Залу́жжя — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Гнізна, у центральній частині району. До 2020 центр сільради, якій були підпорядковані села Івашківці та Ліски.
| село Залужжя | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Громада | Збаразька міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1444 |
| Населення | 1 242 |
| Територія | 4.619 км² |
| Густота населення | 268.89 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47304 |
| Телефонний код | +380 3550 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°40′19″ пн. ш. 25°45′04″ сх. д. / 49.67194° пн. ш. 25.75111° сх. д.Координати: 49°40′19″ пн. ш. 25°45′04″ сх. д. / 49.67194° пн. ш. 25.75111° сх. д. |
| Водойми | р. Гнізна |
| Відстань до районного центру | 2 км |
| Найближча залізнична станція | Збараж |
| Відстань до залізничної станції | 2 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47306, с. Залужжя, вул. Сонячна, 1 |
| Карта | |
Залужжя | |
Залужжя | |
| Мапа | |
| Залужжя у Вікісховищі |
Населення — 1157 особи (2014). Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Збаразької міської громади.
Історія Редагувати
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки ранньої залізної доби.
Перша письмова згадка – 1444 р. (село віддали в оренду русинові Іванку); за іншими даними 1463 р. як "Залужє", згідно з актом поділу маєтностей між князями Василем, Семеном і Солтаном Збаразькими. Назва, ймовірно, від місця розташування – «за лугом». 1649 р. село згадане під час облоги Збаразького замку.
Наприкінці 17–середині 18 ст. у селі був монастир. На початку 19 ст. були мури келійного корпусу, які пізніше розібрали.
1890 р. в селі – 1451 житель. Функціонували початкова школа, фільварок, броварня, ґуральня, млин, кам’яний кар’єр, цегельня і корчма. В УГА вовали Дмитро і Михайло Ващуки, Василь і Григорій Іваськіви, Петро Клеванчук, Яків Нечай, Микола Шмигельський та інші.
1921 р. в селі проживало 1590 осіб, працювали кам’яний кар’єр, цегельня. 1925 р. працювало 2 млини Е.Явеця і Бляустена, підприємство з видобутку вапняку А. Диновського (10 робітників). Діяли філії товариств “Просвіта”, «Січ», «Луг», “Сільський господар”, «Союз українок», “Рідна школа» та інших, а також кооператива, аматорський драматичний гурток і хор. У 1932 р. працювала 2-класна школа.Протягом 1934–1939 рр. Залужжя – центр ґміни, до якої належали села Базаринці, Зарубинці, Івашківці, Малий Глибочок і Тарасівка.
7 липня 1941 р.–4 березня 1944 р. Залужжя – під нацистською окупацією. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти близько 80 уродженців села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики – 56 осіб; криївка була на господарстві С. Іваськів (Олещук).
Після ліквідації Збаразького району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району.
Населення Редагувати
Мова Редагувати
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 97,99% |
| російська | 2,01% |
Пам'ятки Редагувати
Є оборонна кам'яна церква Преображення Господнього (або Спасо-Преображенська, ренесанс, 1600, реставрована 1989). Як свідчить напис на білокам'яній плиті, вмурованій над одвірками південного фасаду, церкву Преображення Господнього збудував брацлавський воєвода Іван (Януш) Збаразький 1600 року «на місці старожитнього монастиря» Преподобного Онуфрія Великого. Вона належить до тридільних безбанних храмів, поширених на Поділлі з XIV сторіччя. Сьогодні це пам’ятка архітектури національного значення; на стіні храму встановлено сонячний годинник.
Поблизу церкви Преображення Господнього заплановано створити музей під відкритим небом. У 2013 р. освячено Хресну дорогу та закладено фундамент для спорудження дерев'яної церкви (1767 р.) перевезеної з с. Горинка Кременецького району
Також у селі є нова церква (1996 р., кам’яна), залишки костелу Святої Розалії (1914 р., реконструйований 1926 р.; у 1927 р. біля нього спорудили "фіґуру" Матері Божої з Ісусиком на руках; закритий 1946 р.).
Заказники Редагувати
На території Залужжя є ботанічний заказник Залужанський, геологічні заказники «Бабина гора»(7,4 га) та Гора «Довбуша»(19,2 га), стратиграфічний заказник плейстецинових відкладів ґрунтів.
