Брани́цькі або Брані́цькі (пол. Braniccy) — польські шляхетські та магнатські роди. Відомі чотири роди Браницьких — гербів Голобок, Гриф, Корчак та Яніна, що мали цілком різне походження. Найстаровиннішим з цих родів є рід Браницьких герба Гриф.
Браницькі герба Голобок Редагувати
Ян, протопласта Браніцьких герба Голобок, мав бути сином Пйотра Цебровського, а з братом Пйотром у 1441 році поділити спадок батька.
Представники:
- Пйотр — суддя земський львівський
- Катажина (1690 — ?)
Браницькі герба Гриф Редагувати
Рід Браницьких герба Гриф є гілкою магнатського роду Грифітів[pl] і походить з Браніце та Рущі — давніх місцевостей поблизу Кракова, що нині розташовані в межах міста.
На відміну від Потоцьких чи Калиновських політичної ваги Браницькі набули досить пізно — на початку XVII століття. Саме тоді вони стали власниками величезних маєтків у Червоній Русі (Галичині) та на Поділлі.
Початок могутності роду Браницьких поклав Ян Клеменс Браницький — надвірній маршалок коронний. Саме з ним та його сином Стефаном Миколаєм пов'язаний процес розширення земельних володінь родини і придбання впливу при королівському дворі.
У другій половині XVIII століття Ян Клеменс Браницький ІІІ, названий так на честь діда, єдиний син Стефана Миколая, домігся найвищої військової посади в Речі Посполитій — став у 1752 році великим гетьманом коронним і залишався ним 19 років. До цього він служив у Франції, одержав звання генерала артилерії. У 1767 році Ян Клеменс активно співпрацював у Радомській конфедерації. Він не мав дітей і після його смерті у 1771 році ця гілка роду Браницьких згасла.
Представники:
- Ян — каштелян велюнський (1246)
- Сулько — воєвода краківський (1260—1263)
- Теодор — воєвода краківський (1288)
- Григорій — каштелян радомський (1450—1457)
- Петр — каштелян бецький (1469—1472)
- Гжегож[pl] (1534–1595) — краківський ловчий
Маєтності:
- Палац Браницьких у Білостоці
- Палац Браницьких у Варшаві
- Палац Браницьких у Хорощі
Браницькі герба Корчак Редагувати
Рід Браницьких герба Корчак походить з Любельщизни. Був представлений на Брацлавщині та Поділлі.
Першим видатним представником цього роду став Францішек Ксаверій (1730–1819), який, завдяки дружбі молодості з королем Станіславом Августом Понятовським, зробив стрімку кар'єру та отримав значні земельні володіння. У травні 1766 він був призначений ловчим коронним, у 1768 — отримав у довічне володіння Любомльське староство, де 1782 року збудував палац-резиденцію — Любомльський палац Браницьких. 1773 року Францішка Ксаверія було призначено польним гетьманом коронним, а вже 8 лютого 1774 — великим гетьманом коронним. Він обіймав цю посаду 19 років — до 1793. В 1781 у Санкт-Петербурзі Францішек Ксаверій Браницький одружився з племінницею Потьомкіна, улюбленою камер-фрейліною Катерини II — Олександрою Енгельгардт. До магнатських володінь подружжя на території нинішньої України входили міста Біла Церква і Сквира, а також 134 села з населенням понад 40 тисяч осіб. Головною резиденцією був маєток у Білій Церкві, тут Олександра Браницька заклала вишуканий дендрологічний парк «Олександрія».
Жовтневий переворот більшовиків призвів до втрати Браницькими їхніх маєтностей, влади та занепаду роду. Останнім представником роду Браницьких герба Корчак був Адам Браницький[pl]. Він мав три дочки і жодного сина, помер у 1947 році.
