| Константи Ґжеґож Браницький | |
|---|---|
| Псевдо | Костянтин Браницький, Константин Григорьевич Браницкий |
| Народився | 9 травня 1824 Біла Церква, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер | 14 липня 1884 (60 років) Париж, Франція |
| Громадянство | Річ Посполита Російська імперія |
| Національність | поляк |
| Місце проживання | Біла Церква; Париж |
| Діяльність | орнітолог |
| Знання мов | польська |
| Титул | граф |
| Конфесія | католицизм |
| Рід | Корчак |
| Батько | Владислав-Гжегож Браницький |
| Мати | Роза Потоцька |
| Брати, сестри | Aleksander Branickid |
| У шлюбі з | Jadwiga Maria Potockad |
| Діти | Ksawery Branickid |
| Корчак | |
|
Костянтин Ґжеґож Браницький (пол. Konstanty Grzegorz Branicki; 9 травня 1824, Біла Церква — 14 липня 1884, Париж, Франція) — польський дворянин, поміщик, пристрасний натураліст, колекціонер і мандрівник. Син польського аристократа, російського командира доби наполеонівських війн, генерал-майора Владислава Браницького, онук Францішека Ксаверія Браницького — великого гетьмана коронного, генерала від інфантерії російської служби.
Життєпис ред.
Народився в російській зоні окупації, через польську патріотичну позицію сім'ї та їх ліберальні переконання він залишився ворогом російського імператорського двору. Перебуваючи під постійним наглядом російської розвідки і не в змозі брати участь у справах незалежності Польщі, продовжив свою наукову роботу та колекціонування.
Його світогляд формувався під час подорожей по світу в компанії свого старшого брата Олександра. У 1863—1864 роках він подорожував таким способом по Єгипті та Нубії (в Асуані він убив двох крокодилів, пізніше опудала пожертвував Кабінету зоології у Варшаві), Палестину (відвідування Єрусалиму), Сирії та сучасну Туреччину. У 1866—1867 роках, разом зі своїм братом організував поїздку до Алжиру, на якій також узяли участь Владислав Тачановський та Станіслав Антоніо Вага.
Як і брат, фінансував експедиції, у яких особисто не брав участі, наприклад, науково-дослідної експедиції Бенедикта Дибовського до Сибіру, Томаша Барея до Центральної Азії і Костянтина Єльського та Яна Штольцмана до Південної Америки. Крім Костянтина Браницького надавали фінансову підтримку також Владислав Тачановський та Зоологічний кабінет Варшавського університету. Шляхом самоосвіти досягнув широких знань в області орнітології та звання орнітолога. Він брав участь у розробці багатьох орнітологічних атласів. Його прізвищем було названо багато видів нововідкритих птахів.
Костянтин Браницький також проявляв інтерес до археології, про що свідчить стаття, розміщена в 1858 році, стосовно «розкопок», ймовірно, курганів (один з них називався могилою Розкопана) в Росаві у сучасному Обухівському районі. Під час розкопок виявили… кістки коней з людськими, а разом з ними злегка вигнуті мечі (53 см в довжину), деякі позолочені до половини довжини, столи, залізні наконечники стріл, сокири, кольчуги, намиста, срібло і мідь золоті, кам'яні хрести, бурштин і тому інше, а вогнепальної зброї не було. Значна частина цих предметів передана до Археологічного музею у Кракові.
Реалізацією пристрастей та амбіцій є його фінансова незалежність. Бажанням, хоча і посмертним — зусилля по захисту від перевезення до Москви чи Санкт-Петербургу та збереженню зібраної колекції та її доступності для громадськості. Це і стало причиною створення, його сином Ксаверієм у 1887 році, приватного природознавчого музею імені Браницьких. Цей музей був розташований у віллі в історичній місцевості Фраскаті у Варшаві, а у 1928 році став частиною експозиції Державного зоологічного музею[pl] у Варшаві.
Був останнім власником маєтків Браницьких на Правобережній Україні, зокрема на Богуславщині, які 1879 року продав царському уряду, Рокитне, Житньогори, Заболоття, Стенжаричі, а 1877 року, також французькі землі у Монтрезорі.
Джерела ред.
- Чернецький Є. Браницькі. — Біла Церква : Видавець Олександр Пшонківський, 2011. — 736 с.
- Małysiak H. Biblioteka Branickich i Tarnowskich w Suchej. — Beskidzka Oficyna Wydawnicza BTSK. — Bielsko-Biała, 1986. — 109 s. (пол.)
- Ruszczyc M. Dzieje rodu i fortuny Branickich. — Delikon. — Warszawa, 1991. — 430 s. (пол.)
- Beyzym J., Brownsford M. Branicki Konstanty // Polski Słownik Biograficzny. — T. 2. — Kraków: Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — S. 407. (пол.)
| Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.