www.wikidata.uk-ua.nina.az

Замкова гора Біла Церква У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна Замкова гора За мкова гора сучасна назва г

Замкова гора (Біла Церква)

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Замкова гора.

За́мкова гора́ — сучасна назва городища літописного міста Юр'єва, розташованого в центральній частині міста Біла Церква на Київщині, на лівому березі річки Рось.

Замкова гора
49°47′29″ пн. ш. 30°06′37″ сх. д. / 49.7914667° пн. ш. 30.1103361° сх. д. / 49.7914667; 30.1103361
Країна  Україна
Місто Біла Церква
Перша згадка 1086
Дата заснування 1032
Статус  охороняється державою
Стан задовільний
Замкова гора
Замкова гора (Україна)
 Медіафайли у Вікісховищі

Пам'ятка археології XI—XIII століть, узята під охорону держави згідно з постановою Ради Міністрів Української РСР № 711 від 21 липня 1965 року. Нині пам'ятка археології України національного значення IX—XIII століть, охоронний номер 100002-Н.

Літописний Юр'їв Редагувати

Юр'їв — літописне місто Київської Русі, розташоване на березі річки Рось. Цей форпост для оборони південних рубежів був заснований у 1032 році Київським князем Ярославом Мудрим. Вперше згадується в «Повчанні» Володимира Мономаха, остання згадка — в «Іпатіївському літописі» XIII століття.

Відповідно до традицій тих часів, місто назвали на честь князя-засновника, його християнського імені Георгій-Юрій — Юр'євом. Наприкінці XI століття тут побудували епископську церкву, що одержала в народі назву «Біла церква» і згодом дала нинішню назву місту — Біла Церква. Відтоді існувала єпископська кафедра, яка вперше згадується в літописі під 1089 роком і, також, згадується її глава єпископ Марин. Наявність кафедри на південноруському порубіжжі, населеному переважно тюркськими племенами, можна пояснити, потребою поширення християнства серед частини цих племен, які з благословення Князя Ярослава Мудрого примкнули до Київської держави. Літопис згадує половецьку навалу 1095 року, коли юрівці і засаківці змушені були покинути свої міста і відступити до столичного Києва, неподалік збудувати нове городище і Юрівський монастир, який проіснував до XVII століття в селі Юрівка, Києво-Святошинського району Київської області. Більше всього Юрівське євангліє було написано в літописному Юр'єві. Проіснувала юр'ївська єпархія до монголо-татарської навали.

Впродовж XII століття Юр'їв брав активну участь у боротьбі з половцями і піддавався руйнуванню та спустошенню. Після значного руйнування половцями 1095 року, на відміну від літописного Засакова, місто Юр'їв було знову відбудовано у 1103. У другій половині XII ст. під стінами Юр'єва половці двічі зазнали нищівних поразок.

Після повторного спалення міста монголо-татарами у 1240 році на Замковій горі залишились лише руїни церкви святого Георгія, яка, на відміну від попереднього храму, не була білого кольору. Оскільки в народі Георгій (Юрій) вважався святим, що носить білий одяг, то й рештки храму, який слугував орієнтиром серед степу теж стали називати церквою Білого, тобто Юрія.

Городище Юр'єва Редагувати

Городище Юр'єва (дитинець) мало площу близько 4 га і було важливим оборонним пунктом, ймовірно, значну його частину займало подвір'я єпископа. Поселення (посад) було сформоване навколо Замкової гори і, за припущеннями дослідників, його межі збігаються із трасою валу, який показаний на планах XVIII століття й охоплював територію площею до 90 га. Район сучасної Соборної площі, що прилягає до Замкової гори з північного боку був досить заболоченою місцевістю, проте юр'ївці подолали природу і аж до зруйнування монголо-татарами у 1240 році тут існували житлові будинки. В цілому, розкопки підтверджують заселеність теренів посаду до XV століття включно.

