Миха́йло Семе́нович Воронцо́в (нар. 19 (30) травня 1782, Санкт-Петербург, Російська імперія — пом. 6 (18) листопада 1856, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — з 1823 — новоросійський генерал-губернатор та повноважний намісник Бессарабії (1823—1844), граф, генерал-фельдмаршал, генерал-ад'ютант; почесний член Петербурзької академії наук (1826); з 1845 року світліший князь, в 1844—1854 — намісник на Кавказі. Сприяв господарському розвитку краю, розбудові Одеси та інших міст.
| Михайло Воронцов | |
|---|---|
| Михаил Воронцов | |
| Джордж Доу. Портрет графа Михайла Воронцова. Військова галерея Ермітажу | |
| Народження | 19 (30) травня 1782 Санкт-Петербург, Російська імперія |
| Смерть | 6 (18) листопада 1856 (74 роки) Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія |
| Поховання | Спасо-Преображенський собор |
| Країна | Російська імперія |
| Член | Петербурзька академія наук |
| Звання | фельдмаршал |
| Командування | Q4313102?, 6th Infantry Division (Russian Empire)d, Q18234761?, Окремий кавказький корпус і Q4248397? |
| Війни / битви | Наполеонівські війни, Battle of Pułtuskd, Битва під Фрідландом, Battle of Smolenskd, Бородінська битва, Битва при Денневіці, Дрезденська битва, Битва під Лейпцигом 1813 і Battle of Craonned |
| Титул | Князь |
| Діти | Sofya Vorontsovad і Воронцов Семен Михайлович |
| Нагороди | |
| Воронцов Михайло Семенович у Вікісховищі |
Син графа Семена Романовича Воронцова, російського посланника в Лондоні, і Катерини Олексіївни, уродженої Сенявіної. Його стрийком був канцлер Олександр Воронцов, а стрийнею — Катерина Дашкова.очільниця Імператорської академії.
Дитинство і юність провів з батьком у Лондоні, де здобув освіту.
Відомий через особисті конфлікти з російським поетом Олександром Сергійовичем Пушкіним. У нього поет перебував під час заслання до Одеси. Пушкін написав проти графа Воронцова епіграму.
Військова служба Редагувати
Військову кар'єру розпочав у 1801 році в лейб-гвардії Преображенського полку, у званні поручика. У 1803—1804 роках воював на Кавказі, де брав участь в експедиції в Закатальську ущелину (1804). У вересні 1805 він бригад-майором під командуванням генерал-лейтенанта графа Толстого брав участь у блокаді фортеці Гамельн у шведській Померанії. Брав участь у битвах під Пултуськом, при Фрідланді, за що отримав звання полковника.
1809 року він командиром нарвського піхотного полку воював на Балканах проти Османської імперії. 1810 року отрмиав звання генерал-майора. У франко-російській війні 1812 року Воронцов був під командуванням князя Багратіона. Брав участь у битвах при Смоленську, Бородіно, Лейпцигу, Краонні, Парижі.
У 1815—1818 роках командував окупаційним корпусом у Франції.
Губернатор і Бесарабський намісник Редагувати
7 травня 1823 призначений генерал-губернатором і повноважним намісником Бессарабської області.
1823 року вперше на Дніпрі побудував пароплав у власному маєтку в Мошнах. Розвивав вугільні копальні на сході губернії.
Розвивав Одесу, де відкрив Товариство сільського господарства Південної Росії.
У Криму розвивав виноробство і будував шосе. В Алупці він побудував у 1828—1851 роках Воронцовський палац за проектом англійського архітектора Е. Блора, що спроектував Букінгемський палац у Лондоні.
За його губернаторства сталося 6-річне нашестя сарани. Вживав запобіжні заходи від перекинення чуми з Османської імперії.
Сприяв розвитку мистецтв, зокрема підтримував молодого італійського художника Карло Боссолі.
Кавказький намісник Редагувати
1844 року Михайло Воронцов був призначений головнокомандувачем на Кавказі і кавказьким намісником. За похід у Дарго йому було надано княже звання. Були взяті дагестанські аули Гергебіль і Салти. За станом здоров'я покидає кавказьку компанію.