Представники:
- Себастьян[pl] (1484–1544) — Латинський єпископ Кам'янця-Подільського (1535–1538), Холмський латинський єпископ (1538–1539), познанський РКЦ, коронний референдар
- Станіслав — можливо, брат єпископа
- Юзеф — галицький каштелян, маршалок (пол. związkowy) під час Генеральної конфедерації 1717 року
- Петро Франциск (? — 1762) — брацлавський каштелян
- Ельжбета[pl] (1734–1800) — політична діячка, мати Казимира Нестора Сапєги
- Францішек Ксаверій (бл.1730–1819) — Великий гетьман коронний Речі Посполитої (1774–1793)
- Олександр (1780–1798)
- Катажина (1781–1820) — дружина Станіслава Потоцького
- Владислав Гжегож (1783–1843) — державний діяч, генерал від інфантерії російської служби
- Францішек Ксаверій[pl] (1816–1879) — фінансист
- Еліза (Ельжбета) (1820–1876) — дружина поета Зигмунта Красінського
- Олександр Владиславович[pl] (1821–1877) — колекціонер, мандрівник, власник замку в Сухій-Бескидзькій
- Софія Катажина (1821–1886)
- Костянтин Гжегож (1824–1884) — натураліст, колекціонер і мандрівник
- Катажина (1825–1907) — відома колекціонерка предметів мистецтва, меценатка Ягеллонського університету
- Владислав Міхал[pl] (1826–1884)
- Софія (1790–1879) — дружина Артура Станіслава Потоцького
- Ельжбета (1792–1880) — дружина Михайла Воронцова
- Володимир (? — 1812)
- Петро Франциск (? — 1762) — брацлавський каштелян
Маєтності:
- Літній палац Браницьких у Білій Церкві
- Зимовий палац Браницьких у Білій Церкві
- Білий палац у Варшаві
- Вілянівський палац у Варшаві
- Палац Браницьких у Варшаві на вулиці Нови свят
- Замок у Сухій-Бескидзькій
- Палац Потоцьких у Натоліні
Браницькі герба Яніна Редагувати
Браницькі герба Яніна походять з Браніц Люблінського воєводства.
Представники:
- Адам, Єнджей — згадані 1539 року
- Єнджей — близько 1632 року підписав вибір королем Владислава IV
- Людвік, Казімєж — близько 1647 року підписали вибір королем Яна ІІ, як представники Люблінського воєводства
- Юзеф — близько 1673 року підписав вибір королем Яна III Собеського
Примітки Редагувати
- Аркуша О. Анджей Потоцький: біографія політика [ 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. — С. 115—116.
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 313. (пол.)
- Marek Jerzy Minakowski. . http://www.sejm-wielki.pl (пол.). Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego. Архів оригіналу за 27 вересня 2018. Процитовано 6 квітня 2018.
- ↑ Stefan Ciara. . http://www.wilanow-palac.pl (пол.). Музей у Вілянуві. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 23 березня 2018.
- ↑ Усенко П. Г. Браницький Франциск-Ксаверій, 2003
- Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — S. 409—411. (пол.)
- Marek Jerzy Minakowski. . http://www.sejm-wielki.pl (пол.). Genealogia Potomków Sejmu Wielkiego. Архів оригіналу за 30 березня 2018. Процитовано 29 березня 2018.
- Kasper Niesiecki, Herbarz Polski, wyd. J.N. Bobrowicz: Lipsk 1839—1845.— T. 2. — S. 282—283. [ 7 квітня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
Посилання Редагувати
- Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека ім. К. А. Тімірязєва [ 4 березня 2010 у Wayback Machine.]
- Історія розвитку родів Браницьких гербів Гриф і Корчак [ 16 березня 2018 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела Редагувати
- Перерва В. С. Графи Браницькі: підприємці та меценати.— Біла Церква : Вид. Пшонківський О. В., 2010. — 269 с. — ISBN 978-966-2083-77-4.
- Томазов В. В. Браницькі [ 30 травня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 367. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Чернецький Є. Браницькі. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2011. — 736 с. — ISBN 978-617-604-001-9.
- Усенко П. Г. Браницький Франциск-Ксаверій [ 19 січня 2018 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- Gajl T. Herbarz Polski od średniowiecza do XX wieku. — Gdańsk : L&L, 2007. — S. 414. — ISBN 978-83-60597-10-1. (пол.)
- Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [ 14 жовтня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — T. 1. — Cz. 2. — 820 s. — S. 162—176. (пол.)