Археологічні дослідження городища (1978, 1980—1983, 1998, 2011—2012) виявили рештки дерево-земляних укріплень (1-ша пол. XI століття), фундамент мурованого триапсидного храму (2-га пол. XII ст. — 1-ша пол. XIII ст.), християнський могильник XI—XIII ст., рештки численних споруд. Також простежено шари руйнування, пов'язані з половецьким нападом 1095 року та монголо-татарською навалою 1240 року, після якої життя на Замковій горі припинилося до середини XVI століття. Серед знахідок — дерев'яні саркофаги, фрагмент гаптованої золотом візантійської шовкової тканини, хрести-енколпіони, «писала».

Фортифікації XVI—XVIII століть Редагувати

1550 або, за іншими даними, 1552 року на Замковій горі Київським воєводою Семеном-Фрідріхом Пронським було збудовано замок. У 1649 році його значно укріпив і розбудував інший Київський воєвода — Стефан Чарнецький.

В другій половині XVII та протягом XVIII століття Білоцерківська фортеця складалася з двох частин — верхнього та нижнього замків. Нижній замок розташовувався на місці сучасних Замкових провулків, верхній — безпосередньо на Замковій горі і мав чотири бастіони. Обидва замки були оточені ровом. Через своє стратегічне розташування на великих транзитних шляхах Білоцерківська фортеця була епіцентром всіх збройних конфліктів, які відбувалися на території України в ті часи.

Після Другого поділу Речі Посполитої 1793 року замок відійшов у володіння Російської імперії. За наказом імператриці Катерини II фортецю було повністю зруйновано.

Маєток Браницьких Редагувати

Від 1775 і до 1917 року Біла Церква була маєтком роду Браницьких. У 1796 році на Замковій горі ними було збудовано зимовий палац, а у 1816 — католицький Костел святого Івана Хрестителя. Влітку графи жили в літньому палаці в парку «Олександрія».

Сучасний стан Редагувати

Протягом років призначення зимового палацу неодноразово змінювалося: житлове приміщення графів, музей зброї Браницьких, головне управління маєтком, штаби районних партійних організацій, районний комітет КПУ (1930—1941), німецький військовий шпиталь (1941—1944), шпиталь для військовополонених (1944—1949), райвиконком (1950—1969). У 1963 році будівлю було взято під охорону державою і внесено до списку пам'яток архітектури національного значення. Сьогодні тут розміщуються музична школа та районний архів.

Костел на Замковій горі, після приходу до влади більшовиків, практично не використовувався. У 1930 році був остаточно закритий і стояв пусткою, зазнав значних руйнувань. У 1950—1960 роках тут був лекційний зал, пізніше — склад. В 1960 році через Замкову гору проклали дорогу, а 1961 року вирішено у костелі влаштувати картинну галерею. Реставраційні роботи було завершено у 1978, а в 1979 будівлю внесли до списку пам'яток архітектури національного значення. У той же період було змінено попередній задум щодо її призначення і прийнято рішення використовувати у якості залу органної та камерної музики. 7 березня 1990 року тут відбувся перший органний концерт.

У 2011 році Благодійний фонд Костянтина Єфименка ініціював проведення розкопок фортифікаційних споруд Замкової гори та відродження історичного храму — «Білої Церкви». Протягом 2011—2012 років фахівці Інституту археології НАН України виконали розкопки та дослідження. Знахідки було передано до Білоцерківського краєзнавчого музею, виявлені підмурівки стародавнього православного храму — музеїфіковано.

Громадськість міста виступала проти будівництва нового храму, мотивуючи це необхідністю збереження музейного комплексу Замкової гори, неможливістю відтворити церкву в оригінальному вигляді за браком джерел, а також спробою отримати матеріальний зиск з побудови церкви на місці історичної пам'ятки. Ще одним аргументом була необхідність детальнішого археологічного дослідження Замкової гори, оскільки у 1970-х роках тут було знайдено німецьке поховання часів Другої світової війни. Проте 1 липня 2011 року Білоцерківською міською радою було прийнято рішення про будівництво Храму Святого Великомученика Георгія Побідоносця. Зведення храму було завершено у 2013 році. Церкву пофарбовано в білий колір, а місцями залишено непоштукатурені фрагменти цегляної кладки. Для внутрішнього розпису було обрано візантійський стиль, який традиційно використовували для оздоби культових споруд у XII столітті. У 2015 році, з нагоди Дня міста, було встановлено нічне підсвічування храму.