Пам'ятники та пам'ятні знаки Редагувати
Встановлено пам'ятні хрести:
- на честь скасування панщини в Австрійській імперії у 1848 році (1875)
- тверезості (1879)
- проголошення незалежності України (1991)
Споруджено:
- пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975)
- кам'яний хрест «Голгофа» на пам'ять про страшну епідемію (відновлено 2000)
- скульптурну композицію: хресною дорогою йде монах, який на долонях підносить у дар Христу церкву «Спаса» (2000).
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва.
Робота Францішека Станькевича та Іоана Шейгеца; виготовлена із каменю-вапняка (встановлена ХІХ ст.).
Скульптура — 1,3 м; постамент — 1,8х,45х0,45 м, площа — 0,0003 га.
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташована на вулиці Л. Українки.
Меценати Габріела і Маріанна Фельчишини; виготовлена із каменю-вапняка (встановлена 1844 р.).
Скульптура — 1,3 м; постамент — 1,2 м.
Щойновиявлена пам'ятка монументального мистецтва. Розташована в центрі села, біля церкви.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю-вапняка (встановлена 1831 р.).
пам'ятка монументального мистецтва. Розташована на вулиці Виноградній, 4.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (встановлена ХІХ ст.).
Скульптура — 1,1 м, постамент — 1,5х1,5х1,5 м, площа — 0,0003 га.
Пам'ятка монументального мистецтва. Розташована на вулиці Збаразькій, 32.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (встановлена 1863 р.).
Скульптура — 1,2 м, постамент — 1,2х1х1 м, площа — 0,0003 га.
Пам'ятка монументального мистецтва. Розташована на вулиці Збаразькій, 70.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (встановлена ХІХ ст.).
Скульптура — 1,3 м, постамент — 1,9х1х1 м, площа — 0,0003 га.
Пам'ятка монументального мистецтва. Розташована на вулиці Франка — Франка бічна.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю (встановлена 1927 р.).
Скульптура — 1,3 м, постамент — 1,8х1,1х1,3 м, площа — 0,0009 га.
Соціальна сфера Редагувати
Діють загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, фермерське господарство «Марія», цукровий завод.
Відомі люди Редагувати
У Залужжі народилися:
- громадський діяч, член Виділу УНРади ЗУНР Андрій Шмиґельський (Шмигельський; 1866–1920),
- спортсмен (гирьовий спорт, вільна боротьба) Назарій Бойко (1982–2003),
- повітовий провідник ОУН Збаражчини, керівник збройного повстання у Збаразькому районі в грудні 1939 р. Михайло Данилевич (1911–1941),
- редактор, культурно-освітній і громадський діяч Іван Ющишин (1883–1960);
Проживали:
- проживав літератор Я. Кущак;
- учений у галузі філології, педагог Т. Пачовський;
- перебував Іван Франко.
Примітки Редагувати
- . www.kmu.gov.ua (ua). Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- Syroti︠u︡k, Oleh,; Unii︠a︡t, Viktor,; Сиротюк, Олег,; Уніят, Віктор,. Ternopilʹshchyna : istorii︠a︡ mist i sil. Ternopilʹ. ISBN 978-966-457-228-3. OCLC 923179274.
- Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 18 жовтня 2005 року № 112.
- ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
- Наказ департаменту культури, релігій та національностей Тернопільської ОДА від 15 травня 2014 р. № 76-од.
- ↑ Наказ Міністерства культури України від 18 квітня 2017 року № 323.
- ↑ Наказ департаменту культури, релігій та національностей Тернопільської ОДА від 15 травня 2014 року № 76-од.
- ↑ Наказ Міністерства культури України від 18 квітня 2017 р. № 323.
Література Редагувати
- Г. Григорчук, В. Уніят, Б. Хаварівський. Залужжя // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 613. — ISBN 966-528-197-6.
- Тернопільщина. Історія міст і сіл. редакційна колегія: Олег Сиротюк (співголова редакційної колегії); керівник редакційно-видавничої групи, Віктор Уніят. Сиротюк, Олег, Уніят, Віктор, ; ТзОВ "Терно-граф", Тернопіль, 2014. - С.690
| Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |