviza kontrolya ekstaza etiketa pochasti v semantici zapozichenih sliv Zvichajnimi buli vipadki zapozichennya i kalkuvannya sliv slovospoluchen sintaksichnih konstrukcij z polskoyi nimeckoyi cerkovnoslov yanskoyi rosijskoyi mov tipu predstavlyati predstavlenye predlozhenye dumayu vzhe posyidati dav mu zrozumiti sposibnist rushati napered tosho U budovi rechennya zapozichennya viyavilosya napriklad u vzhivanni oznachennya pislya oznachuvanogo slova Pitomcyi toyi seminariyi vid r 1794 kilka raziv davali v murah seminarskih vistavi teatralni rozumiyet sya polski Ivan Franko Riznilasya vid shidnoukrayinskoyi naddnipryanskoyi movnoyi praktiki i pravopisna sistema yaku zastosovuvali v Zahidnij Ukrayini div Zhelehivka Pankevichivka ta in Diskusiya RedaguvatiU 1891 z kritikoyu movi virshiv galickih poetiv vistupiv Boris Grinchenko chim zapochatkuvav diskusiyu pro shlyahi tvorennya yedinoyi literaturnoyi movi pro misce v nij lokalnih elementiv zokrema galickih zapozichenih ta novoutvorenih sliv Pikluyuchis pro chistotu ukrayinskoyi literaturnoyi movi tip yakoyi virobivsya u tvorah Ivana Kotlyarevskogo Grigoriya Kvitki Osnov yanenka Tarasa Shevchenka vin vvazhav nebazhanim dlya neyi vvedennya miscevih zapozichenih ta stvorenih na galickomu grunti novih sliv Poboyuvavsya Boris Grinchenko ochevidno i mozhlivoyi pereoriyentaciyi ukrayinskoyi literaturnoyi movi na pivdenno zahidnu galicku dialektnu bazu Te sho osnovoyu yedinoyu ukrayinskoyu literaturnoyu movoyu maye buti mova centralnoukrayinskih regioniv viznavalosya j bagatma predstavnikami zahidnoukrayinskoyi inteligenciyi prichomu ne lishe teoretichno a j na praktici dosit zgadati hocha b pro te yak pracyuvali Ivan Franko Olga Kobilyanska ta inshi nad movoyu svoyih tvoriv Najchitkishe cya poziciya bula sformulovana Ivanom Frankom u statti Govorimo na vovka skazhimo i za vovka 2 Pismennik nagolosiv na potrebi vivchati miscevi govirki na vsij teritoriyi Ukrayini pidkresliv yih rol yak nevicherpnogo dzherela literaturnoyi movi rozkriv istorichni prichini movnih vidminnostej na zahidnoukrayinskih teritoriyah i zaklikav vikoristati yih na pozhitok cilosti Obgovorennya pitan poshirennya galickih elementiv v ukrayinskij literaturnij movi trivalo takozh u 1907 1909 1912 1913 U cej chas vistupiv zokrema Ivan Nechuj Levickij z analizom movi i pravopisu presi ta naukovih vidan navodyachi spiski sliv i viraziv yaki na jogo dumku buli galichanizmami Diskusiya bezperechno mala pozitivnij vpliv na rozv yazannya okremih pitan rozvitku ukrayinskoyi literaturnoyi movi spriyala ob yektivnomu procesovi vzayemodiyi pivdenno shidnogo narichchya yak osnovi novoyi ukrayinskoyi literaturnoyi movi i pivdenno zahidnogo sho vlasne i vidbivalo fakt tvorennya yedinoyi literaturnoyi movi Ne vtrativshi svoyeyi osnovi viroblenoyi pismennikami Shidnoyi Ukrayini i viznanoyi vzircevoyu diyachami ukrayinskoyi movi i kulturi na vsih ukrayinskih teritoriyah ukrayinska literaturna mova pomitno zbagatilasya vnaslidok vzayemodiyi iz zahidnoukrayinskim variantom literaturnoyi movi yiyi slovnikovij sklad popovnivsya ryadom sliv abstraktnogo harakteru vibuh rozpach pragnuti doskonalist zdolati terminami z riznih galuzej nauki suspilnogo zhittya mnogochlen vidhilennya providnik nedotorkannist osobi uhvala produkti zvit slovami na poznachennya riznih realij teka ta in Primitki Redaguvati a b v Muromceva O G Zahidnoukrayinska movno literaturna praktika Arhivovano 30 sichnya 2020 u Wayback Machine Ukrayinska mova enciklopediya NAN Ukrayini Institut movoznavstva im O O Potebni Institut ukrayinskoyi movi red V M Rusanivskij ta in K Ukrayinska enciklopediya 2000 ISBN 966 7492 07 9 Zibr tv t 28 K 1980 s 167 175Literatura RedaguvatiMuromceva O G Zahidnoukrayinska movno literaturna praktika Ukrayinska mova enciklopediya NAN Ukrayini Institut movoznavstva im O O Potebni Institut ukrayinskoyi movi red V M Rusanivskij ta in K Ukrayinska enciklopediya 2000 ISBN 966 7492 07 9 Shahmatov O Krimskij A Narisi ukrayinskoyi movi ta hrestomatiya z pam yatnikiv pismenskoyi staroukrayinshini XI XVIII vv K 1922 Zhovtobryuh M A Mova ukr presi Do sered dev yanostih rokiv XIX st K 1963 Zhovtobryuh M A Mova ukr period presi Kin XIX poch XX st K 1970 Plyush P P Istoriya ukr lit movi K 1971 Muromceva O G Rozvitok leksiki ukr lit movi v drugij pol XIX na poch XX st X 1985 Shevelov Yu Vnesok Galichini u formuvannya ukr lit movi L N J 1996 Matviyas I Varianti ukr lit movi K 1998 Rusanivskij V M Istoriya ukr lit movi K 2002 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Zahidnoukrayinska movno literaturna praktika amp oldid 38268285