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. . zakon2.rada.gov.ua. Кабінет Міністрів України. 03.09.2009. Архів оригіналу за 13 грудня 2013. Процитовано 16 листопада 2011. 
  2. ↑ . http://www.ruinyizamki.pl (пол.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2017. Процитовано 19 березня 2018. 
  3. Чернецький Є. Історія Білої Церкви: події, постаті, життя. — Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2012. — С. 79.
  4. ↑ . http://bilatserkva.info. Архів оригіналу за 15 квітня 2015. Процитовано 20 березня 2018. 
  5. ↑ . https://bc-rada.gov.ua. Білоцерківська міська рада. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 20 березня 2018. 
  6. Петраускас А.В. та інші (29.01.2012). . http://www.efimenko.org/. Благодійний фонд К. Єфименка. Архів оригіналу за 20 лютого 2018. Процитовано 20 березня 2018. 
  7. . https://bc-rada.gov.ua. Білоцерківська міська рада. 01.07.2011. Архів оригіналу за 5 вересня 2018. Процитовано 20 березня 2018. 
  8. . http://bc-news.com.ua. Новини БЦ. 12.09.2015. Архів оригіналу за 2 лютого 2018. Процитовано 20 березня 2018. 

Посилання Редагувати

Джерела та література Редагувати

  • Богданов О. І. Нові дані про древньоруське місто Біла Церква // Археологія. — 1952. — Т. 6.
  • Брайчевский М. Ю., Трохимец П. А. Новые археологические материалы по истории Белой Церкви // Советская археология. 1961. № 4. (рос.)
  • Бутник-Сиверский Б. С. О городе Белая Церковь // Советская археология. 1958. № 2. (рос.)
  • Кучера М. П. Звіт про роботу розвідзагону по обстеженню городищ Київщини у 1972 році // Науковий архів Інституту археології НАН України.
  • Орлов Р. С. Раскопки в Белой Церкви // Археологические открытия 1980 года. Москва 1981. (рос.)
  • Орлов Р. С. Работы Белоцерковской экспедиции // Археологические открытия 1981 года. Москва 1982. (рос.)
  • Орлов Р. С. Работы Белоцерковской экспедиции // Археологические открытия 1982 года. Москва 1983. (рос.)
  • Орлов Р. С., Булкин В. А. Работы Белоцерковской экспедиции // Археологические открытия 1983 года. Москва 1984. (рос.)
  • Орлов Р. С., Моця А. П., Покас П. М. Исследование летописного Юрьева на Роси и его окрестностей // Земли южной Руси в IX — XIV веках. Киев 1985. (рос.)
  • Орлов Р. С. Літописний Юріїв — сучасна Біла Церква: пам'ятки археології та історії. — К., 1991.
  • Стародуб О. В. Дослідження Білоцерківської археологічної рятувальної експедиції // Археологічні відкриття в Україні 1999 — 2000 роках. — К., 2001.
  • Юр'їв (Гюргев) [ 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 705. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
Вікіпедія, Українська, Україна, книга, книги, бібліотека, стаття, читати, завантажити, безкоштовно, безкоштовно завантажити, mp3, відео, mp4, 3gp, jpg, jpeg, gif, png, малюнок, музика, пісня, фільм, книга, гра, ігри
Дата публікації:
U Vikipediyi ye statti pro inshi znachennya cogo termina Zamkova gora Za mkova gora suchasna nazva gorodisha litopisnogo mista Yur yeva roztashovanogo v centralnij chastini mista Bila Cerkva na Kiyivshini na livomu berezi richki Ros skasovanij Zamkova gora49 47 29 pn sh 30 06 37 sh d 49 7914667 pn sh 30 1103361 sh d 49 7914667 30 1103361Krayina UkrayinaMisto Bila CerkvaPersha zgadka 1086Data zasnuvannya 1032Status ohoronyayetsya derzhavoyuStan zadovilnijZamkova goraZamkova gora Ukrayina Mediafajli u VikishovishiPam yatka arheologiyi XI XIII stolit uzyata pid ohoronu derzhavi zgidno z postanovoyu Radi Ministriv Ukrayinskoyi RSR 711 vid 21 lipnya 1965 roku Nini pam yatka arheologiyi Ukrayini nacionalnogo znachennya IX XIII stolit ohoronnij nomer 100002 N 1 Zmist 1 Litopisnij Yur yiv 2 Gorodishe Yur yeva 3 Fortifikaciyi XVI XVIII stolit 4 Mayetok Branickih 5 Suchasnij stan 6 Div takozh 7 Primitki 8 Posilannya 9 Dzherela ta literaturaLitopisnij Yur yiv RedaguvatiYur yiv litopisne misto Kiyivskoyi Rusi roztashovane na berezi richki Ros Cej forpost dlya oboroni pivdennih rubezhiv buv zasnovanij u 1032 roci Kiyivskim knyazem Yaroslavom Mudrim Vpershe zgaduyetsya v Povchanni Volodimira Monomaha ostannya zgadka v Ipatiyivskomu litopisi XIII stolittya Vidpovidno do tradicij tih chasiv misto nazvali na chest knyazya zasnovnika jogo hristiyanskogo imeni Georgij Yurij Yur yevom Naprikinci XI stolittya tut pobuduvali episkopsku cerkvu sho oderzhala v narodi nazvu Bila cerkva i zgodom dala ninishnyu nazvu mistu Bila Cerkva Vidtodi isnuvala yepiskopska kafedra yaka vpershe zgaduyetsya v litopisi pid 1089 rokom i takozh zgaduyetsya yiyi glava yepiskop Marin Nayavnist kafedri na pivdennoruskomu porubizhzhi naselenomu perevazhno tyurkskimi plemenami mozhna poyasniti potreboyu poshirennya hristiyanstva sered chastini cih plemen yaki z blagoslovennya Knyazya Yaroslava Mudrogo primknuli do Kiyivskoyi derzhavi Litopis zgaduye polovecku navalu 1095 roku koli yurivci i zasakivci zmusheni buli pokinuti svoyi mista i vidstupiti do stolichnogo Kiyeva nepodalik zbuduvati nove gorodishe i Yurivskij monastir yakij proisnuvav do XVII stolittya v seli Yurivka Kiyevo Svyatoshinskogo rajonu Kiyivskoyi oblasti Bilshe vsogo Yurivske yevangliye bulo napisano v litopisnomu Yur yevi Proisnuvala yur yivska yeparhiya do mongolo tatarskoyi navali Vprodovzh XII stolittya Yur yiv brav aktivnu uchast u borotbi z polovcyami i piddavavsya rujnuvannyu ta spustoshennyu Pislya znachnogo rujnuvannya polovcyami 1095 roku na vidminu vid litopisnogo Zasakova misto Yur yiv bulo znovu vidbudovano u 1103 U drugij polovini XII st pid stinami Yur yeva polovci dvichi zaznali nishivnih porazok Pislya povtornogo spalennya mista mongolo tatarami u 1240 roci na Zamkovij gori zalishilis lishe ruyini cerkvi svyatogo Georgiya yaka na vidminu vid poperednogo hramu ne bula bilogo koloru Oskilki v narodi Georgij Yurij vvazhavsya svyatim sho nosit bilij odyag to j reshtki hramu yakij sluguvav oriyentirom sered stepu tezh stali nazivati cerkvoyu Bilogo tobto Yuriya Gorodishe Yur yeva RedaguvatiGorodishe Yur yeva ditinec malo ploshu blizko 4 ga i bulo vazhlivim oboronnim punktom jmovirno znachnu jogo chastinu zajmalo podvir ya yepiskopa Poselennya posad bulo sformovane navkolo Zamkovoyi gori i za pripushennyami doslidnikiv jogo mezhi zbigayutsya iz trasoyu valu yakij pokazanij na planah XVIII stolittya j ohoplyuvav teritoriyu plosheyu do 90 ga Rajon suchasnoyi Sobornoyi ploshi sho prilyagaye do Zamkovoyi gori z pivnichnogo boku buv dosit zabolochenoyu miscevistyu prote yur yivci podolali prirodu i azh do zrujnuvannya mongolo tatarami u 1240 roci tut isnuvali zhitlovi budinki V cilomu rozkopki pidtverdzhuyut zaselenist tereniv posadu do XV stolittya vklyuchno Arheologichni doslidzhennya gorodisha 1978 1980 1983 1998 2011 2012 viyavili reshtki derevo zemlyanih ukriplen 1 sha pol XI stolittya fundament murovanogo triapsidnogo hramu 2 ga pol XII st 1 sha pol XIII st hristiyanskij mogilnik XI XIII st reshtki chislennih sporud Takozh prostezheno shari rujnuvannya pov yazani z poloveckim napadom 1095 roku ta mongolo tatarskoyu navaloyu 1240 roku pislya yakoyi zhittya na Zamkovij gori pripinilosya do seredini XVI stolittya Sered znahidok derev yani sarkofagi fragment gaptovanoyi zolotom vizantijskoyi shovkovoyi tkanini hresti enkolpioni pisala nbsp Muzeyefikovani pidmurivki hramu na Zamkovij gori nbsp Reshtki fundamentu davnogo hramu viyavleni pid chas rozkopokFortifikaciyi XVI XVIII stolit Redaguvati1550 abo za inshimi danimi 1552 roku na Zamkovij gori Kiyivskim voyevodoyu Semenom Fridrihom Pronskim bulo zbudovano zamok 2 U 1649 roci jogo znachno ukripiv i rozbuduvav inshij Kiyivskij voyevoda Stefan Charneckij 2 V drugij polovini XVII ta protyagom XVIII stolittya Bilocerkivska fortecya skladalasya z dvoh chastin verhnogo ta nizhnogo zamkiv Nizhnij zamok roztashovuvavsya na misci suchasnih Zamkovih provulkiv verhnij bezposeredno na Zamkovij gori i mav chotiri bastioni Obidva zamki buli otocheni rovom 3 Cherez svoye strategichne roztashuvannya na velikih tranzitnih shlyahah Bilocerkivska fortecya bula epicentrom vsih zbrojnih konfliktiv yaki vidbuvalisya na teritoriyi Ukrayini v ti chasi Pislya Drugogo podilu Rechi Pospolitoyi 1793 roku zamok vidijshov u volodinnya Rosijskoyi imperiyi Za nakazom imperatrici Katerini II fortecyu bulo povnistyu zrujnovano nbsp Bitva pid Biloyu Cerkvoyu 24 veresnya 1651 nbsp Plan fortifikacij Biloyi Cerkvi 1713 nbsp Plan Biloyi Cerkvi 1769 nbsp Fragment karti Kiyivskoyi guberniyi XVIII stolittyaMayetok Branickih RedaguvatiVid 1775 i do 1917 roku Bila Cerkva bula mayetkom rodu Branickih 2 U 1796 roci na Zamkovij gori nimi bulo zbudovano zimovij palac a u 1816 katolickij Kostel svyatogo Ivana Hrestitelya Vlitku grafi zhili v litnomu palaci v parku Oleksandriya nbsp Palac Branickih ta kostel Ivana Hrestitelya 1870 1874 nbsp Bila cerkva z okolicyami na mapi 1889 nbsp Kostel svyatogo Ivana Hrestitelya 1914 nbsp Palac Branickih ta kostel Ivana Hrestitelya XX stolittyaSuchasnij stan RedaguvatiProtyagom rokiv priznachennya zimovogo palacu neodnorazovo zminyuvalosya zhitlove primishennya grafiv muzej zbroyi Branickih golovne upravlinnya mayetkom shtabi rajonnih partijnih organizacij rajonnij komitet KPU 1930 1941 nimeckij vijskovij shpital 1941 1944 shpital dlya vijskovopolonenih 1944 1949 rajvikonkom 1950 1969 U 1963 roci