26 серпня 1856 року в День коронування Імператора Олександра II Воронцову йому було дане звання генерал-фельдмаршала.
Михайло Воронцов помер у Одесі 6 листопада 1856 року. Нащадки проживають в Америці й Україні (Вінницька область, місто Калинівка).
Могила Редагувати
Михайла Воронцова і його дружину поховали в Одеському Спасо-Преображенському кафедральному соборі (Соборна площа). Собор був зруйнований в 1936 комуністами, а металева капсула із залишками Воронцова відкрита і розграбована. Зникла особиста зброя і нагороди. Прах князя Воронцова і його дружини пересічні одесити перепоховали таємно на Слобідському цвинтарі.
У 2005 міська влада ухвалила рішення про повернення праху Воронцових у відновлений Собор, вони перепоховані в нижньому Храмі під тим місцем верхнього Храму, де останки Воронцових покоїлися впродовж 80 років. Церемонія перепоховання відбулася 10 листопада 2005.
Пам'ятники Редагувати
Йому поставлені пам'ятники в Одесі та Бердянську.
Пам'ятник М. С. Воронцову у Тифлісі (Тбілісі) було встановлено на Воронцовській площі у 1867. Скульптор академік М. С. Піменов зробив макет пам'ятника, після його смерті роботу завершував його учень В. П. Крейтан. Архітектор Отто Симонсон. Це був перший пам'ятник в Грузії. Радянська влада знищила його в 1922, а площу перейменувала у площу Карла Маркса (у 1990-х площу знову перейменували, тепер вона Саарбрюкенська).
Пам'ятник в Одесі встановлено у 1863 (архітектор Франческо Боффо, скульптор Фрідріх Бруггер). Радянська влада намагалася знищити пам'ятник з допомогою трактору, але трос, який було накинуто на пам'ятник для його знищення розірвався. Пам'ятник князю стоїть на Соборній площі біля відновленого Одеського Спасо-Преображенського кафедрального собору в якому він похований.
Вулиця Воронцовська у місті Херсон
Див. також Редагувати
Примітки Редагувати
- . https://odessayes.com.ua/ (Ukrainian). 30.04.2021. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30.04.2021.
- В Одесі перепоховали подружжя Воронцових : [арх. 20.10.2019] // Радіо Свобода. — 2005. — 10 листопада. — Дата звернення: 08.10.2021.
- Денисов Е. С. «Этот город меня поразил»//Мелітопольський краєзнавчий журнал, 2019, № 14, с. 30-37
Джерела Редагувати
- Н.I. Бацак. Воронцов Михайло Семенович [ 4 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — С. 635. — 688 с. : іл. — ISBN 966-00-0734-5.
- М. П. Щербинин, Биография генерал-фельдмаршала Князя Михаила Семеновича Воронцова. СПб., Типография Эдуарда Веймара, 1858.(рос.)
- Архив князя Воронцова. Под редакцией П. И. Бартенева. Т. 1-41. СПб., Типография А. И. Мамонтова и компаньонов, 1870.(рос.)
- Воронцовы // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Удовик В., Воронцов. М., 2004 (Жизнь замечательных людей).(рос.)
- Rhinelander L. H., Viceroy Vorontsov's Administration of the Caucasus // Transcaucasia: Nationalism and Social Change. Essays in the History of Armenia, Azerbaijan, and Georgia. Ed. by R. G. Suny. Ann Arbor (MI), 1983 (2nd rev. ed., 1996), 87-104.(англ.)
- Rhinelander A. L., (1990). Prince Michael Vorontsov: Viceroy to the Tsar. Montreal: McGill-Queen's University Press. ISBN 0-7735-0747-7(рос.)
- Robbins Richard G., «Review: Prince Michael Vorontsov: Viceroy to the Tsar [ 9 лютого 2019 у Wayback Machine.]». The American Historical Review, Vol. 96, No. 4 (Oct., 1991), P. 1243—1244. (англ.)