budivlyu bulo vzyato pid ohoronu derzhavoyu i vneseno do spisku pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya 4 Sogodni tut rozmishuyutsya muzichna shkola ta rajonnij arhiv Kostel na Zamkovij gori pislya prihodu do vladi bilshovikiv praktichno ne vikoristovuvavsya U 1930 roci buv ostatochno zakritij i stoyav pustkoyu zaznav znachnih rujnuvan U 1950 1960 rokah tut buv lekcijnij zal piznishe sklad 5 V 1960 roci cherez Zamkovu goru proklali dorogu a 1961 roku virisheno u kosteli vlashtuvati kartinnu galereyu Restavracijni roboti bulo zaversheno u 1978 a v 1979 budivlyu vnesli do spisku pam yatok arhitekturi nacionalnogo znachennya 4 U toj zhe period bulo zmineno poperednij zadum shodo yiyi priznachennya i prijnyato rishennya vikoristovuvati u yakosti zalu organnoyi ta kamernoyi muziki 7 bereznya 1990 roku tut vidbuvsya pershij organnij koncert 5 U 2011 roci Blagodijnij fond Kostyantina Yefimenka iniciyuvav provedennya rozkopok fortifikacijnih sporud Zamkovoyi gori ta vidrodzhennya istorichnogo hramu Biloyi Cerkvi Protyagom 2011 2012 rokiv fahivci Institutu arheologiyi NAN Ukrayini vikonali rozkopki ta doslidzhennya 6 Znahidki bulo peredano do Bilocerkivskogo krayeznavchogo muzeyu viyavleni pidmurivki starodavnogo pravoslavnogo hramu muzeyifikovano Gromadskist mista vistupala proti budivnictva novogo hramu motivuyuchi ce neobhidnistyu zberezhennya muzejnogo kompleksu Zamkovoyi gori nemozhlivistyu vidtvoriti cerkvu v originalnomu viglyadi za brakom dzherel a takozh sproboyu otrimati materialnij zisk z pobudovi cerkvi na misci istorichnoyi pam yatki She odnim argumentom bula neobhidnist detalnishogo arheologichnogo doslidzhennya Zamkovoyi gori oskilki u 1970 h rokah tut bulo znajdeno nimecke pohovannya chasiv Drugoyi svitovoyi vijni Prote 1 lipnya 2011 roku Bilocerkivskoyu miskoyu radoyu bulo prijnyato rishennya pro budivnictvo Hramu Svyatogo Velikomuchenika Georgiya Pobidonoscya 7 Zvedennya hramu bulo zaversheno u 2013 roci Cerkvu pofarbovano v bilij kolir a miscyami zalisheno neposhtukatureni fragmenti ceglyanoyi kladki Dlya vnutrishnogo rozpisu bulo obrano vizantijskij stil yakij tradicijno vikoristovuvali dlya ozdobi kultovih sporud u XII stolitti U 2015 roci z nagodi Dnya mista bulo vstanovleno nichne pidsvichuvannya hramu 8 nbsp Informacijnij znak pro ohoronnij status pam yatki nbsp Vid na Zamkovu goru z berega richki nbsp Kostel svyatogo Ivana Hrestitelya nbsp Hram svyatogo Georgiya Pobidonoscya nbsp Nichnij vid Zamkovoyi gori nbsp Div takozh RedaguvatiBilocerkivskij zamok Davnoruski mista Spisok ruskih mist dalekih i blizkih Yur yiv Gorodishe litopisnogo mista Yur yevaPrimitki Redaguvati Postanova 928 Perelik ob yektiv kulturnoyi spadshini nacionalnogo znachennya yaki zanosyatsya do Derzhavnogo reyestru neruhomih pam yatok Ukrayini zakon2 rada gov ua Kabinet Ministriv Ukrayini 03 09 2009 Arhiv originalu za 13 grudnya 2013 Procitovano 16 listopada 2011 a b v Biala Cerkiew http www ruinyizamki pl pol Arhiv originalu za 16 zhovtnya 2017 Procitovano 19 bereznya 2018 Cherneckij Ye Istoriya Biloyi Cerkvi podiyi postati zhittya Bila Cerkva Vid O Pshonkivskij 2012 S 79 a b Perelik pam yatok arhitekturi ta mistobuduvannya http bilatserkva info Arhiv originalu za 15 kvitnya 2015 Procitovano 20 bereznya 2018 a b Istorichna dovidka pro m Bila Cerkva https bc rada gov ua Bilocerkivska miska rada Arhiv originalu za 5 veresnya 2018 Procitovano 20 bereznya 2018 Petrauskas A V ta inshi 29 01 2012 Zvit pro arheologichni doslidzhennya litopisnogo Yur yeva v m Bila Cerkva Kiyivskoyi obl v 2011r http www efimenko org Blagodijnij fond K Yefimenka Arhiv originalu za 20 lyutogo 2018 Procitovano 20 bereznya 2018 Rishennya 206 10 VI Pro zatverdzhennya proektu zemleustroyu shodo vidvedennya zemelnoyi dilyanki v orendu ta peredacha zemelnoyi dilyanki v orendu z ukladannyam dogovoru superficij https bc rada gov ua Bilocerkivska miska rada 01 07 2011 Arhiv originalu za 5 veresnya 2018 Procitovano 20 bereznya 2018 Bila Cerkva svyatkuye svij 983 j rik narodzhennya http bc news com ua Novini BC 12 09 2015 Arhiv originalu za 2 lyutogo 2018 Procitovano 20 bereznya 2018 Posilannya RedaguvatiIstoriya zamku v Bilij Cerkvi Arhivovano 16 zhovtnya 2017 u Wayback Machine pol Zvit pro arheologichni doslidzhennya litopisnogo Yur yeva v m Bila Cerkva v 2011 roci Arhivovano 20 lyutogo 2018 u Wayback Machine Istorichni svitlini Zamkovoyi gori ta Kostelu svyatogo Ivana Hrestitelya Arhivovano 21 bereznya 2018 u Wayback Machine Video syuzhet pro istoriyu vidbudovi Hramu svyatogo Georgiya na Zamkovij gori Arhivovano 3 veresnya 2019 u Wayback Machine Dzherela ta literatura RedaguvatiBogdanov O I Novi dani pro drevnoruske misto Bila Cerkva Arheologiya 1952 T 6 Brajchevskij M Yu Trohimec P A Novye arheologicheskie materialy po istorii Beloj Cerkvi Sovetskaya arheologiya 1961 4 ros Butnik Siverskij B S O gorode Belaya Cerkov Sovetskaya arheologiya 1958 2 ros Kuchera M P Zvit pro robotu rozvidzagonu po obstezhennyu gorodish Kiyivshini u 1972 roci Naukovij arhiv Institutu arheologiyi NAN Ukrayini Orlov R S Raskopki v Beloj Cerkvi Arheologicheskie otkrytiya 1980 goda Moskva 1981 ros Orlov R S Raboty Belocerkovskoj ekspedicii Arheologicheskie otkrytiya 1981 goda Moskva 1982 ros Orlov R S Raboty Belocerkovskoj ekspedicii Arheologicheskie otkrytiya 1982 goda Moskva 1983 ros Orlov R S Bulkin V A Raboty Belocerkovskoj ekspedicii Arheologicheskie otkrytiya 1983 goda Moskva 1984 ros Orlov R S Mocya A P Pokas P M Issledovanie letopisnogo Yureva na Rosi i ego okrestnostej Zemli yuzhnoj Rusi v IX XIV vekah Kiev 1985 ros Orlov R S Litopisnij Yuriyiv suchasna Bila Cerkva pam yatki arheologiyi ta istoriyi K 1991 Starodub O V Doslidzhennya Bilocerkivskoyi arheologichnoyi ryatuvalnoyi ekspediciyi Arheologichni vidkrittya v Ukrayini 1999 2000 rokah K 2001 Yur yiv Gyurgev Arhivovano 13 bereznya 2016 u Wayback Machine Enciklopediya istoriyi Ukrayini u 10 t redkol V A Smolij golova ta in Institut istoriyi Ukrayini NAN Ukrayini K Naukova dumka 2013 T 10 T Ya S 705 784 s il ISBN 978 966 00 1359 9 Otrimano z https uk wikipedia org w index php title Zamkova gora Bila Cerkva amp oldid 40252632